Одним із втілень великої мудрості сходу, її глибини, витонченості й позачасності був Абульхасан Рудакі, видатний лірик, основоположник усіх іраномовних літератур, якого в рідних краях називають "вранішньою зіркою поезії". Доля не була прихильною до нього. Через надзвичайну здібність до музики й складанню віршів Рудакі здобув славу й визнання, які привели його на високі придворні посади. Але, як напише потім сам поет:
Цьому хисткому світу не радій:
Він тільки дурить, хитрий лицедій.
Добро його — за казочку вважай,
А зло його — витримувать умій.
Хисткий, химерний світ обійшовся з ним нічим не краще, ніж із багатьма іншими чесними й твердими людьми: немилість, опала, вигнання й осліплення — така була винагорода славетному поетові. Але по-справжньому сильну людину не зламає ніщо: там, де вже не вистачає сліз і сил, допоможе сміх. Добрим жартом і філософським ставленням до світу можна подолати все. Саме з їх допомогою "Адам поетів" подолав своє лихо:
Змінився світ, і я змінивсь — такий талан людини.
Дай палицю! Прийшла пора для палиці й торбини!
Аналізуючи культурну спадщину Рудакі, ми бачимо, що його поезія — не тільки пишномовство й красиве плетиво слів. Ні! Глибоким відчуттям законів світу, знанням людей, любов'ю насичені рядки його творів. Пройшло вже більше тисячі років і світ змінився, але — це знають всі — істинна мудрість стоїть вище цього, саме тому лірика Сина Сходу актуальна в наші часи, адже вона несе в собі розгадки, поради, думки і втіху відносно тих незгод і проблем, які кігтять наші серця незалежно від походження, віри, епохи.
Якщо шукаєш ти найпрекрасніші слова, щоб ними розповісти коханій про свої почуття; якщо бажаєш втішитись і вгамувати печаль від несправедливості, тобі вчиненої; якщо хочеш насолодитися спокійним гармонічним гумором; якщо потребуєш порад на життєвому шляху чи просто батьківської доброї прочуханки (буває і таке! Точніше, і не таке буває!), шукаєш натхнення або просто бажаєш наповнити серце й розум вічними істинами, звернись до тих скарбів, які залишив нам Рудакі, і знайдеш усе, за чим прийшов.
А мені тільки залишається закінчити ці рядки словами самого Рудакі, так влучно й без лицемірної, зайвої скромності сказані про самого себе:
Я між поетів найбагатший і найбистріший на слова,
Як схочу, то в руках у мене і мертвий камінь заспіва.