Та, що підчиняє собак

Михайло Попович

Сторінка 9 з 17

"Із задишкою протарабанив хлопець роблячи коротку паузу щоб набрати у легені повітря, брудною рукою стираючи піт зі свого лоба" — Нам сильно поталанило адже він знає дорогу назад, тому з легкістю виведе нас відси де ми й звернемось у поліцію.

 Вася успів пройти ще декілька метрів у напрямку дівчат доносячи їм інформацію як позаду нього почувся постріл з карабіна, це був точний вистріл Василеві у спину, пуля пройшла наскрізь нього, у районі серця одразу виникла червона пляма крові яка розтеклась на його грудях, після чого він різко повалисвся на землю, обличчям об неї.

 Вероніка видала пескливий звук крику від раптового шоку, в туж мить її вивернуло від нудоти, вона виблювала вчорашнє уже не таке апетитне на вигляд м'ясо у соусі зі вина та іншої шлункової рідини, Челсі хутко підвелась на ноги дивлячись хто це там позаду хлопця, розуміючи що втікати немає жодного сенсу адже навколо невідомий їй ліс.

 Челсі закричала.

 — Що ви чорт забирай тільки що зробили? Хто ви взагалі такі? Попереджаю ми звернемось у поліцію і вас посадять причому надовго. "у відчайдушній промові Челсі відчувалась лють та відраза до ворога, але нажаль не викликала у нього жодної серйозної реакції".

 — Тихенько... тихенько... не слід здіймати галас у лісі, адже він цього не любить. "саркастично з ноткою іронії промовив чоловік що вистрілив, він поволі наближався до жертв і ось опинився у полі їх зору." — Бачу мої милі дівчата ви чомусь досить сильно перелякані, і чому б це, я тільки роблю свою роботу... "продовжував він вести власну зухвалу та невимушену розмову, немов жодного смертельного пострілу до цього не було"

 У певну мить, коли він ще блище наблизився до них зрівнявшись практично з мертвим тілом своєї жертви, дівчатам вдалось добре його роглянути, Челсі раптом огорнула паніка адже вона згадала цього чоловіка похилого віку, саме він назвався їй грибником та запропонував свій товар ще тоді у крамниці, де вона запитувала у продавщиці про чутки щодо зникнення безвісти людей у цих краях. У першу чергу його видала та ж міцна статура для людини такого уже не молодого віку, на його обличчі було безліч зморшок та частково затягнутий шрам, який проходив від правого ока до лівої щелепи перетинаючи його обличчя навпіл, дід був у камуфляжній кепці спід якої виступали уже поряділі пасма сивого волосся, в зубах у нього диміла сигарета, яка мабуть була однією з причин огидно-жовтого та місцями потемнілого кольору зубів, одягнений чолов'яга був як минулого разу весь у камуфляжному костюмі який носять мисливці та міцні кирзові черевики висотою майже до колін. У руках він непохитно тримав стареньку малокаліберну гвинтівку "Marlin 60 кал. 22 LR", позаду нього почувся гучний гавкіт собак, вони поступово наблизились до свого хазяїна та начебто нічого не було накинулись на мертве тіло Василя, жадібно роздираючи на шматки та поїдаючи його.

 Челсі зі жахом приклала свою долоню до рота, хутко "прикинувши на око" кількість собак, як вияснилось їх було рівно десять осіб, це були породисті східно-сибірські лайки.

Практично усі собаки були сіро-бурого та білого кольору, заувишки не більше 50 — 60 сантиметрів, у свідомості дівчат чітко сформувалась ця картина, голодні та скажені собаки немов по команді господаря безпощадно розривали мертву тушу м'яса людини, їхні зловісні пащі були всі у крові як і шерсть на їх морді, все ще свіжа і тепла кров у перемішку зі слюною тварин кривавою річкою стікала їхніми кликами.

 Верокіку вдруге за сьогодні вивернуло через раптову нудоту від побаченого, Челсі у розпачі хутко озирнулась навколо у спробі знайти якийсь гострий предмет для самозахисту, неподалік від Вероніки вона побачила туристичний розкладний ніж, який скоріш за все молода пара на швидку руки прихопила минулої ночі зі собою, вона міцно обхопила його своїми спітнілими руками.

 — Ну що ти дівчинко... благаю не будь смішною, поглянь як твої руки безпомічно тремтять, гляди щоб ти себе ще не заколола ось цим крихітним ножичком. "чолов'яга зі гвинтівкою продовжував говорити до дівчат з явною насмішкою та зверхність, розуміючи що всі козирі у його рукавах."

 — Ти моя крале добри роздивись навколо та трішки подумай своїми зіпсутими мізками, я озброєний вогнепальною зброєю плюс у моєму арсеналі знаходиться десяток послушних та голодних собак, які у будь-яку мить згідно моєї команди готові розірвати вас на кусочки.

 Челсі ще раз перевила погляд на собак які уже практично впорались зі своєю жертвою від якої залишились тільки кістки та шкіра, після чого поглянула на немічну школярку біля неї та на свій сміхотворний прилад самозахисту, ще раз переконавшись у якій критичній ситуації вони опинились.

 — Так ось милі красуні, думаю у вас виникло безліч запитаннь до мене, але якщо ви будете такі люб'язні мене вислухати, тоді я не буду проти все вам детально розтлумачити.

 — Журналістка і дальше знаходилась у бойовій позі зі розскладним ножем у руках, вона стояла на одному місці не взмозі від страху поворухнутись, її ноги тряслись як загнаної у пастку козулі, через сильну паніку їй важко було бодай відкрити свого рота для слова тому вона продовжувала мовчати.

 — Одразу вибачте що я вам не представився ще зі самого початку, називайте мене просто, лісовий сторож, я уже більше аніж тридцять років захищаю цей ліс та його тендітні, все ще не займані терена.

 — Ви просто психічно хворий не врівноважений старий збоченець, якого слід на довічно посадити у тюрму, а ще краще стратити на місці як "оскаженілу суку". "зі щирою лютью прозвучала перша за довгий час фраза від Вероніки, яка витираючи сльози спід очей активно включилась у розмову" — Так це ви старий покидьку та ваші собаки скоріш за все зробили таке зі моїм бідним хлопцем минулої ночі, що і сьогодні з його старшим братом.

 "вона вказала пальцем на мертве тіло Назара, яке своїм зовнішнім виглядом доказувало що зазноло тієї самої долі що і його старшого брата".

 — Які ви догадливі мої крихітки, мабуть якщо трішки поміркувати то ви зрозумієте що й зникнення слідів, які мали вивести вас звідси також моїх рук справа.

 Старий мисливець стояв буквально на відстані п'яти метрів від дівчат, він специфічним сигналом у вигляді звуку призвав декілька собак до ноги, ті в мить підкорились йому та наблизились до нього, немов цуценята махаючи хвостиком і вилизуючи своїми язичками все ще теплу кров зі своїх пащ.

 — Ну ну, мої песики "він ніжно почав пестити своїх вихованців гладячи їх по головці і промовляючи" — сподіваюсь ви смачно сьогодні поснідали, але це все ще далеко не кінець трапези у найблищий час.

Челсі хутко підбігла до травмованої школярки ставши поперед неї щоб захистити її своїм тілом, а ніж направила прямо у сторону ворога.

 — Хахх... "гучно пролунав єхидний сміх старця, відлуння якого безрезультатно розбилось об гірські масиви".

 — Бачу ти у нас бойова дівчина, так саме ти з ножем, як доречі тебе звати? "він пильно подивився у вічі дівчини, незводячи з неї погляду, як зазвичай робить хижак коли спостерігає за своєю здобиччю".

 - Але яка тобі різниця і що саме ти збираєшся робити з нами? Невже ти просто без жодних причин убиваєш на ліво і на право безневинних людей як ми, якою ж бездушною твариною треба для цього бути?

 — Ого бачу ти і твій до цього мовчазний милий ротик нарешті відкрився, мої "друзяки" люблять коли здобич бойова і здатня до самозахисту. "чоловік усміхнувся посмішкою божевільного ученого, показавши свої прогнилі уже явно не білосніжні зуби знову, аромат з його рота був настільки огидний що Челсі сама цього не усвідомлюючи затиснула свій ніс двома пальцями."

 — Ти дівчинко якщо я не помиляюсь нещодавно сказала якою твариною для таких звірст слід бути, так от що я тобі на це все відповім, по-перше всі ми тварини, просто ми люди більш розвинутіші за інших, звісно ти можеш бути не згідною зі мною якщо ти як і більшість людей є тупоголовим релігійним фанатиком а не розумним атеїстом як я, ну і по-друге я не вбиваю своїх жертв просто задля розваги у мене на це є вагомі причини, яких на мою не скромну думку є більш чим достатньо щоб відправляти таких молокососів як ви на той світ.

 — Які ще такі причини? Ти старий виродку можуть виправдати такій кривавий злочин. "знову вставила у розмову своє пекуче, сповнене емоцій слівце Вероніка, вона спробувала піднятись спираючись об Челсі але зробивши буквально один крок, знову зі тріском повалилась на сиру, вкриту мохом землю тримаючись за щиколотку травмованої ноги.

 — Що я бачу... серед нас як виявилось є травмована кізка, а знаєте в наших селах ще з древніх часів збереглась така приказка "Якщо б кізка не скакала то б і ніжку не зламала ", можливо і тобі бруднорота соплячко не слід було цього робити. "чоловік спершись на свою гвинтівку немов це був коштур, рівнодушно подивився на безпомічну школярку, час від часу даючи лайкам відповідні команди у вигляді звуків та жестів.

 — Причини для цього прості і неабияк замислуваті, раніше я уже висловився перед вами хто я, а саме сторож цього гірського краю що очищає місцеві ліси від всякого сміття, щось на подобі вас.

 — А можна будь-ласка детальніше об'яснити, що саме ви маєте наувазі під словом сміття? "уже більш стримано і тактовно мовила Челсі напротивагу своїй запальній супутниці, розуміючи що шанси на їх виживання не такі вже й виликі у ситуації що склалась"

 — О це вже краще, такій стиль спілкування мені більше до вподоби "Челсі комплімент старця ані каплі не підбадьорив, це було зрозуміло хоча б з виразу її кам'яного обличчя, тому той одразу продовжив"

 — Ви просто розбалувані та безпорадні міські діти, які немаючи жодної гадки про цю прекрасну природню фауну, без оглядки вдираєтись на чужу для вас територію, мовляв туризм, відпочинок, воз'єднання із недоторканою природою і тому подібна маячня... но це було б пів біди коли б ви просто відпочивали і охайно все прибравши забирались звідсіля геть, а натомість ви наче безкультурне "бидло" все тут забруднюєте, залишаючи після себе море різноманітного мотлоху.

6 7 8 9 10 11 12