На годинку була уже тринадцята година дня, мабуть останні ледь замітні промінці сонця пробивались скрізь похмурі та сірі осінні хмари, но все ж тепло на вулиці не було, подивившись до вікна Челсі побачила людей що були окутані в теплий осінній одяг, дехто йшов з парсолькою під рукою на всякий випадок, знаючи що сьогодні у вечері передається холодний та протяжний дощ із таким же вітром тому мало хто повівся на витівки сонця що так наполегливо прахне з останніх сил освітити цю богом забуту землю. Челсі вирішила взяти себе в руки, так заспокійся в першу чергу стаття і тільки, не забувай для чого ти все це робиш, ти зобов'язана копнути поглибше, все вияснити та вивести їх на чисту воду. Тому вона закинула всі роздуми і вагання та подалась до крамниці щоб закупитись продуктами, після чого навела порядо у квартирі, приготовила печену курку а до неї зробила салат із свіжої пекінської капусти, огірків та іншої зелені заправивши це все знежиреною смитаною паралельно зависаючи в соц.мережах, не успіла вона оглянутись як на дворі уже почало темніти в планах залишилось традиційне недільне спілкування з Іванкою по телефону та читання книги перед сном, наразі вона дочитувала книгу "Мізерні" від Стівена Кінга про нещасного письменника якого тримає у полоні схиблена на голову прихильниця. Тиждень промайнув не замітно, була 18:00 година, п'ятниця, Челсі сиділа в кімнаті та чикала на своїх очікуваних гостів що повинні були приїхати буквально за годину, було трішки нудно, по ТВ показували новини шоу-бізнесу на провідному каналі країни, та її це мало цікавило в голові була подорож, ліс, природа, водоспад і Тарас... Нудьгу обірвав дзівонок від Іванки, дівчина зрозуміла що це мабуть її останні настанови перед черговим завданням шпигуна, в чому в принципі була права.
— Алло привіт Челсі, як ти там все в нормі ти готова? В мене доречі є до тебе певні настанови та інформація. "Тут Челсі перебила свою співрозмовницю, та мовила банальним тоном."
— Привіт Іванко, та знаю,знаю...куда ж мені без тебе, но ти не переживаю я у повній бойовій готовності, все буде супер.
— Та ні, ти не правильно мабуть мене зрозуміла "насторожуючим голосом мовила дівчина" — Тут не все так гладко, шеф сказав передати тобі як на мене досить прямолінійно що це твій останній час, "тягнути кота за я..." як висловився Дмитро Володимирович уже не має куди тому статтю ти зобов'язана закінчити після цієї подорожі з ними.
— Ого це уже інтригуюче, а якщо ні то...?
— Якщо ні, то тебе просто-напросто буде звільнено, ось що він мені сказав, знаю Челсі це неочікувано, я сама засмучена але що я можу зробити, тому будь-ласка постарайся на славу, пора уже з цим закінчувати. "Сама цього не усвідомивши із повишеним тоном сказала Іванка, щоб новина до коліжанки дійшла та вклалась в голові більш чіткіше."
— Зрозуміло... неочікувано чути таке, знаєш що Іванка я хочу в тебе дещо попросити, якщо тобі звісно не важко?
— Ну ти ж знаєш, на мене можна покластись якщо реалістично то я звісно зроблю.
— Тоді супер подруго, я б хотіла щоб ти порилась в інтернеті та узнала побільше інформації про Тараса, його минуле та можливо його стосунки з нашим шефом, наші догатки як виявляється були вірні щось тут не чисто все не з проста.
Іванка погодилась все ж таки це не так і складно зробити, враховуючи що її самій стало уже цікаво.
Розділ 4
"Друга спроба"
На дворі було темно, нічні ліхтарі освітлювали красиву інфраструктуру центральних вулиць Івано-Франківська, було шумно, закінчився навчальний тиждень у студентів тому всі прагнули розлабитись, молодь розгулювали по тротуару, хто направлявся в місцевий паб чи кафе щоб набрати градусу перед походом до нічних клубів, дехто уже встиг "набратись" в гуртожитку випивши з друзями домашнього самогону із дешевих пластмасових стаканчиків. Дівчата були у повній бойовій готовності перед виходом на світ, найкращий одяг,море косметики та грайливий настрій перед новими нічними знайомствами, хлопці також були напоготові завойовувати юні серця прекрасної половини людства, напахоричившись дешевими парфумами та випивши для сміливості декілька келихів алкоголю. В двері пролунав стукіт, це були вони, на столі все було готово, знаючи наперед що кожний член компанії займається своєю частиною роботи, щоб не відчувати себе винною Челсі приготувала декілька контейнерів канапок із сиром, помідорами та шинкою.
— Добрий вечір Галицька панянко "Мовив уже трішки веселенький Тарас, бачи ти готова на всі сто,як і ми.
Все і справді було так, якщо минулого разу Челсі вдяглась у більш буденний одяг просто старіший то цього разу на ній був практично туристичний комплект, синя спортивна курточка та туристичні штани з багатьма кишеньками, а були вони заправлені в чудові туристичні черевики із грубою підошвою, які носять у американських пригодницьких фільмах щось на кшталт "Індіана Джонс" чи "Томб Райдер.Лара Крофт".
— Клас, "мовила Яна" — Бачу ти приготувала гарячу каву для нас, це приємно враховуючи що сьогоднішній день у нас був досить клопітким.
— Так рада що ви не проти трішки посидіти у мене перед відправленням, сили і справді нам пригодяться.
Оглядаючи по сторонам вони побачили стандартну квартиру, кімнати були більш-менш прибрані та чисті адже тут жила організована дівчина, був мінімалістичний стиль, тільки все необхідне, серед оригінальних речей можна було виділити старенького пошарпаного ведмедика Тедді якого як згадку про свого покійного батька тримала Челсі, який подарив їй його у дитинстві та шафу із поличками наповненими різноманітними книгами які мабуть уже усі перечитала дівчина, про це її хобі вони уже знали. Вони сиділи на кухні та пили гарячу каву перед подальшим маршрутом.
— План такій "почав розмову Тарас" — Уже пізно тому ми приїхваши до Яремчі знімемо хостел де і переночуємо, зранку вирушемо до водоспаду де будуть відбуватись наші стрибки "у його голосі був відчутній чіткій ораторській тон".
— Зрозуміло "мовила Челсі в знак згоди" но її бентежила нещодавння розмома з Іванкою та радикальне рішення шефа,чому все так категорично"
Вона вагалась але твердо вирішила взяти себе в руки та все у Тараса розпитати, він ж не знає
що їй відоме його минуле, бізнес та смерть батька але це пізніше, тепер слід бути розважливою, забути про все, розлабитись... ти ж так цього чекала Челсі цілий тиждень тому не смій падати духом.
— Вау, у тебе досить-таки класно та чисто у сиредині, відчувається великій контраст між нашою квартирою.
— Спасибі Яна, ну це тому що я живу одна, немає хлопця який буде розкидати свої носки і порожні пляшки з-під пива "спробувала пожартувати дівчина"
— Обіжаєш Челсі, ось наш Тарас є організований хлопець і таких багатенько найдеться якщо пошукати "спробував у відповідь апелювати Роман і продовжив" — Ну що народ посиденьки в теплій кухні це круто але слід нам вирушати до хостела, уже не можу дочикатись коли вип'ю дві пляшки пивка та вляжусь до ліжка щоб заснути міцним ведмежим сном, як не як деньок сьогодні був той що треба, цілий час в русі. "Яна яка як правило старається відповідати на слова Романа тією ж саркастичною монетою цього разу і сама погодилась з його словами, в принципі Челсі також це побачила не озброєним оком, вони всі були виснажені."
Тому в дорозі, яка була не така вже й довга спостерігалась переважно холодна тиша, тільки де-не-де звучали гострі словечка та жарти від Романа який будучи за рулем прийняв на душу два маленьких енергетика "Ред Булл" щоб не заснути, тому і енергії в нього було із лихвою навідмінно він інших членів екіпажу що абсолютно холодно та віддалено ставились до його слів, віддаючи перевагу сну або власним думам кому як по душі, впринцепі він це розумів тому і не злився на друзів що так без-емоційно реагують но його спроби зруйнувати тишу яка все більше і більше наче пелина покривала автомобіль. З хостелом проблем не було Мар'яна наперед забронювала там номер на п'ять чоловік, дорогу ж до нього вказував GPS-навігатор. По приїзді як і планувалось вони занурились в глибокій сон.
Була восьма година ранку, вони прокинулось хлопці в своїх дівчата в своїх кімнатах, надворі було трішки сиро, жовте осіннє листя огортало усі прикарпатські простори, весь свій багаж вони залишили на місці, та вирішили перед екстримом підкріпитись смачною та колоритною кухнею в одному з місцевих традиційних ресторанів. Все було обвішане візерунками в стилі народної вишиванки, люди за сусідніми столиками насолоджувались свіжими варениками хто зі сметаною хто зі шкарками інші любувались червоним як кров та ароматним борщем де гарніром обов'язково була добра порція тоненько нарізаного сала, но що одні що другі запивали свої страви міцним домашнім самогоном що подавався в прозорих округленої форм пляшках. Вони вирішили вчинити трішки оригінальніше тому замовили дерунів із смитаною та традиційну прикарпатську страву банош, який готується із свіжої овечої смитани та кокурудзяного борошна шляхом постійного помішування ну і літрову пляшку місцевого виноградного вина щоб загрітись зі середини. Смачно поївши вони оплатили рахунок та відправились в пошуки нових пригод.
— Нам слід уточнити дорогу до нього у місцевих жителів "мовив лідерським тоном Тарас" — думаю це не буде проблемою враховуючи що на дворі досить людно.
— Ага це точно, давай Яна ми на тебе розраховуємо.
— А чому одразу я Рома, давай ти якщо такій розумний "спробувала заперечити дівчина"
— Ну ну, крихітко не заводись, ти ж у нас по цих питаннях розбираєшся, но якщо не хочеш то я можу це зробити.
"Конфлікт ще в корені вдалось перетнути Челсі, яка взяла відповідальність на себе проявивши активність."
— Добрий день, перепрошую пане а де знаходиться місцевий водоспад Пробій."Це був чолов'яга уже зрілого віку який йшов їм на зустріч, одягнений він був у звичайну чорну шкіряну куртку, старенькі уже пошарпані джинси та такі ж за станом чорні мешти, чорне волосся на його голові все більше і більше поступалось місцем сивині що невпинно брала лідерство в свої руки.
— Ну добрий, як же приємно що така от молоденька красуня звернулась саме до мене, "усмішка уже мабуть на 15, гора 20 зубів промайнула на обличчі чоловіка" — а от прямо ідіть дорогою на яремчанській ярмарок, ви обов'язково попадите на вузькій міст під яким і буде битись об скелі Прибій.
— Велике вам спасибі пане, вдячна за інформацію "продемонструвала свою ввічливість Челсі та попрямувала до своїх нових друзів які переглянувшись оцінили вчинок дівчини розізнати дорогу хоча її цього ніхто не просив робити."
Як виявилось дорога до водоспаду була не довгою адже він знаходився в самому серці міста Яремче, біля нього було не так вже й багато людей, як правило це були поодинокі туристи що любувались місцевими краєвидами та місцеві жителі що віддавали перевагу цього дня воз'єднанню із природою.
— Ось ми і прибули "святково мовила Мар'яна, у мене вже мурашки по тілу враховуючи яка холодна осіння водичка під водоспадом.
— Ааа ти натякаєш що канат може убірватись і хтось з нас зануриться з головою до крижаної водички, надіюсь це буде Яна "спробував підколоти дівчину Роман, а та у відповідь показала йому середній палиць давши зрозуміти що вона була б рада якщо б це сталось саме з ним."
— Насправді народ це не жарти "як це буває рідко но все ж буває, наголосив Тарас" вода річки Прути в яку стікають води водоспаду є холодна тому ризик при потраплянні до неї захворіти досить високій, як варіант стрибнути можемо тільки я з Романом а ви дівчата будете любуватись місцевою красою.