І власну Via Dolorosa158 гірких розчарувань нам також належить пройти оголеними ступнями по битому склу старої колоніально-імперської реальності до самого кінця, зійти на власну Голгофу та померти у самоочисних муках оефлексуючої за минулим свідомості, а потім… або славне Воскресіння, або тління та забуття. Та на відміну від єврейської легенди двохтисячлолітньої давними, цього разу все залежатиме не від волі всемогутнього небожителя, а виключно від нас самих – нашої зрілості, витривалості, рішучості, терплячості та величі духу. Ми або станем Титанами, або безславно сконаємо на узбіччі історії під зловтішне хмикання та зневажливі плювки як із Заходу, так і зі Сходу.
* * *
Земля – єдина планета, що не носить імені бога. На цій Землі перемагають сила та хитрість, рішучість та далекоглядність, а зовсім не божественний промисел, простодушна саможертовність чи ангельська праведність.
Цією Землею править не розум, а випадок, жадібність та дурість. Саме тому ми не дамо вам готових рецептів та стовідсоткових вивірених, прорахованих планів дій, а лише загальну засадничу концепцію, бо ж дурість – непередбачувана, багатогранна та тисячолика. Навіть найгеніальнішому раціональному стратегові вкрай важко прорахувати чужий ідіотизм. Дурість взагалі погано піддається прорахунку, набагато краще – здогадці за спорідненістю, відтак найбезглуздіший сценарій розвитку подій часто виявляється найвірогіднішим.
Людство ніколи не потребувало Євангелія, ніколи достоту й не розуміло його, не користувалося з нього ні чим, крім обкладинки. Набагато ближчим для нас є жорстокий Бог Старого Заповіту, Бог-каратель, всемогутній деспот, що не милує, а мститься – звідти й палка любов до сталінів та гітлерів, звідти й Gott mit uns159 на пряжках есесівських ременів та Jedem das Seine160 у передпокої пекла на землі, звідти й зловтіха бабусі, коли побачивши по-новомодному вбрану, вкриту татуюваннями наречену свого онука, вона шепоче його ошелешеним батькам: "Це вам за те, що не молитеся!".
Ми не обіцяємо вам легкої прогулянки квітучим садом національного відродження. Навпаки, ми закликаємо вас болюче обдирати свої тендітні боки об скелі байдужості, скепсису та глухоти.
Ми не обіцяємо вам миттєвої розбудови найблогополучнішої держави на планеті. Навпаки, швидше за все у перші десятиліття ви стикнетися з тим, що я називаю "державотворчий ідіотизм". На уламках "поганої" держави виникне ще гірша, а точніше – неофеодальна антидержава для купки вибраних – представників обмеженої кількості закритих кланів, погано сумісна із життям для усіх інших, у якій буд вкрай важко достойно існувати "на загальних підставах" і патріотами якої, здавалося б, можна бути лише за двох умов: якщо ти або не маєш здорового глузду, або маєш із того прямий матеріальний зиск, вбачаючи у цій державі не "Батьківщину", а об'єкт для визискування.
Та ми обіцяємо найголовніше – стати могильниками імперій зла і провідниками справедливості та пліч-о-пліч із вами боротися за нашу спільну мрію. Тільки силою! Тільки рішучістю! Ми більше не виклянчуватимемо, ми вимагатимемо й виборюватимемо достойне життя, бо достукатися у двері палаців до волі та справедливості можна лише прикладами гвинтівок!
Нам разом доведеться пройти крізь пот, кров та сльози. Нам разом доведеться втрачати найдорожче та клясти долю, виривати ворожий світогляд та нав'язані погляди шматками живого м'яса із душі. Нам разом доведеться ухвалювати непрості рішення. Нам доведеться пройти через горнило шалених нестатків, мобілізації (у тому числі й воєнної, принаймні часткової), холоду, голоду, розрухи та поневірянь, але саме з так, із кров'ю та стражданнями, через катарсис болем народжуються як нові біологічні організми, так і нові державні утворення. Безжальний та неуникненний натальний детермінізм.
Якщо Ви, так само як і ми, прагнете розірвати кайдани багатодесятилітнього рабства та дихати повітрям свободи, мрієте забезбепчити своїм нащадкам шанс на достойне майбутнє у власній незалежній державі, не хочете більше за безцінь продавати свою совість та йти на домовленості із Князями Темряви, ми закликаємо Вас доєднуватися до Руху Опору та вливатися у лави Української Національно-визвольної Армії.
Годі терпіти поневіряння та ковтати образи, годі з нас принизливого існування у якості громадян другого сорту! Ми – українці, і маємо повне право перед лицем Правди, Бога та Історії зявити про це уголос та вибороти святе право дихати на повні груди! Долю не дають, не випрошують, не дарують і не видурюють нишком хитрістю та компромісами. Долю беруть силою до своїх рук, зі сміливістью захищають та з мудрістю плекають.
Українцю! Настав час Тобі стати сильним, сміливим та мудрим!
20
Адреса отримувача: Лебмерг-10332, Галіцієн-райхсгау, Академієштрассе 12, герру Акселю Ульріху
Друже, друже, друже! Такі дивні люди… Вони невиліковні! Розумієш! Взагалі не піддаються лікуванню чи навчанню логікою. Лише дресируванню через страх. Невиліковні, хоч можуть дового та переконливо вдавати нормальних. Але то омана, акторська гра. Як у тому бородатому анекдоті: "Так, я вийшов із психлікарні, але якою ціною?! Довелося зректися престолу!".
Це я насамперед про того твого Штефана, чий текст справляє враження людини з освітою сільського бухгалтера та синтаксисом Джойса. Небезпечний безумець, і чим нормальнішим він здається, тим небезпечнішим насправді є для свого наївного та надміру співчутливого оточення на кшталт тебе. Порядних людей завши губить надлишковий рівень емпатії до сумнівних особистостей та ідеалізація приятелів і жінок, не забувай про це!
Втім, хоч їхня логіка і схиблена, як у параноїків чи шизофреніків, але все ж, визнаю, вона є. От тільки вона – односкладова, прямолінійна та не враховує безлічі суто практичних нюансів, що як поодинці, так і разом унеможливлюють чи принаймні вкрай ускладнюють практичне втілення їхніх утопічних забаганок.
От, наприклад, суто економічне питання: "боротися із кайданами рабства" – це, звісно, шляхетна й пафосна діяльність, але рабовласник своїх рабів хоча б годує, а от "представник вільного ринку" – лише експлуатує та змушує шукати їжу самостійно. За рахунок чого їхня "незалежна Україна" планує існувати та навіть із кимось-там воювати? Вони ж нічого не виробляють, нічого самі не винаходять, не мають нафтових родовищ та й навіть більшість населення й дотепер животіє на самій межі? Чи вони очікують на чудо з небес? Чи мають намір жити, мов іспанські рантьє у Мадриді, ледарюючи за рахунок здачі своєї нерухомості на середземноморському узбережжі в оренду багатим відпочивальникам із Альпів? Але ж єдиною нерухомістю за кордоном, що її можуть мати пересічні галіційці, є могила діда під Варшавою!
А чи не спадало їм на думку, що вони граються з вогнем видачі бажаного за дійсне? З чого вони взяли, окрім вологих нічим об'єктивно не обґрунтованих "хотілок", що "нова Україна" буде справедливішою за "старий Райх"? Вільнішою, чеснішою, не кажучи вже про охайнішою та багатшою? На що спирається така самовпевненість? Невже їм невтямки, що коли вони остаточно дотрощать і доламають "погані" імперії, то ніхто не гарантує їм, що їхні власні національні держави виявляться чимось кращими, не унаслідують хронічних болячок попередніх режимів та навіть значно не посилять їхню згубність? У чому запорука того, що нова держава не стане логічним продовженням Райху, тільки наспіх перефарбованим в інші кольори, по-бутафорському видозміненим й від того погіршеним, неофеодальною вотчиною для компрадорських мародерських еліт (тьху! – те, що у подібних "державах" називається "елітою", у нормальних державах сидить у в'язницях) під фіговим листком маріонеткових "прозахідних" режимів, що чергуватимуться, мов у калейдоскопі, й дуритимуть інфантильне населення, котре на додачу має ще й величезні проблеми із уловлюванням логічних зв'язків? Метафорично кажучи, якщо я вижену з хати стару негарну жінку із целюлітними сідницями та обвислими до пупа грудьми, то від того Софі Лорен у мене в ліжку не самозародиться!
До речі, ти помітив, що і Хартманн, і цей Штефан у своїх писаннях фактично збігаються у невтішних прогнозах щодо "новопосталих" держав та пророкують виникнення чогось на кшталт суміші середньовічного феоду та злочинного угруповання у стилі опереткових латиноамериканських диктатур? А це означає, що твої фанатичні друзі чудово усвідомлюють наслідки своїх дій та, попри це, вдаються до них свідомо. Вони не рахуються з тим, що "незалежність" буквально за кілька років принесе їхнім народам більше горя та поневірянь, ніж десятиліття "окупації", наздогнавши та перегнавши за ступенем маразму найепічніші берлінські та московські взірці. Їм байдуже на долю мільйонів нібито "співвітчизників", тож вони легко принесуть їх у жертву заради власного сексуально-ідеологічного фетишу та привілейованого доступу до годівниці. То хіба це не схиблена логіка небезпечних важкохворих чи безпринципних пройдисвітів? Співпраця одурманених пропагандою ідіотів та її авторів-пройдиствітів – не надто багатообіцяючий симбіоз як на народних трибунів та "борців за незалежність".
Розумієш, друже, будь-яка війна – це інфернальне зло, будь яка! Позаяк вона створює більше злих людей, ніж убиває. А ще ганебнішою, смердючішою, відразливішою є війна, до якої ватажки гонять простолюд свідомо, переслідуючи якісь свої цілі (бодай і такі, що здаються їм шляхетними). Так утворюється, чи відтворюється, круговерть нечуваного суїцидального ідіотизму мас для користання із неї жменьки шахраїв. Повсякчас у битві за ідоли складають ті голови, всередині котрих бракує мізків. Люди, що пристрастно штовхають інших на смерть заради умовних, вигаданих концептів на кшталт націй, релігій чи ідеологій – або розумово відсталі, або цинічні злочинці. Взагалі, коли хтось воліє, щоб ви принесли свою конкретну жертву во ім'я чиєїсь або ж нібито "спільної" абстрактної мети, начувайтеся – вам морочать голову, прагнучи ошукати. Ми ж проходили це, як можна було таке забути?! Найгіркіша іронія полягатиме у тому, що ватажків-ініціаторів – і дурнів, і шахраїв – кровожерний дракон війни згодом також пожере, але не швидко та безболісно проковтне, як пішаків, а рватиме частинами, повільно й публічно.