До цього часу на це ніхто не звертав певної уваги. А мені здається, що це може бути саме тим напрямком, по якому можна просунутись вперед...
– Зачекай, – перебив його Віктор. – Якщо мені пам'ять не зраджує, то ти зараз займаєшся "біологією"...
– Знаю, – відповів Вадим. – І саме цей напрямок привів мене до нових думок. Я зараз узагальнюю свою тижневу роботу.
– Вадик, як завжди, випередив мене, – посміхнувся Анатолій. – Я, не маючи його інформації про пересунення статуй, почав приходити до того ж висновку. Але, гадаю, що телекінез це поки що занадто...
– Однак концентрація психічної енергії... – втрутився Олександр. – Вона може бути забезпечена через її носіїв. Тобто через нас самих...
– Це мені нагадує використання впливу телевізійного масового гіпнозу... – додав Віктор.
– Так, то воно так, але трішечки не так, – сказав Вадик. – В телевізійних експериментах психотерапевтів дійсно не було ніякого телекінезу. Однак ніхто, гадаю, не буде заперечувати ефект впливу на великі аудиторії. Не виключено, що щось із цього досвіду ми можемо використати у програмуванні біороботів.
– Шлях концентрації біоенергії... – задумався вголос Сашко. – Невже ти думаєш, що в нас, чотирьох, вистачить цієї енергії?
– Нашої власної енергії дійсно буде малувато. А що, коли ми використаємо психічні підсилювачі? – несподівано запропонував Віктор.
– Які? – у свою чергу запитав Анатолій.
– Ну, наприклад, коли я займався біологічним напрямком, то мене зацікавила інформація про використання лози для пошуків місць для будівництва колодязів... – почав відповідь Віктор. – Практично кожен може знайти такі місця за допомогою прутика...
– Так ця лоза – і є підсилювач? – висловив свою думку Анатолій.
– А в тебе є сумніви? – відповів запитанням на запитання Віктор.
– Гадаю, що ми маємо достатню кількість інформації для початку пророблення варіанту створення апарату впливу, – сказав Вадим. – За Вернадським йде накопичення інформації у ноосфері...
;
/*Вернадський Володимир (1863-1945) видатний вчений. Основоположник геохімії, біогеохімії та радіогеології, філософ. Автор створення вчення про біосферу та її перетворення в ноосферу – сферу розуму.*/
;
– І тепер, здається, ми досягли критичної маси... – з'єхидничав Олександр, одночасно показавши свою обізнаність з темою.
– Якщо хочеш, то так, – продовжив Вадим. – Вважаю, що ми досягаємо стану для, так би мовити, "вибуху"... ПсиВсесвіт також має свої закони, за якими він існує. А ми, представники людства, одночасно є матеріальними об'єктами і володіємо психічною енергією. Тобто, якщо я психічно прийняв рішення пересунути ось цю ручку на столі, – він переклав на інше місце кулькову ручку, – то, віддавши відповідним мускулам наказ, я можу пересунути її матеріально.
– Це все ми добре розуміємо, – сказав Анатолій. – Що ти пропонуєш конкретно?
– Відверто скажу: поки що конкретної схеми, або готового апарату запропонувати не можу...
– Тоді, хлопці, знову міняємось напрямками та працюємо далі, – підсумував Олександр.
;
;
/*-------------------------------------10----------------------------------*/
;
Дослідження Анатолія тепер торкались галузі психології і він, як завжди, детально розглядав вплив гіпнозу на людину. Найбільше його зацікавило те, що дія гіпнозу може бути досить стійкою – майже на все життя.
Віктор, якому дісталась фізика-електроніка, несподівано для інших звернувся до вивчення гравітаційного поля, природа якого і досі практично невідома самим фізикам. Тому він потроху вивчав можливість зв'язку цього поля з ПсиВсесвітом.
Робота Вадима була обмежена хімічним, заздалегідь "неперспективним" напрямком. Однак несподівано для самого себе він почав відноситись з більшою повагою до цієї галузі науки. Наприклад, він зацікавився даними, що пептид сну відповідно впливає на людину. І, навпаки, вміст адреналіну допомагає людині сприймати більшу кількість інформації. Хоча, він також змушений був визнати, що вплив за допомогою хімічних речовин міг іти тільки в напрямку сприяння психологічним процесам – в силу своєї матеріальної природи.
Сашко і раніше знав, що в Радянському Союзі проводились якісь роботи у напрямку "торсійних та спінорних полів", але він тільки зараз з'ясував, який масштаб вони мали того часу. Виявилось, що такі роботи проводились і відповідні органи відпускали на це досить великі суми грошей. Крім того, він звернув увагу на так звані біоритми життя, якими, у свою чергу, займались ще тибетські ченці багато століть тому.
За напруженою роботою підійшов час останнього обміну напрямами. Загальний обсяг інформації під час обмінів взаємозбагачувався, піддавався огляду з усіх кутів зору. Хімічний напрямок під наглядом Сашка одержав розвиток на рівні зв'язку збудження нервової клітини у зв'язку з умістом кальцію у крові.
Вадима дуже зацікавив ефект Кірліан: відображення електробіолюмінесцентного свічення, виникаючого навкруги притиснутого до фотоплівки живого об'єкта.
Анатолій вивчав дані про ритми головного мозку та їхній можливий зв'язок із магнітним полем Землі.
Віктор обробляв інформацію про так званий "детектор помилок" – зони у мозку, із якою зв'язана орієнтація та управління: тобто така зона активізувалась у випадку відчуття людиною, що щось робиться не так.
Інтенсивний збір інформації підійшов до свого завершення. Наступив час наради, яка повинна буде дати остаточну відповідь, чи варто займатися проблемою впливу, чи залишити цю роботу чи продовжувати її.
– Не знаю, як ви, хлопці, а я просто перенасичений інформацією, – почав Анатолій. – Але, незважаючи на це, я поки що остаточно не вирішив із якого краю нам, власне, починати...
– Правильно, – підтримав його Вадим. – Нам тепер треба зосередитись на якомусь одному напрямку.
– Корегую, – відізвався Сашко. – Він може бути об'єднаним з усіх розглянутих нами напрямків.
– Що ми можемо поки що виключити? – запитав Вадим.
– Гадаю, що ніхто не заперечить проти виключення з вирішального списку напрямку хімії, – сказав Анатолій.
Ніхто і не заперечив: Вадим кивнув на знак згоди, Сашко витягнув праву руку та показав великим пальцем у напрямку поверхні стола, а Віктор потис плечами, подивився на Сашка і сказав:
– На черзі електроніка...
– Заперечую, – відреагував Олександр. – Цей напрямок закривати рано. До речі, лише нещодавно я дізнався, що звукова інформація та накладення відповідних гармонік у поєднанні із зоровою інформацією в декілька разів посилює ефект впливу на мозок. Треба неодмінно вивчити такий вплив.
– Пристрасті Сашка відомі. Але потрібен дійовий та узгоджений напрямок. Так, Сашко? – сказав Анатолій.
– Можна узгоджувати досхочу, але, гадаю, що шлях до розв'язання проблеми лежить і у площині електроніки також... – трохи образився Олександр. – Пропоную питання поки що відкласти та розглянути інші...
– Пропоную зараз висловитись про біологію, а психологію залишити на потім, – перебив його Вадим.
– Вважаю біологічний напрямок достатньо перспективним, – почав Віктор. – Ефект біолокації достатньо перевірений, відомо, що були спроби навіть вести пошуки злочинців за допомогою цього методу...
– Ти маєш на увазі пошуки злодіїв одним французом-лозохідцем ще у вісімнадцятому сторіччі? – утрутився Сашко, якому Віктор кивнув на знак згоди. – Так цій інформації не дуже довіряли навіть сучасники.
– Але біополя... Провидиця Ванга... Досить відомий фактичний матеріал, – вів своє Віктор.
– Ти, Вітю, правильно сказав: матеріал. Журналісти залюбки "намалюють" тобі такого матеріалу стільки, скільки ти здатен заплатити за газети з їхніми статейками, – не вгамовувався Олександр.
– Крім того, важко отак одразу відкинути питання ноосфери... – підтримав Віктора Вадим.
– І легко відкинути ефект Кірліан та магнітне поле мозку... – продовжував Олександр.
– Ефект Кірліан може торкається реєстрації і деякій фізичної субстанції, яка притаманна живій природі, – парував Віктор. – А магнітне поле мозку досить слабке... А втім, поки що пропоную, розглянути психологічний напрямок.
– Щось багато ми відкладаємо... Але згоден, – погодився Сашко. – Тут можна пошукати більших можливостей.
– Гіпноз, йога. Це досить важливі, і, головне, на відміну від інших – уже випробувані методи впливу, – сказав Анатолій. – Хоч я і говорив про свою невизначеність щодо напрямків, але психологію вважаю найперспективнішою.
– Усе це добре, – Вадим подивився на Анатолія. – Але мені здається, що ми допустили невеличку помилку. Ми взялись розглядати ефект впливу на біоробота і дещо забули. Вважаю, нам треба з'ясувати, що представляє собою сам об'єкт майбутнього впливу: потрібна його детальна характеристика. Тобто необхідно з'ясувати, що представляє собою сам, так би мовити, андроїд. Тоді ми можемо більш упевнено говорити про вплив.
– Знову Вадик оригінальничає, – відреагував Сашко. – Але він правий: за набором інформації ми остаточно не визначили об'єкт. Хто що думає?
– По-перше, є зовсім різні біороботи, – почав Анатолій. – Я не маю на увазі представників людства: чоловіків та жінок...
– Дозвольте перебити, – раптом утрутився Віктор. – Є невеличке уточнення: нам потрібна характеристика узагальненого біологічного робота. Пропоную обійтися без загальних фраз і негайно штурмонути питання.
– Згода, —-сказав Вадим та ввімкнув магнітофона.
;
;
/*-------------------------------------11----------------------------------*/
;
Мозкова атака розпочалась.
Анатолій. Біороботи на відміну від людей запрограмовані на визнання іншими власної виключності.
Віктор. Роботи визнають тільки свою власну особистість. Більшість із них не може не показувати свою зверхність над іншими. Тобто, якщо сів на щаблинку вище...
Вадим. Запрограмованість на чинопочитання, тобто щаблинки, це річ штучна... Головне для більшості з них – інертних – отримати щось на халяву, з метою відчути задоволення; а для злих, ще й від причиненої пакості – "у сусіда коза здохла...".
Анатолій. Прояви зверхності: робот ніколи не уступить дорогу пішоходові, коли їде на власному авто...
Віктор. Як нікчема він отримує втіху, коли оббризкає багнюкою того ж пішохода... При умові, зрозуміло, що не бачить поблизу автоінспектора.
Олександр. Оббріхує ближнього, з метою скористатися його бідою у власних інтересах...
Вадим. Та обійти його...
Віктор. Біоробот користується нуждою свого ближнього, щоб обікрасти його і потім лицемірно запропонувати свою "допомогу"...
Анатолій. Коротше, робить все щоб отримати відчуття глибокого задоволення за будь-яку ціну...
Олександр. У багатьох таких це називається вмінням "жити", тобто займатись узаконеним злодійством...