А от ситуація щодо Назаром була дещо інша, з однієї сторони поведінку юного програміста виправдовує той факт що його практично насильно, змусили відправитись зі своїм старшим братом на природу та й дівчина його не була в "екстазі" від такого от туризму, погодившись на поїздку тільки через Назара. Вона була ще школяркою навчаючись у одинадцятому класі, її батьки були впливовими людьми займаючи поважні керівні посади, зокрема батько який був обласним депутатом, її рідні спочатку вагались відпускати єдину дочку самотушки до лісу але коли дізнались що з нею та Назаром буде уже більш зрілий, відповідальний чоловік Василь, то дали дівчині зноду. Затарившись усім необхідним у магазині, зокрема вони придбали дві буханки хліба, декілька пляшок солодкої води, курячі сарделкі для запікання на вогні та інші потрібні їм дрібнички... нещодавно сформований колектив відправився у напрямку де було найбільше скупчення туристів, маючи намір десь неподалік від селища розгорнути свій нічний намет.
Коли вони опинились посеред інших людей Челсі запримітили що погляди більшості із них часто фокусуються на Вероніці, час від часу поглядаючи на неї зі сторони, і в принципі тут нічому було дивуватись. На доступних для людського зору місцях її шкірі, зокрема руках та шиї красувалось безліч модних татуювань, у носі та на нижній губі блищав від сонця сріблястий пірсінг а волосся зачіскою під каре було переплетено декілька різнобарвних косичок, серед яких були жовтий, зелений та червоні кольори, думаю не слід говорити що одяг її також був досить-таки визиваючим, попри те що вони відправились до лісу на ній була коротенька спідничка а на ногах довгі, вище колін шовкові пенчохи які носять дівчата у японських аніме та чорні красіквки, які чудово гармоніювали зі стильним, чорним жакетом вузького крою на її плечах.
Вони неспішно йли по одній з уже давно протоптаних туристами стежинок в глиб лісу, скрізь над ними нависало безліч стовбурів деревини, ієра?рхію якої звісно очолювали смереки,сосни та буки.
— А доречі чому вона вирішила приєднатись на ночівлю до нас? "промовила Вероніка, обережно переступаючи з одного місця на інше немов перебуваючи на мінному полі, адже її оголенні ноги були легкою мішенню для дикої лісової землі" — так ми уже зрозуміли, вона журналістка яка пише про це місце статтю і все таке, але для чого їй тусуватись з нами для цього? "добавила вона час від часу вживаючи грубу лайку, адже колючі терня безжалісно царапали її бідолашні тендітні та оголені ноги"
— Яке вам до цього діло, такий її вибір та й не думаю що вона буде нам чимось мішати. "Вася будучи справжнім джентльменом вирішив вступитись за Челсі"
— Та ні, якщо вони так бажають то я з радість їм відповім "сказала журналістка, мовляв не потрібно мене захищати я і сама впораюсь"
— Думаю кожен з нас розуміє, сравжній професіонал у будь-якій справі має якісно виконувати своє завдання а я будучи журналісткою, для того щоб написати справді переконливу статтю про це місце, маю на власній шкірі відчути всю колоритність даного краю "активно розпочала свій монолог Челсі намагаючись бути досить переконливою у сказаному" — так на чому я зупинилась... просто побачити цю місцину та поспілкуватись з місцевим населенням було б не достатньо для стовідсоткових враження, а ось ночівля під відкритим небом, розпалена ватра, тривожні звуки нічних мешканців та інша присутня тільки у такій обстановці романтика це саме те що мені потрібно.
Слова Челсі були переконливі, але далеко не факт що дві юні особи перед якими вона, власне кажучи так розпиналась взагалі її слухали, йдучи немов через примус позаду неї, пасивно роздивляючись по сторонах.
— Думаю ми уже прибули, ось і наше місце "деслокації" на сьогодні "з відчуттям радості сказав Вася, дивлячись прямо перед собою."
Ця місцина й справді відрізнялась від навколишньої "інфраструктури" ландшафту, навдмінну від вкрай густого щільного лісу, де стовбури дерев були немов приклеєні один до одного тут було більш просторо, це була невеличка галявина посеред якої була місцина для розпалу ватри, навколо акуратно обгороджена природнім камінням щоб запобігти поширення вогню за межі розпалу, попіл після згорання хмизу чітко вказував на те що тут і до них було уже вдосталь людей, які свого часу також вирішили насолодитись красотою навколишньої природи.
— Так давайте братись за справу "рішуче мовив Вася ораторським голосом" — я займусь палаткою а ти Назаре можеш взятись за зберання лісних дров, у вигляді сухих гілок деревини яких тут безліч.
— А чому я? "дратівливо промовив Назар, насупивши свого носа" — хай тоді і дівчата зроблять щось корисне а я краще займусь своїми справами.
— Ага я знаю які у тебе справи, ти знову зануришся з головою у свій смартфон не помічаючи нічого навкруги. "трішки підвищивши тон мовим Вася своєму молодшому братові"
— Ну все годі сваритись "сказала Челсі намагаючись залагодити конфліктну ситуацію" — ви обидва частково праві, тому давайте щоб усе було справедливо я з Веронікою також вам допоможемо якщо звісно ви не будете проти, ми б взялись за харчову провізію.
В принципі всіх це частково задовільнило, тому кожний почав займатись своєю справою, яскраве весняне сонце повисло над головами наших героїв символізуючи приблизно середину дня, звідусіль чувся гомін інших туристів та пташиний спів, Вася уже практично впорався зі розкладанням палаток, Назар який неохоче вийшов з лісу несучи у руках декілька гілок сухого хмизу взявся розпалювати вогнище, Челсі з Веронікою порались з нарізкою раніше купленого м'яса та овочів для смаження, серед яких були огірки, помідори та болгарський перець.
— А як ви думаєте, чутки про зникнення людей у цих краях є безпідставними чи все ж мають право на існування? "начебто нічого не бувало мовила Челсі зі сторони, в надії почути їхню думку"
— О доречі, я щось схоже чув від Володі "мовив Вася згадуючи розмову на весіллі" — він тоді давав мені подібне застереження та я притримуюсь своєї точки зору, на мою думку це скоріш за все малоймовірно, адже як ви самі переконались навколо нас безліч інших туристів, тому якщо б сталось щось подібно хтось точно б це запримітив.
Аргументовані слова Василя були досить переконливими але Челсі не мала наміру здаватись і далі наполягаючи на своєму.
— Ну принаймні це логічно, а що коли хтось зайде надто глибоко у ліс, задалеко від селища де немає жодного свідка, що тоді?
Вася на мить задумався але цього часу вистачило щоб у діалог втрутився Назар, який уже успів обпекти собі пальця у спробі розпалити вогонь.
— Та перестань, думаю все це "лайно собаче" а не догадки, кому взагалі у XXI столітті прийде в голову викрадати посеред лісу людей, чи ви й досі вірити у різноманітні там казочки та легенди про "бабу Ягу" чи "лісних мавок", логічніше за все припустити коли хтось і справді заходить надто далеко, на не під контрольну людині територію то є великій шанс що цю особу заживо з'їдять хижі звірі, серед яких вовки чи ведмеді або вона просто напросто заблукає назавжди.
— В принципі це звучить досить правдоподібно. "сказала у відповідь Челсі, даючи зрозуміти хлопцеві що згідна з його думкою".
Під час подальших посиденьок все було доволі прогнозовано, на яскраво оранжевому вогні що потріскував, раз за разом вивільняючи потік енергії з перетравленого хмизу вони взялись смажити раніше приготовлене для цього м'ясо, ароматний маринад та трішки полите поверх нього червоне вино надали делікатного смаку з нотками підсмаженої цибулі їхній страві, яку вони споживали запиваючи тим же червоним вином "Villa Krim Шевальє Руж червоне, напівсолодке " прихопивши дві пляшки цього напою ще з дому. Теплий, майже літній вітерець ніжно раз-по-раз розгойдував стовбури дерев та його листя, шум якого нагадував специфічну мелодію таємничого лісу, сонце плавно перекотилось уже на другу половину неба, все блище наближаючись до свого чергового, хто його знає скільки мільярдного разу заходу за горизонт планети Земля у даній точці.
Випивши до дна уже п'яту за рахунком склянку цього споконвіків спокусливого та романтичного напою, яке було оспівано безлічі разів у різноманітних прозах, романах і міфах під назвою вино Челсі трішки захмеліла, розглядаючись навколо вона замітила що й її нові друзі частково піддались цій спокійній та розслабляючій атмосфері, молода парочка сидячий на колоді раніше тут поставленого дерева, ще блище прижались один до одного накинувши над собою тепле постільне покривало, Назар немов підтримуючи свою репутацію з головою занурився у смартфон, попри те що з нього було мало користі адже інтернету тут не було а Вероніка уже практично засинала на його плечі, яке для її голови вочевидь стало заміною подушки, Челсі перевела погляд на Василя який діставши свій фотоапарат "Canon PowerShot" з рюкзака піднявся на ноги.
— Ти куда це зібрався "запитала вона у хлопця "
— Та от вирішив зійти блище до селища, кажуть тут є декілька чудових місцин на які можна глянути, бач наші голуб'ята не виблискують енергією чи активністю до нових вражень. "поглядом вказав він на свого молодшого брата, даючи Челсі зрозуміти що з них на сьогодні уже досить" — Що не скажеш про мене, а ти як доречі, не проти прогулятись зі мною? "жваво добавив Вася, простягаючи руку дівчині щоб та підвелась"
Вона йшла поруч нього, з осторогою глянувши через плече.
— А як щодо наших закоханих, так, я розумію їм уже не по 10 рочків та все ж ти не боїшся залишати їх на одинці?
— Спасибі за те що хвилюєшся але думою ні, поглянь ти на них "жартівливо промовив Вася" — вони ж практично уже сплять немов маленькі безпорадні цуценята що потрапили у незнайому для себе місцину, не думаю що вони кудись подінуться.
Слова співрозмовника звучали досить переконливо подумала Челсі, та й на дворі все ще світило сонце, вони з напарником встигнуть повернутись ще до заходу сонця, ну можливо трішечки пізніше.
Насамперед вони відвідали резиденцію митрополита Шептицького під назвою "Кедрова Палата" та урочище "Сивуля" адже саме цей гірський масив є чи не найбільш знаковим у цих краях, також на очі їм трапився розкішний готельний комплекс "ВІЛЬНІ ВІТРИ" який складається із декількох трьох та двоповерхових котеджів.
Погода як і їхня прогулянка була просто казковою, Вася зробив достатню кількість фото своїм новенький цифровим фотоапаратом,Челсі ж час від часу розглядалась навколо себе у спробі побачити щось підозріле, але нажаль нічого такого що б вказулало на можливі сліди злочину тут не було.
— Здається мені нам час уже вертатись назад, поступово начинає смеркати.