Сьогодні вона наділа звичайні чорні лосіни та червоного відтінку бавовняну блуску, не застібнуту у горі. Готуючи страву та прибираючи у домі вона періодично відволікалась щоб переглянути деякі свіжі журнали, у надії на те що хоча б цього разу вони змилуються над нею та надрукують одну з її статей, які вона вважала мініатюрними, реалістичними творами про життя сучасної домохазяйки та його тяготи, але як і безлічі попередніх випусків жодною її працею тут і не пахло.
Паралельно всьому цьому вона не забувала піклувтатись про своє дитинча, годуючи його грудним молоком та час від часу заколісуючи у дитячій колисці. Перша половина дня збігла незамітно, а по обіді їй потрібно було завести власне, придбане їй чоловіком авто та виїхати до міста щоб закупитись відповідними продуктами у супермаркеті, маючи уже раніше приготовлений список для закупівлі, адже на ці вихідні її чоловіку виповнюється тридцять п'ять років тому заздалегіть була запланована вечірка на подвір'ї їх же дому з барбекю та елітним алкоголе на свіжому повітрі, куди будуть запрошені гості, серед яких поважні колеги чоловіка по роботі та звісно їхні вкрай самозакохані та пихаті жінки.
Будні промайнули надто швидко, коли наступила така бажана, насамперед для чоловіка Сюзанни днина молода мама практично місця собі не знаходила, будучи заклопотата з ніг до голови.
Саме їй, разом зі запрошеною працівницею на підмогу прийшлось готувати усю їжу для гостей, організувати їх запрошення, витерти до блиску елегантні стільці та столики виготовлені з дорогоцінного канадського дуба, все це накрити нещодавньо придбаними скатертинами, приготувати для належного використання мангал ну і на закінчення облаштувати зручний сервіс для майбутніх відвідувачів, до якого відносяться кришталево-відполіровані бакали для різноманітних напитків та білосніжно-білий, буквально сяючий від чистоти посуд.
Сюзанна будучи фізично виснажена витерла долонею правої руки піт зі свого чола, на годиннику пробила друга година дня, прийшов час зустрічати відвідувачів тому вона хутко скинула з себе робочий, зачовганий від залишків їжі фартух та хатній одяг, на заміну одягнувши гламурне плаття з квітковим принтом зеленого кольору, взулась вона у виготовлені зі шкіри бежевого відтінку босоніжки з блискучими вставками, її темно-каштанове волосся було ретельно розчесане та розпущене над спиною.
На дворі була помірно тепла для жовтневого дня погода, сонце час від часу винурювало із-за хмар тішучи мешканці планети Земля своїм благодійним світлом, у залізному вольєрі ліниво гавкав породистий, чорного кольору Доберман, але коли йому це набридло він вайлувато приліг на свої передні лапи та заснув.
Сюзанна та її чоловік що був одягнений у класичний, нічим непримітний темно-синій костюм зустрічали гостей при вході, біля автоматизований брами що була уже відчинена.
Людській невгамовний гамір рознісся над цією провінціальною місциною навколо їхнього дому, немов вони опинились у шумному вулику. Єдине що тішило Сюзанну у цей святковий для декого день, це те що вона знаходилась у постійному русі будучи вся у справах, тим самим їй не приходилось довго знаходитись вписутності та вислуховувати цю вкрай нудну для неї компанію. Вона то і діло раз-по-раз носилась з дому туди і назад, несучи до умивальника уже порожній, забруднений посуд та подаючи до столу все нові і нові раніше приготовлені страви, починаючи від салатів та закінчуючи десертом у вигляді іменинного торту зі глазур'ю та консервованою вишнею з чорною кавою в придачу.
Звісно, у не надто тривалих інтервалах між цим дійством їй приходилось вичавлювати зі себе привітну, на всі тридцять два зуба посмішку та киваючи головаю вислуховувати різних гостей які то і діло щедро посипали лестощами та хвальбою її чоловіка, мовляв якій він молодець, такий молодий а уже обжився доволі розкішним домом та якою ж красивою, лагідною леді, хвалили його й за чудову працю та великі перспективи що чекали на нього з часом.
Блище до вечора коли на дворі стало темно і загорілись декоративні земні світила у вигляді нічних ліхтарів на сонячних батереях Сюзанна уже порядком виснажилась, причому не тільки фізично а й морально, дивлячись зі сторони на цю картину їй все більше хотілось кудись запропаститись, зникнути невідомо куди, немов передвечірня тінь що ховається за сонцем. Все це викликало у ниї огиду, відчуження, так звісно це не була та всіма ненависна буржуазія часів вісімнадцятого-дев'ятнадцятого століття яку так часто іронічно висміювали письменники тих часів, але при цьому це були люди з вищих кіл нашого суспільства, яким поталанило так чи інакше вчепитись за цей шматок лакомого пирога, працюючи державними чиновниками та іншими дрібними можновладцями які нажились на тяжкій праці робітничого класу.
Це були дядьки переважно старше сорока років з набитими животами, з-під яких їм важко було розгледіти бодай щось під власними ногами, на їх зап'ястях красувались брендові, зазвичай золоті годинники та пахло брутальним чоловічим парфумом. Їхнє завчасне облисіння Сюзанна пояснювала тим що це від стресу, мовляв якщо ти весь час перераховуєш та спостерігаєш як твої статки з багатьма нулями то підіймаються в гору то опускаються до низу то ти рефлексивного хапаєшся за власні патла, обскубуючи волосся із корінням. Вони пили першокласний, п'ятизірковий коньяк "Bolgrad" та наминали за усі щоки смажені ковбаски та стейки, розмовляли звісно ж про роботу та подальший кар'єрний ріст, час від часу вихваляючись свіжими покупками у вигляді нових автомобілів чи дорогоцінних прикрас для свої дружин.
Але й ті гордовиті, на високих підборах та накачаних силіконом губах панянки були їй не до душі. Вони красувались своїм дорогим хутром та новомодними сумочками, а довжилезні нігті не позволяли нормально функціонувати пальцям цих дам, як наслідок елементарне користування смартфоном чи харчування перетворювалось на оригінальну виставу де вони виступали клоунами.
Коли Сюзанна опинилась в оточені декількох таких жіночок то одразу сама того не бажаючи трішки занепала духом.
Розмови її коліжанок були далеким для неї, їх задовільняв власний статус у суспільстві, все уже було доказано, так вони зірвали золотий куш отримавши чоловіків що регулярно балували своїх половинок дорогими подарунками та поїздкою на Мальдіви або ж Дубаї.
Вона відчувала себе іншою тому що не отримувала щастя тільки від матеріальних речей, їй хотілось власної самореалізації, хоча б частково. Хотілось щось дати цьому світу, якусь частинку себе, взамін на всі ті блага що отримує вона сама.
Її збентеження та зніяковілість стоячи у компанії собі подібних за статусом жінок була порушена голосом її нариченого, який долинав зі протилежної сторони галявини.
— Агов, Сюзанна, підійди но сюди будь-ласка щоб мої колеги добре могли тебе розгледіти. "Весело, будучи уже добре на підпитку прокричав Богдан"
— Ти бач яка красуня от тобі фартануло у житті, де ти такій скарб відкопав, га, хлопче? " лунали почергово, одна за одною заздрісні фрази, також уже добре п'яних побратимів Богдана."
— Мені б таку ... "безцеремонно тикнувши пальцем на присоромлену дівчину, егоїстично сказав один з них що був значно старший за інших, будучи обдарований подвійним підборіддям та великою бородавкою на носі" — а то моя жінка уже й не жінка... А бабця можна сказати, твоя у двічі молодша від моєї, "після сказаних слів він зайшовся гучним реготом який в мить підхопили інші колеги, абсолютно не контролюючи власні емоції".
Сюзанні хотілось відповісти що й він, цей шановний пан у двічі старший за її чоловіка але вона була при тямі, тому й утрималась від сказаного.
Богдан пильно подивився у втомлені очі дружини та раптом люто розгнівався.
Так цей вечір був його полем бою і кращого моменту не придумати щоб ще більше пригнобити це й без того, зацьковано створіння.
— От прокляття ... Їй все не угодиш, як би ти не старався... "будучи уже добре випившим, він не мав наміру зупинятись, палко жаліючись усім навколо яка його дружина невдячна, при цьому він позволяв собі як хаотичне жистикулювання, тикаючи пальця на свою жертву так і підвищення голосу зі своєї сторони" — Я витягнув її із задрипаного села, поселив у цей прекрасний дім з усіма необхідним умовами для розкішного життя, причому, я як віл працюю від ранку до вечора щоб наша сім'я нівчому собі не відказувала і єдине що потребую взамін це вдячність та щастя в очах моєї любимої...
Деякі його колеги спробували заспокоїти Богдана, закриваючи тому рота та намагаючись відтягти його назад, але марно, він немов дзига яка тільки набрала своїх оборотів.
— А ця уже доросла жінка, життю якій позаздрять мільйони їй подібних і досі сумна немовби хто відшмагав її батугом по спині, і тільки вдумайтесь навіть на день народження свого чоловіка, вона ані камінь об камінь не ударила щоб бути життєрадісною як усі тут присутні.
Чоловіка явно занесло у своїх висловлюваннях і навіть пихаті леді що до цього рівнодушно поглядали на виснажену, зі блимаючими очима Сюзанну, проявили певне співчуття до неї тому деякі з них заступались за жертву, кидаючи поодинокі фрази, мовляв вона фізично добряче виснажилась, або їй треба піти перепочити адже у спробі усіх задовільнити, мимоволі перегоріла на сьогодні...
Будучи більше не взмозі це терпіти Сюзанна повернулась спиною до чоловіка та гостів і попрямувала в дім, вона тихо заплакала, солоні сльозинки немовби рання роса блищали на зеленому, ідеально постриженому газоні, падаючи на нього.
— О так ... Я знаю чому вона така невдячна, вона ще просто наївне, сопливе дівчисько яке ще не позбулось дитячих мрій, її нікчемні писульки не приносять в наш дім ані гроша, все заробляю я, її ж обов'язкок це дитинча якому вона повинна присвячувати весь особистий час і рано чи пізно я донесу цю просту істину до її пустої голівки, хай мені доведеться зробити це силоміць.
Це були останні слова які долинули до вух Сюзанни яка все дальше і дальше віддалялась від нього, допоки й остаточно не опинилась у середині дому та замкнула за собою вхідну дверку.
Але й цього було достатньо щоб у їх голові закарбувлись такі слова як "нікчемні", адже саме цим терміном він охарактерезував їх писання, "наївне дівчисько" та "пуста голівка" це були слова, що також багато про що могли їй сказати.
Вона гнівно скинула зі себе вкрай не зручні босоніжки які уже добряче натерли їй пальці та наділа хатні тапочки, на хвильку провідавши дитинча молода мама зайшла у туалет та закрила за собою дверцята.
Атмосфера на подвір'ї після її відходу та убивчих немов пулі слів чоловіка які всі до однієї попали їй прямо в серце, стала на порядок тихіша, ніяковілість та певний дискомфорт відчувався в осінньому повітрі навколо дому, важкою пеленою звисаючи над понурими гостями.
Так, це не було вперше коли Богдан спеціально чи ненароком ранив її почуття, але щоб при людях, та ще й прицьому своїх же колегах так її принизити...