Ми вважаємо, що необхідно також залучити до справи керівництво Росії, Китаю та Індії.
– Що думають економісти? – спитав президент.
– Гадаю, що відображу загальну думку від всього економічного блоку на цій нараді, – сказав голова Економічної ради при президенті. – Ми просто повинні підтримувати всі дії уряду.
– Залишились науковці. Яка ваша думка?
– Завдання виглядає дуже складним, – після невеличкої паузи – ніхто з науковців не хотів починати першим, – почав доповідати представник Колумбійського університету. – Відверто можу сказати, що ми такого ще не вивчали. Можу тільки пообіцяти, що ті установи нашого університету, які хоч якоюсь мірою торкаються цієї проблеми, будуть задіяні до її розв'язання.
– У кого є ще пропозиції?
Пропозицій не було.
– Тоді підсумовую результат сьогоднішньої наради. Розвідники продовжують діяти, як і заплановано, – він кивнув директору ЦРУ. – Я зв'яжусь зі всіма керівниками країн. Певен, відмови в співпраці не буде. Науку я попрошу активізувати діяльність. Всі вільні.
;
;
/*------------------------------------105----------------------------------*/
;
Невеличка крита тентом вантажівка рухалась в напрямку Соноїти, містечка на півночі штату Сонора. Кінцевою метою подорожі була визначена гора Серро Кубабі, яка була майже у центрі Сонорського вузла світового каркасу. Всі українці доволі зручно розмістились на сидіннях у кузові автомобіля. Як завжди водиться в дорозі, між пасажирами вантажівки йшли розмови. Загальна група розділилась по інтересам: семеро вели розмову про людську поведінку і програмування цієї поведінки, п'ятеро віддали перевагу обговоренню питання ноосфери.
– По світу діють мільярди людських програм, трильйони тваринних, незчисленна кількість рослинних, не кажучи вже світ неживих об'єктів, – говорив Віктор. – При цьому індивідуальні людські програми підпадають під дію більш великих програм, таких як ідеології, або релігії. І на мою думку, можна вважати, що в релігії молитва здається програмним перериванням, звертанням до вищої програми або до основного її блоку.
– Я б взагалі розділив програми на суто матеріальні програми, та духовні програми, – розвив думку його батько. – До матеріальних треба віднести програми підтримання існування об'єкту, а до духовних – його розвиток.
– Наприклад, широко поширена програма статку. Устремління до дорогої їжі, автомобіля, квартири... – вступила до розмови Віра Іванівна. – Це можна віднести до матеріальних програм...
– З матеріальними її поєднує одна загальна риса, – підтримав матір Вадим. – Намагання робити так, "щоб було краще за усіх", є не чим іншим, як шляхом у пустоту, намаганням перепрограмувати усіх на віртуальне відношення до грошей, до символів.
– Щось тут не складається, – засумнівався Тарас Володимирович. – Матеріальні програми з віртуальним відношенням...
– Їх поєднує шлях у пустоту, – повторив свою тезу Вадим. – Відсутність духовного розвитку.
– Мені не дає спокою питання узагальнення усіх людських знань, – голос Анатолія було чути з іншого борту вантажівки. – Вернадський сформулював поняття ноосфери. Він стверджував, що ноосфера є новим геологічним явищем на нашій планеті, в якій людина повинна перебудовувати своїм трудом та думкою своє життя.
– Ось про це я і говорю, – на льоту підхопив думку зі сторони Вадим. – За Вернадським жоден живий організм не знаходиться на Землі у вільному стані, тому що всі ці організми нерозривно та безперервно зв'язані, перед за все з оточуючим їх, підкреслюю, матеріально-енергетичним середовищем.
– Він стверджував, що створення ноосфери є природним явищем, яке більш глибоке та потужніше, ніж людська історія, – продовжував Анатолій.
– Безсумнівно існують різні варіанти програм, – підтримувала розмову Надія Анатоліївна. – У вигляді традицій, звичок.
– Однак, той же Вернадський в своїй статті "Декілька слів про ноосферу" писав, що думка не є формою енергії, – задів сина Володимир Іванович. – Він запитував самого себе як думка може змінювати матеріальні процеси, і відповідав, що це питання науково не розв'язане.
– Традиції і звички, це зрозуміло, – сказала Марія Петрівна. – Але як тоді розглядати божевілля? Як відхилення від якоїсь загальновизнаної програми?
– Іноді звичайна природна доброта сприймається як божевілля, – почав Вадим. – На погляд багатьох звичайна людина не може робити добрих речей просто так, без потаємних думок. В той же час юродивим довіряють – вони говорять правду. Божевільні впадають у свого роду нірвану, вони уходять від оточуючого світу. Відхилення від загальної програми можуть бути поділені на індивідуальне божевілля та на суспільне божевілля. Приклади індивідуального – Дон-Кіхот та князь Мишкін; суспільного – абдеріти та населення країн з тоталітарними режимами.
– Вернадський тоді не знав того, що зараз знаємо ми, – підхопився Анатолій. – Конспектів Кастанеди, наприклад. Але, якщо я правильно пам'ятаю, він писав, що наукова думка людства працює в біосфері і в ході своєї прояви перетворює її в ноосферу. Чи це не розуміння Темного моря усвідомлення?
– Досить складне питання, – замислився Тарас Володимирович. – Звісно, що божевілля є відхиленням від програми, але нормальні вчинки в одному суспільстві можуть бути визнані за божевільні в іншому.
– Я скажу більше, – хвилювався Анатолій. Відчувалось, що батько зачепив його за живе. – Володимир Іванович Вернадський писав про необхідність виділяти в біосфері царство розуму, яке з часом охоплює всю область життя і виходить у космос. Ось над чим треба добре подумати!
– А я б зараз поділила програми не на матеріальні та духовні, а на програми корисні та некорисні, тобто добрі та злі, – надала несподіваного повороту темі програм Надія Анатоліївна.
– Він писав, що все людство, разом узяте, є мізерною частинкою маси планети, – підтримав Анатолія Сашко. – І міць його пов'язана не з матерією, але з його мозком, з його розумом та направленим цим розумом трудом.
– Злі програми є холостими, вони не мають творчого продовження, – зауважив Віктор. – Вектор їхньої дії направлений всередину себе, на задоволення лише тільки власних потреб, а у добрих вектор дії направлений назовні – у світ ПсиВсесвіту.
– У зв'язку з цим можна відмітити ще одну важливу думку великого вченого про психозойну еру, тобто еру Розуму, – підтримував тему Костянтин Корнійович.
– Злі програми направлені на отримання особистих вигод, а добрі на взаємодію, – продовжив Вадим. – Зло по своїй суті не може довіряти нікому, і вже цим воно обмежене.
– Для Вернадського людина була насамперед носієм розуму, – підтвердив Вадим. – Він вірив, що розум буде правити на планеті та перетворювати її розумно. Він вірив в людину та її добру волю.
– Не можна також говорити, що зло існує в чистому вигляді, – сказала Марія Петрівна. – Наприклад, якась європейська принцеса, куштуючи чорну ікру в дорогому ресторані, явно не повинна в тому, що якась африканська дитина гине від голоду в цей час.
– Як писав Вернадський, людина повинна діяти не тільки як Homo sapiens, тобто як розумне єство, але головним чином, як Homo faber, тобто як творець, – сказав Анатолій.
– Іноді зло намагається замаскуватись під творення добра, підтримує творчість з корисливою метою хоч таким чином залучитися до нього, – вів своє Тарас Володимирович. – Я маю на увазі підтримку грошовитими меценатами осіб творчої вдачі.
– Творчість – єдиний можливий вектор розвитку, шлях виходу із усталених програм, – продовжував Віктор. – Згадайте хоча б "Чорний квадрат" Малевича. Він і досі сприймається викликом стандартній програмі.
– Певен, що мова йде про ту творчість, яка несе нову, свіжу ідею, – уточнив Олександр. – Кваліфіковане повторення всякої нової ідеї безумовно сприяє її розповсюдженню. Приклад художнього мистецтва: оригінал цінується вище копії, митець стоїть вище звичайного копіювальника...
– Але існують і інші приклади, – додала Надія Анатоліївна. – Загальновідомо, що більшість ставить співаків вище за композиторів, а акторів вище за драматургів та сценаристів.
– Головне, що в цьому випадку доброта передається від одного до іншого, поширюється, впливає на нормальний творчий пошук... – підтримав матір Віктор.
– А я думаю, що після Сонори нам треба повертатись додому, до України, – несподівано для всіх присутніх сказав Віктор. – Мені здається, що Слов'янський вузол, крапка Трипілля – це культура та доброта, потужна інтелектуальна підзарядка. Я б сказав, що всі чесні та добрі люди можуть "заряджатись" силою добра в Україні.
– До речі про крапки. Я весь час думаю про світовий каркас, – продовжував подорожню розмову Вадим. – Припускаю таку думку, що добре відомі нам вузли на поверхні планети, які з'єднуються між собою на поверхні планети, з'єднуються між собою і всередині планети. А по них, так би мовити, може "перетікати" псиенергія. Це як біологічно-активні точки на тілі людини, які пов'язані з її внутрішніми органами.
– Цікаво, а чи немає тут якогось психологічного зв'язку з потойбічним світом? – посміхнувся Анатолій. – З силами пекла.
– Може бути так, що це ми зможемо з'ясувати по прибутті до мети нашої сьогоднішньої подорожі, – висловив припущення Сашко.
– Якщо у вузлі глобальної сітки вчотирьох дія впливу розповсюджується на двісті кілометрів, а дванадцять можуть вплинути у будь-якій точці Землі, то не виключено, що у самому вузлі при повній чисельності можна мандрувати по Всесвіту, – тихим голосом перебив його Вадим.
– Стривайте, – задумливо сказав Віктор і майже крикнув. – Мандала!
– Ну, мандала, – не зрозумів захоплення товариша Сашко.
– Я тільки-но зрозумів, що це піраміда! Вид зверху! Вираз об'єму у площині! – захопленню Віктора не було меж. – Я довго думав про піраміди. Вони присутні у багатьох вузлах. А подивиться на піраміду зверху!
– Дійсно, мандала дуже нагадує усічену піраміду, – погодився Олександр.
– У пласкій мандалі зашифрована об'ємна картинка, – підбив підсумок Анатолій. – Пригадую, щось таке було і у Кастанеди. Дон Хуан дбайливо чомусь обходив розгляд цього питання, але про фігури на пірамідах розповідали його учні.
– За допомогою пірамід, або мегалітичних утворень, можна буде переноситись у будь-яку крапку Всесвіту, – продовжив свою думку Вадим.
– До речі, науці до цього часу невідомо, як і чому на різних континентах були побудовані піраміди, – сказав Віктор.