Спочатку він з легким подивом узнав, що користуватись впливом можуть лише добрі люди, і що вони повинні довіряти одна одній. А спроби змусити їх працювати під тиском виявились безуспішними.
З часом, по зрілих роздумах, він почав схилятися до несподіваної для нього самого думки, що вплив, в якому довіра виграє вирішальну роль, сучасному суспільству непотрібен.
"Більше того, вплив і взагалі будь-яка система влади, які будуються на довір'ї, небезпечні і загрожують нормальному існуванню нашого суспільства. Загрожують цінностям нашого світу. Я ніколи над цим не задумувався, але, якщо подумати, то весь наш світ з глибокої давнини побудований саме на недовірі. Всі абсолютно державні бюрократичні інститути існують тільки недовірою: керівництво, постійний контроль, фіксація всіх вартих уваги подій. Я не можу навіть уявити, що буде, коли усе тайне стане явним. Виявиться, що непотрібні начальники, непотрібен жодний інструмент контролю, непотрібні взагалі всі державні інституції. Самі держави непотрібні! Кордони непотрібні! Єдиний невтішний висновок – ми прорахувались щодо використання цього впливу у своїх інтересах, тому розробників впливу потрібно негайно знищити. Але спочатку потрібно їх знайти. Нам відомо, що це важке завдання. Вкрай необхідне об'єднання усіх владних сил нашого світу. І якомога швидше."
Завжди спокійний, він нервово підняв слухавку прямого зв'язку з прем'єр-міністром.
– Пане прем'єр-міністре, – почав він, коли на тому кінці йому відповіли. – Є дуже важлива інформація. Прошу негайно мене прийняти.
;
;
/*------------------------------------103----------------------------------*/
;
Приголомшливість подій вплинула на хлопців та їхніх батьків. Кожен розумів, що взаємодовіра в умовах небезпеки спрацювала, і батьки, при оволодінні навичками, можуть керувати впливом також.
Досвід і молодість йшли разом по важкому шляху пізнання.
Пауза, яка запанувала після висловлювання Вадима тривала недовго.
– Було б дуже добре, якби у нас був час на осмислення подій, – сказав практичний Олександр. – Мені здається, що Агуа Прієта не дуже підходить для роздумів: нас шукають. Потрібно знайти більш віддалене від кордону місце.
– Взагалі, ми направлялись до Сонорського вузла, – нагадав Віктор.
– Ми направлялись туди, щоб спробувати збільшити дію впливу удванадцятьох, – уточнив Анатолій. – Але зараз нам вже відомо якої відстані ми можемо досягнути...
– Тепер я розумію призначення велетенських малюнків у пустелі Наска, і взагалі розміщення мегалітів у вузлах глобальної сітки, – перебив його Віктор. – Вони спеціально зроблені для впевненої орієнтації при віртуальному переміщенні, а, можливо, також для перевірки вчителями-нагвалями навичок по переміщенню майбутніх шаманів в районах крапок.
– А я можу додати, що при переміщенні шаманів-нагвалів над поверхнею Землі їх можуть бачити інші люди у вигляді світлих плям, які швидко переміщуються, і ці люди сприймають їх як літаючі об'єкти, – пролунало припущення Олександра.
– Однак вони вважають, що бачать прибульців, – продовжив думку Віктор.
– Вони вважають саме те, про що їм настирливо твердять засоби масової інформації, – пояснив його батько.
– Якщо пам'ятаєте, то загадкові "кільця" на полях можуть бути не чим іншим, як "входженням" у глибини Землі під різними кутами, – додав Вадим. – У Мітинг Кріку ми теж заглиблювались на двісті кілометрів.
– Відверто кажучи, я тоді не звернув ніякої уваги на зміну місцевості, – сказав Сашко.
– І я нічого незвичного не помітив, – додав Віктор.
– Тоді нам не до того було, – згадав події того часу Вадим. – Але ми обов'язково перевіримо це цікаве припущення.
Батьки мовчали і уважно слухали дітей.
– А чого нам чекати, можна спробувати і подивитись будуть такі кільця чи ні прямо зараз, – запропонував Віктор.
– Зараз – не треба, – заперечила Наталя Костянтинівна, пригадавши нещодавні перипетії. – Можливо, якось потім, в якомусь більш примітному, з точки зору повернення, місці.
– Повертаємось до початку розмови. Чи варто нам знову вирушати в путь, до Сонорського вузла, – сказав Анатолій.
– А, може, рушимо додому? – запитала Віра Іванівна.
– Найближчою крапкою там є Слов'янська крапка. І вона знаходиться на території Білорусі, майже на кордоні, – пояснив Вадим.
– А нам візи непотрібні, – сказав Віктор.
– А до чого нам, власне, крапка? – запитав Олександр. – Діапазон впливу достатній, щоб вирішити багато нагальних питань.
– А Сашко правий, – Вадим навіть встав зі свого місця. – Ми можемо вплинути хоча б на припинення наших пошуків зі сторони американців...
– Пропоную спочатку "витерти" всю інформацію про вплив у розвідувальних служб, – підхопився і Анатолій. – Знищити усі документи про нашу розробку.
– Щось це мені нагадує генія бажання у одному з творів Бестера, – сказав Тарас Володимирович.
;
/*Бестер Альфред (1813-1987)– письменник-фантаст, автор таких розповідей як "Феномен зникнення", "Зірочка світла, зірочка рання" та роману "Людина без обличчя".*/
;
– Ну і добре, можемо практично використати, так би мовити набутий досвід, – підтримав Анатолія Вадим.
– Але це означає, що спочатку ми повинні попрацювати у США, послідовно "вираховуючи" ланки усіх даних про нас, починаючи з президента та причетних розвідок, а потім переміститись до Ізраїлю і повторити операцію, – почав намічати послідовність дій практичний Олександр.
– Не все так просто, – охолодив його Анатолій. – Ми в змозі "витерти" пам'ять про нас у людей, але існує значна кількість носіїв інформації, знищення яких потребує часу.
– Тоді спочатку прийдеться знищувати фізичні дані, які торкаються впливу, за допомогою людей, а потім вже працювати з тими, хто допомагав, – с ходу запропонував Вадим.
– Слушно, – прозвучала коротка Сашкова оцінка пропозиції.
– Постривайте! – обличчя Анатолія проясніло. – Перед тим як "витирати" інформацію, ми можемо узнати про що думають президенти, наприклад, США і РФ.
– А також і президент нашої рідної України, – додав Віктор.
– А щодо побоювань тьоті Наталі, то зробимо так, що протягом певного часу сюди ніхто не зайде, – сказав Вадим. – Нікому навіть і думки не спаде про це.
– А, крім того, добре запам'ятаємо місце повернення, – додав Анатолій.
– А якщо будемо "повертатися" вночі? – зауважила Віра Іванівна.
– Слушне питання, – погодився Анатолій. – Тоді зробимо так: протягом певного часу, наприклад, тридцяти годин, заборонимо вхід до цього будинку. Відповідно матимемо час на повернення завтра, якщо, з якоїсь причини, не встигнемо сьогодні.
– Тоді нам нічого не заважає прямо зараз "промацати" думки президентів, – встав зі свого місця Сашко і звів руки, показуючи, що треба збиратись разом. – Ніхто не буде заперечувати?
Всі мовчки повставали зі своїх місць і почали займати свої місця.
"Хазяйко. Є ще хтось у цьому будинку?"
"Нікого немає."
"Хазяйко, робіть все як завжди, але до кімнати гостей всім входити суворо заборонено. Кожен, хто наблизиться до цього будинку ближче десяти метрів забуває навіщо сюди приходив і повертається назад. Заборона діє протягом тридцяти годин."
"ПОЧАТОК ПІДЙОМУ."
"ВИЩЕ."
"Ще ВИЩЕ."
"ВПРАВО. ШВИДШЕ."
Земля унизу пливла доволі швидко. Спочатку на півдні, а потім на сході з'явилась водна поверхня.
"НА ПІВНІЧ."
"ТРОХИ ВПРАВО. СТОП."
Внизу виднілось велике місто.
"ВНИЗ."
"СТОП."
Внизу виднівся п'ятикутник Пентагону.
"ТРОХИ ВПРАВО."
"СТОП."
"Білий Дім."
"Президент?"
"Так."
"Що вам відомо про вибори президента України в місті Маріуполь?"
"Директор АНБ пояснив результат виборів в Маріуполі незвичним впливом на маси виборців."
"Що відомо про розробників впливу?"
"Зараз директор ЦРУ займається цим питанням. За його останніми повідомленнями розробники впливу втекли з секретної бази."
"Які плани щодо розробників?"
"Нещодавно він був у мене і доповів дивні речі. Він впевнений, що розробники впливу являють собою загрозу існуванню нашого суспільства, навіть нашої цивілізації. Він поставив питання про нагальну необхідність усунення цієї загрози."
"Тобто їх потрібно знищити?"
"Президент США не займається питаннями знищення будь-кого."
"А чим він займається?"
"Стратегічними питаннями захисту країни від всіх можливих ворогів вільного світу."
"Яке ваше власне рішення щодо розробників впливу?"
"Рішення ще не прийнято."
"Цікаво дізнаватися про думки політика."
"Яке головне політичне завдання стоїть перед вашою країною?"
"Глобальне розповсюдження вільних американських демократичних принципів і знищення тероризму."
"Як в Іраку?"
"Спільними з Великобританією діями в Іраку ми забезпечили усунення загрози поширення тоталітарного режиму."
"З політиками цікаво спілкуватися."
"ВГОРУ. ВПРАВО."
"ВПРАВО. ШВИДШЕ."
Атлантика. Середземне море. Чорне море.
"ПОВІЛЬНІШЕ. НА ПІВНІЧ."
Азовське море. Маріуполь.
"ШВИДШЕ. НА ПІВНІЧ."
Київ.
"СТОП. ВНИЗ."
Маріїнський палац.
"Президент?"
"Так."
"Яке головне політичне завдання стоїть перед Україною?"
"Відповідати політичним викликам сучасності."
"А як щодо виклику сучасності зі сторони Російської Федерації?"
"Це наш стратегічний партнер."
"А зі сторони Сполучених Штатів?"
"Це наш стратегічний партнер."
"Вам не здається, що політичні цілі цих двох стратегічних партнерів відрізняються?"
"В усякому разі, це наші стратегічні партнери."
"А яка участь стратегічних партнерів в чергових виборах?"
"Вони пильно стежать за їхньою підготовкою."
"А як щодо втручання у хід передвиборчого процесу?"
"Втручання мене непокоять."
"З політиками просто неможливо спілкуватись."
"ВГОРУ.