— Це Птероси! Вони нападають!
Марк вибіг із лабораторії, і його погляд одразу зустрівся з величезною крилатою істотою, яка швидко спускалася до шатла. Птерос був більший, ніж ті, яких вони бачили раніше. Його крила розмахувалися, створюючи потужний вітер, який змушував їх обох прикривати обличчя руками.
— Це просто неможливо! — вигукнув Марк, хапаючи вогнемет. — Чому вони тут?
— Мабуть, вони збільшили свою територію, — відповів Чарлі, заряджаючи автомат.
Із-за дерев з'явилися ще двоє Птеросів. Вони літали колами, але не атакували одразу. Їхні гострі дзьоби й блискучі очі видали мисливську тактику, ніби вони вивчали своїх жертв перед нападом.
— Три одночасно, — пробурмотів Чарлі, виставляючи зброю перед собою. — Це буде складно.
Ерліс злякано забилася в куток шатла, але її погляд залишався прикутим до небезпечних істот.
Перший Птерос різко кинувся до Марка, розкривши свої величезні крила. Марк відкрив вогонь із вогнемета, але істота різко злетіла, ухилившись від потоку полум'я.
— Чорт забирай, вони швидші, ніж я думав! — крикнув Марк, змінюючи позицію.
Другий Птерос кинувся на Чарлі, але той встиг зробити кілька влучних пострілів у напрямку його крил. Істота голосно заревіла, і її рухи стали хаотичними, проте вона не відступила.
— Тримай позицію! — крикнув Чарлі, відступаючи до шатла. — Ми не можемо дозволити їм пробитися всередину!
Третій Птерос тим часом спробував облетіти шатл, шукаючи слабке місце. Чарлі встиг помітити його маневр і, перезарядивши зброю, зробив серію пострілів, один із яких зачепив істоту в бік.
— Один поранений! — вигукнув він. — Але вони все одно не відступають!
Марк тим часом спробував повторно вдарити вогнеметом по першому Птеросу, і цього разу полум'я влучило в ціль. Крила істоти спалахнули, і вона зі злісним ревом злетіла, намагаючись загасити вогонь.
— Ми можемо їх дістати! — вигукнув Марк, оглядаючи поле бою. — Але нам потрібна краща стратегія!
Чарлі кинув погляд на навколишню територію й побачив кілька укриттів біля шатла, які вони використовували для зберігання матеріалів.
— До укриття! — крикнув він. — Ми повинні їх виманити й тримати на відстані!
Марк швидко перебіг до укриття, продовжуючи поливати вогнем повітря, щоб тримати Птеросів на дистанції. Чарлі пішов за ним, обстрілюючи їхню територію автоматними чергами.
Перший Птерос, обпалений і розлючений, кинувся прямо на Марка, але в останній момент Чарлі вистрілив йому прямо в дзьоб. Істота різко зупинилася в повітрі й злетіла назад.
— Один майже готовий! — прокричав Чарлі.
Другий Птерос спробував атакувати збоку, але вогнемет Марка змусив його різко змінити траєкторію.
— Їх треба збивати швидше! — прокричав Марк. — Бо як тільки вони нас оточать, у нас не буде шансів!
Чарлі знайшов останню гранату, яку вони використовували для оборони, й швидко прицілився.
— Граната! Лягай! — крикнув він і кинув її прямо в другого Птероса.
Граната вибухнула, і крила істоти розірвалися на шматки. Вона з голосним ревом упала на землю, залишаючи величезну пилову хмару.
Останній Птерос, зрозумівши, що сили не на його боці, почав відступати. Але Марк не дав йому шансів. Він підбіг до укриття й зробив останній постріл із вогнемета, який влучив прямо в спину істоти.
З голосним риком Птерос злетів, зробив кілька хаотичних кіл і зник за горизонтом.
Обидва чоловіки важко дихали, дивлячись на наслідки битви. Один із Птеросів лежав на землі, нерухомий, другий, обпалений, все ще корчився від болю, а третій утік.
— Ми це зробили, — сказав Марк, падаючи на коліна.
— Але я не думаю, що це кінець, — відповів Чарлі, оглядаючи пошкодження навколо шатла. — Вони нас тепер запам'ятали.
Ерліс, яка весь цей час ховалася в лабораторії, обережно вийшла й підійшла до одного з поранених Птеросів. Вона обережно оглянула його, а потім тихо заскімлила, немов співчуваючи йому.
— Може, вони тут щось шукають, — задумливо сказав Марк, спостерігаючи за нею.
— Або ми стали для них загрозою, — відповів Чарлі. — У будь-якому разі, нам треба бути готовими до нового нападу.
Битва закінчилася, але це була лише перша хвиля. Марк і Чарлі знали, що їм потрібно зміцнити оборону, адже тепер Птероси більше не будуть просто спостерігачами.
Розділ 16: Боротьба за виживання
Бій тривав уже дві години. Сонце, яке раніше освітлювало ліс своїм теплим промінням, тепер ховалося за горизонтом, залишаючи все в темряві. Лише світло від спалахів вогнемета та ліхтарів на зброї Марка і Чарлі зрідка освітлювало місце бою. Два Птероси лежали нерухомо на землі, але третій, головний, залишався невловними й неймовірно небезпечним.
— Скільки ще в тебе патронів? — закричав Марк, ховаючись за уламками панелей, які вони зняли з супутників.
— Лічені! — відповів Чарлі, вставляючи останній магазин в автомат. Його голос звучав роздратовано і водночас із нотками страху. — Нам потрібно щось придумати, і швидко, Марк!
Марк нервово витер піт із чола й глянув на свої дротики, які лежали на землі поруч. Їх залишалося не більше трьох.
— У мене тільки три дротики, Чарлі! — відповів він. — І це якщо влучу хоча б одним.
— Тоді зроби це, — вигукнув Чарлі, перезаряджаючи зброю. — Бо інакше ця штука нас з'їсть!
Головний Птерос, що залишився, кружляв над ними, видаючи жахливий крик, схожий на суміш реву та шипіння. Він був удвічі більший за своїх побратимів, його блискучі лускаті крила сяяли у світлі ліхтарів, а дзьоб, загнутий, як серп, виглядав неймовірно гострим. Істота здавалася невтомною, її маневри ставали все агресивнішими, а крила створювали потужний вітер, який змушував шатл та дерева скрипіти.
Марк перезарядив свій саморобний дротикомет і спробував прицілитися, але Птерос рухався занадто швидко.
— Чорт! Він ні на секунду не зупиняється! — викрикнув Марк, опускаючи зброю. — Нам треба його виманити нижче!
Чарлі зітхнув і озирнувся. Їхня територія була всіяна уламками: зруйновані ящики, обгорілі ділянки землі, рештки двох убитих Птеросів. Але він помітив дещо, що могло допомогти.
— Там, біля ангара! — крикнув Чарлі, вказуючи на один із ящиків. — Газовий бак! Якщо заманимо його ближче, я можу його підірвати.
— І це твій план? — здивовано запитав Марк. — Просто підірвати?!
— Є кращі ідеї? — відповів Чарлі.
Марк важко зітхнув і почав повільно пересуватися до ящика, залишаючись у тіні. Головний Птерос кружляв над Чарлі, знову й знову кидаючись у бік його укриття.
— Ну давай, падло! — закричав Чарлі, стріляючи останніми патронами прямо в напрямку істоти.
Один із пострілів потрапив у крило, і Птерос з ревом спустився трохи нижче. Це дало Маркові шанс добігти до ящика з газовим балоном.
Марк розірвав кабель, який тримав ящик закритим, і швидко виставив балон перед собою. Його руки тремтіли, але він тримався.
— Чарлі, я готовий! — закричав він. — Зроби так, щоб він спустився ще ближче!
Чарлі витягнув із пояса одну зі своїх останніх гранат. Він тримав її в руці, притискаючи пальцем запобіжну скобу.
— Добре, але ти краще біжи, коли я кину це!
Чарлі жбурнув гранату прямо перед Птеросом, і вибух змусив істоту ще раз ревнути й кинутися вниз. Її розмах крил став хаотичним, але вона вперто летіла в бік Марка.
Марк, бачачи, як величезна тінь накриває його, розвернувся й кинувся бігти, залишивши балон прямо в центрі відкритого простору.
— Стріляй, Чарлі! Стріляй зараз! — закричав Марк, намагаючись ухилитися від пилу й уламків.
Чарлі, витягнувши пістолет, зробив серію пострілів у напрямку балона. Один із них потрапив у ціль.
Вибух прогримів так, що Марка відкинуло на кілька метрів. Полум'я здійнялося в небо, а вибухова хвиля збила Птероса з його курсу. Істота зіткнулася з землею, корчачись від болю.
— Добили його? — крикнув Марк, піднімаючись із землі.
Чарлі, захекавшись, підійшов ближче й побачив, як Птерос усе ще смикається, намагаючись піднятися.
— Ще ні, але це наша нагода!
Марк, схопивши останній дротик, швидко підбіг до істоти й увігнав його прямо в шию Птероса. Тіло тварини здригнулося востаннє, і вона впала, нерухома.
Обидва чоловіки стояли мовчки, важко дихаючи. Весь ліс здавалося зануреним у гробову тишу. Марк і Чарлі виглядали виснаженими, але їхні очі були сповнені рішучості.
— Ми це зробили, — прошепотів Марк, притулившись до уламків.
— Ледь-ледь, — пробурмотів Чарлі, витираючи піт із чола. — Але ціна… вона була високою.
Вони обвели поглядом поле бою. Шатл був пошкоджений, більшість ресурсів знищено або зруйновано. Їхнє спорядження було майже повністю витрачене.
— Ми маємо відновитися, — сказав Марк, намагаючись піднятися. — І зміцнити нашу оборону. Бо це, Чарлі, лише початок.
Чарлі кивнув, його погляд залишався прикутим до величезного тіла головного Птероса.
— Можливо, — сказав він. — Але тепер ми знаємо, що можемо вижити навіть у таких умовах.
Вони обоє мовчки стояли, поки перші промені ранкового сонця почали пробиватися крізь дерева, освітлюючи наслідки нічної битви.
Ранкове сонце повільно підіймалося над горизонтом, освітлюючи місце, де тільки що розгорталася жахлива битва. Марк і Чарлі, все ще важко дихаючи, стояли посеред уламків і руйнувань. Поле бою нагадувало сцену з апокаліптичного фільму.
Шатл виглядав жалюгідно. Сонячні панелі, які вони так довго збирали, були знищені — їхнє скло розбите, а металеві рами понівечені від ударів і вибухів.
— Це катастрофа, — прошепотів Чарлі, дивлячись на залишки панелей. — Ми витратили стільки часу, щоб їх зібрати… і тепер усе пішло коту під хвіст.
— Не тільки панелі, — додав Марк, вказуючи на шатл.
Обшивка шатла була вся вм'ятинах і тріщинах. Місцями її взагалі не залишилося — удари величезних крил Птеросів і вибух газового балона зруйнували кілька секцій корпусу. Вікна капітанського містка були повністю розбиті, а деякі уламки скла все ще висіли на рамах, мерехтячи на сонці.
— Із такою кількістю дірок у корпусі ми більше не захищені навіть від найменших загроз, — похмуро сказав Чарлі. — Що робити, якщо знову піде дощ чи повернеться пилок?
Марк лише мовчки кивнув.
Земля навколо шатла виглядала так, ніби пережила удар астероїда. Усе було покрито зеленою рідиною — кров'ю Птеросів, яка витікала з тіл мертвих істот. Вона повільно просочувалася в землю, створюючи дивні шиплячі звуки.
— Тримайся подалі від цього, — сказав Марк, вказуючи на зелені калюжі.