Розглянемо, приміром, гору. Наші органи почуттів говорять нам, що вона – об'єкт. Вона має розмір, колір, форму. Ми навіть підрозділяємо гори на визначені категорії. І тут усе вірно, за винятком однієї деталі. Нам ніколи не приходить у голову, що роль наших органів почуттів дуже поверхнева. Спосіб, яким вони сприймають, обумовлений особливою властивістю нашого усвідомлення. Саме ця властивість змушує їх працювати так, а не інакше".
– Цікава точка зору, – погодився Віктор. – дуже цікава.
– Ми, звісно, запам'ятаємо усі помічені відмінності з тим, щоб ретельніше попрацювати над ними пізніше, але зараз, думаю, є смисл пильніше придивитися до збігів, – повернув розмову у колишнє русло Анатолій. – Читаю. "Колись він пояснював мені, що на нагвалі лежить величезна відповідальність, тому в кожного нагваля повинне бути особливе місце у фізичному світі – місце самоти, де певним чином концентруються і зливаються потоки енергії. Для дона Хуана таким місцем була Сонорська пустеля".
Він підняв очі від книги.
– Дивовижний збіг, – першим порушив нетривале мовчання Вадим. – Адже Сонора була у переліку місць...
– Як і Мітинг Крік! – не утримався від вигуку Віктор.
– Так, – погодився з ним Вадим. – Дуже багато дивовижних збігів. Можу додати до цього ось це: "коли ми, серйозні дорослі людські істоти, дивимося на дерево, наші крапки зборки роблять настроювання незліченної кількості еманацій, і в результаті відбувається чудо. Наші крапки зборки змушують нас сприйняти блок еманацій, який називається деревом".
– Дерево! – знову не втримав емоцій Вітьок. – І гілочки.
– Заспокойся і послухай далі, – Вадим приготувався читати. – "Це може показатися тобі дивним, однак дерева людині набагато ближче, ніж, скажемо, мурахи. Я вже говорив тобі: між деревами і людьми можуть установлюватися дуже тісні взаємини. Це відбувається тому, що в них є загальні еманації".
Вадим подивився на хлопців.
– Дон Хуан таким чином намагається пояснити механізм роботи дерев взагалі і гілочок зокрема. Тобто він має на увазі зміщення крапок зборки. Я відчуваю, що через дерева може бути здійснений зв'язок органічного світу з неорганічним, Фізичного Всесвіту з ПсиВсесвітом. Більше того, – він перегорнув декілька сторінок. – "Древні Толтеки були переконані, що рослини знаходяться в дуже тісному спілкуванні з неорганічними істотами".
– Дійсно, – підтримав тему Анатолій. – Дерева здійснюють безпосередній зв'язок із Землею. Здається, це саме те, що ми шукали в Канаді. Дон Хуан дивиться на нашу планету, як на живе єство.
– А ось іще одна цікавинка, – привернув увагу хлопців Віктор. – "Усе людство відійшло від абстрактного, хоча колись ми, мабуть, були дуже близькі до нього. Воно, безумовно, було тією силою, що підтримувала нас. Потім відбулося щось таке, що відвернуло нас від абстрактного. Тепер ми не можемо повернутися до нього назад". І далі. "Суттю наших труднощів у поверненні назад до абстрактного є наша відмова прийняти можливість знання без чи слів навіть без думок".
– Малевич! – вигукнув Сашко. – Чорний квадрат на білому тлі! Червоний квадрат! Абстракції у чистому вигляді!
;
/*Малевич Казімір (1878-1935) – видатний художник, основоположник одного з видів абстрактного мистецтва – супрематизму. Концепція чорного, червоного та білого квадратів – чиста філософія чистого мистецтва.*/
;
– Футуризм! – в захопленні додав Анатолій.
– Кубофутуризм, – уточнив Вадим.
– Інтуїтивне відчуття абстрактного, – сформулював Віктор. – Завжди були і є такі люди, які відчували і відчувають світ інакше. Наприклад, той самий чорний квадрат може бути, – він подивився у книжку, – символом велетенського озера німого знання, яке є всередині кожної людської істоти, і про яке кожен з нас знає інтуїтивно.
– Але багато хто про це не здогадується, – продовжив думку Анатолій. – Я ось згадав геніальне відчуття Марка Твена, який відверто абстрагував в одному з своїх творів. Пригадую, що там він писав про одного кравця. Той кравець писав такі вірші, які не снилися Гомерові і Шекспіру, проте ніхто не хотів їх друкувати, ніхто не читав їх, крім його сусідів, які сміялися з нього. Але в абстрактному раю Марка Твена він стояв поряд з Буддою, значно вище Шекспіра.
;
/*Твен Марк (1835-1910) – письменник, автор багатьох творів, серед яких "Подорож капітана Стормфілда до раю".*/
;
– У цьому сутність Темного моря усвідомлення, – сказав Вадим. – В ньому нічого не пропадає, і збирається геть усе, про що думала людина, навіть, коли не встигла з різних причин опублікувати свої думки.
– Мабуть це мав на увазі Булгаков, коли стверджував, що рукописи не горять, – додав Сашко.
;
/*Булгаков Михайло (1891-1940) – письменник, драматург.*/
;
– Щодо відчуття, – сказав Вадим. – Можу додати, що Хуан Матус часто згадує про відчуття власної важливості, яке, на мою думку, є для людини свого роду попередньою огорожею для свідомого проникнення у ПсиВсесвіт. – він відкрив книжку на черговій закладинці. – Ось послухайте: "непохитне прагнення раціональної людини твердо дотримувати образа себе – це спосіб надійно застрахувати своє дрімуче неуцтво. Вона, наприклад, ігнорує той факт, що магія – це не заклинання, не магічні формули, не фокус-покус, але воля сприйняття не тільки повсякденного світу, але і будь-якого іншого, доступного людській істоті". До речі, мене зацікавило ще одне його висловлення, про те що у нього залишалося дуже мало часу, щоб зробити щось, перед тим як світ спіймає мене у свої пастки.
– Світ ловив мене і не спіймав? – запитав Анатолій.
– Дуже цікава думка, – сказав Олександр. – Невже Григорій Сковорода був нагвалем?
– Не виключено, – відповів Вадим. – Але, думаю, що простого збігу слів дуже мало для такого важливого припущення. Хоча... Все може бути. На всяк випадок, пропоную тримати у пам'яті.
– Є пропозиція на сьогодні припинити роботу і трохи відпочити, – встав зі свого місця Анатолій. – Дуже багато даних, треба все усвідомити. Та й батьки нас зачекались.
– Приймається, – схвалив рішення Віктор. – Гайда до басейну!
;
;
/*-------------------------------------87----------------------------------*/
;
Тим часом директор ЦРУ жалкував за своїм рішенням щодо розбивки роботи по днях тижня: його регулярно турбували з Білого Дому і настирливо цікавились просуванням справи, але, як добрий розвідник, він чітко розумів, що для успішної подальшої розмови щодо з'ясування механізму впливу, йому треба "відкрити кредит довіри", тобто задля досягнення своєї мети треба не тиснути на хлопців, а м'яко підвести їх до відкриття таємниці.
Його дуже дивувало, більше того, він просто не розумів чому хлопці так відверто обговорюють питання. Вони аніскільки не схожі на тих, хто не здогадується, що за ними встановлено постійне стеження.
"Тоді чому вони так себе ведуть?" – це питання не виходило з голови досвідченого розвідника. – "Невже їм дійсно нема чого приховувати? А може вони за вдаваною відвертістю приховують головне?"
Він вирішив викликати хлопців на відвертість та спитати їх про роботу механізму впливу.
Наступного дня, після сніданку, хлопці проводили батьків до приміщення басейну і зібрались у вітальні. І вже через декілька хвилин до вітальні зайшов командир бази у супроводі перекладача.
– Сьогодні ми хотіли б з вами поспілкуватися, – заявив він. – Я маю на увазі не себе. Певні причини державного значення заважають нам зібрати тут, на базі, всіх наших відповідальних осіб та фахівців, які бажали б поспілкуватись з вами. Але сучасні досягнення науки і техніки дозволяють нам провести невеличку конференцію. Так би мовити, дистанційно.
– Ми не заперечуємо, – погодився від імені усіх Анатолій.
Бродерік підійшов до дверей та впівголоса віддав розпорядження. Одразу ж солдати почали вносити в кімнату необхідне обладнання.
– З вами бажають поспілкуватись різні особи, від державних діячів до видних спеціалістів, – полковник сів на стілець біля двері. – Сьогодні нашу сторону представляє ЦРУ. Ви з його директором вже знайомі. Просимо прийняти до уваги, що невідкладні питання державної безпеки вимагають першої зустрічі з представником розвідки. Надіємось на розуміння наших проблем.
– Нема питань, – погодився з полковником Анатолій. – Ми згодні.
Необхідні підключення були зроблені, і, майже в той самий час, коли Толик сказав останнє слово екран монітора засвітився. Хлопці побачили усміхнене обличчя директора ЦРУ.
– Shch?ro r?dyi vit?ty vas zn?vu, – українською мовою привітався шеф розвідки.
– Дуже приємно чути, – відповів Сашко.
– Як ви бачите, ми виконуємо всі наші зобов'язання, – продовжив "відкриття кредиту довіри" директор. – Буду більш відвертим і не буду приховувати від вас, та, певне, ви і самі знаєте, що ми змушені збирати інформацію про кожний момент вашого перебування на цій базі. Це технічна сторона справи, яка повинна бути зрозумілою для всіх. Тому перейду до практичної сторони справи. Особисто мене дуже цікавить питання чому ви без додаткових умов пішли на співпрацю з нами?
– Так ми про це намагаємось сказати з самого початку! – вигукнув Віктор. – Нам нема чого приховувати!
– Будь ласка, будьте точнішими.
– Якнайточнішою буде така відповідь, – зробив невеличку паузу Вадим. – Ми зі своєї сторони офіційно стверджуємо, що головною складовою частиною роботи впливу є довіра. І чергове підтвердження цього ми отримали після вивчення робіт Кастанеди.
– Прошу правильно нас зрозуміти, – підтримав товариша Анатолій. – Саме довіра є природним захисним бар'єром на шляху корисного використання впливу.
– Ви хочете сказати, що скористатись можливостями впливу можуть люди, які довіряють одне одному?
– Точно! – підтвердив Віктор. – Саме так.
– Я скажу більше, – Вадим привернув увагу до себе. – Саме довіра. Довіра, а не віра. Слід відрізняти ці два поняття. Прошу зрозуміти нас правильно: віра спонукає до сліпого підкорення чужим рішенням, довіра залишає людину вільною у виборі свого власного рішення.
– А не може так бути, що ви приховуєте справжні стан речей?
– Ви що! – навіть обурився Віктор.
– Думаю, для того щоб ви переконались у нашій правоті, ми можемо провести зразково-показовий експеримент тут, на базі, – несподівано запропонував Вадим. – Призначайте час.
– Якщо ви не заперечуєте, то про це – дещо пізніше.