І ми просто не бачили іншого шляху зв'язатися з вами. Ще раз прошу вибачення за форму забезпечення цієї зустрічі .
"Що насправді планується робити з нашими батьками?"
"Ми не збираємось заподіювати шкоду вашим батькам".
Автомобіль під'їхав до охайного двоповерхового будиночка, на ганку якого стояли схвильовані подіями останнього часу батьки.
Зустріч рідних людей була бурхливою, але недовгою. Американці спочатку ввічливо посторонились і не заважали прояву емоцій. Однак відійшли вони недалеко: на таку відстань, щоб мати можливість вчасно забезпечувати контроль за подіями, а потім почали поступово наближатись до українців, немовби підштовхуючи тих до входу у будинок.
– Прошу всіх до будинку, – ввічливо запросив директор ЦРУ.
;
;
/*-------------------------------------84----------------------------------*/
;
– Як ви бачите, ми зацікавлені у плідному співробітництві, та хотіли б отримати від вас попередню інформацію про механізм впливу, – розпочав, так би мовити, офіційну частину зустрічі керівник розвідувального управління. – І чекаємо на взаєморозуміння.
"Що вам вже відомо про вплив?"
"Тільки те, що за допомогою його можна впливати на волевиявлення мас людей".
– Як ми розуміємо – іншого виходу у нас не залишається, – майже в'їдливо відповів Анатолій.
– Ми вас також добре розуміємо, – парирував директор ЦРУ. – Виходів досить-таки багато, але, повірте, найраціональнішим з усіх буде наше співробітництво. Наприклад, ми можемо відпустити вас хоч зараз. Прошу вас повірити на слово – цей варіант не виключається. Але ви самі дуже добре розумієте, що, зважаючи на виняткову важливість вашого винаходу, ми повинні будемо контролювати кожен ваш крок, кожен контакт. Тим більше – і вам це добре відомо – не тільки ми зацікавлені у вашому відкритті, але і деякі інші розвідувальні служби. До речі, а хто вас так зухвало викрав з попереднього місця нашого з вами контакту?
"Вам дійсно цікаво знати?"
"Це дуже важливо."
Хлопці швидко переглянулись між собою.
– Документів нам, звісно, ніхто не пред'являв, – дипломатично відповів Анатолій. – Але, виходячи з їхніх заяв, можна було зробити висновок, точніше – припущення, що вони діяли від імені ізраїльської держави. Хоча, звісно, вони могли представляти і інші країни...
– Ви бачите, що це підтверджує справедливість нашого висновку про потенційну небезпеку, – спокійно продовжив шеф розвідки, і жодним рухом не показав своєї радості від першої отриманої важливої інформації. – Хоча, повторюю, ми розглянемо будь-які ваші пропозиції щодо інших варіантів нашого співробітництва. До речі, а як ви звільнилися від ваших захоплювачів?
– У Сполучені Штати нас також ввічливо не запрошували... – пробуркотів Віктор.
Директор почув його слова і дочекався перекладу.
– Суворість ті швидкість наших дій вам одразу пояснив високопоставлений представник нашої розвідки Годріч. Подальші події, і вам це добре відомо, тільки підтвердили наші припущення, точніше, висновки. Так як же вам вдалося звільнитися?
– А ми просто зробились невидимими, – відповів Олександр.
– Як це? – зробив вигляд, що здивувався директор.
– Зрозуміло, що ми не зробились невидимками у повному розумінні цього слова. Фізичний прояв цього явища поки що залишається у фантастичній площині, – пояснив Вадим. – Ми, так би мовити, вселили в уяву присутніх нашу відсутність...
– Власне, пояснення цього взагалі торкається теми впливу. А це, як ми розуміємо, найголовніше, що вас цікавить, – Анатолій обмінявся швидкими поглядами з товаришами. – Можливо вам це не досить сподобається, але існує одна дуже важлива умова, при якій вплив працює. Це звичайна довіра.
– Не буду заперечувати – нас це дуже цікавить, – підтвердив слова Анатолія головний розвідник США. – Ми розуміємо, що ви всі дуже стомилися і тому хотіли б щоб ви спочатку хоча б коротко розповіли про загальні принципи механізму дії вашого впливу на великі маси людей, а вже потім будемо деталізувати...
– Ми згодні, – сказав Віктор.
Його товариші кивнули на знак згоди.
– Дуже, дуже добре, – директор ніяк не показав свого відчуття задоволення. – Не буду приховувати – з вами дуже приємно працювати.
– А от нам вибирати не доводиться... – артистично зітхнув Віктор.
– Певен, що ми всі добре розуміємо серйозність обставин, які досить швидко розвивалися, та відповідні дії, які потрібно було негайно приймати, – спокійно вів своє директор ЦРУ. – Отже, так би мовити, в загальних рисах, що ви можете розповісти про винайдений вами вплив?
– Власне, ми поки що і самі в повній мірі не знаємо всіх проявів впливу. Ми і досі знаходимось у стадії експерименту... – пояснив Олександр.
– Я би сказав дуже ефективного експерименту, – віддав належне директор.
"Проводились подібні експерименти у Сполучених Штатах?"
"Різного роду роботи, зрозуміло, проводились."
"Які методи використовувались?"
"Хімічні речовини, радіохвилі, різного роду психологічні експерименти з масами... Вивчали навіть книжки Карлоса Кастанеди."
;
/*Кастанеда Карлос (1925-1988) – доктор антропології, був учнем дона Хуана Матуса, індіанського шамана з Мексіки.*/
;
"Кастанеди?"
"Цікаво, але ці твори пройшли повз нашу увагу."
"Треба ознайомитись."
– Ми працюємо з різними джерелами, з різними предметами... – продовжував Сашко.
– Це зрозуміло... А яка дальність вашого впливу?
– Точніше буде говорити про діаметр... – підкреслив Анатолій.
"Що вам відомо про діапазон дії впливу?"
"Судячи з аналізу даних з Маріуполя, це близько двох кілометрів".
– Добре, – посміхнувся директор ЦРУ. – То який діаметр вашого впливу?
– На даний час – близько двох кілометрів, – без вагань відповів Вадим. – І це за допомогою допоміжних предметів.
– Яких?
– Дерев'яних паличок. З різних дерев.
– Усі технічні деталі ми проробимо з нашими фахівцями, якщо ви не заперечуєте.
– Немає ніяких заперечень, – погодився Віктор від імені хлопців.
– А як щодо можливості читання думок? – несподівано запитав директор.
"Чому задане це запитання?"
"Цікаво, але я тільки-но зараз припустив таку можливість і вирішив, на всяк випадок перевірити."
– Ми припускаємо можливість читання думок, але до цього часу ніяких спеціальних робот у цьому напрямку не проводилось, – відповів Вадим. – Але ми маємо намір продовжити дослідження.
"Ніяких спеціальних робот дійсно не проводилось – така можливість була з'ясована практично одразу."
– А чому ви направились до Канади?
"Що конкретно вам відомо про це?"
"Взагалі нам це цікаво."
– Мета нашої подорожі до Канади була... – зробив паузу у своїй відповіді Сашко. – Забезпечити якомога найширші умови для повернення до України.
– Відверто кажучи – просто заплутати сліди, – пояснив Віктор.
– Що ж. На цьому підготовчий етап нашої роботи можна вважати закінченим, – підвівся зі свого місця директор ЦРУ. – Вам, зрозуміло, хочеться відпочити, поговорити з рідними. Не буду вам заважати.
"Чому так швидко закінчились переговори?"
"Після підтвердження даних про двокілометровий діаметр дії впливу, має сенс спілкуватись з дальшої за два кілометри дистанції".
– Але нам треба домовитись про початкові умови нашої подальшої роботи, – Олександр і хлопці залишились сидіти на своїх місцях. – Нам потрібна бібліотека, необхідні предмети..."
"Потрібні всі матеріали, якими користувалися аналітики ЦРУ. В тому числі твори Кастанеди."
– Всі технічні питання вже вирішені. Додатково ми замовимо і забезпечимо вас всіма матеріалами: від аналітичних висновків до книжок Кастанеди.
– А на якій мові? – запитав Вадим.
– Якщо вас задовольнить англійська, то відповідні книжки будуть доставлені досить скоро, в іншому випадку буде потрібен певний час на переклад.
– На жаль ми не володіємо англійською в такій мірі, щоб швидко читати великі об'єми тексту... – почав було пояснення Вадим.
– Ми маємо можливості забезпечити переклад, – перервав його шеф розвідки.
– В такому разі, до побачення, – попрощався Олександр.
;
;
/*-------------------------------------85----------------------------------*/
;
Повернувшись до Ленглі, директор ЦРУ майже одразу скликав екстрену нараду розвідницьких служб.
– Виходячи з того, що діапазон впливу сягає двох кілометрів, і розробники таким чином при потребі зможуть впливати на нас безпосередньо, нам потрібно виробити методи спілкування з хлопцями на певній дистанції. Які будуть пропозиції.
– Безпосередньо на базі, пропоную залишити нашого представника, – розпочав директор ФБР. – Це може бути один з ваших заступників, або командир цієї бази з додатковими повноваженнями. Ми можемо контролювати процес з комплексу Вайт Сендз засобами телеметрії: бази з'єднані між собою оптоволоконним кабелем. Стільниковими телефонами пропоную користуватись у звичайному режимі тільки персоналу бази, тому що підозрілими будуть як раптова відсутність зв'язку, так і підвищена активність переговорів. При цьому керівництво бази повинне унеможливити попадання стільникових телефонів до розробників впливу та їхніх родичів.
– Матеріальні контакти між базою та комплексом Вайт Сендз можна підтримувати автотранспортом, а, в разі негайної потреби, гвинтокрилами або військовими літаками, – додав представник Пентагону.
– Чудово, – підсумував директор ЦРУ.
– Пропоную представником призначити командира бази полковника Бродеріка, – чітко заявив представник Пентагону. – Він дуже добре знає цю базу: ще його батько командував нею. Суворий дисциплінований офіцер, зразковий послужний список. Крім того, в цьому випадку, виключаються всі випадки з можливими непорозуміннями між розвідниками та військовими.
Пентагон був не проти спочатку збільшити контроль за справою, а, при нагоді, перебрати всі важелі керування операцією на себе.
Директор ЦРУ, у свою чергу, чудово знав неприховані намагання військових, однак він не заперечував, що вся відповідальність за можливий напад на базу повністю ляже на військових. Розвідницьке співтовариство не могло дозволити собі розкіш повторного нападу на свій об'єкт, як це було у штаб-квартирі АНБ. Бо тоді воно повністю скомпрометує себе в очах суспільства.