N.A.S.T.R.O.M.A

Євгеній Нагорний

Сторінка 42 з 56

Чарлі і Марк, разом з Ерліс, яка навіть у найбільш важких ситуаціях залишалася їхньою підтримкою, продовжували боротися за своє місце під цими зорями.

З примиренням прийшли і нові труднощі. Хоча Марк і Чарлі почали працювати разом, планування і будівництво укриття на дереві були надзвичайно складними завданнями. Технології, якими вони володіли, не могли допомогти у цій новій реальності, і кожен їхній крок вимагав від них величезних зусиль.

Одного разу, коли вони намагалися встановити більш стабільні конструкції на великому дереві, яке мало слугувати їхнім новим тимчасовим домом, сталася непередбачувана проблема: частина дерева, до якої вони приєднували частину укриття, раптово почала тріскати від холоду. Лід, що оточував їх, постійно рухався, змушуючи дерева зміщуватись і тріщати під тиском.

— Чорт! — вигукнув Марк, хапаючи інструменти, коли дерева почали похитуватись. — Ми не зможемо будувати тут, дерево може впасти!

Чарлі подивився на нього, вирішивши не втрачати час на паніку.

— Давай швидше, поки все не завалилося! Нам треба знайти іншу точку опори.

Але не все було так просто. Спочатку, через свою втому, вони не помітили, як почав підійматися сильний вітер, який приніс з собою новий хвіст льодової бурі. Вітер, холод, лід і тріщання дерев створили справжній хаос. Чарлі й Марк мусили негайно сховатися в укритті, залишаючи свої інструменти та частину матеріалів на поверхні.

— Ми не встигли! — сказав Чарлі, коли вони обидва потрапили в тимчасове сховище під деревом, ховаючись від стихії.

Марк відповів важким подихом, витираючи лід з обличчя.

— Не переживай, нам доведеться розібратися з цим пізніше. Зараз важливо просто залишитись живими. Ми вже більше не маємо часу на помилки.

Через кілька годин буря стихла, але знову настала проблема — всі їхні запаси води замерзли, і деякі з інструментів, що залишилися на поверхні, стали непридатними. Лід обліпив навіть ті частини шатла, до яких вони не могли дістатись. Техніка не працювала, і єдиним засобом для виживання залишалося використання природних ресурсів, але навіть тут не було гарантій.

Крім того, Чарлі помітив, що Ерліс все більше проявляла занепокоєння. Вона допомагала їм так, як могла, але її дії були більш невпевненими. Вона приносила матеріали для утеплення їхнього укриття, але, здавалось, була засмучена. В той час Чарлі і Марк вже розуміли, що їм необхідно зробити більше, ніж просто пережити ці труднощі — їм потрібно зрозуміти, як адаптуватися до цього світу і вижити в ньому на довший період.

Тим часом відсутність постійного зв'язку з зовнішнім світом продовжувала гнітити їх, змушуючи відчувати ще більшу ізоляцію. Марк зауважив, що почав втрачати відчуття часу — кожен день здавався однаковим.

— Якщо ми так продовжимо, — сказав він одного разу, — ми не зможемо витримати. Нам треба знайти спосіб не лише вижити, але й рухатися вперед.

Чарлі, хоча й був втомлений до крайності, погодився з ним. Проблеми накопичувались, і вони не могли дозволити собі здаватися. Ерліс теж, здавалось, була спустошена. Її невидимий страх і важка робота не могли залишити її байдужою.

Марк і Чарлі, попри зусилля, все ще відчували, як холод проникає навіть у найзатишніші куточки їхньої хижини. Температура —23 градуси тримала їх у постійному напруженні. Проте після роботи над зміцненням укриття вони почали відчувати себе трохи впевненіше.

Одного ранку, коли Марк оглядав рослини, які вони зібрали раніше, його увагу привернула властивість Смарагдової папороті поглинати радіацію і тепло. Він припустив, що ця рослина може мати ще й ізоляційні властивості, якщо її правильно розташувати всередині хижини. Чарлі підтримав ідею й допоміг створити новий шар ізоляції, використовуючи листя цієї папороті, що трохи підвищило температуру в їхньому житлі.

Тим часом Ерліс, як завжди, працювала на свій лад: приносила шматки Кремнієвого моху, що накопичував тепло, і клала їх біля входу до хижини, ніби натякаючи, що це може бути корисним.

— Вона точно знає більше, ніж ми, — пожартував Марк, коли побачив, як Ерліс методично обирає матеріали.

— Або ж ми просто настільки безпорадні, що навіть дрібна істота нас випереджає, — відповів Чарлі.

— Марк! Ми маємо підготуватися! — вигукнув він, повернувшись до хижини.

Марк, який якраз закінчував перевіряти властивості кришталевих ягід, підвів голову.

— Що цього разу? — запитав він, але, побачивши серйозний вираз обличчя Чарлі, одразу зрозумів, що ситуація серйозна.

Вони швидко підготували інструменти та зайшли в хижину, щільно закривши всі отвори. Ерліс, зауваживши їхню тривогу, забилася у свій куток. Через кілька хвилин туман накрив ліс.

Марк, вдивляючись у вікно, побачив, як товстий шар льоду почав формуватися на деревах. Проте його увагу привернуло інше: одна з рослин, що росла біля дерева неподалік, розтоплювала лід навколо себе.

— Знову ця рослина! — вигукнув він. — Вона не просто виживає, а й активно бореться з льодом.

Чарлі кивнув, проте їхню розмову перервало гучне ревіння з боку лісу. Вони обидва застигли, обмінюючись поглядами.

— Це Альфа? — запитав Чарлі, схопивши свою зброю.

— Ні, це інший звук, — прошепотів Марк, спостерігаючи за деревами.

Раптом із туману вийшла масивна тварина. Це була одна з тих, що вже згадували раніше в їхньому бестіарії — Птерос. Його крила розправлялися, відбиваючи слабке світло, а тіло, вкрите хітиновою бронею, здавалося непроникним для пострілів.

— Тримайся тихо, — прошепотів Чарлі, піднімаючи автомат.

Птерос підійшов ближче до хижини, принюхуючись. Ерліс тихо засичала зі свого кутка, але Марк жестом заспокоїв її. Тварина покрутилася біля дерева, потім розправила крила і знову зникла в тумані.

— Це було близько, — видихнув Чарлі, витираючи піт із чола.

— Нам потрібно терміново знайти спосіб оборони, — сказав Марк. — Якщо ці створіння почнуть підходити ближче, хижина нас не врятує.

— Думаю, час використати Торіссентру, — запропонував Чарлі. — Її токсичні шипи можуть стати в пригоді для створення пасток або бар'єрів.

— Згоден. І, можливо, нам варто використати Кремнієвий мох для утеплення хижини. Це дасть нам більше тепла і зменшить нашу залежність від обігрівачів.

Вони вирішили не зволікати. Чарлі почав працювати над пастками з використанням шипів Торіссентри, а Марк знову заглибився в експерименти з рослинами, намагаючись знайти нові способи захисту і виживання.

— Ми виживемо, — сказав Чарлі, коли вони вже закінчували роботу того вечора. — Як ці рослини й тварини пристосувались до цього світу, так і ми зможемо.

— Сподіваюся, — відповів Марк, дивлячись на Ерліс, яка тепер спокійно лежала біля імпровізованого обігрівача. — Ми зобов'язані.

Чарлі і Марк працювали до пізнього вечора, обмірковуючи кожен крок і кожен план. Зараз їхньою основною метою стало зміцнення укриття, підготовка пасток і створення ефективних бар'єрів для захисту від можливих нападів.

Під час роботи Чарлі обережно збирав шипи Торіссентри, досліджуючи кожен з них, щоб створити максимально ефективні пастки. Його пальці боліли від тривалої роботи з жорстким матеріалом, але він не звертав на це уваги. Лише думка про те, що вони можуть бути готовими до нападів Птеросів чи інших тварин, тримала його на ногах.

Марк тим часом уважно спостерігав за Кремнієвим мохом, який вони використовували для утеплення хижини. Він зрозумів, що цей мох має унікальні властивості: він не лише поглинув тепло, але й утримував вологу, що допомагало підтримувати оптимальну температуру всередині хижі.

— Чарлі, дивись, — сказав Марк, з цікавістю розглядаючи шматок моху. — Це має бути нашим основним матеріалом для утеплення. Якщо нам вдасться ще змішати його з іншими рослинами, можливо, ми знайдемо ще ефективніші варіанти для обігріву.

Чарлі не відповів відразу. Він зосереджено працював із шипами Торіссентри, ретельно вставляючи їх у землю, створюючи бар'єр навколо хижини, щоб захистити себе від нападів. Кожен крок був важливим, і жодна деталь не могла бути пропущена.

— Ти правий, — відповів Чарлі, нарешті піднявши голову. — Але спершу нам потрібно дбати про найближчий захист. Якщо ми зможемо стримати їх хоча б на деякий час, ми зможемо підготуватися до чогось більшого.

Поки вони працювали, Ерліс залишалася поруч, щоразу приносячи нові матеріали і дивні предмети, які вона знаходила в лісі. Її інтуїція дивним чином завжди підказувала, що їм потрібно. Вона приносила гілки, шматки кори, навіть нові рослини, і все це виглядало корисним.

— Вона не перестає нас дивувати, — усміхнувся Марк, спостерігаючи, як Ерліс знову приносить кілька великих листків рослини, схожої на Люндрію, яка мала заспокійливі властивості.

— Вона точно не просто тварина, — відповів Чарлі, допомагаючи їй принести ще кілька гілок. — Це більше схоже на партнерство. Як би ми не намагалися, без неї ми б не вижили.

— Якщо нам вдасться знайти більше рослин з такими властивостями, це може значно полегшити нашу роботу, — сказав Марк, знову повертаючись до своїх досліджень.

Протягом наступних декількох днів, робота була безперервною. Чарлі продовжував зміцнювати хижку, працюючи з новими матеріалами, створеними з рослин, які приносила Ерліс. Марк за цей час не залишав лабораторію, проводячи експерименти з рослинами і шукаючи нові рішення для того, щоб підтримувати теплоту і забезпечити їхні потреби в їжі. Він також почав ретельно записувати всі дані про нові рослини і їхні властивості, створюючи більш точну картину про середовище цієї планети.

Одного разу, після кількох годин роботи, Марк підійшов до Чарлі.

— Я зміг створити ще один обігрівач, — сказав він. — Якщо ми поєднаємо його з цими рослинами, можемо отримати набагато більше тепла, що дозволить нам залишатися на дереві.

— Що ти пропонуєш? — запитав Чарлі, з цікавістю підходячи до нього.

— Якщо ми створимо в хижині ще кілька таких обігрівачів і змішаємо їх з мохом та іншими утеплювальними матеріалами, то зможемо значно підвищити температуру всередині, — пояснив Марк. — Крім того, рослини, що здатні поглинати тепло, можуть служити ще і як природні батареї.

Чарлі задумався, перевіряючи, чи не є це ще однією надмірною витратою ресурсів.

— Це звучить розумно, — погодився він. — Давай зробимо це.

Після кількох днів важкої роботи, вони завершили основне укриття, створивши тимчасові бар'єри й підвищену теплоізоляцію.

39 40 41 42 43 44 45