Сиро.
"ПАХНЕ ЗЕМЛЕЮ."
"ВНИЗ."
Вода... Теплішає... Зовсім тепло... Гаряче!
"МАГМА."
"ВГОРУ."
Холоднішає... Вода... Поверхня...
"СТОП!"
Приголомшені карколомними мандрами хлопці сиділи на місці свого старту побіля Мітинг Кріку. Кожен мовчки дивився на трьох своїх сусідів.
Першим прийшов до тями Вадим.
– А це було ціка-а-а-аво... – протягнув він. – Одне, що я точно можу сказати, це те, що дія впливу збільшилась, але, гадаю, не далі Едмонтона. Це, здається, не більше двохсот кілометрів...
– Так, – підтвердив Анатолій. – Однак з'ясувались інші дуже цікаві речі: можна говорити про польоти над Землею...
– І, як ми бачили, на ті ж самі двісті кілометрів, – сказав Олександр.
– Але ми ж майнули і під Землю! – схопився на ноги Віктор. – На ті ж самі двісті!
Інші також підвелись.
– Нам треба найретельніше осмислити все те, що відбулось тут, – Анатолій подивився на хлопців.
– Але невже це і є максимум дії? Знову не досягли... – розчаровано сказав Олександр.
– Поки що це максимум... Поки що. Ти згадай з якої відстані ми починали. Треба працювати далі... – відповів Вадим.
– А може спробувати в Україні? Може спробувати у вузлі трикутника? – почав пропонувати Віктор.
– Хлопці, давайте трохи посидимо тут, подумаємо, а потім будемо вирішувати, – сказав Анатолій.
Усі погодились.
;
;
/*-------------------------------------74----------------------------------*/
;
Посольство Ізраїлю негайно передало всю інформацію додому. Слід вів до Денвера: там хлопці сіли на літак. Але з Денвера повідомлень не було.
"Куди вони могли направитись? – напружено думав мемуне. – Вони, напевне, щось шукають. А, може, просто намагаються покинути Сполучені Штати? Згідно з повідомленнями ці хлопці якимось чином непоміченими проходять повз всі заслони. Тільки перегляд відеозаписів фіксує їх переміщення. Невже виходить, що вони вміють робити себе невидимими, як мінімум, на час проходження заслонів? В такому разі ефективність дії впливу воістину вражаюча! Навіть, якщо припустити, що дія впливу обмежена у просторі, маючи на увазі роботу впливу під час виборів. Звідси можна робити деякі висновки. Перший. Нам потрібно спостерігати за ними з допомогою засобів дистанційного стеження: бінокль, телефон. Однак і вони можуть не допомогти, тому що нам невідома конкретна відстань впливу. Нам треба їх бачити... Тут випливає другий висновок: якщо вони невидимі, то треба будь-яким чином змусити їх самих прийти до нас..."
Мемуне почав ходити, схрестивши руки за спиною. Він ясно відчував, що розв'язання проблеми десь тут, десь близько.
– Вважаю, що нам необхідно негайно запросити сюди їхніх родичів для введення, так би мовити нашого, віртуального впливу, – пробурмотів він тихо, і викликав секретаря.
– Негайно, – сказав він як тільки секретар ввійшов. – Наказ за моїм підписом. Якнайшвидше організувати нову оперативну групу та послати її до Маріуполя. Мета: установлення найближчих родичів цих хлопців, бажано батьків, захоплення цих родичів та якнайшвидше переправлення їх до Ізраїлю.
Він кивнув на знак закінчення, добре вишколений секретар вийшов.
"Оскільки операція досить серйозна, не треба всю відповідальність брати на себе, – продовжував розмірковувати мемуне. – Треба розділити її між усіма зацікавленими сторонами. Тим більше, що вони і так знають вже досить багато."
Він підійшов до свого столу, підняв трубку прямого зв'язку з прем'єр-міністром.
– Пане прем'єре, – почав він. – У нас є нові дані по справі впливу. Інформація свідчить, що українці, користуючись впливом, роблять себе, так би мовити невидимими, і непомітно проходять скрізь американські заслони. На даний час зафіксувати їх можна шляхом перегляду відеозаписів. Вважаю, що з огляду на це дистанційне спостереження є неперспективним.
– Ваші пропозиції...
– Ми повинні заманити їх на приманку, в якості якої ми плануємо використати їхніх батьків. Захопити їх та переправити до Ізраїлю, сповістивши наших хлопчиків про їхнє місцезнаходження. Вони будуть змушені самі зв'язатись з нами і прибути до нас.
– Ви... Пробачте, ми вже і так нарубали багато дров в цій справі...
– Але, погодьтесь, ця справа варта цього... Варта всього...
– Так, варта, – погодився прем'єр. – Тому – дійте. Якнайскоріше.
– Спасибі, пане прем'єре, за довіру, – закінчив мемуне та поклав трубку.
;
;
/*-------------------------------------75----------------------------------*/
;
Хоча ізраїльтяни і отримали інформацію про шлях напряму хлопців раніше, але, завдяки ретельній роботі своїх аналітичних служб, американська група в Маріуполі вже діяла. Прослуховувалися всі телефонні розмови батьків, записувались усі домашні розмови, провадилось візуальне стеження за родинами, паралельно розроблявся оперативний план захоплення та переправлення батьків хлопців до Сполучених Штатів.
Згідно з цим планом необхідно було переправити всіх батьків за межі України. З метою уникнення зайвої уваги до цієї операції передбачалось зібрання усіх у одному місці, усипляння за допомогою психотропних речовин та організація якнайшвидшого переправляння.
– Де їх зібрати? – нервував керівник на невеличкому зібранні своєї групи. – Та ще непомітно...
"Вони там, у Ленглі, геть сказилися, – роздратовано думав він. – Легко балакати язиком, виробляючи загальні плани..."
;
/*Ленглі – місце розміщення штаб-квартири ЦРУ.*/
;
– Спробуємо розглянути всі можливі варіанти, – професіоналізм взяв гору, і він заспокоївся. – Збирати їх у когось на квартирі – безглуздо: завжди існує пильна сусідка, яка завжди щось помітить; кафе, кінотеатри та театр – багато зайвих очей; у офісі фірми звідки брали цих хлопців – взагалі немає сенсу...
– А, здається, ми зможемо їх зібрати, – подав голос літній розвідник, фахівець у системах зв'язку. – Потрібно зателефонувати, наприклад, до сусідів когось із батьків та синтезованим голосом сина попросити передати інформацію про те, що всі хлопці знаходяться у населеному пункті десь неподалік від Маріуполя... Повідомити, що вони беруть участь у якоїсь секретній операції і просять доставити їм трохи їжі, чи ще чогось...
– А в цьому щось є, – зрадів шеф. – Добра ідея про сусідку: мати може розпізнати інтонації голосу сина, а сусідці майже все одно... Треба швидше продумати цей варіант. Доллі, Джон, Мартін та Гарольд, негайно, але дуже обережно з'ясуйте відносини батьків з сусідами, зрозуміло, тільки з тими, які мають телефони.
Він кивнув головою в сторону ноутбуку.
– Почніть з телефонного довідника...
Означена четвірка негайно почала виконувати наказ.
– Джордж, – звернувся він до автора ідеї.– Ми з тобою займемось текстом цього повідомлення.
Джордж приготувався занотовувати.
– Орієнтовний зміст... Тьотю, або дядя... ім'я вставимо пізніше... Можливо ви знаєте... З деяких причин я зараз не можу подзвонити додому... Прошу вас негайно зайти до моїх та сказати їм, що ми зараз знаходимось, – він подивився на мапу околиць Маріуполя, – у Новоазовську. З нами все гаразд, але потрібно трохи грошей. Хоча б п'ятсот гривень та наші спортивні костюми... Ми на них дуже чекаємо...
;
/* Новоазовськ – приморське місто на схід від Маріуполя.*/
;
Він перестав диктувати і подумав: "Хотів би я побачити таку матір, яка б відмовилась допомогти своїй дитині..."
– Джордж, спробуйте синтезувати це повідомлення чотирма голосами. А ми почнемо готувати пасажирське таксі на вісім місць...
Через п'ять годин все було готове: до батьків Віктора прибігла закехкана сусідка і повідомила, що Віктор ось тільки-но зараз говорив з нею і просив передати ось таке повідомлення. Вона протягнула папірець.
Мати Віктора уважно перечитала текст, протягнула листа чоловікові, який також уважно прочитав його.
– Спасибі тобі, Машо... – звернувся він до сусідки.
– А... Нема за що, – махнула рукою Марія.
– Тарасе, – звернулась до чоловіка Надія Анатоліївна. – Але ж Віктор повідомляв, що вони всі зараз за кордоном...
– Так, – погодився Тарас Володимирович. – Однак попередні повідомлення також приходили від них через посередництво інших... Крім того, вони могли вже і повернутися... Пропоную зібрати всіх, порадитись та прийняти рішення.
– Але не телефоном, – запропонувала мати Віктора. – Сходимо пішки. Ти – до Вадимових та Олександрових, а я – до батьків Анатолія...
За годину усі батьки зібрались у парку на Лівому Березі. Після швидкого обговорення питання було прийнято рішення негайно вирушати до Новоазовська, тим паче, що це неподалік і можна в усьому розібратись прямо на місці.
Розійшлись по домівках, швидко зібрали необхідні речі, гроші. Знову зібрались біля парку, і викликали таксі на вісім чоловік.
Вийшло так, що навіть найближчі сусіди, окрім сусідки батьків Віктора Марії, не здогадувались про можливі причини відбуття своїх сусідів за межі міста.
Американські агенти не гаяли часу: вони швидко організували подачу свого мікроавтобуса, який у супроводі двох легковиків вирушив в напрямку Новоазовська. Троє агентів дочекались справжнього таксі і на ньому вирушили у тому ж напрямку. Їхнім завданням було підстрахувати основну групу на період подорожі, а потім вони мали повернутись до Маріуполя: на випадок можливих дій у місті.
;
;
/*-------------------------------------76----------------------------------*/
;
Хлопці все ще були в Мітинг Кріку. Вони, хоч вже і почали звикати до карколомних витворів винайденого ними впливу, все ж були трохи приголомшені його новими можливостями.
– Я певен, що двісті кілометрів це далеко не межа дії впливу, – подивився на хлопців Вітьок.
– Маєш рацію, – погодився з ним Олександр. – Але нам доведеться старанно попрацювати над розширенням цієї межі.
– Працювати доведеться, – додав Вадим, – Але, мабуть, трохи згодом: потрібно вирішувати, що нам робити зараз.
– Звісно, – кивнув головою Анатолій. – За нами женуться, як мінімум, дві розвідки...
– І наміри в них дуже серйозні, – підтримав Анатолія Вадим. – Вони вважають, і небезпідставно, що ми володіємо, так би мовити, надзброєю тактичного діапазону дії і ні перед чим не зупиняться, щоб заволодіти нею.
– Тобто нам потрібно вирішити: де і як ми будемо працювати з впливом, – підвів попередній підсумок Анатолій.
– Як де? – запитав Віктор.