Вузли світового каркасу виступають у ролі центрів ноосфери, і в якості місць інтелектуальної підзарядки, де навіть короткочасне перебування дає позитивну енергію добрим людям, дає відчути та відтворити вектор творчості.
17. Слов'янська крапка, наче колиска світової культури ніби запрошує майбутніх матерів народжувати своїх дітей саме тут, бо немає нічого кращого від залучення до позитивного вектору від моменту народження.
;
/*Архіпенко Олександр (1887-1964) – скульптор і живописець, основоположник кубізму в скульптурі.*/
/*Берідзе-Стаховський Анатолій (1930-1982) – природознавець, винахідник біогенератора "Церпан", прибору, який змінив зв'язок мислесвіту конкретної людини з мислесвітом космосу.*/
/*Богомазов Олександр (1880-1930) – художник-футурист, теорія "якісних ритмів".*/
/*Бойчук Михайло (1882-1939) – художник. Він, як і Архипенко, вважав, що, крім голоду і сексу, існують також чисті стихії: жаль до себе і до іншого, вода, повітря, тобто стихії, які не примушують людину дбати лише про задоволення своєї першої сигнальної системи.*/
/*Бурлюк Давид (1882-1967) – один із засновників футуризму. На зв'язок минулого з майбутнім в його футуристичних, абстрактних роботах вказує використання елементів трипільської культури.*/
/*Васильченко Сергій – науковий редактор, поєднав теорії і розробки Миколи Чмихова та Олега Слензака.*/
/*Екстер Олександра (1892-1949) – художниця-футуристка.*/
/*Кажинський Бернард (1882-1962) – дослідник телепатії та взаємодію на відстані.*/
/*Мухін Олександр – вчений, філософ, художній керівник студії "Зерна", де було створено такі прибори безпричинної техніки як "Тризуб-тріон" та символ світової культури "Кардіоїда", прообразом яких став "Церпан" Берідзе-Стаховського.*/
/*Семенко Михайло (Михайль) (1892-1937) – поет-футурист.*/
/*Слензак Олег (1931)– науковець, спостерігаючи поведінку гірських порід в умовах підвищеного тиску винайшов геоплазму, енергію виникаючу в результаті раптового зруйнування атомарно-молекулярної структури кристалічної речовини. Тобто, структура, яка є ідеально збалансованою у системі своїх внутрішніх напруг, не має окремих слабких місць і руйнується не поступово, а враз і вся, – аж до розпаду атомів на складні елементи, які породжують енергетичний вибух.*/
/*Татлін Володимир (1885-1953) – художник-футурист.*/
/*Хлєбников Велемір (Віктор) (1885-1922) – поет, проникаючи у коріння слів, в початкові звуки корінь, хотів осягти найдавніший зміст звуку і тим самим проникнути у пам'ять людства, намагався оволодіти числовими "законами часу".*/
/*Чмихов Микола (1954-1994) – відтворив знання стародавніх людей про циклічність руху цивілізацій, розробник теорії глобальних, надлюдських закономірностей розвитку земного життя, згідно з якою є кілька глобальних астрономічних циклів: головний – 9576-річний, що складається з кількох природно-історичних епох тривалістю по 1596 років, епохи в свою чергу діляться на періоди по 532 роки, а періоди діляться на дрібніші відрізки. Нинішній глобальний 9576-річний цикл та всі його складові частини одночасно закінчуються у 2015 році. Закінчення циклу характеризується революційною зміною способу мислення землян, нищаться старі формації та будуються нові. Ознакою активізації геоплазми може бути факт радикальної зміни інстинкту гагар, які почали гніздуватися влітку на узбережжі Чорного моря, хоча зазвичай вони це роблять за Полярним колом.*/
;
;
/*-------------------------------------67----------------------------------*/
;
Хлопці, сміючись, вибігли з банку і зупинились біля вхідних дверей.
– А як витяглася пика отого пихатого банкіра, – Віктор махнув рукою на будівлю банка, – коли він "дізнався" хто до нього завітав?
– Так, пане президенте... Буде обов'язково зроблено, пане президенте... Я вас уважно слухаю, пане президенте... – Сашко не тільки скопіював інтонації керуючого банком, а й підлесливо вигнувся.
– А як всі вони реагували на "виставлених" нами охоронців! – вигукнув Анатолій.
– Їй бо! Суворих хлопців ми їм "виставили"! – сміявся Вадим. – У класичних чорних окулярах...
– Якби це було в реальності, то кожен з них запам'ятав би події сьогоднішнього дня на все життя. Ще б пак! До банку завітала найвища державна особа, – почав заспокоюватись Анатолій. – А втім, вони все це вже забули і ніколи не згадають.
– Як би там не було, а гроші в нас вже є, – підсумував Вадим. – Невеличку кількість грошей нам позичили президент, його дружина та директор ЦРУ з дружиною.
– Так, – погодився Віктор. – Але змушений визнати, що це, так би мовити, пограбування віку ніколи не стане відомим широкому загалу...
– Це не пограбування, – заперечив Олександр. – Ми залишили відповідні записки у особистій схованці президента... А позичені кошти перевели на чотири нових рахунка. Причому я подбав щоб наші картки були виготовлені без прізвищ та номерів.
– Це все добре, але пора займатись нагальними справами, – вів своє Анатолій.
– Найнагальніша справа – пообідати! – заявив Олександр. – Хлопці, а де тут можна поїсти звичайного борщу? Не отієї піцци та отих гамбургерів, а справжнього борщу.
– До речі, я чув, що на деяких міжнародних виставках ця страва користується такою популярністю, що у московських павільйонах її пропонують під назвою "російський борщ". Ще трохи і будуть пропонувати супи з гнізд російських ластівок або російський черепаховий... А поки що, мабуть побоюються, що тоді можуть з'явитися французькі щі або німецькі пельмені... Російського борщу не може бути, тому що справжня хазяйка при приготуванні справжнього борщу використовує виключно буряк, а не свьoклу, – пожартував Віктор.
Хлопці посміхнулись цьому жарту.
– І я б не відмовився від борщечку, особливо з молодої капустки, – замріяно підвів очі вгору Віктор. – Та ще й з молоденьким часничком...
– В Канаді, може, і знайдемо щось поїсти з української кухні, – сказав Анатолій.
– Не ятри душу, – озвався Олександр. – А, може, заскочимо в якийсь ресторан?
– Сашко завжди мислить конкретно, – зауважив Віктор. – Пропоную зараз у банкоматі отримати кишенькові гроші та перехопити щось попоїсти у першому ресторані по дорозі в аеропорт.
Хлопці отримали гроші.
– Пропоную трохи "матеріалізуватись", – сказав Анатолій. – Повторимо фокус з перетворенням, але замість жінок уявимо особу чоловічої статі.
– Підходить, – погодився Сашко. – В якості образа пропоную Степанкова.
;
/* Степанков Костянтин (1928-2004)– відомий актор, народний артист СРСР.*/
;
– От ти їм і будеш, – запропонував Вадим і посміхнувся. – Досвід є...
Сашко-Степанков не образився, підізвав таксі і хлопці сіли в машину.
– В аеропорт, – розпорядився Сашко.
– Вам в який?
– А нам все одно...
– Як щодо Міжнародного?
– Аби тільки швидко...
Хлопці їхали по столиці та роздивлялись визначні пам'ятки міста.
– Щось довгенько ми їдемо... – засумнівався Олександр.
– Скоро під'їдемо, – заспокоїв водій.
Нарешті прибули до аеропорту.
– Шістдесят доларів, – дорогувато буде, – сказав економний Анатолій, коли таксист озвучив ціну.
– Не хвилюйся, нам все одно – президент платить, – заспокоїв його Сашко.
В приміщенні аеропорту вони рушили до табло розкладу польотів, попередньо перевіривши чи немає поблизу маленьких дітей.
– Нам потрібно, – Вадим розвернув роздруковану карту кристалічної структури Землі, – до Альберти.
;
/*Альберта – провінція Канади.*/
;
Він випрямився і побачив прямо перед собою охоронця аеропорту, який поважно йшов прямо на нього. Вадим зробив крок в сторону і пропустив того.
– А в самій Альберті куди? До Калгарі? – запитав Віктор.
– Скоріше, до Едмонтона, – відповів Вадим. – А там доберемось Мітинг Кріку на попутках.
– Так, що у нас на Едмонтон? – Олександр подивився на розклад.
– Прямого рейсу на Едмонтон, здається, немає. Але можемо дістатись Канади і з пересадкою, – відповів йому Віктор.
Як намітили, так і зробили: вирішили летіти до Едмонтону з пересадкою у Денвері.
;
;
/*-------------------------------------68----------------------------------*/
;
– Як приємно подорожувати без цієї бюрократичної тяганини! – радісно вигукнув Сашко, коли хлопці безперешкодно проминувши всі пункти стандартних перевірок, опинились на борту літака.
– До того, можна пронести з собою все, що завгодно, – сказав Анатолій. – Від пістолета до звичайної контрабанди.
– Чим ото мріяти про всяке неподобство, – зауважив Вадим, – краще вибирайте вільні місця.
– Ти мене не зрозумів, – сказав Анатолій. – Я мав на увазі, що дуже добре, коли впливом не можуть користуватись лихі люди.
– Яким класом летимо? – запитав Олександр.
– Вистачить і економного, – відповів Вадим. – Зайві розкоші – для біороботів. Для нас, невидимок, політ у будь-якому класі однаковий. Різниця лише в ступені підлещування до пасажира та якості харчу. Тобі, що? Не вистачає самоповаги?
– Так, все це вірно, – зітхнув Олександр. – Пригадую у Савченка: "Неможливо літати зі швидкістю світла. А, коли б і було можливо, то все одно: ніхто не побачить і не оцінить".
;
/* Савченко Володимир (1933) – письменник-фантаст, роман "Відкриття себе".*/
;
Хлопці влаштувались на сидіннях і задрімали.
Хвилин через двадцять Віктор несподівано прокинувся від того, що хтось сів йому на коліна і легенько вдарив по носу. Він відкрив очі і побачив прямо перед собою дівочу стрижену потилицю.
– Джейсоне! Тут щось є! Я на щось сіла! – залунав стривожений дівочий голос.
"Оцього тільки мені ще не вистачало" – спросоння подумав Вітьок.
Дівчина різко підхопилась, зробила крок в сторону і стала пильно дивитись на місце, де сидів Віктор.
– Джейсоне, перевір. Там щось є.
– Невже ти сама не бачиш, що крісло пусте? – відгукнувся хлопець.
– Так, дійсно нічого нема, – погодилась з ним дівчина. – Але ж щось там було...
– Не хвилюйся, знайдемо інше, – заспокоїв її Джейсон. – Ну от, є поруч пусті...
Вони сіли на пусті місця неподалік від Віктора.
"Вільних місць в літаку немає".
– Хоч вільних місць і немає, але тут зараз нікого нема. Нам часу вистачить, – хлопець допоміг дівчині сісти.
Вітя знову спробував заснути. Але молода парочка спокою не давала, двійка чогось вовтузилась. Віктор відкрив очі і побачив, як хлопець зробив дівчині укол в руку, а потім і дівчина також зробила хлопцеві укол.
– От бачиш, я ж тобі говорив, що не треба буде бігати до туалету, – говорив хлопець, ховаючи шприца у кишеньку сидіння.