Здавалося, вона навіть почала копіювати його жести, обережно торкаючись лапою планшета.
— Бачиш, Чарлі? — підколов Марк. — У нас є другий інженер.
Чарлі засміявся й відповів:
— Сподіваюся, вона не запросить зарплату.
З кожним днем вони все більше звикали до нової рутини. Їхня робота стала не лише необхідністю, а й способом тримати себе в руках і не впадати у відчай.
Чарлі продовжував стежити за шатлом і вдосконалював його системи, тоді як Марк розвивав свою "лабораторію майбутнього".
— Знаєш, — сказав якось Чарлі під час вечері, — я починаю розуміти, чому нас сюди відправили. Ми не просто дослідники, ми ще й випробування для людської витривалості.
— І для мого терпіння, — додав Марк, поглядаючи на Ерліс, яка в цей момент намагалася витягнути його планшет з-під столу.
Обидва розсміялися, і цей сміх нагадав їм, що, навіть на іншій планеті, вони залишаються людьми.
Марк уважно спостерігав за Ерліс, яка принесла чергову партію рослин та реагентів, необхідних для нового експерименту. Її поведінка почала набувати дивного характеру — здавалося, вона знала наперед, що саме знадобиться Марку. Коли він обережно прибирав зразки на столі, Ерліс сиділа поруч, схиливши голову, і видавала тихі звуки, схожі на спроби говорити.
— Тобі не здається це трохи... моторошним? — пробурмотів Чарлі, стоячи у дверях лабораторії. Його погляд був спрямований на Ерліс, яка в цей момент акуратно переставляла лапою невеликий контейнер із пробірками.
Марк засміявся, хоча й сам виглядав трохи спантеличеним.
— Моторошним? Чарлі, це ж диво! Це жива істота, яка не просто адаптувалася до нас, але й допомагає нам у роботі. Це майже як асистент!
— Асистент, який, здається, знає більше про твої дослідження, ніж ти сам, — підкреслив Чарлі, схрестивши руки на грудях. — Марк, я розумію твоє захоплення, але мені це не подобається. Як вона може знати, що ти шукаєш? І як вона розуміє твої інструкції?
Марк на мить задумався, пригадуючи, як Ерліс неодноразово приносила потрібні матеріали ще до того, як він їх просив.
— Я не знаю, — чесно зізнався він. — Але це не означає, що це щось погане. Можливо, вони мають якусь форму колективного інтелекту або інтуїції.
Чарлі підійшов ближче й подивився на Ерліс, яка тепер уважно дивилася на нього своїми великими очима. Він помітив, як вона, здається, зчитувала його настрій, адже одразу відступила трохи назад, неначе розуміючи його настороженість.
— Послухай, Марк, — сказав Чарлі серйозніше. — Якщо вона настільки розумна, як ти припускаєш, то ми маємо бути обережними. Вона може бути другом, а може стати небезпекою. Ми все ще нічого не знаємо про цю планету, а тим більше про цих істот.
Марк кивнув і замислено подивився на Ерліс.
— Можливо, ти маєш рацію. Але я не можу просто так відкинути цю можливість. Ерліс — це шанс краще зрозуміти цю планету.
Чарлі полегшено зітхнув і вирішив змінити тему:
— Гаразд, але якщо вона почне приносити тобі каву чи подавати сніданок, я втечу з цього шатла.
Марк посміхнувся, а Ерліс видавала звук, який майже нагадував сміх.
— Спокійно, Чарлі. Якщо вона навчиться варити каву, я з радістю поділюся з тобою цим чудом.
Поведінка Ерліс продовжувала дивувати обох. Вона не лише приносила необхідні матеріали, але й почала демонструвати ще більш складні навички. Наприклад, одного разу, коли Марк працював із крихким зразком, вона акуратно подала йому інструмент, який він забув на столі позаду.
Чарлі, спостерігаючи це, лише хитав головою.
— Ти точно її дресуєш, чи це вона тебе?
Марк лише усміхнувся.
— Я б сказав, що ми працюємо в команді.
— Чудово, ще трохи — і ти попросиш її написати звіт для Землі.
Марк підняв очі й серйозно сказав:
— А що, це ідея.
Чарлі застиг, потім обидва вибухнули сміхом.
— Якщо серйозно, Марк, я не проти твоїх експериментів, але ти повинен її вивчати більш систематично. Нам потрібні дані, а не лише твої здогадки.
— Зрозумів, капітане! — віддав честь Марк. — Я вже почав вести детальний журнал.
Попри гумор, Чарлі залишався настороженим. Одного вечора, коли Марк спав, він тихо ввів до свого планшета замітку: "Поведінка Ерліс виходить за межі очікуваного. Потрібно вивчати з обережністю. Можлива небезпека."
Він подивився на Ерліс, яка спала поруч у своєму куточку, і тихо сказав:
— Тільки не дай мені пожалкувати, що я тебе впустив.
Але, глянувши на її мирне обличчя, він усе ж відчув слабку надію, що це просто початок чогось неймовірного.
Чарлі стояв перед монітором із даними діагностики супутника, витираючи піт із чола. Його обличчя відображало відчай, коли він побачив серію помилок, які буквально кричали про критичну несправність.
— Ну, привіт, кінець світу, — пробурмотів він собі під ніс, намагаючись зрозуміти, що пішло не так.
Марк зайшов до технічної кімнати, тримаючи в руках чашку свіжого напою, який він приготував на основі місцевих трав. Він побачив Чарлі, який виглядав так, ніби його світ от-от розвалиться.
— Гей, друже, що сталося? — запитав Марк, передаючи чашку Чарлі.
— Що сталося? — майже вигукнув Чарлі, приймаючи чашку, але навіть не дивлячись на неї. — Єдиний супутник, який нас тримав на зв'язку з Землею, почав виходити з ладу! Його системи виходять із ладу, а я навіть не можу дістатися до нього, щоб щось полагодити!
Марк спробував розрядити ситуацію:
— Ну, не впадаймо в паніку. Може, він просто "втомився". Уяви, скільки він працює без вихідних.
Чарлі подивився на Марка, його брови були підняті у виразі абсолютного невдоволення.
— Це жарт? Супутник — це не якась кавоварка, яку можна перезавантажити, Марк. Якщо він зламається, ми залишимося в повній ізоляції.
Марк сів поруч і, дивлячись на дані на екрані, сказав спокійно:
— Слухай, я розумію, що ситуація складна, але давай думати раціонально. Чи є якісь резервні системи? Може, спосіб перепрограмувати?
Чарлі важко зітхнув.
— Резервні системи є, але їх мало. Навіть якщо вони запрацюють, це лише відтермінує проблему. Ми не маємо достатньо потужного обладнання, щоб направити сигнал на велику відстань без цього супутника.
Марк задумався, потім запропонував:
— Добре, а що, якщо ми зосередимося на тому, щоб знайти спосіб підтримати супутник у робочому стані, поки не отримаємо від Землі нових інструкцій?
— І як ти пропонуєш це зробити? — з сарказмом запитав Чарлі.
— По-перше, перестань панікувати. По-друге, дозволь мені допомогти тобі з аналізом. Ти — геній техніки, але іноді свіжий погляд корисний.
Чарлі скептично подивився на Марка, але, зрештою, кивнув.
— Гаразд. Але якщо твоя "свіжість" обернеться катастрофою, я запишу це в історію людства.
Протягом наступних кількох годин вони вдвох працювали без перерви. Марк уважно вивчав технічні схеми супутника, які вони отримали раніше від Землі, тоді як Чарлі намагався перезавантажити системи дистанційно.
— А якщо ми перенаправимо живлення з менш критичних модулів? — припустив Марк, розглядаючи енергетичну карту супутника.
Чарлі задумався.
— Це може спрацювати, але я боюся, що це лише тимчасове рішення. Хоча, враховуючи наші обставини, іншого виходу немає.
Вони переналаштували енергетичні потоки, вимкнувши кілька непотрібних систем, таких як метеорологічний модуль. Коли вони перевірили результат, сигнал знову почав працювати стабільніше.
— Це жарт? — здивовано вигукнув Чарлі, коли побачив, що супутник знову почав передавати дані стабільно.
Марк широко усміхнувся.
— Жарт, який, здається, спрацював.
Чарлі не міг стримати посмішку, хоча намагався виглядати серйозним.
— Гаразд, Марк. У тебе є свої моменти.
— О, це майже комплімент!
Пізніше того ж дня на планшет надійшло нове повідомлення із Землі. Воно містило схеми для посилення сигналу та інструкції для оптимізації супутника в умовах обмежених ресурсів.
— Ну що ж, тепер у нас є план дій. Марку, нумо працювати.
Марк усміхнувся й відповів:
— А що з відпочинком?
Чарлі знизав плечима.
— Якби я мав відпочинок у графіку, я б це обговорював.
Марк засміявся й похитав головою.
— Гаразд, капітане. Але після цього ти мені винен чашку чаю.
— І шоколадку, — додав Чарлі, усміхнувшись.
Паралельна історія: Важлива підтримка Фірліса
"Ніка помітила, що Фірліс почала частіше зникати з печери і щоразу приносила щось нове. Маленька тваринка, з її темно-зеленим хутром, яке допомагало їй майже зливатися з рослинністю, щоразу приходила з різноманітними рослинами, які, здавалося, могли стати ключем до виживання.
Одного разу Фірліс обережно поклала біля входу в печеру рослину схожу папороть. Її листя випромінювало слабке зелене світіння, освітлюючи приміщення в темряві. Ніка не знала, для чого ця рослина, але подумала, що її світіння може хоча б замінити лампу, оскільки батареї на ліхтарі майже вичерпалися. Вона взяла листок і спробувала зробити імпровізовану лампу, розмістивши його в мисці з водою. Папороть світилася трохи яскравіше, створюючи ілюзію тепла, якого так не вистачало.
Наступного разу Фірліс принесла ягоду. Спочатку Ніка не довіряла цим дивним плодам, але її голод змусив спробувати одну. На смак вони були солодкими, але після кількох ягід вона відчула легке запаморочення і вирішила їсти їх обережно. Проте, навіть у малій кількості, ягоди давали енергію.
Одного ранку Фірліс повернулася з гілкою чорного колоску. Ніка зрозуміла, що аромат цієї рослини допомагає заспокоїти її роздратовані нерви, а пилок відлякував комах, що намагалися проникнути в печеру. Вона акуратно розклала кілька гілок біля входу, створюючи захисний бар'єр.
Дивна трава стала справжньою знахідкою. Фірліс принесла її в особливо холодну ніч. Ніка помітила, як тваринка акуратно кусає листя, змушуючи його виділяти сік. Коли вона повторила цей процес, рослина почала горіти без полум'я, виділяючи приємне тепло. Цей маленький вогник став її порятунком від лютих морозів.
Попри це, найбільше дивувала рослина, яку Фірліс принесла наступного тижня. Її соки, як виявила Ніка, могли очищати воду. Це було справжнім проривом: тепер Ніка могла пити очищену воду, яка більше не викликала страху отруєння.
Всі ці рослини, які Фірліс приносила з навколишніх лісів, стали основою для нової системи виживання. Але незважаючи на це, холод ставав все сильнішим, а одяг Ніки зовсім не був пристосований до таких умов.