Він згорнувся біля її ніг, даруючи їй трохи тепла, і Ніка відчула, що, попри все, вони разом зможуть вижити."
Переддень свята
На обід вони разом вирішили зробити щось особливе. Марк змішав усі "кулінарні ресурси", що залишилися, в щось подібне до салату, який виглядав дуже підозріло, але пахнув приємно.
— Це майже як на Землі, — сказав він, викладаючи страву на стіл.
— Ну, якщо на Землі всі кухарі втратили б смак і логіку, — пожартував Чарлі, але все одно взяв тарілку.
Ерліс, почувши запах, зацікавлено потягнулася до столу, але отримала легкий дружній штурхан від Марка.
— Твій сюрприз завтра, мала. Терпи!
Ввечері, нарешті розслабившись, Чарлі і Марк сиділи біля вікна, спостерігаючи, як зоряне небо змішувалося з відблисками крижаного лісу.
— Ми добре попрацювали цього року, — сказав Чарлі, ховаючи посмішку, знаючи, який сюрприз приготував для Марка.
— Так, — кивнув Марк. — І ми заслужили наш вихідний. Сподіваюся, новий рік почнеться без сюрпризів від природи.
Ерліс мирно дрімала біля ніг Марка, навіть не здогадуючись, що й для неї готуються подарунки.
Новий рік
Настав довгоочікуваний Новий рік. Чарлі і Марк, як завжди, з самого ранку взялися за свої обов'язки. Сонячні панелі були очищені, обшивка шатла перевірена, а всі системи справності пройшли необхідну діагностику. Робота йшла швидко, адже обидва знали: сьогодні ввечері на них чекала заслужена святкова вечеря.
До обіду вони вже зібралися на імпровізованій кухні, з усіма ресурсами, що залишилися від сухпайків, експериментуючи зі стравами. Чарлі намагався повторити рецепт печива, яке одного разу вдалося, а Марк створював щось на зразок салату з консервованих овочів і "спеціального соусу", склад якого він відмовився розкривати.
— Ти впевнений, що цей "соус" не роз'їсть наш стіл? — з іронією запитав Чарлі, міряючи інгредієнти для печива.
— Роз'їсть тільки твою самовпевненість, — віджартувався Марк, збиваючи консистенцію. — Це мистецтво, Чарлі, мистецтво!
Вечір прийшов несподівано швидко. Капітанський місток, на якому вони вирішили провести свято, виглядав як затишна вітальня. На столі стояли їхні кулінарні творіння, а поруч – свічка, яку Чарлі зробив із залишків технічного воску.
— За Новий рік! — сказав Чарлі, піднімаючи свою склянку з лимонадом. — Щоб усі твої наукові прориви були не тільки безпечними, але й не псували мені апетит.
— А в тебе хай все працює без збоїв, — відповів Марк, підморгуючи. — Інакше я знайду, як використати свої "хімічні шедеври".
Після кількох тостів Марк урочисто дістав зі своєї схованки 3-літровий бутель і поставив її біля столу.
— Це, друже мій, рідина для чистки твоїх інструментів, — сказав він із гордістю. — Відтепер твої руки будуть пахнути не металевим пилом, а хімією… майже квітковою.
Чарлі, тримаючи склянку, усміхнувся й кивнув у бік "прототипу" — комп'ютера, який стояв на видному місці в кімнаті.
— А що це у нас тут? Він же несправний, так? — з посмішкою запитав Марк.
— Точно несправний? — хитро посміхнувся Чарлі, схрещуючи руки.
Марк здивовано підняв брову.
— Ти ж не запускав його, правильно?
— А ти перевіряв? — посмішка Чарлі розширилася, і він почав сміятися.
Марк підскочив до комп'ютера, натиснув кнопку живлення, і перед ним загорівся знайомий інтерфейс.
— Ти що, весь цей час ошукував мене?! — вигукнув він, не знаючи, як реагувати — злитися чи радіти.
— Називай це раннім подарунком, — сказав Чарлі, потираючи руки. — І тепер, коли у тебе є новий комп'ютер, я очікую, що "спеціальна речовина" більше не потраплятиме в мої інструменти.
Марк лише похитав головою, ховаючи посмішку.
— Ну гаразд, тепер ти винен мені щось більше, ніж просто печиво.
Ерліс, яка весь цей час сиділа під столом, підняла голову, почувши про подарунки. Марк витягнув свою "цукрову паличку" і вручив її маленькій подрузі, а Чарлі показав їй новий будиночок.
— Схоже, ми всі отримали те, що хотіли, — підсумував Марк, дивлячись, як Ерліс захоплено обнюхує свої подарунки.
Вони розсміялися і продовжили святкувати, насолоджуючись рідкісним моментом спокою та затишку посеред чужого, але вже не зовсім ворожого світу.
Пройшло два тижні від їхнього імпровізованого святкування Нового року. Чарлі та Марк повернулися до звичного режиму, хоча тепер обидва відчували, що святковий настрій залишив у них щось більше — новий заряд енергії та мотивацію.
Марк проводив дні, занурившись у дослідження місцевої флори. Його лабораторія перетворилася на справжній ботанічний рай, заповнений зразками, реактивами й планшетами, на яких він занотовував результати. Ерліс, його незмінна помічниця, часто приносила йому нові "експонати", часом навіть ті, які він і не просив.
— Ерліс, ти просто природжений ботанік, — сказав Марк, коли вона вкотре принесла пучок знайомих йому кришталевих ягід. — Хоча, чесно кажучи, я вже втомився від цих солодких бомб.
Тим часом Чарлі працював із системами шатла, намагаючись випередити помилки, що здавалося нескінченним процесом. Він проводив більшість часу на відкритому повітрі, перевіряючи сонячні панелі, покриття шатла й сховища.
— Я б міг працювати тут вічно, і все одно ця штука знайде спосіб мене здивувати, — пробурмотів він, замінюючи деталь у системі водопостачання.
Одного ранку Марк увійшов до головного приміщення шатла, збуджено тримаючи щось у руках.
— Чарлі! Ти маєш це побачити! — вигукнув він, майже підстрибуючи від ентузіазму.
Чарлі, який якраз налаштовував один із терморегуляторів, важко зітхнув і поклав інструмент.
— Якщо це не щось, що полегшить мені життя, то я пас.
Марк поклав перед ним невелику коробку з кількома таблетками.
— Це енергетичні таблетки. Я оптимізував їх склад, додавши витяжку з місцевих рослин. Вони тепер у чотири рази ефективніші.
Чарлі підозріло примружився.
— Ти ж не хочеш, щоб я був першим піддослідним, правда?
— Ти ж казав, що роботи менше не стає. Це твій шанс тримати темп і не втомлюватися.
Після короткої паузи Чарлі взяв одну таблетку й підкинув її в руці.
— Ну, якщо я завтра прокинуся з хвостом, знай: це на твоїй совісті.
Марк засміявся, але його сміх швидко перервався, коли Ерліс спритно вихопила таблетку з рук Чарлі й миттєво її з'їла.
— О, чудово, тепер у нас буде суперсобака, — саркастично зазначив Чарлі.
Ерліс, схоже, не відчула жодного дискомфорту й побігла до лабораторії, немовби підтверджуючи ефективність препарату.
— Ну, принаймні тест пройшов успішно, — сказав Марк, витираючи піт із чола.
Того ж дня, після вечері, Чарлі вирішив перевірити статус сигналу, який вони раніше надіслали. Його планшет, підключений до нового комп'ютера, подав короткий звуковий сигнал.
— Марк! Іди сюди, це важливо! — вигукнув він.
Марк кинув усе й підбіг до капітанського містка.
— Що трапилося?
Чарлі показав йому екран. На ньому мерехтів кодований текст.
— Це відповідь. Вони отримали наш сигнал і тепер координують нашу можливу евакуацію.
Обидва чоловіки стояли в мовчазному захваті, усвідомлюючи, що їхній довгий період ізоляції наближається до завершення.
— Залишилося дочекатися деталей, — сказав Марк, вдивляючись у повідомлення.
— І переконатися, що цей проклятий шатл ще протримається, — додав Чарлі, посміхаючись.
Вони обмінялися поглядами, і в обох відчувався новий вогонь надії. Робота, яка здавалася нескінченною, тепер мала чітку кінцеву мету.
На наступний день сигнал з орбіти став поворотним моментом для обох. На планшеті з'явилося повідомлення: "Евакуація скасовується. Ми надсилатимемо необхідну інформацію, креслення й схеми для вашого виживання й досліджень. У замін просимо надсилати дані про планету. Залишайтеся на зв'язку."
Марк, прочитавши це, різко встав із крісла й почав нервово ходити кімнатою.
— Скасовується?! Як це "скасовується"?! Це просто жарт! Ми маємо вимагати порятунку, Чарлі! Вони не можуть просто залишити нас тут! — Марк нервово жестикулював, його голос наповнювався гнівом і розпачем.
Чарлі зберігав спокій, хоча всередині теж відчував розчарування. Він підійшов до друга й поклав йому руку на плече.
— Послухай, Марк. Я розумію твоє обурення, але давай подумаємо логічно. Ми перебуваємо за кілька світлових років від Землі. Ти пам'ятаєш, скільки часу й зусиль пішло на створення "N.A.S.T.R.O.M.A"?
Марк зупинився й тяжко зітхнув:
— Тридцять років, я знаю. Але це не означає, що ми маємо тут сидіти, чекаючи смерті!
— Ніхто не каже про смерть, — відповів Чарлі спокійно. — Вони пропонують нам інший спосіб. Ти ж сам казав, що ця планета — справжній науковий рай. А тепер подумай: якщо вони надсилатимуть нам креслення й інструкції, ми зможемо не тільки вижити, а й облаштуватися краще. І хто знає? Можливо, через кілька років вони дійсно відправлять за нами експедицію. Але зараз це просто неможливо.
Марк закрив обличчя руками й тихо пробурмотів:
— Але ж ми — живі люди, Чарлі... Як вони можуть просто сказати "почекайте"?
Чарлі кивнув і підсунув до себе планшет.
— Я напишу їм усе, що ти сказав. Але спробую зробити це так, щоб це було конструктивно, а не як емоційний вибух. Дай мені час.
Через годину Чарлі завершив повідомлення й показав його Марку.
"Ми розчаровані, що евакуацію скасовано. Але розуміємо складність цього завдання. Проте хочемо наголосити: ми не маємо ресурсів для довготривалого виживання без допомоги. Якщо евакуація неможлива, будь ласка, забезпечте нас усім необхідним для збереження життя та ефективного дослідження планети. Ми сподіваємося на постійний зв'язок і вашу підтримку."
Марк прочитав повідомлення й лише кивнув.
— Гаразд, нехай буде так. Але я все одно не залишу цю тему.
Чарлі підморгнув:
— Знаю. Ти ж у нас науковий ідеаліст.
Наступні дні вони розробляли новий графік роботи. Інструкції від Землі стали надходити через день. Спочатку це були креслення простих інструментів, потім інструкції для створення нових приладів із матеріалів, які були у них на шатлі.
Марк з ентузіазмом кинувся в нові проєкти, розглядаючи кожну схему, як дитина нову іграшку.
— Дивися, Чарлі! Це креслення дозволить нам зробити мініатюрну лабораторію для аналізу ґрунту! І все це з тих запчастин, що лежали без діла.
Чарлі, який саме замінював деталь у системі опалення, усміхнувся:
— Чудово, Марк. Але ти не забувай, що я не можу обігрівати твою лабораторію, якщо в мене під руками немає справної системи.
Марк лише посміхнувся й махнув рукою:
— Енергетична таблетка й ковдра — і все буде окей!
Ерліс, яка весь цей час сиділа поруч із Марком, уважно стежила за його рухами.