Просте, але в цій ситуації це здавалося найкращим способом відірватися від важкої реальності.
Вони сіли на імпровізованому дивані, обидва вже зручно вмостились, і на короткий час забули про все, що відбувалося за останні кілька місяців. Чарлі, не перестаючи перекушувати, перевірив статус сигналу. Все залишалося незмінним — сигнал був стабільним, але без будь-яких новин.
Марк глянув у вікно, і раптом помітив рух. Це була Ерліс. Вона виглядала, як завжди, насторожено, але наближалась до шатла. Марк відразу піднявся й побіг до дверей, щоб впустити її всередину.
— Вона принесла нам щось, — сказав Марк, відкриваючи двері.
Ерліс підійшла і передала Маркові невелику рослину, яку він ще не бачив. Вона виглядала не як жодна з тих, що зустрічалися їм раніше. Її стебло було яскраво-синім, а листя нагадувало велике мереживо. Марк узяв рослину в руки, розглядаючи її.
— Що це? — запитав Чарлі, сидячи й уважно спостерігаючи.
Марк, озираючи Ерліс, відповів:
— Це те, що вона принесла нам. Поки не знаю, що це за рослина, але думаю, що це щось корисне.
Чарлі трохи насупився, коли поглянув на істоту.
— Чи безпечна вона? — спитав він, посміхаючись.
— Так, — відповів Марк, хоча його погляд трохи заплутався. — Вона не несе нам загрози. І рослина, й вона сама.
Але коли Марк поглянув на Ерліс вдруге, він зрозумів, чому вона раптом поспішила до шатла. Ліс, що розташовувався неподалік, покривався тонким шаром льоду, і це було чимось незвичайним. Спочатку він не звернув на це увагу, але тепер, оглядаючи навколишнє середовище, став помічати інші зміни. Лід швидко поширювався по землі, й, здавалось, природа навколо застигала. Це не могло бути добре.
— Ліс... він вкривається льодом! — Марк негайно поділився своїм спостереженням. — Це не просто холод, це щось більше.
Ерліс, ніби підкріплюючи його слова, тихо видала звук та ховалась поруч із ним. Вона була схвильована, що підтверджувало Маркові підозри.
Чарлі вражено подивився на ліс, на Марка, потім знову на Ерліс, все більше розуміючи, що цей світ починає ставати все більш небезпечним і непередбачуваним. Лід просувався швидко, а з ним і нові загрози. Тепер вони мали справу не лише з істотами, а й з екологічними змінами, яких ніхто не міг передбачити.
Чарлі задумався, коли знову підняв тему зміни пір року.
— Виходить, ця планета має дві фази: Весна-Літо, і Осінь-Зима, — сказав він, опускаючи погляд на лід, що все більше вкривав ліс. — І немає переходу між сезонами, все відбувається якось раптово. Всього кілька годин тому ще було тепло, а тепер — такий холод...
Марк також глянув на лід за вікном, його розуміння того, що відбувається, ставало чіткішим.
— Так, справді, це наводить на думку, що навіть природа тут функціонує за якимись іншими законами, — сказав він. — Але все ж це не проблема лише лісу, нам потрібно подумати про опалення.
Чарлі, не відводячи погляду від льоду, кивнув.
— Я перевірю запаси палива, — відповів він. — Можливо, нам вистачить на кілька тижнів, якщо все буде йти по плану, але довго ми так не протримаємося, потрібно більше, якщо плануємо пережити зимовий період. Я подивлюсь, чи вистачить для генераторів, та й на опалення. Потрібно подумати про запас.
Марк, трохи схилившись до столу, де розкладені були різні інструменти й пристрої, знову повернувся до важливої теми.
— Я думаю, потрібно перевірити склад, подивитися, чи можемо знайти щось тепліше для одягу, — сказав він. — Ті речі, які є у нас зараз, не витримають таких температур. Нам потрібно щось більш стійке до холоду.
Чарлі кивнув, його розуміння ситуації було схоже на Маркове. Без належного утеплення і стабільного палива вони могли потрапити в серйозні неприємності. Зараз не було місця для відпочинку чи безтурботності, кожен день був на рахунку. Вони мали продовжувати працювати й тримати свої сили, аби витримати холод, який незабаром охопить їхній табір.
— Давай, я перевірю матеріали на складі, а ти займайся паливом і генераторами. Нам обом не вистачить часу, якщо не будемо діяти швидко, — сказав Чарлі, виходячи з кімнати й одягаючи свою куртку. — А якщо ми дійсно будемо виживати тут, потрібно буде намагатися використовувати все, що є.
Марк знову поглянув на вікно, де лід покривав землю, й вирішив, що наступні кілька днів можуть стати вирішальними для їхнього виживання.
Марк, коли почув про всі задачі, що на нього лягли, не міг втриматися від жарту.
— Ну, я, мабуть, залишусь тут і буду займатися всіма цими рослинами й експериментами, — усміхнувся він, тримаючи в руках планшет. — Лабораторія — це ж моє стихійне середовище. Можу навіть собі зручне крісло зробити, щоб було все по-науковому. Так що не хвилюйся, я справлюсь.
Чарлі, який вже був готовий вирушити до складу, посміхнувся у відповідь, хоча і виглядав трохи втомленим від думок про всі завдання, що на нього чекають.
— Ти знаєш, я б із задоволенням залишив тобі свою частину роботи, але якось не думаю, що твої рослини можуть замінити ремонт сонячних панелей або перевірку палива, — відповів він, сміючись. — Може, й наукове крісло тобі підходить, але в лісі це не допоможе. Тому йди сюди і берися за свою частину.
Марк, знову сміючись, удав, що важко зітхає, як відчути біль у спині.
— О, ну добре, добре, — сказав він, піднімаючись з крісла і змахуючи з планшета кілька розсіяних рослинних зразків. — Тільки пам'ятай, якщо я в лабораторії щось неправильно змішаю й випадково створю якийсь новий вид рослини з надзвичайними властивостями, я на тебе покладу всю відповідальність.
Чарлі не зупинявся, розуміючи, що вони обоє мають багато справ. Він взяв список завдань і оглянув його, відразу вирішивши, що почне з найважливішого.
— Добре, — сказав він, кинувши погляд на сонячні панелі, — спершу треба почистити панелі. Сонце хоч і не дуже активно, але я помітив, що через цей лід вони починають втрачати ефективність. Потім перевірю паливо, річку — треба подивитись, як там зі здобиччю. Якщо не зловлю рибу, то й не буду це називати "перевіркою річки", а просто "прогулянкою". І, до речі, подивлюся за транспортом, там можливо теж щось почало "студитися".
Марк, як завжди, жартував, але не переставав хвилюватися.
— Як ти про рибу заговорив... — з посмішкою підморгнув Марк. — Я сподіваюся, що риба не вирішить, що ти — це її новий ресторан. Не забувай, що ми тут не на курорті! Сподіваюсь, твоя "перевірка річки" не закінчиться тим, що ти станеш живою приманкою для місцевих монстрів.
Чарлі тільки посміхнувся і продовжив перевірку.
— Не хвилюйся, я ж не збираюся проводити тут рибні фестивалі. Хоча, можливо, в цьому є ідея... Для того, щоб твої рослини не стали єдиною стравою на вечерю. — І знову вручив Марку список із завданнями. — Ось це тобі. А я буду тут працювати, поки не зроблю все як треба.
Марк кивнув і попрямував до лабораторії, починаючи поглиблювати свої дослідження. Він зрозумів, що навіть якщо рослини і можуть врятувати їх, саме зараз кожен момент — це шанс для наукових відкриттів, що можуть змінити їхню ситуацію. І саме тут, на цій планеті, він і міг знайти свою можливість.
Поки Чарлі відправився виконувати свої завдання, Марк почав знову гортати свої записи і аналізувати рослини. Його лабораторія стала справжнім сховищем зразків, тестів і нотаток. Поглянувши на деякі з рослин, які він досліджував, він зрозумів, що треба працювати над новими ідеями для їхнього використання. Деякі рослини можуть бути не тільки корисними як ліки або отрута, а й мати інші застосування, наприклад, як паливо або утеплювальні матеріали. З усім цим, він усе ж не міг відійти від головної думки: як же розв'язати питання з аномальною зміною пір року.
— Якщо планета має дві фази, то як правильно підготуватися до наступної зміни? — думав він, розглядаючи карту місцевості. — Нам потрібно бути готовими, інакше цей лід може стати для нас справжньою катастрофою.
Тим часом Чарлі вже закінчував вичищення сонячних панелей, перевірив паливо і водночас обережно підходив до річки. Він був вдячний, що риба, схоже, не вирішила загрожувати йому в цей раз. Перевірка річки показала, що рівень води трохи піднявся, але це було нормально, враховуючи майже постійні дощі, що йшли останніми днями. На поверхні плавали якісь дивні створіння, які нагадували по вигляду великі медузи з металевими пластинами. Чарлі спостерігав за ними з цікавістю, вирішивши не ризикувати і не намагатися ловити їх.
— Ну що ж, з рибою сьогодні не вийшло, але хоча б відновлю лінію оборони, — підсумував він, перевіряючи свої інструменти для наступного етапу роботи.
Він попрямував назад до аванпосту, щоб закріпити балки, вже ставлячи завдання на наступний день — ізолювати всі приміщення, щоб убезпечити себе від холоду, який почав поступово наступати.
Марк тим часом ізнову занурився у свої дослідження, розглядаючи нову рослину, яку він отримав від Ерліс. Вона виглядала не зовсім як інші місцеві рослини — її листя було дещо схоже на холодні кристали, а стебло випромінювало легке світло. Він спробував провести кілька тестів, але його роздуми про те, що Страйкер-Альфа і, можливо, інші істоти можуть бути значно розумнішими, ніж вони думали раніше, не давали йому спокою.
— Якщо вони дійсно розумні, значить, це не просто війна за виживання, — думав він, занурюючись у глибші роздуми. — Це буде битва стратегій, а ми й самі ще не знаємо всіх правил цієї гри.
Увечері вони знову сіли за стіл. Атмосфера була набагато спокійнішою, але ще важче було впоратися з усім, що відбувається навколо. Чарлі розповів про те, що він все ж знайшов кілька місць з більш твердим матеріалом, який можна використовувати для додаткових укріплень.
— Рибалка поки що не моя стихія, але я точно знаю, де і як побудувати укриття, — посміхнувся він. — А ти що, вже отримав нову порцію загадок від рослин?
Марк відпустив усмішку, але важливо кивнув.
— Так, здається, я ще більше заглибився в ці рослини. Їхні властивості дуже цікаві, і деякі можуть допомогти нам адаптуватися до холоду. Якщо знайду ще пару таких, я зроблю їх частиною нашого плану виживання.
Вони пообідали і залишилися сидіти в тиші, кожен із власними думками. Марк розмірковував, що зміну пір року треба буде обов'язково врахувати, і що його дослідження та розширення бестіарію можуть стати їхнім великим плюсом у найближчому майбутньому.