Переговори по мобільним та супутниковим телефонам відпадають.
Олександр. Пошта?
Анатолій. Інтернет?
Віктор. Контроль можливий. Але наші повідомлення повинні дійти до наших рідних...
Вадим. Контроль наших квартир?
Віктор. Не виключено...
Олександр. А якщо через знайомих?
Анатолій. Через сусідів?
Вадим. Через якусь місцеву FМ станцію?
Анатолій. Передати привіт рідним.
Віктор. Точно! А привіти передамо електронною поштою!
Олександр. Адресу створимо на якомусь сервері. Нехай потім шукають!
– Про це домовились. А тепер треба вибиратися звідси якнайшвидше, – поквапив товаришів Анатолій.
Хлопці рушили з кімнати.
– А чому, власне, нам потрібно вибиратися звідси, – раптом запитав Віктор. – Ми ж повністю контролюємо ситуацію в радіусі одного кілометра...
– Хто знає, а якщо оці "лікарі" повинні періодично звітувати комусь... – припустив Вадим.
– ...то той хтось може з'явитись тут у будь-яку хвилину, – закінчив його думку Олександр.
Вони вийшли з будиночка. На дворі була чудова літня погода. Дув свіжий вітерець, гарненькі дерева оточували будинок і тільки високий паркан та купка мовчазних людей біля входу псували відчуття ідилії картинки.
– Що будемо робити з ними? – кивнув на купку Олександр.
– Так залишати їх не можна: ми ж до кінця так і не з'ясували механізм впливу, – сказав Віктор. – Крім того, не виключається, що "замороженість" може вплинути на їхнє здоров'я...
– Але і "відморожувати" – не має сенсу: можуть зразу напасти, – з сумнівом подивився на купку Анатолій.
– Пропоную запрограмувати їх на нашу присутність тут... – почав Вадим, але зупинився, бо з дверей лікарні вискочила привітна жінка, а за нею бігла стурбована санітарка.
– Пані Джулія, негайно поверніться до своєї кімнати, – кричала вона на бігу і раптом побачила хлопців та вісьмох чоловіків серед яких був і директор клініки.
– Пане директоре, ви повинні бути...
"Заспокойтесь, будь ласка і зупиніться."
Медсестра зупинилась.
"Джулія. Що трапилось?"
Пацієнтка зупинилась і здивовано вигукнула:
– Мене хтось... "...кликав?"
"??? Так. Чому ви тут?"
"Я не можу... Я боюсь сказати..."
"Запитання тільки до директора. Чому ця жінка утримується у вас в лікарні?"
"Направлена сюди її лікарем-психіатром. Пресенільний психоз. Тривожно-депресивний синдром..."
"Далі не треба. Медсестра, чому ця жінка утримується в лікарні?"
"Вона ревна католичка. Її син, на її настійну вимогу, став католицьким священиком. Деякий час тому він зізнався, що двадцять років тому він домігся гомосексуальних стосунків з хлопчиком із його парафії. Для матері така новина стала справжнім ударом: вона збожеволіла – звинувачує себе; не може зрозуміти як її син, грішник, міг двадцять років брехати їй, собі, церкві та при цьому відпускати гріхи іншим; вона гадає, що зараз бога немає, бо в іншому випадку той обов'язково повинен був суворо покарати сина-священика-злочинця ще двадцять років тому. Сусіди інколи приїжджають до неї, розповідають, що це була майже праведниця з доброю і довірливою душею. Зараз у неї загострення хвороби і вона може накласти на себе руки".
"Ви вже здорові, пані Джуліє."
"Я не вірю в своє одужування."
"В нього взагалі не треба вірити. Ви здорові і можете одужати самостійно у будь-який час, коли знову почнете довіряти людям."
– Спасибі вам, добрі люди.
– Запам'ятайте, добра жінка, – несподівано сказав Віктор. – Сліпа віра – це помилка доброго серця. Все мине. Помилка буде виправлена.
– Спасибі вам ще раз. Нехай Бог вам допоможе.
Хлопці лише посміхнулись.
"Ідіть до вашої кімнати. Поміркуйте. Одужуйте."
"Медсестра, проведіть її."
Жінки спокійно пішли до будинку.
– Повернемось до наших справ, – нагадав хлопцям Анатолій. – Оскільки нас будуть шукати по всій країні, як мінімум, дві розвідки... І шукати будуть чотирьох хлопців, то пропоную в радіусі дії впливу вселити в уяву кожного біоробота замість нас образи, ну хоча б, чотирьох молодих дівчат...
– Вони можуть припустити, що ми в змозі перевдягнутись, – виразив сумнів Вадим.
– Тоді уявимо їм, що ми тільки одна дівчина... – сказав Віктор.
– А ще краще, якщо жінка буде похилого віку і до того не дуже гарна собою. Це – щоб менше чіплялись, – пояснив Сашко.
– Гадаю, що цей варіант можна тимчасово прийняти, – погодився Анатолій.
– Коли на цей час інших пропозицій немає, то рушаємо звідси, – підсумував коротке обговорення Вадим
– Зачекай трохи, – сказав Віктор. – А що будемо робити з ними?
Він кивнув в сторону ізраїльських розвідників.
– Зробимо те, що ми вже робили. Запрограмуємо їх на тимчасову дію, як було з виборами. Пропоную нам зараз пошукати тут чотирьох чоловіків, не пов'язаних з ними і тимчасово вселити до їхньої уяви наші образи. Під дією впливу ізраїльтяни їх не чіпатимуть. Після декотрого часу, необхідного нам, щоб опинитись подалі від цього міста, нехай всі повертаються до свого звичайного стану.
"Усім молодим чоловікам вийти з лікарні."
Через п'ять хвилин вийшло шестеро. Хлопці вибрали чотирьох з них.
"На одну добу Ви будете Віктором, Ви – Олександром, Ви – Вадимом, а Ви – Анатолієм. Ідіть за директором."
"Всім ізраїльтянам повернутись на свої місця. Нічого не відбувалось. Продовжуйте вербування українців. Розмовляйте з ними англійською. Методів насильства не вживати."
Група людей розвернулась і попрямувала до будинку, а хлопці – в іншу сторону.
;
;
/*-------------------------------------56----------------------------------*/
;
Директор ЦРУ отримав повний контроль над операцією. Він радів: враховуючи давню ворожнечу між провідними розвідками країни, зараз його контора взяла гору – саме ЦРУ тепер керувало і координувало дії по поверненню хлопців. Але разом з цим управління взяло на себе і величезну відповідальність: контроль за справою вів сам президент.
Були задіяні практично всі силові структури держави: крім ЦРУ, ФБР та АНБ була підключена вся військова розвідувальна мережа, Служба внутрішніх надходжень, розвідувальні служби відповідних міністерств, поліція, інформатори, а також різного роду конфіденційні джерела.
Завдання було коротке та ясне: знайти чотирьох хлопців. Крім того, ФБР та ЦРУ отримали додаткове завдання – контролювати всі відомі резидентури, а особливо ізраїльську.
Під контролем були усі аеропорти, автобусні та залізничні станції, більшість готелів, мотелів, кемпінгів, крамниць. В усі банки, супермаркети та інші установи, в приміщеннях яких були установлені монітори стеження, було розіслано розпорядження вести постійне цілодобове спостереження.
Однак, важливість справи не дозволяла її робити з викладенням всіх деталей, тобто світлини хлопців були показані в усіх поліцейських дільницях, без пояснення справжніх причин пошуків, із завданням лише негайно повідомити у випадку їх виявлення.
Знову була зібрана група захвату і негайно направлена до Маріуполя з завданням ретельно контролювати поведінку родичів хлопців – на випадок можливих контактів останніх з рідними через різні засоби зв'язку.
Такого ще не було ніколи: система практично миттєво реагувала на усі повідомлення щодо хлопців, що надходили. Без затримок перевірялась геть уся інформація, що надходила до ЦРУ. У світлі визначення районів можливого використання впливу ретельно перевірялись навіть повідомлення пов'язані з непізнаними літаючими об'єктами. Перевірялась уся пошта, що була адресована до України.
О дванадцятій годині дня директор ЦРУ скликав надзвичайну нараду керівників усіх розвідувальних служб країни. Слід зазначити – секретність операції була такою, що тільки декілька з них знали головну причину такої масштабної операції.
– Нами перекрито практично усі напрями в'їзду-виїзду з країни, – розпочав директор. – Ведеться тотальне спостереження всіма наявними силами. Ситуація нестандартна: в силу відомих причин нам доводиться шукати цих хлопців без підтримки населення. Я хотів би почути конкретні пропозиції щодо шляхів полегшення пошуків та можливостей посилення заходів по пошуку.
Керівника Служби внутрішніх надходжень уперше запросили на таку нараду. Він відчував ніяковість і трохи нервував: йому хотілось достойно відзначитись у цій компанії.
– Якраз щодо цього... Щодо залучення населення... Якщо зорганізувати фіктивний лотерейний виграш чотирьох хлопців... з якогось далекого штату... ну, хоча б з Аляски, скажімо мільйона доларів. Ми можемо дати інтерв'ю щасливих родичів, а також, їхні фотографії. Родичі можуть повідомити, що хлопці ніколи не вірили у можливість виграшу і ще до тиражу вирушили у подорож по країні. Вони, зрозуміло, не знають результатів лотереї. Тим більший сюрприз їх буде очікувати, коли дирекція запросить кожного, хто їх побачить негайно повідомити у найближчий поштовий відділок. За певну суму. Гадаю, що таким чином можна поширити діапазон пошуків за рахунок залучення потенціалу місцевого населення без ризику нанести шкоду операції. Крім того, можна буде використати пресу та телебачення.
Він подивився на директора ЦРУ. Той, переклавши декілька паперів перед собою, подивився до одного з них і зробив вигляд, що така пропозиція вже давно пророблялась в його структурі.
– Спасибі за пропозицію. Але це лише один з аварійних шляхів, які вже нами розглядаються, – сказав він. – Таким чином можна, зрозуміло, забезпечити підтримку населення. Ви всі добре пам'ятаєте про вашингтонського снайпера... Можливо, ми з вами уточнимо позиції, якщо не буде інших думок. Крім того, у зв'язку з виконанням стандартної операції затримання цих винахідників по всім відповідним установам вже розіслані світлини. Задля уникнення зайвих непорозумінь серед наших же виконавців, нам доведеться розіслати секретний циркуляр з поясненням. Тому я хотів би вислухати інші пропозиції.
;
/*Вашингтонський снайпер тероризував декілька штатів США в 2002 році, вбиваючи невинних людей.*/
;
– В розвиток висунутої ідеї можна запропонувати варіант нової телегри на основі відомого всім вам фільму, – своєчасно зорієнтувався в ситуації директор АНБ.