принесли в хату нашу Смерть?
Вони Тараса дурні не читали,
Франка не знали, Стуса, Лесю,
Костенко Ліну — нашу даму.
Якби то було, то в депресію
Напевно чую б впав сусід:
Багато що б дізнавсь про себе,
Що ми із ним — земля і небо,
А може й волі трохи би вкусив?
Та ось не сталось. Знов за зброю.
І знову кров. І знову лють. Старою
Історія ця є як світ. Та не здається
М'якеє наше серце — б'ється.
Там сила! Козаки не гнуться!
І порох є (то наші друзі молодці).
Країна воїнів, жертовників, поетів,
І волонтерів, різних справ митців.
А що сусід? То газова держава,
Де газу навіть в багатьох нема;
Чиї сини крадуть в нас унітази
І бьють по житлових домах.
Чого ж ви претеся у наші чорнобривці?
Якщо кати ви канібали, вбивці —
Вбивайтесь десь там наодинці.
Не лізьте до людей, цареві вівці.
Орда — Європі не товариш.
Орда — Вкраїні аж ніяк не брат.
Якщо імперією люде мариш,
То знай що ти народів кат.
Імперії повинні руйнуваться,
Народи мають самі вільно жить,
Щоб потім нам не дивуваться,
Що Кращим маєм ми могили рить.
Що то орда в Європі знаєм:
Батий на князівих кістках,
Рабами буть у ріднім краї
Й міста зруйновані у прах.
Моя історія — степи, лани.
Не злії імператори,
Царі, гєнсєкі та пани,
Ми будем! Будуть в нас митці!
І воля буде, буде мова,
І буде правою людина,
Залишившая ці три слова:
"Крим", "Феодосія","Вкраїна"
В блакитному мойому папірці.
Перший Рафаель
Під час племенної вечері,
Де смачна їжа будь-яка,
Тіні від вогника в печері
Нас іноді вночі ляка.
— Дивись, ото була пантера.
— Ах, вже від неї не сліда.
— А це що за страшна Химера?
— То сестру тигер доїда?
— Та ні то птах злітає вгору, —
Всю ніч Так бавляться брати.
— Лягайте спать, — батьки говорять
Що ж, довелося їм лягти…
А на ранок прокидавшись,
Не побачивши вогню,
Пальцем попелу набравши,
Спершись пальцем на стіну,
Рисочку малює дітко.
Це вже мамонт! Не втече!
Спис кида мисливець мітко
А ось ще один і ще..
Вся сім'я Все рідне плем'я
З очицями наче млин:
— Як з'явилась ця ідея?
що зробив зі скелі син?
Він не спить не їсть — малює
Й закликає всіх на збір.
В здивуванні майжелюди
Прикували весь свій зір:
— Оцей символ буде мама,
Цей ось вся наша сім'я,
Цей — сусідська дівка гарна,
а у центрі цей ось — Я.
Батько жопу свою чухнув:
— Витирай весь цей бардак!
Цій мазні не буде духу!
Проте сталося не так:
Із печер в печери інші,
В селища, із них в міста
Всі малюють, пишуть вірші,
Ось з'явився нотний стан,
Повстає архітектура
Із землі і до небес,
Вилупцьовують скульптури,
Для театрів пишуть п'єс,
Розмальовується глечик —
загалом якийсь бардак:
Homo scribit, homo legit,
Cantat et tripudiat.
Отак дітко, отак пальчик
Світній натворив шабаш.
Он він наш неандертальчик,
Що лідує творчий марш.
Ми не знаємо його ім'я,
Але знаєм ким він був —
Без нього не було б Риму,
Греків світ би не почув.
А без цих найперших хлопців,
Ти б не грів в мікрохвильовці,
Не шукав ключ від автівки
І не мав би без готівки.
Ти все швидко би забув
І запам'ятав одне — ТАБУ.
15 березня 2024 року
***
Підіймемо келих, та пити не будем,
Бо він, милі сестри, брати, не для нас —
Для тих, в кого серце не бʼється у грудях,
Хто виконав власний останній наказ,
Хто Душу і Тіло поклав за свободу,
Хто вийшов за межі земного буття
Із клятвою вірно служити народу,
Хто вічно у наших із вами серцях.
Ми виллємо напій у землю вкраїнську
До самих останніх із келиха крихт
Небесному нашому вірному війську.
Покойтеся з миром. Шана від живих.
Лютий 2024
Разом тепліше
Не сяяло ще Україні сонце,
Не почалась смертельна жнива,
Були ми всі ще незнайомці
Й жили праворуч чи ліворуч. Дивно:
Одні в Варшаву, Люблін, десь до Вісли,
Іншії Волгу полюбля —
Москву або якесь інакше місто
Вкраїнської свободи ворога.
Кримчан, не їздивших до Львова,
Тернопільців — в Херсон та Харковчан,
В Хмельницькому не бувших, човен
Ділив на своїх і чужих Дніпром імча.
Такому човнику ім'я — "Брехня"
Бо Правда — в єдності народу.
Й хоч наша незалежність — немовля,
Брехня задала Україні моду.
Так ось запам'ятаймо, що "Брехня"
Є ворог України й світу вічний.
Де Правда там початок дня
А де Брехня — не ніч, закриті вічі,
Що сонця знань побачити й згоріти
Не в змозі, бо на них ярмо
Релігій, сект різноманітних
Прадавніх книг й Теорій змов.
Та як же дати собі раду
Відкритим і шукаючим серцям?
І де ж знайти нам тую правду?
На це питання відповідь я дам:
Мистецтво! Воля! та Наука!
Остання нам збирає танк,
З нею прання зовсім не мука,
Пізніш приїде катафалк,
Та Гіппократ святим не зветься
Хоч він рятує скільки вже життів
По всій Землі і в нашій ненці.
Він працювать заради нас хотів.
Оце Ісус! Оце Спаситель,
З хвороби світу визволитель.
А скільки ще таких як він
Зробили в різних сферах змін:
ТВ, смартфони, холодильник
Метро, автобус, Smart-годинник
Нарешті лампочка уночі
Та вчитись можуть всі охочі.
Згадай часи коли в Європі
Релігія була для всіх закон:
"Ти ріжеш трупа, біс та злодій,
Не хочеш цілувать ікон,
А хочеш дослідити трави
Чи хочеш довести — Земля
Не на слонах? За твої справи
Вогонь святий іспалить до вугля
Грішне і смрадне тіло твоє
І в ад відправиться душа!".
То "мирної, святої" віри зброя.
А ти несеш туди гроша.
Наука й Думка нам сказали — Ні!
Брехня що цар є богом на Землі.
Вони змінили королівську мантію
На Право, Волю й Демократію
Замість помазання господня
Й злотих з роспустою палат
Тепер у світі модна Воля
Та вповноважений мандат.
Замість забитої, заляканої жінки
Красива сексуальна Афродита.
Й спідниця вище ніж колінки
Ну як це можна не любити.
Що Світоч Знань крізь темряву прорвався
Подяка вченим людям, не святим.
Бо індивід від маси відірвався
Й життя Людині присвятив.
Я не кажу, народ, "Немає Бога"
Ба більш, ніколи цього не скажу.
До Нього в кожного своя дорога
Я дещо інше вам проголошу:
Є Я, є Ти! І ми існуєм, друже
Й змінити світ підвладно тільки нам.
Не будь, Людинонько байдужой,
Розвій невченості туман.
Я бачу, згуртувались наші люди
Як Україною пішов Арей.
Разом нам всім тепліше буде
Та грітись краще з батарей.
Ранок
Білий місяць дивився на мене вночі.
Я на нього. Ні слова. Й мовчали години.
Як відчув я Причину для всіх причин
І чому він є Місяць, а я — Людина,
Що не я і не він, що ніхто з нас не вічний,
Що покинемо Всесвіт наш рідний Разом.
Проте сумно не стало, що я піду швидше,
Адж у погляді тім було щось поза часом,
Поза формою, поза межою та кордоном,
Поза думкою про науку та мистецтво,
Поза будь-яким людським й небесним законом
"Що це? Невже Він існує? Хто це? Творець то?".
Світло. Схилилась Земля під червоне світило
І велике космічне багряне вогнище,
Просуваючись. Небосхилом
Підіймалося. Вище. Й вище
От і ранок настав.
Харє Крішна
15 серпня 2023
Сєрьога
"За Київську Русь" — так казав Сєрьога —
"За Київську Русь і ніхто окрім нас"
Якщо він десь поряд — зникає тривога,
За що б він не взявся — завжди вищий клас
Ніяких пояснень Сєрьогє не треба,
Бо наскрізь він бачить суттєве нутро.
За друзів що дивляться високо з неба
Тримає він правду а з нею добро.
Для кожноі жінки чи мати старої
Завжди він знайде на утіху слова
Атлантом на фронті тримав він кордони,
То ж Слава Героям і Смерть ворогам.
Вересень 2023
СІЯЧ
Сонце вже встає на сході,
Зáграви зійшов вогонь.
Життівне насіння тоді
Випускав сіяч з долонь:
Перше впало на дорозі
І дісталося птахам;
Друге — в камʼяному боці
Й без вологи зсохло там;
Інше між тернину впало
Й наче паростки зійшли —
Проти терня зросту мало,
Він росток сей заглушив.
Впало врешті в добру землю
Посівальника зерно
І вродило цілу жменю
Їстівних плодів воно.
Тож нехай, хто має вуха,
Все ж почує притчи спів,
Бо хто слово сіє слуха —
Вже готов до Божих див.
7 вересня 202
Україна
А ти колись кохав країну
Так щоб ти плакав цілу ніч
І раз хоча би на годину
Тебе кликàв кохання клич?
Так відчувати міг хіба що
Впершезакоханий юнак.
І що з того як вона старша?
Можливо, я люблю коли отак:
Ми з ней підем в далекі гори,
Де чисті води, Водограй
Як сонце сяде увечорі,
Прошепочу: Краса, співай!
І розіллється пісня рідна,
І серце вже не вгамувать,
І голос чистий мов росина
Аж пальців кінчики тремтять.
Не я один, тремтить Природа,
В мовчанні слуха спів її
Й замовкла кожная істота
І всі рослини на землі,
Зірки, планети, місяць білий.
Мовчать та заздрять над горой
Боги Античного ефіру —
Вона сьогодні лиш зі мной.
Вона з Мадонною так схожа
Пречиста дівчина свята
І зрадити вона ніяк не може,
Бо зрадить можу тільки я.
17 лютого 2024
***
Пишу вірші хоч не поет
І не співак проте співаю
Не танцовшик та роблю пірует
І хоч актор, але не граю..
20 серпня 2023
Я буду тебе захищати
І він поклонився Карпатам
І він поклонився Дніпру
"Я буду тебе захищати"
Лунали слова на вітру
Він низько схилився до Мати
Яка дарувала життя
"Я буду тебе захищати
Допоки є серця биття"
І жінку ще раз обійняти
Він підійшов до неї
"Я буду тебе захищати
А ти бережи дітей"
І він підійшов до колиски
Дитина де спала тихо
І заспівав їй пісню
Про те що не буде лиха:
"І сонце встане І поле зколоситься
І будуть співати Люди на Землі"
Липень 2023
Пантелеймон
(Присвячено головному корабельному старшині Собко Пантелеймону Юрійовичу. Посмертно. І всім загиблим морякам України)
І море як море, ті ж сині вали
Й світ місяця хвилями вночі,
І плеск за бортом чорноморськой води,
Й образливо чайки хохочуть.
Та чутно лиш регіт крізь шум тишини
Залізного катеру серця
На вічних просторах морськой глибини
Крізь хвилі він далі все рветься.
І чутно як впали три краплі на гюйс,
"Я –моряк!" на цих водах лунало.
І катер трима непохитно свій курс
Як море б із ним не іграло.
Бо міцно руками наш Пантелеймон
Тримав свій штурвал і зухвало.
Аж раптом увага вся на горизонт
І голос стальний капітана:
"Команда. Тривога. Надводная ціль.
Ворожий корабль. Наодинці.
Пеленг на ціль. Градус сімдесят сім.
Бойовим розрахункам на місце."
Позаздрив йому вічний цар Посейдон
В любові сій щирій до моря.
Й веде катер вірно свій Пантелеймон
В далекі безкрайні простори.
І море як море ті ж сині вали
Й світ місяця хвилями вночі,
І плеск за бортом від Азовськой води,
Та чайки літають вже мовчки.
4 березня 2024
Матерям, що чекають
(Присвячено Марині Володимрівні Снайко, матері старшого солдата Збройних Сил України Павла Андрійовича Снайко і
всім матерям України)
Ще вчора "мама" каже він уперше,
Ще вчора робить він свій перший крок,
Ще вчора пальчиком у книзі стежить.
Сьогодні пальчик той трима курок.
Ще вчора шибеник збігає з дому
І серце матері бентежить задарма.
Та то минулі справи.