яке кличе щось робити.
Бачив раз багато,
як хтось робить краще іншого,
а той за ним не відстаючи
наступаючи йому на душу.
Гонка нескінчена, яка триває давно,
ще коли люди почали думати.
Як гонщик формули 1,
хто швидше — виграв.
Я теж женуся за тими геніями,
які й найкращі, але теж цікаво,
коли вони закінчать трасу,
яку собі самі зробили.
Але всі хто женеться чимось і платить,
а точніше своїм життям,
завжди ризикуючи аби доказати,
що вони кращі.
Головний суперник
Багато людей я знаю,
які собі суперників шукають.
Але сильно помиляються,
бо головний – ти сам.
Коли хочеш стати краще,
то ставай кращим за себе.
Як спортсмен,
який покращує свої навички.
Суперники непогано, навпаки добре,
але не залишайся тільки на них,
бо є інші способи як їх обійти,
а не йти по їхній тропі.
Станеш краще за суперника,
наступна ціль – це ти.
Як соловейко,
який знає як себе переспівувати.
Скільки крові
Човник з рибаком пливе,
побачивши багато чого.
Життя його змінило,
коли побачив, що таке війна.
Говорив мені, що це рани,
які не загоюються,
ті під назвою смерть,
гірші шахи не знає окрім цього.
Скільки крові ще буде пролито,
що би припинити – це жахіття?
Мені одповідаючи, що все закінчується,
але з пролитою кров'ю людей.
Тії зломлені люди після цього хаосу,
які будуть довго пам'ятати,
те кровопролиття, ті смерті,
за яких вони далі живуть.
* * *
Пам'ятаю ще з дитинства,
не пам'ятаю, скільки років мені було.
Пам'ятаю тільки слово дружба,
яка як русло подій.
Майже як сенс життя,
переслідуючи вони тебе вічно.
Як той годинник,
який доходить свого часу.
У когось дружба – спілкування,
але кругозір більше має.
Друзі – це ті люди,
які не покинуть у тяжкі часи.
Допоможуть тобі стати краще,
або навпаки,
як той снаряд автомата,
може попасти в ціль, або ранити когось.
* * *
Пам'ятаю той погляд
сповненим надій,
який так і говорив,
що ти мені потрібен.
Думає багато хто,
що надіятись на когось.
То є частична правда,
але все це цікавіше.
Не завжди на інших розраховуй,
а на самого себе,
бо життя звичайно не чекає,
воно просто іде по полю.
Звісно з кимось легше, цікавіше,
але ж ти сам персона.
Як та пташка,
яка малює виражі.
Та Вишиванка
Пам'ятаю малим себе,
коли вдягнув вишиванку,
ще у школі,
коли в перший клас йшов.
Візерунок той червоний
нагадав мені мак,
що ще квітне,
як наша Україна.
Я гадав – це для літніх людей,
але мені до вподоби,
як воно виглядає,
щось незвичне, аж душу гріє.
Ті орнаменти є різні,
які тобі до серця.
Коли ще мати вишиває,
вони блистять, як зоря у небі.
Та вишиванка – це ми
українці, що борються
за єдність, за свободу.
Це сенс нашого народу.
Квітовий талан
Тей квітовий талан,
який бачив у них,
у людях, які не зна,
що мають його.
Талант річ гарна,
якщо знати як розвити.
Як ті птахи, які літа
і зна, що таке парити.
Буває він і життєвий,
Який допомога в житті,
Коли в тобі бача незвичне,
то люди це оцінять.
Може бути як і хлібом,
але не забува, що й інші ма талан,
бо тей, хто вихваляється ними,
той потім він його лиша.
Тож допомагай талантом свім,
як Ісус допоміг цьому світу.
Й цінуй інші талани,
бо може ще згодяться.
Неписана легенда
Легенда та невидана,
яку кожен ту писав.
Як поезії від Шевченка
видатні та незабуті.
Пам'ята я той момент,
коли ще не думав це писати.
Може я тепер один із них,
хоча сам так не думаю.
Ті генії, які світ змінити,
а світ проти них.
Але потім нагадав,
що вони робили.
Тих легенд є немало,
які багато, що змінили.
Навіть ти собі пишеш,
ту неписану легенду.
* * *
Як вона ще є –
країна неволі, яка крім себе
неволить інші,
хоча їй самій потрібен лікар.
Десь у вас живе він.
Дух війни, як та пухлина
з якою багато проблем,
Але самі винні, що мовчите.
Говорите – це правильно, що війна,
але не так, бо глибше ви у тіх муках,
які вам навяза ще з часів Леніна,
який вас повів не тім шляхом.
Живе у вас, у росіян дух Сталінський,
Який як Гітлер, не жаліючи знища всіх.
Скажите, що вони різні, я відповіда,
що вони правили тільки різними імперіями.
Чим довше будете говорити так,
своєму правителю,
тім менше у вас є сенс, у вашому бутті,
бо ви для нього не більше ніж ляльки.