Потрібно зрозуміти, чи можна її використовувати на благо, чи від неї краще позбутися.
— Гаразд, тоді за роботу, — сказав Чарлі. — А я перевірю бак на витік і почну ремонт. Тріщини треба залатати, і якнайшвидше.
Розділивши обов'язки, вони почали діяти. Попереду був новий виклик, але він міг принести не лише небезпеку, а й нові можливості.
Чарлі завершив ремонт бака, витративши кілька годин на ретельну герметизацію тріщин. Він переконався, що пальне більше не витікатиме і жодна стороння рослина не зможе потрапити всередину. Тим часом Марк працював у лабораторії, занурившись у дослідження дивної рослини.
— Чарлі, йди сюди, ти мусиш це побачити, — вигукнув Марк.
Чарлі витер руки об ганчірку і зайшов у лабораторію.
— Що тепер? Знайшов щось цікаве?
Марк усміхнувся і кивнув.
— Ця рослина унікальна. Її коренева система містить клітини, здатні розкладати складні вуглеводні. Вона буквально перетравлює пальне і використовує отриману енергію для власного метаболізму. А ось кисень — це побічний продукт, який вона виділяє.
— Ти вже казав. Але чи можна її якось використати? — поцікавився Чарлі, склавши руки на грудях.
Марк кивнув:
— Я вже подумав про це. Я дослідив кілька інших зразків і виявив, що для її росту потрібен дуже специфічний хімічний склад. Якщо ми позбавимо її одного з ключових елементів, вона загине, — пояснив Марк.
— Добре. Тримай її під контролем, а я буду думати, як її використати, якщо знадобиться, — сказав Чарлі, підозріло дивлячись на контейнер із рослиною.
Після напруженого дня вони вирішили зробити невеликий перепочинок. Вечеряючи, Марк раптом заговорив:
— Ти думав над тим, як ми будемо організовувати аванпост біля річки? Якщо ця рослина може бути корисною, ми можемо включити її в систему життєзабезпечення.
— Для цього нам спочатку треба стабілізувати її. Інакше вона зжере все пальне, — зітхнув Чарлі. — Спочатку доведімо до ладу нашу базу тут, а потім перейдемо до наступного етапу. До речі, сигнал треба перевірити ще раз.
— Я вже зробив це, поки ти ремонтував бак. Все ще нічого. Але сигнал іде, так що надія є, — відповів Марк.
Чарлі задумливо кивнув:
— Тоді вранці продовжимо. Я подумаю, як автоматизувати збирання води для фільтрації. Нам потрібна постійна система, особливо якщо плануємо довго залишатися тут.
— А я спробую розробити стабільну модель для рослини, — додав Марк. — Можливо, це стане нашим ключем до виживання.
На ранок вони узялися до роботи. Шторм залишив чимало руйнувань навколо бази, але розчищення території дало їм ще більше мотивації продовжувати боротьбу за виживання.
Вони почали працювати над безпекою від великих створінь.
Чарлі стояв біля імпровізованого столу, склавши руки на грудях і пильно вдивляючись у креслення, які він сам нашвидкуруч накидав. Поруч Марк, стискаючи планшет у руці, щось гарячково записував у свої нотатки.
— Я пропоную засадити периметр рослинами, які виділяють неприємний запах або мають колючки. Це може відлякувати більші створіння, — запропонував Марк, задумливо дивлячись на свою останню замітку.
Чарлі глянув на нього з підозрою:
— А ти впевнений, що тутешні монстри взагалі мають нюх? Може, вони дихають метаном і навіть не помітять твій "ароматний паркан".
Марк усміхнувся і потер підборіддя:
— Ну, це доведеться перевірити. Але є ризик, що рослини просто привернуть ще більше уваги. Наприклад, тих дрібних тварин, яких ми і так намагаємося уникати.
— О, круто, тоді вони влаштують тут собі фуршет і запросять друзів, — саркастично додав Чарлі, розмахуючи руками. — Так, ідея скасовується.
— Тоді, можливо, нам потрібна зброя, яка зможе захистити периметр. Вогнемет? — запропонував Чарлі, його очі блиснули азартом.
Марк розсміявся:
— Серйозно? Вогнемет на чужій планеті? Це ж витрата пального! Хоча, якщо подумати...
Він зупинився, глянув на Чарлі і підняв вказівний палець.
— Що? — спитав Чарлі, підозріло дивлячись на Марка.
— Пам'ятаєш ту рослину з хімічним складом, яку ми вивчали кілька днів тому? Ну, ту саму "Фалкрену", яка містить легкозаймисту речовину?
Чарлі злегка нахилив голову, намагаючись згадати:
— І що?
Марк почав говорити швидше:
— Ми можемо екстрагувати її соки, які ідеально підходять для створення пального для вогнемета! Уявляєш? Ми зможемо захищатися, не витрачаючи наші запаси пального!
Чарлі, широко розплющивши очі, підняв руки вгору:
— То ти хочеш захищати базу рослиною, щоб потім використовувати цю ж рослину, щоб спалювати всіх, хто підійде до бази? Неймовірна логіка, друже!
Марк усміхнувся і розвів руками:
— Сам подумай, це ідеальна комбінація! Захист і зброя в одному флаконі!
Чарлі похитав головою, але на його обличчі з'явилася усмішка:
— Добре, генію. Давай спробуємо. Але якщо ця штука вибухне в нас на базі, я змушу тебе самотужки її відновлювати.
— Згода! — Марк одразу схопився за блокнот, почав робити нові замітки і одночасно бурмотіти щось собі під ніс.
За кілька днів експериментів вони дійсно створили перший прототип вогнемета, заправленого новим пальним. Чарлі, оглядаючи дивакуватий агрегат, сказав:
— Це виглядає як щось, зібране з дитячої іграшки та кількох каструль.
Марк, погладжуючи свій витвір, гордо відповів:
— Не важливо, як це виглядає. Важливо, як це працює.
Чарлі насмішкувато підняв брову:
— Тоді покажи. І якщо щось піде не так, я триматиму вогнегасник напоготові.
Марк запалив пальне і вистрелив у бік невеликого кам'яного валуна. Полум'я вирвалося зі зброї і охопило ціль. Вони обидва завмерли, дивлячись на вогонь.
— Ну що, тепер ми офіційно виживемо! — вигукнув Марк.
Чарлі лише зітхнув:
— Якщо нас не спалять до цього ці ж твої "геніальні" рослини...
Чарлі почув крик Марка, що лунав із капітанського містка, і його серце закалатало. Він кинув свій інструмент і швидко побіг у сторону, де зберігався новий вогнемет.
— Чарлі! Швидше, ця штука наближається! — голос Марка прорізав тишу, наповнюючи її тривогою.
Марк стояв біля вікна з планшетом у руках, фокусуючи камеру на велетенській істоті. Страйкер-Альфа, як вони його тільки-но вирішили назвати, повільно наближався до шатла. Його масивне тіло відкидало величезну тінь, а трійко світно-блискучих очей мерехтіли в тьмяному світлі.
— Він виглядає ще більшим зблизька, — пробурмотів Марк, не відриваючи погляду від екрана.
Чарлі нарешті з'явився з вогнеметом у руках. Його обличчя було серйозним, але в очах блищав рішучий вогник.
— Що, наш гість вирішив запросити нас на вечерю? — нервово пожартував він, ставлячи вогнемет на готовність.
Марк кивнув у бік істоти:
— Він не схожий на того, хто просто хоче поговорити. Глянь, він розглядає наш шатл, ніби це якась здобич. Але цікаво, чому він не атакує?
Чарлі, піднявши вогнемет, подивився у вікно:
— Може, це розвідка. Тварина намагається зрозуміти, з чим має справу. Або ж він просто насолоджується шоу.
Страйкер-Альфа зупинився всього за кілька десятків метрів від шатла. Його передні кінцівки — схожі на гігантські ведмежі лапи — ворушилися, і він нахиляв голову, ніби вивчаючи структуру. Потім тварина несподівано видала низький, глухий рев, від якого завібрували стіни.
— Тепер він точно не виглядає приязним, — прошепотів Марк, відступаючи від вікна. — Чарлі, якщо що — стріляй. Але не одразу. Давай подивимося, чи зможемо відлякати його чимось іншим.
Чарлі приготувався, але його пальці міцно тримали спусковий гачок.
— Добре, генію. А що пропонуєш? Кинути йому якийсь смаколик? У нас, на жаль, немає запасу смачних рослин!
Марк, поглянувши на планшет, швидко відкрив базу даних про знайдені рослини:
— Пам'ятаєш ту Гартосу? Вона виділяє сильний хімічний запах, який викликає подразнення слизових оболонок. Може, у нас ще є залишки цієї штуки?
— У лабораторії, але на це треба час! — вигукнув Чарлі, не зводячи очей із монстра, який тепер почав обходити шатл з іншого боку.
— Виграємо трохи часу. Тримайся тут, я швидко повернуся, — сказав Марк і кинувся в лабораторію, ледь не перечепившись через ящик з інструментами.
Чарлі зітхнув і підняв вогнемет, злегка прицілюючись у напрямку Страйкера.
— Ну, друже, сподіваюся, ти не будеш занадто нетерплячим, — пробурмотів він, стискаючи зброю.
Марк кинувся до лабораторії, відчуваючи, як його серце б'ється в такт крокам. Він швидко відкрив шафу з герметичними контейнерами і почав шукати потрібну рослину. Руки тремтіли, коли він витягав пробірку з екстрактом Гартоси.
— Є! — прошепотів він, стискаючи її, ніби це був ключ до порятунку.
Коли Марк повернувся на капітанський місток, Чарлі все ще стояв біля вікна з вогнеметом у руках, але його погляд був прикований до істоти. Страйкер-Альфа тепер стояв просто перед головними дверима шатла. Він нахилився ближче, ніби вдихаючи повітря чи намагаючись відчути структуру металу.
— Марк, якщо ти зараз не принесеш своє диво-зілля, я почну стріляти, — сказав Чарлі, навіть не обертаючись. Його голос був нервовий, але спокійний.
— Я тут! — Марк поклав пробірку на стіл і почав змішувати екстракт із невеликою кількістю рідини, яка залишилася в лабораторному інвентарі. — Дай мені ще хвилину. Це має бути досить концентроване.
— Хвилину? Марк, цей хлопець вже нюхає двері, — буркнув Чарлі, поглянувши через плече.
Раптом Страйкер-Альфа знову ревонув, цього разу голосніше. Вібрація пробігла крізь корпус шатла. Чарлі стиснув зуби, готовий натиснути на спусковий гачок.
— Готово! — вигукнув Марк, тримаючи невеликий контейнер зі змішаною рідиною. — Нам треба запустити це ззовні.
— Ззовні?! — Чарлі глянув на нього, ніби той запропонував піти на чай із монстром. — Ти серйозно?
— У нас немає вибору. Йому треба відчути запах, інакше це не спрацює, — відповів Марк, нервово поглядаючи на вікно.
Чарлі зітхнув і сунув вогнемет Маркові:
— Тримай. Якщо він мене з'їсть, ти винен мені величезну посмертну статтю.
Марк відкрив рота, щоб щось сказати, але Чарлі вже рушив до виходу. Він підняв капюшон свого комбінезона, щоб хоч трохи захиститися від можливого нападу. Марк підняв вогнемет, хоч і не зовсім знав, як ним користуватися, і дивився, як Чарлі обережно виходить назовні.
Чарлі став на кілька метрів від дверей і, міцно тримаючи контейнер, відкрив його. Одразу ж сильний, різкий запах рознісся в повітрі. Страйкер-Альфа здригнувся і відступив на крок.