Проте іншого вибору не було. Її запаси з капсули закінчилися ще вчора, і тепер кожна крапля дощу була неоціненною.
Ніка вирішила перевірити свої речі. Її одяг був мокрим, але все ще придатним для використання. Вона взялася перевіряти рюкзак. На щастя, сухпайки залишилися сухими — герметичне пакування витримало випробування.
— Ще кілька таких днів, і доведеться повністю перейти на місцеву їжу, — подумала вона, дивлячись на рибу, яку зловила раніше.
Вогонь розпалити не вдасться через мокрі дрова, тож вона вирішила з'їсти залишки риби в сирому вигляді. Це було неприємно, але нічого з цим не зробиш.
Шторм тривав й не думав закінчуватися. Ніка залишилася у своєму таборі, періодично перевіряючи укриття й намагаючись не замерзнути. Вона сиділа, загорнувшись у вологий одяг, слухаючи, як вітер виє між каменями, і думала про те, що тепер її життя — це постійна боротьба.
— Звикну, — сказала вона сама собі. — Я мушу.
Перед сном вона знову перевірила воду, яку зібрала за день. Її було достатньо, щоб прожити ще кілька днів, але цього разу Ніка зрозуміла: ця планета постійно кидає їй виклики, і найважче ще попереду."
Шторм не припинявся вже другий день, дощ тарабанив по корпусу шатла. Марк нервово крутив у руках пробірку, наповнену невеликою кількістю дощової води. Він намагався підібрати правильну комбінацію хімікатів для повного очищення, але жоден із його тестів не давав бажаного результату.
Чарлі, весь мокрий після чергового рейду назовні, повернувся з кількома великими контейнерами, заповненими дощовою водою.
— Я підготував ще кілька резервуарів, щоб у нас був запас, — сказав він, витираючи краплі дощу з обличчя. — Але якщо ми не знайдемо спосіб її очищення, весь цей об'єм нам нічим не допоможе.
Марк зітхнув, обпершись об лабораторний стіл.
— Я намагався використовувати звичайні хімічні фільтри, але вони не справляються. Тут занадто багато невідомих домішок. Агресивна хімія могла б спрацювати, але я не впевнений, що це безпечно.
Чарлі, трохи задумавшись, запропонував:
— А що якщо спробувати комбінувати наші підходи? Спершу прокип'ятити воду, а потім спробувати її відфільтрувати. Це повинно знищити мікроорганізми, а фільтри впораються з залишками.
Марк задумливо потер підборіддя.
— Звучить логічно. Але якщо домішки виявляться термостабільними, кип'ятіння не допоможе. Крім того, ми витратимо багато енергії, яка нам і так потрібна.
Попри сумніви, вони вирішили випробувати цей підхід. Чарлі розпалив імпровізований нагрівач, а Марк наповнив невеликий резервуар водою. Кипіння зайняло більше часу, ніж вони очікували, але зрештою вода була готова.
Марк почав пропускати її через фільтри, додаючи реагенти. Через кілька годин роботи результати виявилися не надто обнадійливими. Вода все ще залишалася злегка каламутною, а тести показували наявність шкідливих речовин.
— Я ж казав, що це не працюватиме, — з досадою промовив Марк, обережно оглядаючи зразок.
— Ну хоч спробували, — відповів Чарлі, трохи розчарований, але все ще оптимістичний. — Можливо, треба переглянути саму конструкцію фільтрів. Або знайти інший спосіб.
Марк похитав головою.
— Я не хочу застосовувати агресивну хімію. Ми не знаємо, як це вплине на нас у довгостроковій перспективі. Нам потрібен метод, який гарантує безпеку.
Чарлі задумався і сказав:
— У нас ще є час. Шторм зібрав для нас достатньо води. Можливо, ми знайдемо спосіб її очистити пізніше. Головне — не здаватися.
Марк кивнув, хоча напруга на його обличчі не зникла. Вони вирішили повернутися до роботи наступного дня, коли шторм, можливо, стихне, а їхні думки стануть яснішими.
Чарлі, спостерігаючи за роботою Марка, задумливо почухав підборіддя.
— Знаєш, мене непокоїть одне питання. Якщо ця вода містить токсини, то чому рослини та тварини на цій планеті виживають, п'ючи її?
Марк підняв голову від фільтра, задумуючись.
— Це цікаве питання, — зізнався він. — Усе, що ми тут бачили, — це організми, які явно адаптовані до місцевих умов. Можливо, їхній метаболізм і система фільтрації працюють зовсім інакше, ніж у нас.
Чарлі кивнув, спираючись на стіл.
— Тобто, їхня фізіологія розвинена так, щоб не лише нейтралізувати токсини, а й, можливо, використовувати їх як перевагу. Наприклад, як деякі земні організми можуть виживати в умовах із високим вмістом солей чи кислот?
Марк схопився за планшет і почав записувати.
— Саме так. І це дає нам простір для нових досліджень. Ти знаєш, багато хімічних сполук, які токсичні для нас, можуть бути важливими для життєдіяльності інших істот. Як, наприклад, сірка для бактерій у глибоководних гейзерах на Землі.
Чарлі замислився, дивлячись у вікно, за яким усе ще бушував шторм.
— Якщо це так, то, можливо, ми зможемо дізнатися більше про місцеву екосистему, дослідивши, як рослини й тварини справляються з токсинами. Це може допомогти нам створити щось подібне для нашого організму.
Марк захоплено підхопив його ідею.
— Ти правий! Ми могли б використати механізми адаптації місцевих організмів для створення більш ефективних фільтрів чи навіть ліків, якщо на це піде. Уявляєш, як це може змінити наше сприйняття колонізації інших планет?
Чарлі усміхнувся, але його погляд залишався настороженим.
— Уявляю. Але спершу давай переконаємося, що зможемо вижити тут хоча б рік без непередбачуваних проблем.
Марк засміявся й кивнув, знову повертаючись до своїх досліджень.
Марк, зосереджений на своїй роботі, провів ще кілька днів у лабораторії, збираючи дані та додаючи до їхньої імпровізованої енциклопедії нові рослини. Він записував кожну деталь, від зовнішнього вигляду до хімічного складу. До списку додалося ще шість рослин, які Марк детально описав:
Гліссенатум
Опис: Рослина зі спіральними стеблами, покритими сріблястим нальотом, який переливається на світлі. Листя густо розташовані й мають блідо-зелену основу.
Властивості: Містить речовину, схожу на крохмаль. Її соки можуть очищати воду, роблячи її придатною для споживання.
Особливість: Швидко адаптується до будь-якого ґрунту й добре поглинає токсини.
Філуксідра
Опис: Велика грибоподібна структура з яскраво-фіолетовою шапкою, яка світиться в темряві. Її ніжка має сріблястий відтінок і покрита м'якими наростами.
Властивості: Накопичує метали, включаючи цинк і мідь. Сік рослини токсичний, викликає серйозні опіки при контакті.
Особливість: Підходить для отримання корисних мінералів(рослина росте над тими мінералами) або створення агресивних хімічних речовин.
Зінтарія
Опис: Висока трава з неповторним листям, яке переливається зеленим і синім кольорами. При дотику виділяє слабкий солодкуватий запах.
Властивості: Підвищує імунітет і стимулює регенерацію тканин у невеликих дозах. Їстівна, але потребує обробки для видалення токсинів.
Особливість: Її корінь містить речовини, які можуть використовуватися для створення ліків (можливо).
Кров'яна аретта
Опис: Низький чагарник із м'ясистим червоним листям і маленькими чорними квітами, які мають сильний аромат.
Властивості: Виділяє сік, який дуже токсичний. У великих дозах викликає параліч, а в малих може застосовуватися як знеболювальне.(припущення)
Особливість: Сік також має властивість швидко загоювати порізи у місцевих тварин, що цікаво для подальших досліджень.
Аерофолікс
Опис: Рослина з круглими, схожими на міхур листками, які наповнені газом. Цей газ світиться слабким блакитним світлом у темряві.
Властивості: Вивільняє газ, який очищає повітря від шкідливих домішок. Газ безпечний для людини й навіть приємний на запах.
Особливість: Використовується для природного очищення повітря.
Торіссентра
Опис: Великий чагарник із шипами, які мають тонкий шар фіолетового воску. Листя темно-зелене, шкірясте на дотик.
Властивості: Шипи містять токсин, який викликає гострий біль і запалення при контакті.
Особливість: Місцеві тварини уникають рослину, імовірно через її токсичність. Марк припустив, що її можна використовувати для створення отруйних стріл або набоїв.
Марк записав ці дані, дивуючись дивовижній адаптивності рослин до токсичного середовища. Чарлі, переглядаючи записи, пожартував:
— Сподіваюся, "Кров'яна аретта" не стане нам в пригоді!
Шторм продовжував бушувати вже восьмий день, і Чарлі не міг більше залишатися в замкненому приміщенні шатла. Він все ж таки знайшов час для того, щоб допомогти Марку з поліпшенням фільтрації води. Завдяки їхнім спільним зусиллям система тепер працювала дещо автоматизовано: відфільтрована вода потрапляла в резервуар шатла, але для цього їм все одно треба було вручну заливати токсичну воду в фільтри. Хоча це не було ідеальним рішенням, це вже дозволяло їм мати стабільне джерело чистої води.
Чарлі поглянув на своєму планшеті і, побачивши, як ефективно працює нова система, не зміг стримати посмішки.
— Ну що, — звернувся він до Марка, — виглядає, що ми вирішили одну з головних проблем. Можна вже й святкувати, чи не так? Можна поїхати до річки, зробити там аванпост і поставити ще один фільтр.
Марк підняв брови та кивнув, з радістю погоджуючись.
— Вірно. Можна невелике приміщення, де буде автоматизований фільтр. Тільки нам треба буде знайти надійне місце для цього. І, можливо, треба трохи більше дослідити місцевість.
Чарлі задумався на кілька секунд, а потім, вже на повний голос, сказав:
— О, і ще один момент... Може, нам варто відправити сигнал, ще раз? Взагалі, забули ж коли ми останній раз це робили.
Марк кивнув, приєднуючись до думки Чарлі, і погодився відправити новий сигнал для зв'язку.
Вечір настав швидко. Вони сіли, щоб обговорити подальші плани на найближчі дні.
— У нас тепер є чітке уявлення про наші подальші кроки. Спочатку — капсула порятунку, яка може дати нам додаткові ресурси та інформацію. Потім, як ми говорили, потрібно буде облаштувати аванпост біля річки. Туди також можна буде поставити резервний фільтр. І найголовніше — спробувати зібрати зразки з цієї планети, особливо Птероса. Я хочу вивчити його більше, — зазначив Марк.
Чарлі погодився, але зауважив:
— Я теж не проти, але у мене є одне застереження. У мене немає транквілізаторів, і ти знаєш, що Птероси — це не ті істоти, з якими можна гратися.