для тварин є досить логічним те що немає жодного сенсу піклуватись за немічним членом зграї який втратив здатність до подальшого самовиживанням, врешті-решт так і працює матінка природа, де сильніший виживає а слабкі відсіюються, в той час як людство змінило на свій лад підхід еволюції до немічних, ми створили такій університет, себто галузь як медицина де займаються лікуванням хворих людей та інвалідів. У деякій мірі це і справді боже диво, адже на жодному куточку землі істота яка втратила руки, лапи, деякі зовнішні органи, здоровий глузд і тому подібне... не мала б такі великі шанси на подальше виживання як люди.
І не варто забувати що на медицину до якої відноситься персонал кваліфікованих лікарів та мед-сетсер, приміщення у вигяліді лікарень та шпиталів, медичні інструменти та ліки, виділяються великі кошти що йдуть із кишені здорових, працездатних осіб у вигляді податків.
Звісно це надто радикальний та односторонній погляд адже на всіх нас рано чи пізно чекає старість, також це чудова мотивація та подушка безпеки для працівників, які будуть знати що у разі лиха чи аварії їм буде гарантована медична допомога, це стимулює їх до продуктивнішої праці та кращого погляду на цей світ у цілому.
Но є й інші трактати даної дихотомії таких етичних категорій як добро та зло, на які можна поглянути зі сторони філософії або ж науки.
Де що одні що інші сходяться на думці про те що істинний прояв добра це саморозвиток. Добрі тобто правильні для людини це ті дії або ж думки які стимулюють її мозок до максимально продуктивної праці, тоді як як зло це протилежна дія, себто штучне забруднення розуму, яке спричиняє деградацію та супроводжується подальшою деменцією.
Сюди відносяться алкоголь, наркотики та безліч інших негативних або ж шкідливих звичок що притуплюють, іншими словами затуманюють роботу нашого розуму, зловживання соціальними мережами, перегляд телепередач чи будь-якого іншого низькопробного, часто руйнівного медіа контенту, переїдання жирної їжі, фастфуду, солодощів, тяга до ненормованої плотської похоті і тому подібне...
Все це зрештою ламає наш дух та силу волі, на заміну ясному розуму приходять сумніви, зневіра, розчарування і депресія.
Найвеличніші філософи античності для прикладу Сенека, Арістотель та Макс Аврелій які проповідували Стоїци́зм, (вчення однієї зі найвпливовіших філософських шкіл античності) як і більшість їх послідовників та попередників сходились на думці що запорукою повноцінного існування є правильне мислення.
Загалом філософія стояків трималась на трьох китах "Я" тобто ясна думка зі сиредини, друге це розуміня того як працює та влаштований всесвіт та третє це логічні або ж правильні висновки які ми можемо взяти для себе, спостерігаючи та розуміючи як працюють наші внутрішні процеси та зовнішній світ.
Зі сторони емоцій зло можна трактувати як їх негативні складові, до яких відноситься злість, заздрість, злорадство, хтивість, ненависть та інші.
А виникають вони у нас тоді коли ми прагнемо змінити те що нам непідвладне, вплинути на стан речей який нам не доступний замість того щоб сфокусуватись на доступних нам речах, на тому що ми здатні змінити. Раб злиться від фізичного болю коли прораб шмагає його кнутом, замість того щоб думати про план власної втечі, абсолютно виснажений довгими роками важкої праці клерк злиться на керівника за те що той не підіймає йому зарплату а ні на цент, але до голови йому й думка не приходить спробувати себе у іншій галузі, ми щиро обурюємось на собаку яка немов навіжена лає на нас скрізь залізну клітку вольєра одного зі придорожніх будинків, нерозуміючи що вона робить це не зі власної прихоті мовляв ми їй чимось не подобаємось, це закладено у її генах, так вона дресирована та вихована і злитись на таку тварину означає бути невігласом, який нерозуміючи стан речей весь час страждає, ображається або ж проявляє лють чи агресію у сторону інших.
На протязі того ж тижня було забраковано декілька її оповідань в одному зі ненадто популярних журналів, саме тоді, тієї рокової ночі, перебуваючи у ванні зі крижаною водою, вона спробує перерізати собі вени кухонним ріжучим прибором, гостре лезо якого уже було готове впястись у її тендітну шкіру і тільки наступного дня дівчина усвідомить що життя таке як воно є, вона не є ані доброю ані злою адже ці абстрактні явища притаманні кожному із нас, недаром більшість розвинутих цивілізацій завжди вважали нероздільними такі протилежні елементи як світло та темряву, воду та вогонь, інь та янь і відповідно добро та зла, в усіх можливих їх значеннях.
Після неприємного інциденту у ванні Сюзанні знадобиться час для усвідомлення власного вибору, прояв агресії щодо дити виявиться її слабкістю і не більше, з якою їй прийдеться боротись, все ж це було просто немовля яке у жодному разі не мало наміру зіпсувати їй блюзку чи настрій, воно діяло згідно власних рефлексів адже рецептори смаку підказали що каша й справді була занадто гарячою та засолодкою, а смерть кролика це також не є її провина, вона вибрала переможця як роблять більшість нормальних людей а саме лисицю та її потомство, яке виявилось сильнішим а як наслідок заслужило право на подальше власне існування, причому треба змиритись що у дикій природі щодня гине, будучи з'їдженими або роздертими на шматки дуже велика кількість живих істот і нічого тут не вдіяти, прийняти це як даність та зрозуміти такі от регулярні природні процеси, згідно яких формується наша екосистема, це стосується й рослин де одні проростають над іншими, затемнюючи перед ними сонячне світло та тягнучись високо-високо у гору, а ті рослини яких навік покинуло сонячне тепло стають приречені на погибель, в'янучи та стаючи добривом для матінки землі.
Ось і наступив цей хвилюючий недільний день для Мартіна, на календарі сьогодні було двадцять п'яте березня, себто день народження Сюзанни, хлопець заздалегідь проклав собі маршрут через онлайн карту до її нового дому де й мало відбутись застілля, була дев'ята година ранку, надворі було доволі свіжо, яскраве, ще молоде сонячне проміння уже виринало скрізь не надто густі хмаринки, біля місцевої автостанції до якої мав прибути потрібний йому автобус до Львова все цвіло як зрештою й повсюди, такі чаруюючі квіти що уособлюють собою дух весни як шафран, проліски та підсніжники уже розпустили свої тендітні пагони, аромат та вигляд яких тішив зір прохожих повз, дерева після холодної зими знову пустили свій цвіт, обростаючи таким природнім для себе зеленим листям, здавалось все оживає як і душа Мартіна хоча й на деяку мить.
У помешканні іменинниці все кипіло та летіло шкареберть і навіть найм цього дня помічниці для Сюзанни у вигляді привітної кухарки похилого віку, не сильно допомогло полегшити клопітливу працю.
Тарелі з їжею деренчали під вагою різноманітних та апетитних страв, каструлі тарахкотіли під тиском жару на газовій плиті, крісла шаруділи під час переносу їх до вітальної кімнати, будучи дружньо обставленими навколо центрального, святкового столу, вони то і діло чекали на заздалегідь запрошених гостей.
Автобус до Львова трішки припізнився, на додачу Мартіну знадобився деякій час щоб віднайти адрес потрібного йому дому, йдучи за допомогою онлайн навігатора який традиційно заводить кудись не туди.
Як наслідок він добрався до пункту призначення близько вечора, сонце сховалось за горизонт уступаючи місце всепоглинаючій темряві, зорі яскраво миготіли а холодний місяць вправно керував цим парадом небесних нічних світил. У вікні другого поверху домівки горіло світло, чувся галас та сміх людей, молодий чоловік застиг на місці перед входом, серце стиснулось від хвилювання, немов крижана рука нічного демона обхопила його своєю міцною хваткою.
Натиснувши кнопку домофону хлопця зустріла старенька жіночка у робочому фартуху та кухарській косинці на голові, від неї віяло ароматом щойно приготованої їжі а її щира посмішка та доброзичливість свідчили про теплий привіт входящого гостя.
— Усім привіт, я друг дитинства іменинниці, вибачайте за запізнення у мене виникли деякі нюанси...
Увійшовши до вітальні Мартін тихим та тремтячим голосом промовив своє привітання, більшість гостей мало звернули на нього увагу, тільки пильно приглянувшись на того хто відволік їх від веселих теревень, і тільки Сюзанна та Максім побачивши його забули про все на світі, десь у глибині душі дівчина леліяла надію що він уже не прийде, адже запізнювався на добрих дві години, мабуть це було від хвилюювання, бурне бажання побачити його та острах від однієї думки як діяти коли це станеться боролись у її нутрі немов дві стихії, вода та вогонь що споконвіків виясняють хто із них сильніший.
— Кого я бачу, невже це той самий шмаркач, з яким ми проходили "Contru" на денді.
Зі щирим подивом сказав Макс, відкладаючи у сторону келих зі спиртним напитком, біля нього сиділи дві шибайголови, які то і діло діставали зі столу своїми крихітним ручками солодощі та нарізані фрукти, це були його діти, син та дочка віком три та чотири роки відповідно, посеред них розмістилась молода жінка віком до тридцяти років що скоріш за все була дружиною Максіма, вона раз-по-раз але марно намагалась забороняючим жестом пальця та суворим виглядом обличчя заспокоїти дітлахів, на ній була чорна сукня, зі вирізом на декольте та комірцем який підкреслювали білі смужки по краях, локони каштанового волосся доповнювали образ приємної хатньої жіночки яка все своє життя віддає сім'ї. Її ж чоловік, перший та у ті часи найкращий друг Мартіна був худорлявим, який у свої двадцять вісім років виглядав на цілих тридцять п'ять, чорна борідка, поряділе волосся, повсякденний одяг, до якого відносились чорні джинси та заправлена у них завелика для нього сорочка, справляли саме таке враження серед оточення. Працював він у дальнобої, катаючись Європейськими просторами, цим самим повністю забезпечуючи себе та свою сім'ю.
І ні, наступа дія не була схожа на сцену драматичного фільму де старі знайомі хутко підриваються зі своїх місць та мчаться щоб обійняти та розцілувати свого товариша, Мартін просто підійшов та потис руку старому другові, той же у відповідь запитав "як ти? де пропадав весь цей час? ", на що другий відповів спокійним тоном "у мене все нормально, а ти як поживаєш друже?.
Далі Мартін оглянувшись навколо зупинив свій погляд на Сюзанні адже інші особи за столом мало його цікавили, це була доволі приваблива жіночка, у сукенці бірюзового відтінку, неспокійний погляд якої пересікався із ним, він класичною манерою привітав її з днем народження та вручив подарунок у вигляді недорогого чайного сервізу, біля неї сидів з вигляду солідний чоловік у чорному мабуть на заказ пошитому костюмі, він обіймав Сюзанну незводячи погляду із Мартіна якому відразу стало зрозуміло що це господар даної оселі, себто той з ким імениниця вирішила розділити власне життя.