Це була проста перемога в їхньому нескінченній боротьбі за виживання.
Через кілька годин, коли вони завершили з ремонтом, і каюта виглядала досить добре, Марк усе ж таки не міг позбутися думок про Альфу та незвідану небезпеку. Він повернувся до своєї лабораторії, щоб ще раз переглянути зібрані зразки та завершити аналізи.
Чарлі тим часом сидів у своїй каюті, намагаючись не думати про небезпеки, які чатують на них. В його голові все одно крутились думки про те, що їм слід готуватись до подальших подорожей та досліджень планети, тому що ресурси швидко закінчуються. Він відчував тиск часу, і навіть думки про ремонт не могли повністю заглушити це відчуття. Проте тепер, коли була своя каюта, він відчував певний спокій, якого їм так бракувало.
— Марк, — раптом проговорив Чарлі, виходячи з каюти. — Якщо ми збираємось витягувати максимальну користь з цього місця, нам потрібно вирішити, що далі. Ти згоден?
Марк вийшов з лабораторії, де він проводив ще один експеримент, і кивнув.
— Я знаю, що нам треба рухатися вперед. Але для цього ми повинні спершу зібрати більше даних, вивчити місцевість, зрозуміти, що нам загрожує. Слід подивитися, чи можемо ми налаштувати систему зв'язку, щоб знову спробувати надіслати сигнал про допомогу.
Чарлі не погодився повністю.
— Спочатку давай подбаємо про наші внутрішні проблеми, а вже потім почнемо думати про зовнішні загрози. Система зв'язку — потрібно нам налаштувати, поки ще є час і ресурси.
Марк погодився.
— Добре, ти правий. Зараз головне — не допустити, щоб шатл став некорисним для нас.
Протягом наступних днів вони знову занурилися в роботу. Чарлі активно займався встановленням нової системи зв'язку та підключенням сонячних панелей до акумуляторів, що допомогло б зібрати надлишкову енергію. Він також почав удосконалювати механізми шатла, щоб забезпечити належний захист від можливих атак тварин.
Марк тим часом завершив усі свої дослідження щодо рослин. Він намагався розібратися в їхньому складі і зрозуміти, як ці види можуть стати їжею для людей. Виявилося, що більшість з них безпечні, хоча й не всі з них були придатними для споживання в чистому вигляді. Однак одне з досліджених рослин могло слугувати не тільки їжею, а й мати певні лікувальні властивості, що також було дуже корисно.
— Ці рослини дійсно дають нам нові можливості, — сказав Марк, коли показав Чарлі нові результати.
Чарлі знову задумався про майбутнє, коли розглядав ці новини.
— Це буде нам на допомогу, — відповів він. — І нехай це не дає нам всю їжу, але якщо пощастить, ми зможемо вирощувати більше на полях. І з цією енергією та ресурсами ми зможемо більш ефективно все використовувати.
Вони працювали без зупинок, поки не завершили всі необхідні налаштування для шатла. Робота була важка, але важливі кроки були зроблені. Проте, Марк більше не згадував про експедиції до місць битви Альфи, а Чарлі хоч і не забував про небезпеку, відчував, що вони хоча б на деякий час відновили контроль над ситуацією.
На кінець дня, коли всі основні завдання були виконані, вони відпочили, знаючи, що попереду ще багато роботи, але хоча б мали певний план, як далі діяти.
Настав довгоочікуваний вихідний. Вперше за кілька місяців вони вирішили дозволити собі просто відпочити, забувши про всі проблеми. Марк і Чарлі сіли в капітанському містку, звідки відкривався найкращий краєвид на густі ліси, порослі незнайомими рослинами. Вони навіть приготували свій перший нормальний обід, використовуючи знайдені продукти та місцеву рослину, яка, на щастя, виявилися їстівними.
— Мені здається, ми заслужили це, — сказав Марк, піднімаючи металеву кружку з чаєм. — Ти тільки поглянь на нас. Ще два місяці тому ми навіть не могли уявити, що зможемо хоча б трохи впорядкувати все це.
Чарлі усміхнувся, але в його очах було втомлене задоволення.
— Так, — відповів він, зробивши ковток. — Але якщо чесно, відпочинок від цього всього — як ковток свіжого повітря.
Марк покрутив у руках пробірку з якоюсь рідиною, ніби для натхнення, і поділився цікавинкою:
— До речі, уяви собі. Вся хімія, яка є на борту, зберігається в таких контейнерах, що пережила і пожежу, і розгерметизацію. Цього вистачить надовго. Можна робити десятки експериментів, навіть якщо доведеться імпровізувати з обладнанням. Якби не це, я б уже давно залишився без улюбленого заняття.
Чарлі засміявся:
— Ну, я не можу сказати того ж про свою техніку. Половина інструментів ледь працює, а друга половина взагалі зламана. Тільки ці мої руки й тримають все в купі.
Марк поставив пробірку на стіл і, усміхаючись, сказав:
— До речі, пам'ятаєш, як ми познайомилися? Це була та дурна екскурсія в університет. Той екскурсовод навіть не знав, як правильно назвати рослини в лабораторії.
Чарлі зосереджено подумав, а потім розсміявся:
— О, звичайно, пам'ятаю. Це був момент, коли я подумав, що у мене є шанс зустріти людину, яка знає більше за мене про ботаніку. Ти тоді виступив і поправив його.
— А ти, замість того, щоб сидіти тихо, встав і сказав: "Так, цей хлопець правий. Я це знаю, тому що сам вивчав ці види". Пам'ятаєш, як той екскурсовод почервонів?
— Якби я мав записник тоді, я б занотував цей момент як "день, коли я знайшов свого друга".
Марк усміхнувся, і вони на мить замовкли, дивлячись на вид за вікном.
— Ми тоді навіть не знали, що через кілька років будемо разом досліджувати космос, — продовжив Марк. — Та й не просто космос, а цю... дику планету.
— Як кажуть, життя — це те, що трапляється, поки ти плануєш щось інше, — пожартував Чарлі.
Вони ще довго згадували про свої студентські роки, перші спільні проєкт та моменти, які зробили їх такими, як зараз. Ця пауза була необхідною для них обох. Вона нагадала їм, що, попри всі труднощі, вони залишаються людьми, здатними радіти простим речам, і що головна сила — в їхній дружбі та взаєморозумінні.
Після обіду, коли сонце на горизонті почало м'яко освітлювати шатл, Чарлі вирішив навідатися до лабораторії, щоб подивитися, чим займається Марк. Він тихо відкрив двері і зупинився на порозі, спостерігаючи за своїм другом. Марк, захоплений роботою, швидко щось писав у блокноті, час від часу звіряючись із пробірками та мікроскопом.
Чарлі усміхнувся. Марк, повністю зосереджений, навіть не помітив його присутності. Рухи Марка були плавними, але точними, ніби він виконував відпрацьовану до досконалості симфонію.
— Що? — раптом запитав Марк, не підводячи очей від мікроскопа. — Чого ти на мене так дивишся?
— Просто дивлюся, як ти працюєш, — відповів Чарлі з легкою посмішкою. — Ти виглядаєш таким зосередженим. Справжній учений.
— О, перестань, — пробурмотів Марк, хоча в його голосі було чутно легке задоволення. — Ти ж знаєш, що це не більше ніж моя звична рутина.
Чарлі підійшов ближче, тримаючи в руках щось за спиною.
— Знаєш, я теж трохи попрацював, поки ти займався своїми дослідженнями, — сказав він.
— Та невже? І що ж такого корисного ти зробив на цей раз? — запитав Марк, піднімаючи голову.
Чарлі дістав із-за спини невеликий планшет і простягнув його Марку.
— Це для тебе, — сказав він.
Марк узяв планшет із цікавістю, активував його й побачив, що всередині була база даних із хімії та біології. Там були детальні описи процесів, формули, експерименти та багато іншого.
— Це... це як ти... — почав Марк, його очі розширилися.
— Я відновив це з архівів шатла. Не знаю, чому ти сам не спробував це зробити раніше, — пожартував Чарлі. — Але я подумав, що це тобі точно знадобиться. Деякі розділи пошкоджені, але основне працює.
Марк ще раз перегорнув кілька сторінок. Вся інформація була ретельно структурована, а головне — вона була неймовірно корисною.
— Чарлі, ти просто геній, — сказав Марк із захопленням. — Це ж відкриває стільки нових можливостей! Ти навіть не уявляєш, наскільки це мені допоможе!
— Ой, годі, — відмахнувся Чарлі. — Головне, щоб ти зміг скористатися цим із розумом. І, можливо, перестанеш ризикувати, пробуючи отруйні рослини на смак.
Марк засміявся і подякував Чарлі ще раз.
— Ти не просто інженер, Чарлі. Ти справжній товариш.
Чарлі усміхнувся.
— Ми ж тут разом. Що я ще можу зробити, як не полегшити тобі життя?
Вони провели решту дня в лабораторії, переглядаючи базу даних, обговорюючи її можливості та будуючи плани на майбутнє. Марк уже уявляв, як це допоможе йому вдосконалити свої дослідження, а Чарлі — як цей крок ще більше зміцнить їхню команду.
Чарлі сидів у своїй каюті, коли до нього з'явився Марк із блиском в очах і чотирма чистими контейнерами в руках.
— Чарлі, — почав Марк, не приховуючи ентузіазму. — У мене є ідея. Потрібно поїхати до того озера. Я приготував спеціальні контейнери для збору рідини з нього. Це може стати величезним проривом у моїх дослідженнях!
Чарлі кинув на нього недовірливий погляд, зітхнув і похитав головою.
— Ти серйозно? Після всього, що з нами сталося, ти хочеш знову ризикувати? — запитав він. — До того ж ми домовилися не робити зайвих експедицій.
— Чарлі, це важливо, — наполягав Марк. — Уяви, що там може бути щось унікальне, чого ми ще не бачили. А ця рідина... можливо, це ключ до розуміння екосистеми цієї планети.
Чарлі довго дивився на нього, але зрештою здався.
— Гаразд, — пробурмотів він. — Але ми вирушаємо рано вранці, і якщо щось піде не так, ми негайно повертаємося.
Марк з радістю кивнув і почав збирати інші необхідні речі.
На світанку вони завантажили спорядження в транспорт і вирушили в дорогу. Марк узяв із собою блокнот для записів, контейнери, аналізатори й кілька інструментів для роботи. Чарлі ж узяв свою зброю, аптечку та інструменти для ремонту.
Річку вони перетнули швидко й без проблем. Вона була на низькому рівні, тому транспорт легко подолав мілководдя. Озеро, що лежало перед ними, виглядало таким же тихим, як і раніше. Але тепер у воді було ще два нових тіла істот, яких вони ще не бачили.
Марк, ледь вийшовши з транспорту, почав записувати в планшет. Він намагався знайти схожість цих істот із земними, але їхні форми та структура видавалися зовсім інопланетними.
— Одна з них нагадує комбінацію тритона й хижого птаха, — коментував Марк, розглядаючи тіла через бінокль. — А друга більше схожа на гігантського амфібійного крокодила.
— Може, краще повернемося? — запропонував Чарлі, тримаючи зброю напоготові.