Хронологія неповноцінних людей

Михайло Попович

Сторінка 21 з 25

Тому як уже було сказано раніше штучна бородьба зі самим собою, тобто закладеними глибоко всередині нас людським цінностями, у деяких випадках призводять до деградації або ж регресу розуму індивіда, будучи неспроможним подолати або ж противитись глибинним знанням всередині нас.

 Мартін пригадав як буквально рік тому назад, ще до спроби самогубства вирішим зайнятись платними онлайн курсами по програмуванню з нуля, де він навчав би новачків у даній галузі основ та базу програмування. Ще після служби в армії він практикував інші дисципліни у коротких часових проміжках між працею у Польщі та перебуванням дома, які в ідеалі мали перерости у його бізнес але у кінцевому результаті все це було провальним.

 Це було немов сьогодні, він сидів біля екрану свого ноутбук та уже практично дороблям простенький веб-сайт зі власним, нещодавно розробленим онлай-курсом для тих хто хоче заробляти у IT-сфері бізнесу. Практично усе було готове, дата проведення занять, що входить у дану програму, ціни на різні тарифи, які навички ви отримаєте по завершенню навчання, місце та час для подання заявки і тому подібні нюанси.

 Звісно він ще не вважав себе професійним програмістом але думав що все ж має чим поділитися зі спільнотою, заодно й продемонструвати свій неабиякий хист та потенціал.

 Того ж вечора він відправився до свого друга щоб випити з ним по чашці гарячого чаю або кави та заодно поділитись своєю новою ідеєю.

 Постукавши у вхідні двері його дому він побачив перед собою кучерявого, неохайно вдітого, худого як скілет хлопця який своєю чергою одразу запросив його у дім, він жив разом зі батьками та сестрою які в даний час знаходилися у сусідній кімнаті тому їм ніхто ненадокучав, допоки електрочайник нагрівав воду вони розглядали малюнки на білому папері що хаотично валялись по цілому столі, за словами друга це ескізи персонажів до його майбутнього мультфільму.

 Звісно насамперед перші декілька хвилин вони обмінялись короткими фразами про пережитий період, зазвичай вони розмовляли про мистецтво, ділились власними враженнями про переглянуті фільми, аніме чи серіали, прочитані книги або ж статті і тому подібне, особисте життя та їх досягнення у ньому завжди були на задньому плані, іноді розмова взагалі до них і недоходила. 

 Сьорбаючи гарячий чай з лимоном та наминаючи канапку із ковбасою Мартін відчув різке невдоволення, адже поділившись своєю новою ідеєю зі Дмитром почув у відповідь неоднозначну фразу, яка на його думкою прозвучала досить холодно.

 — А для чого тобі це Мартіне? Що воно тобі дасть, тай взагалі чи справді це те що тобі потрібно, адже за твоїми ж словами навичок у тебе не так уже й багато, наразі тобі самому потрібно ще рости і рости а не думати про легкий заробіток, навчаючи інших.

 — Та ти ж просто нічого не розумієш друже, це хороша задумка, яка у майбутньому принесе мені великій кеш. "досі із запалом проголосив хлопець, у надії почути бодай якусь підтримку від товариша".

 — Це звісно так, але чи є у тебе до цього хист, чи це справді те чим ти хочеш займатись."Пильно зазирнувши у вічі друга сказав Дмитро та впевнено продовжив у схожому репертуарі"

 — Може для початку слід більш глибоко та детальніше вивчити дане ремесло, попрацювати над різними програмними проектами щоб скласти якісне портфоліо та заробити авторитет серед колег і тому подібне.

 — Це все так... але на ці дрібниці немає часу, треба діяти негайно.

 Банально, немов навідріз констатував Мартін, він уже давно знаходився у власних ілюзіях, літав у небесах, мало звертаючи уваги на слова друга.

 Хлопець заспокоював себе думкою що так завжди, не потрібно сильно сподіватись на інших а діяти самому, ніхто не поможе тобі у складній ситуації, лишень ти сам, як-не-як практично у кожній мотиваційній бізнес книзі пише одне й те саме, під час стартапу вас завжди очікує критика зі сторони ближніх та друзів, несхвальні відгуки щодо вашого наміру та бажань, тому й не слід серйозно сприймати думку оточення, беручи її близько до серця.

 Наступних декілька місяців Мартін присвятив даній справі, він писав курсову програму, відкрив ютуб канал де викладав ролики своїх безкоштовних вебінарів виступаючи перед камерою власного смартфона, він вкладував фінанси у рекламу та просування каналу, у майбутньому коли б у нього набралась солідна кількість аудиторії тобто підписників то він би постарався організувати персональний, живий вебінар у якомусь зі орендованих приміщень, звісно зазделегідь договорившись про оренду відповідної зали, але не все склалось як гадалось, Мартіну не вистачало впевненості у собі навіть просто на камеру без жодної публіки, тому й голос у нього дрижав він затинався, говорив не переконливо а знань не вистачало, як наслідок контент не викликав відповідного враження у глядача, ютуб канал занепадав, коштів на живий вебінар небуло а бойовий дух хлопця поступово розсіювався на горизонті знову бачились заробітки щоб мати змогу для подальшого існування, звісно нав'язливої ідеї заробляти на вебінарах прийшлось позбутись.

 Прикрість та страх перед невідомим майбутнім знову заполонила серце хлопця, перспектива знову опинитись у кімнаті зі заробітчанами, (яких немов голобці пакують у одну каструлю) та праця на фізично важкій, не цікавій роботі пригнічувала його, як наслідок Мартін довго не думаючи зателефонував до свого давнього знайомого щоб позичити у нього мисливського пістолета уже відомо для яких цілей.

 Того вкритого небесним сузір'ям осіннього вечора, йдучи ґрунтовою стежиною та задумливо слухаючи шелест листя струнких беріз, хлопець довго розмірковував що ж собою уособлює страх, що тягне людей до суїциду, це пізніше він прикладе дуло вогнепальної зброї до власної скроні та в останню мить одумається, згадавши про безтурботне дитинство, дівчину яку він полюбив тоді, приставку "Dendy", могучий Ясень біля підніжжя пагорба, закинуту хижину, квітучий виноградник у саду та милу, стареньку кішку яка грайливо пестилась об них та мурликала.

 Тепер же його огортав всепоглинаючий відчай, страх, який немов сарана пожирав його зі середини. Що ж стимулює нас до дій, чим керуються наші амбіції та фантазія.

 Так більшість учених стверджують про те що перші аспекти свідомості прокинулись у нашого виду приблизно п'ятдесять тисяч років тому, саме з тих часів людський рід отримав як подальші можливості так і подальший простір для колосального розвитку. За їх твердженням свідомість є плодом страху, яка свого роду породила нашу уяву а також здатність до логічного та абстрактного мислення.

 А все почалось із елементарної темряви, адже коли ти напряму бачиш свого ворога або ж будь-яку іншу небеспеку то тобі простіше буде себе захистити а от у безпробудній, гнітучій темряві ворога практично неможливо побачити тому тільки вдумайтесь, як наші предки на протязі сотень тисяч років жили у ночі, знаючи що гепард, лев, вовк чи інший хижий звір може атакувати зненацька, убити їх у будь-яку мить як за спини так і спереду, причому роблячи це за долю секунди не даючи жертві, в даному випадку людині захиститись втечею або ж самозахистом. Тому під час довготривалого процесу еволюції наші мізки відкрили новий для себе елемент для самовиживанням під назвою "свідомість", яка у подальшому дала нам змогу мислити, проектувати наші дії та кроки наперед, люди змогли оцінювати небеспечні для себе ситуації, наперед розраховути де може знаходиться хижак, яким чином він атакує і де можна від нього захиститись. Це дало людям змогу проектувати відповідні сцени заздалегідь, страх породив нашу фантазію адже саме в ночі, коли очі безпорадні і підключалась до гри людська уява, вони уявляли страхітливі сцени де хижак їх атакує зненацька, хоча й можливо в даний момент його немає поруч. Цей могучий страх, отримавши форму досвіду пережитого нашими предками на протязі сотень тисяч років, знаходиться глибоко у наших генах та не зникає і по сьогоднішній день.

Ось чому нам так страшно у ночі, коли ми одні песеред всепоглинаючої пітьми, де перед нашими очима одразу виникають страшні образи різноманітного зла тобто небезпеки у всіх можливих її проявах, адже це проекція нашої свідомості, яка через колективне несвідоме передалася нам із минулого, тоді, під час ночі людина могла у будь-яку мить упасти зі обриву, на неї міг напасти хижий звір або ж інша людина із ворожого племені. Страх та безпорадність перед темрявою також стимулював людську расу до прагнення та манії створення нових джерел штучного освітлення, звісно у першу чергу все розпочалось із вогню. Думою усім відомо ще здревні грецьких міфів, що тригером (стартовим двигуном) людської цивілізації виступають колесо та вогонь.

 Як наслідок можна зробити висновок що страх, який виник під час темряви породив людську свідомість, яка у свою чергу переросла в уяву та мислення яке прагнуло зробити все для власного самозахисту і саме нові винаходи створені людиною для отримання світла у пітьмі, до яких відносяться свічки, газові та електричні лампи і тому подібне, вони стали чи не ключовими аспектами для майбутнього прогресу нашої цивілізації. Тай не тільки світлом єдиним, наш страх перед невідомим яке загрожує нашому самовиживанню стимулював нашу свідомість до створення зброї, яка б слугувала як для атаки так і для захисту від ворога, звісно все почалось зі елементарних кам'яних ножів та списів, які пізніше переросли у холодну та вогнипальну зброю, первісні люди почали будувати будівлі та інші споруди для захисту від ворога у ночі, на початкових етапах ховаючись від небезпеки у печерах. В кінцевому результаті саме завдяки нашій свідомості ми спромоглись стати домінуючим видом істот на планеті Земля, останні п'ять а той більше тисяч років тому людство стрімко почало розвиватись, удосконалюючи логічне мислення та уяву, епогеєм даного прогресу стала мабуть римська імперія, яка свого часу об'єднала безліч народів, прославилась своїми винаходами, архітектурою та великою спадщиною переданою нам та возвеличеною нашими сучасниками у фільмах та п'єсах. Так, під час її розпаду людство поглинула пітьма занепаду та неуцтва у вигляді середньовічної Європи, довгих тисячу років нашим предкам промивала мізки релігія у вигляді церкви де знання та саморозвиток вважались гріхом божим, плодом деявола що бажає звести людину зі праведного шляху, тоді вважалось що є тільки одна книга зі повчальним текстом і це звісно біблія, тільки нею слід керуватись і все що там написано золота істинна.

19 20 21 22 23 24 25