Першою наважилась заговорити Яна.
— А що доречі трапилось Рома, можеш будь ласка відповісти, невже з Челсі щось сталось, вона хвора? "Розмовний тон Яни був спокійний, навідмінну від Роми що точно не збирався бути спокійним в цій ситуації, практично так же само несамовито скажено як він кермував хлопець почав розтлумачувати дівчатам все від А до Я."
— Так ситуація дівочки у нас справді кепська, давайте я начну з початку щоб вам стало все ясніше, наш придурок Тарас має одну таємницю яку окрім нього знав тільки я, приблизно рік тому у нього виявили смертельну хворобу ось чому він вирішив останні місяці свого життя вести бестурботний стиль життя. Я знаю всі ви як і Челсі в своїй голові думали що наш друг збився з шляху через ДТП де загинули його батько з мамою та дівчина, тобто усі найдорожчі йому люди но це було не так, до і після їх смерті Тарас був схиблений на справі батька, замість того що розважатись з друзями як це роблять усі нормальні молоді люди, він ще з підліткового віку день за днем безперервно вивчав бізнес батька та допомагав йому у всьому, ще тоді його тато зрозумів що син з часом перевершить його, Тарас ще в дитинстві придумав конкретний план подальшого розвитку бізнесу батька на роки вперед, що здивувало не тільки найбільш приближених колег по справі але й рідного батька Тараса, який неодноразово за життя повторяв своєму синові щоб той більше часу проводив з друзями, та хоча б десь-колись розслаблявся але полонений справою хлопець не збирався зупинятись навіть після автокатастрофи, цей дурень був поглинений своїми планами щодо розвитку мережі супермаркетів і точно не збирався зупинятись, зрозуміло весь спадок та бізнес дістався йому тому здавалось світле майбутнє цього проекту було гарантоване але сталось те що остаточно зламало хлопця, буквально за місяць опісля автокатастрофи у Тараса діагностували "страшну хворобу" і прогноз щодо його подальшого життя лікарі дали не більше року, який уже добігає свого кінця. Тому тоді рік назад єдине що сплило павшому духові, до цього надзвичайно раціонального та дисциплінового майбутнього бізнес-генія провести останній рік свого життя так як благав його покійний тато, більше проводити часу з друзями на відпочинку. "Дівчата що одна що друга були шоковані потоком такої інформації але привідкривши рота вони продовжували слухати, переварюючи у своїх голівка все сказане Романом, а він дивлячись у перед на дорогу, проривався своїм авто наче нестримний буйвол що мчиться тільки в перед, залишаючи по собі хмари бруду у вигляді вихлопних газів. Паралельно намагаючись скласти в одне ціле пазл даної картини яка виникла перед дівчатами."
— Саме тоді зі своєю ідеєю безтурботними подорожами та поседеньками посеред чаруючої природи туристичних осередків Карпат з елементами екстриму Тарас і підійшов до мене, так він розповів мені все, і про свій смертельний вирок і про передсмертну волю батька, складалось таке враження що до цього переповнений ентузіазму погляд Тараса в даний момент буквально благав мене йому допомогти, тому із щирої дитячої дружби я погодився. Саме тоді ми все це організували звісно за гроші Тараса, яких у нього на відміну від мене було предостатньо, а саме старенька орендована квартира у Львові, і так ви дівчата адже компанія з двох чоловік ну ви самі розумієте надто маленька а так четверо ентузіастів, дві молоді дівчини які збились зі свого шляху і такі ж два хлопця виглядалє як досить реалістична команда відчайдушніх "Хіппі — Екстрималів" прямо на блюдечку. "Тривалий монолог від Романа обірвала Мар'яна яку мабуть як і Яну цікавило одне питанячко яке не вписується у рамки сказаних раніше слів."
— А Челсі, до чого тут вона? Якщо вам нас цілком було достатньо "вона переглянулись зі сусідкою по сидінню зробивши ледь коротку паузу після чого добавила" — і ще одне Рома, мене ще від нашої попередньої зустрічі в пабі цікавить дещо, чому Тарас вирішив зустрітись з Челсі віч-на-віч, це якось стосується нашої поїздки?
— Оо дорогенька моя ще й як стосується "слова Мар'яни порадували напруженого водія, адже вона задала саме те питання яке він якраз збирався розтлумачити."
— Як виявилось у Челсі виникли деякі почуття до Тараса це саме те чого ми з ним найбільше остерігались, і саме тоді коли наша парочка минулої неділі заблукала будучи на одинці такий довгий час, вони видно перейшли на "режим щирості та відвертості один з одним" принаймні Челсі так думала, і в цей же прекрасний день вони домовились по словах Тараса на зустріч сьогодні біля водоспаду Пробій щоб остаточно "розставити всі крапки над І", не знаю що там планувала вона, а от Тарас мав намір сьогодні розповісти їй про свою смертельну хворобу, і сказати їй як би йому не хотілось бути разом з нею та нажаль простими словами кажучи він з дня на день може та зрештою має померти, звісно він би вигадав якусь романтичнішу метафору але я спростував її до такої прямолінійності щоб до вас швидше все дойшло. І ось дівчатка настала кульмінація сказаного мною раніше, сьогодні з ранку я прийняв дзвінок від як мені здалось досить стревоженого Тараса, де він розповів мені дещо, мовляв вчора я відключився а нині прокинувся на лікарняному ліжечку абсолютно прикутий до нього, також на хвилиночку нагадую що саме сьогодні мала відбутись їх зустріч.
— Таак... зрозуміло, але чому він не подзвонив до Челсі щоб попередити її? "тут не утрималась від репліки Яна, яка все більше і більше як би їй цього не хотілось починала розуміти цілісну картину даного дійства."
— В тім той справа що телефон у неї відключений, тому він м'яко кажучи попросив мене як умога скоріше добратись до водоспаду щоб Челсі не натворила ніяких там дурниць. "І знову у дівчат виникло досить-таки логічне питання, яке буквально напрошувалось щоб його озвучити"
— Яких ще дурниць Роман? "здивовано мовила Яна" — я не розумію, ну прибуде Челсі до місця зустріч побачить що там немає нікого, зрозуміло трішки поплаче, трішки посумує, після чого розвирнеться тай поїде до дому як би це не виглядало печально.
— А тут той "бляха-муха" вся дилема, пригадуєте тоді коли Тарас пояснював нам причину того що вони заблукали як виявляється тоді він трішки злукавив щоб не висвітлити Челсі з поганої сторони, адже як він признався мені на днях, тоді вони просто гуляли посеред ночі і тут "ні з того ні з сього" по його словам наша журналістка рванула наче навіжена прямо в глибину густого лісу, тому йому й прийшлось декілька хвилин мчатись за нею, і коли вона раптом зупинилась та більш-менш оговталась, то як причину своєї неочікуваної нічної пробіжки зіштовхнулась по її словах на дику козу за якою й побігла, але Тарас сказав мені що ніякою козою там і не пахло, от що мене найбільше лякає, не знаю чи це у неї був якийсь припадок чи це ілюзія, но факт залишається фактом, що якщо вона і сьогодні спробує скоїти схожу витівку.
Подальші розмови в автомобіль що мчався на всіх парах були тільки уточненням та поглибленням у дану ситуацію тому ми й пропустили її щоб зекономити особистий час читача. Коли вони прибули то на скалистій верхівці водоспаду не було ані душі, тільки синя курточка та смартфон що лежали на твердій поверхні, коли Яна підбігла до нього та увімкнула то побачила з десяток пропущених дзвінків, в першу чергу від Тараса та Іванки. Наступного дня в одній із львівських газет була надрукована така от стаття.
Нажаль сьогодні пішов з життя молодий чоловік Тарас віком 26 років, він був сином впливового в минулому також уже близько рік як покійного власника мереж дрібних супермаркетів. По словам медсестри що провідувала його палату, адже ще рік назад лікарі дали хлопцю невтішний прогноз, виявивши у його організмі смертельну хворобу, з цієї суботи на неділю хвороба дійшла своєї останньої фази, хлопець відключився у своїй квартирі після чого сусідка яка час від часу його навідувала негайно здійснила дзвінок до швидкої яка й доправила хворого в лікарню, отож як висловилась раніше медсестра коли вона буквально перед обідом йшла через коредор лікарні щоб провідати та ввести ліки Тарасу, то застала досить жахаючу картину, хлопець лежав непритомний посеред підлоги, увірвавшись до палати таж медсестра побачила там надзвичайний бардак, все було перевернуто з ніг на голову, всі прилади що підтримували життя хлопця були просто-таки "вирвані із корінням", у неї одразу склалось таке враження що він немов би намагався кудись негайно добратись, наче він надзвичайно спішив комусь на поміч забуваючи що і сам знаходиться на грані смерті. Провіривши його пульс медсестра офіційно зафіксувала смерть юнака. Як виявиться з часом на його похоронах будуть відстежуватись тільки три особи, як вони пізніше назвуться Яна, Мар'яна та Роман.
За словами очевидців його сім'я в минулому загинула, а усі родичі відвернулись від нього, по причині того що дев'яносто відсотків батькового спадку а це по деяким даним досить-таки кругленька сума, Тарас пожертвував на благодійність хворим дітям, а з іншими десятьма відсотками поділився зі своїм чи не єдиним найкращим другом, по догадках тих же очевидців, той єдиниї хлопець що був на похоронах Роман ймовірніше всього і був цим другом. Ідентично Львівській статті, на шпальтах однієї з обласних газет Івано —Франківщини була надрукована колонка з такою от інформацією. Батько та його син підліткового віку як це у них частенько буває відправились до лісу по дрова. Вони проживають в одному з пригірських селищ не далеко від міста Яремче. По словам батька коли вони зайшли у глиб лісу для рубки деревини, де поруч протікає річка Прут то він почув від уже не маленького сина такі от чудернацькі слова. "Тату, тату дивись туди у річку там щось схоже на крокодила чи невеличку акулу". Зрозуміло дорослий чоловік одразу ж зрозумів що ніякої акули, крокодила ба навіть Лохнеського чудовиська з роду не було і не може бути в цих краях, ось як він висловився у цій статті." — Я знав що у мого сина ще метелики у голові літають але не настільки, тому перше що мені прийшло в голову це можливо велика колода, нуу уже на крайній випадок бідолашна рогата дика тварина могла потонути від старості або була загнана мисливцями але це малоймовірно тому я зіштовхнувся на перший варіант та коли повернувся до річки куди вказував син то придивившись уважніше усвідомив що це тіло людини, яке річка частково винесла на берег, коли згідно моєї команди ми з сином рванули до нього блище то стало ясно це була дівчина віком так від 18 до 25 років, "емоції переповняли чоловіка але він продовжував розповідь даної пригоди в той час як його син біля нього ритмічно кивав головою взнаки того що батько каже правду." — Так от, я хоч толком не знаюся у медицині та все ж пульс у дівчини зумів то віднайти, а враховуючи що вона була досить тендітною а ми з моїм хлопцем щей не такі важкі дрова тягаємо (тут він щиро усміхнувся, мовляв я ще той жартівник мої любі) тому ми у двох не зволікаючи понесли її до нашого села це пів години ходьби пішки не більше, де викликали швидку допомогу що надала дівчину першу необхідну поміч після чого її доправили у ближню районну лікарню".