"він на мить замовчав, роблячи коротеньку паузу після чого з чітким наголосом так щоб до дівчат дійшло продовжив" — як ви мабуть уже догадались ситуація з нею трішки інша ніж з вами, тому я маю обов'язково зустрітись з Челсі віч-на-віч, принаймі це останнє що я можу для неї зробити. "Після чого він опустив очі глибоко зітхаючи, так тільки Роман знав усю правду але й дівчата немов би на підсвідомому рівні перейняли усі переживання хлопців."
На календарі в смартфоні Челсі випала така довгоочікувана для неї перша неділя листопада, сьогодні слід вирушати в дорогу, так, напротязі минулого тижня вона остаточно зробила свій вибір в сторону водоспаду в сторону Тараса... Та що там говорити дівчина ще тоді коли вони були тільки у двох під могутньою карпатською смирекою, де вона міцно спала на колінах у нього прийняла чітке рішення. Так все ще журналістка усвідомлювала що її чекає неминучий розрахунок з роботи ба більше через негативні рекомендацій які з великим завзяттям "накатає" шев, а вона була переконаною у тому що він це зробить, праці за професією їй точно не світить принаймі у тутешніх областях, щодо особистості Дмитра Володимировича у Челсі склалась остаточна тверда думка, він остання "сволота " яка намагається відомстити сину покійного батька репутацію якого він безпричинно колись хотів зруйнувати обливши її брудом приправленим брехнею та наклепом.
Дівчина сиділа біля крайнього вікна десь посередині автобуса, який курсував своїм традиційним рейсом Івано Франківськ — Яремче, звідки вона уже своїм ходом відправиться до такого бажаного їй бурхливого водоспаду "Пробій" що з невичерпною енергією, безкінця пробиває собі шлях до такої ж колоритної річки Прут. Дівчина вдягла навушники адже музика яка грала в транспорті була їй не по душі, та й сумна розслабляюча музика у виконані молодої співачки "Billie Eilish" це саме те що в дний час їй було потрібно, так вона хотіла трішки забутись, зануритись кудись туди у якісь фантастичний світ де літають полосаті антелопи за допомогою орлиних крил а крокодили гуляють по вулиці на двох ногах у ямайській сорочці та чорних окулярах, паралельно наспівуючи якусь веселу мелодію із 60-х років, сьорбаючи через соломинку свій коктейль зі спілих тропічних фруктів. Так і сталось вид з пасажирського вікна автобуса розпливчаста панорама якого мінялась що миті не даючи зору сфокусуватись на чомусь конкретному подіяв на неї наче гіпноз. Листопад все більше давав про себе знати, здуваючи пожовклі жовтневі листя з дерев, залишаючи їх оголених сам-на-сам із колючим холодом. Челсі любила осінь, хоча й є такий стереотип що літо краща пора року, мовляв сонце, море, пісок та все ж у літку занадто жарко тому й енергійність людей є короткочасною, як правило над нею бере верх в'ялість, втома та спрага. Зима хоча й наповнена різдвяною атмосферою, ялинка, новорічна реклама "Coca-Cola" з уже всіма відомою, затертою мелодією "Coca Cola — Christmas Song", мандарини, новорічні свята і так дальше. Але все ж на її сповна логічну думку уособленням зими, принаймі з природньої точки зору був крижаний холод, сніг, мороз та завірюха, весна як прийнято вважати "ні риба ні м'ясо" спочатку відлиги які супроводжуються багнюкою, а пізніше уже й літо не за горами, осіннь же своєю простодушністю навіює своєрідний спокій це час коли ми приймаємо рішення, час коли все слід переосмислити. Люди осінню якісь більш природні, можна ще висловитись "справжні", не так показово та награно веселі і динамічні як у літку, ну й не такі похмурі як у зимку із своїми червоними як помідор носами. З нірвани Челсі вивів дзвінок від Іванки, це було не дивно адже вона переживала, ще тоді в офісі коли їх покинув уже ненависний мабуть для них обох шеф дівчата все між собою обговорили, як вияснилось інформацію про конфлікт батька Тараса та директора трирічної давності Іванка як і обіцяла відкопала у архівах, хоча й як ми уже знаємо Челсі довідалась про це напряму від Тараса коли ті заблукали, також вона натякнула Іванці ще тоді про свій вибір. Пролунав уже третій по рахунку дзвінок без відповіді, так Челсі розуміла що слід відключити телефон та запихнути його куди подальше в якусь найглибшу кишеню. Тай що вона наразі могла відповісти, мізки стривоженої героїні були зосереджені на чомусь зовсім іншому вона була далеко від преси, роботи чи статті. Як виясниться пізніше Іванка зробить приблизно з десяток дзвінків у нікуди, які у вигляді повідомленнь про пропущені дзвінки прийдуть на смартфон Челсі коли тамтешній детектив огляне його.
Все було те саме, той же водоспад, та ж річка, ті ж вкриті хвоєю дерева от тільки напротивагу минолому разу вона була одна, абсолютно одна. Як же так, чому? чому саме сьогодні, невже його і справді не буде, Челсі яка ось уже як дві години з хвостиком стійко перебувала в очікувані свого спасителя як вона думала раніше, почала хитатись зі сторони в сторону наче звір що загнаний у пастку, в даний час пастка була в її голові. Одразу сплили ті думки які повинні були сплисти в такій ситуації, чому чоловіки яких вона так любила так з нею поступають, батько якого вона любила з притаманною дитячою наївність притуляє свої огидні з часом навічно чужі для Челсі пальці до її сідниць, а тепер друга людина чоловічої статті якій вона вперше після батька довірилась, так через дитячу травму дівчина почала триматись від хлопців на певній дистанції, начебто вона безповоротно у них розчарувалась, але Тарас абсолютно змінив її світогляд, вона немов дала чоловікам другий шанс стати бажаними у своєму житті і от тепер він звісно у переносному сенсі всаджує ножа їй у спину, принаймні так здалось Челсі. Будучи в якомусь мінливому шоці до неї поступово доходило як злід розтлумачити дану ситуацію та яких наслідків слід очікувати. Так це уже факт, про роботу журналістки та виплату за останній місяць можна уже забути та це не найгірше, значно гіршим було те що хлопець заради якого вона пішла на такій крок, хлопець якому вона хотіла прямо-таки на цьому от місці зізнатись у коханні обманув її, він не прийшов як сам же й обіцяв. Несамовитий відчай все більше і більше охоплював дівчину, в очах наче потемніло, все раптово розплилось, ліс... річка... небо... все перемішалось у єдину хаотичну картину створену психічно-хворим художником. І тут ані звітки з тих же непрохідних хащів вискочила дика коза та сама що уже два раза з'являлась перед Челсі, та цього разу дика тварина не тікала вона граційно наче породистий жеребець почала перебирати своїми ніжками йдучи прямо повз дівчину, буквально до схилу водоспаду звідки він з неймовірною силою скидає у кам'яну чашу велечезні потоки води, кізка чимчикувала підскакуючи задерши свого куцого хвоста в гору, дівчині нічого не залишалось окрім як спостерігати за такою от неординарною картиною завмерши намісті наче древня мумія, но кізка не мала наміру зупинятись, вона так же само легенько наче коливаючись на вітру йдучи своєю дивакуватою ходою до обриву неочікувано стрибнула туди в низ, туди в бездонну пропасть звідки мало хто виберається, залишивши по собі слід з різнобарвно-фанстастичних цяточок у вигляді мініатюрних зірочок, знаєте як феї із діснеївських мультфільмів коли ті летять розмахуюячи своїми розкішними крилами а позаду них тягнеться такій от слід у вигляді яскраво-чаруючого блиску. Челсі відчула як її ноги самі без чиїх небудь вказівок вирушили туди до обриву водоспаду слідом за дикою козою, визирнувши над обривом в надії побачити там унизу тварину але нікого там не було, вона наче спіткнулась об щось, ноги одна за одною наче підкосило. Челсі в останню мить тільки прийшла до тями, зрозумівши що вона стрімголов летить зі скелистого обриву прямо в епіцентр водоспаду де вода зі шаленою силою ударяється об скалисте підніжжя після чого продовжує свій шлях річкою Прут.
В той же осінній день, приблизно в той самий час в одному з львівських медичних закладів відбувалось таке дійство. Тарас прокинувся в лікарняній кімнаті лежачи на лікарняному ліжку на ньому була нереверсивна маска для подачі свіжого кисню важко хворим пацієнтам та прилад для подачі внутрішньовенної ін'єкції, це та річ за допомогою якої пацієнтам проводять переливання крові або введення лікарських препаратів безпосередньо в кров'яне русло шляхом проколу венозної судини, він нагадував потерпілого із голівудських фільмів де вони з ніг до голови були нашпиговані тими от тоненькими трубочками для подачі крові чи ще там чогось, і знову ж таки як у цих же вище згаданих фільмах він підвівся на ноги у класичному лікарняному халатику щоб розірвати все це на собі після чого твердою ходою направитись до виходу. Причиною його дій було усвідомлення того що сьогодні за день. Так він згадав що мав бути уже там в Яремчі, разом з Челсі біля водоспаду але він ось тут. Коли той підвівся хаотично вводяч своєю головою в різні сторони він угледів своїм розгубленим поглядом те що найбільше було в нагоді. Так він схопився до найближчої тумбочки волочачи за собою ці прозорі кабельки які наче море змійок старались вчепитись в нього та не відпускати, де він схопив до рук свого смартфона, після чого звісно в першу чергу набрав номер Челсі у несамовитій надії що та підніме слухавку. Та нажаль у відповідь на дзвінок пролунав невблаганний голос оператора мовляв абонент поза зоною досяжності тобто телефон виключено. Він зробив ще декілька спроб додзвонитись як це часто буває але все було марно беземоційной тон оператора безперервно тарабанив одне й те саме. Тоді довго не думаючи наш пацієнт здійснив дзвінок до тієї людини яка точно підніме від нього слухавку це звісно був Роман, де все у найдрібніших подробицях розповів своєму другові. Після чого зібравши останні сили в кулак Тарас з цими ж таки як ми висловились раніше капельними "змійками" що обсіли свою жертву з ніг до голови почимчикув до виходу змітаючи все на своєму шляху, зокрема кришталеву вазу з уже практично зів'ялими квітами які приносять пацієнтам, вона зіткнувшись у падінні з твердою підлогою розлетілась на маленькі кусочки аналогічно останнім потугам хлопця щось змінити. Він з останніх сил спромігся відкрити двері, після чого вийшовши на коридор шпиталю спробував зробити ще декілька доленосних кроків, але запаморочення в голові дало про себе знати, в очах все померкло, ноги наче хтось залив бетоном перестали слухатись, чисто вимита плитка яка формувала підлогу коридору в мить почала непропорціонально збільшуватись в очах хлопця, після фінального зіткнення із нею він відключився в несамовито імпульсивній спробі добратись до Челсі.
Той же недільний день, незадовго опісля дзвінка Тараса до друга, в тому ж автомобілі що і завжди, на всіх парах наче "Шумахер" Роман їхав за кермом до того місця що вказав йому Тарас, паралельно наче швидкісний спорткар обганяв усіх машини що були на його шляху, посаду в тривозі та напрузі сиділи дві перелякані дівчини Яна та Мар'яна, все було організовано досить хаотично та швидко тому дві подружки толком то й не розібрались що сталось і чому вони наче скажені женуть бог знає куди.