Ні, в цьому світі почуття від усього цього виникають полярно протилежні.
Втім, можливо, я помиляюсь. Як і рабі Шварцманн. Може, все правильно і за стінками гіперпростових коридорів на людство чекає зовсім не Всевишній? А істота, що протистоїть йому і з якою довелося зіткнутися екіпажу зорельоту "Льюїс і Кларк" з фантастичного трилеру Пола Андерсона "Крізь обрій", провалившись до неї крізь чорну дірку у космосі. Що ж, тоді все стає на свої місця. І наш світ дійсно наповнений божеською сутністю, яку, втім, часу від часу треба захищати від позагіперпросторових істот. Спокушуючись тоді, якщо не роллю Бога, то що роллю Моралізатора — точно.
"Зрозумівши все, Демін замружився, міцніше обійняв Мука. Як і годиться, диво сталося зненацька. Але Моралізатор заздалегідь спланував і ретельно підготував його. То що, все-таки стерти цю паскудну машину на порох? Або — навпаки — пристати на його пропозицію і разом з ним та Президентом Людства відділяти вовків від овечок?.."
Питання залишається відкритим. Спокуса триває.