Тим самим вони за допомогою звуків виражають свої почуття, власний стан та побажання відповідно до ситуації, але емоції та почуття це не комунікація як така, жінці чи чоловіку не достатньо промовити банальним тоном я злий чи зла або навпаки проголосити ми веселі у ситуації коли сумно і все зміниться, для зміни нашого емоційного стану потрібний посторонній фактор, а слова можуть виступати тільки констатацією факту.
Відштовхуючись від цього ми можемо зробити висновок що звуки тварин це не мова а просто вираження їх почуттів чи емоційного стану у діючу мить, а емоції у свою чергу є менш розвинутою властивстю живих організмів аніж мова, це підтверджується тим що здатністю свідомо мислити використовуючи слова, здатні тільки найбільш розвинуті організми на планеті Земля, а саме ми, люди, у той час як емоціями наділені і мешн розвинуті істоти, зокрема м'ясоїдні, як дикі, так і домашні тварини. І те що нам ще здавна демонструють у фільмах, казках та мультфільмах, (а саме сцени де тварини людською мовою спілкуються між собою) це всього навсього художній прийом, можливо з елементами алегорії де гієнами можуть виступати негативні персонажі, лисиці каварні, леви могутні та хоробрі і тому подібне... но це тільки нівчому невинна видумка, адже насправді тварини не здатні спілкуватись між собою на рівні того що ми люди маємо під цим наувазі, для початку вони не здатні мислити свідомо, керуючись тільки інстинктами та колективним несвідомим, які виступають базовою інформацією на генетичному рівні, закладену у ДНК кожної живої істоти у вигляді пережитого у минулому життєвого досвіду їх предків, на протязі десятків а можливо й сотень тисяч років тому назад.
А як ви думаєте чим саме керуються у житті коники стрибунці, гусениці чи черв'яки, адже вони не здатні думати так як ми, як вони приймають рішення, тай взагалі знають що їм робити у відповідний час, можна банально висловитись що це природні інстинкти, але ж що це таке і як воно працює? Попри інстинкти кожний живий організм наділений інформацією як йому жити ще зі самого народження, шляхом набутого досвіду їх предків під час своїх попередніх існувань, це і називається колективне несвідоме, те що ми творчо називаємо істинною, природою буття яка глибоко закладена у нашому нутрі. Так, під час життя новонароджені організми здатні перевершити батьків у вигляді подальшої еволюції під впливом навколишнього середовища, як природнього так і штучного, для прикладу породисті собаки чи коні яких люди на протязі сотень років штучно схрещували та розводили задля власних цілей, вдосконалюючи їх як фізичні так і розумові здібності.
Але давайте повернемось до раніше заданої теми, Сюзанна уже дійшла висновку, коли собаки лають одна на одну або коні іржуть вітаючись між собою то це не спілкування, вони просто видають звуки які символізують їх емоційний стан чи намір у даний момент життя, вони не здатні розповісти один одному як пройшов їх день, що вони їли на сніданок, або те що на наступні вихідні вони зі жінкою мають намір відправитись у гори на відпочинок, натомість за допомогою раніше згаданого емоційного стану один здатний повідомити іншому симпатизує він йому чи навпаки викликає відразу та негатив. Емоції в свою чергу слугують внутрішнім сигналом, який відштовхуючись від пережитого повідомляє нам що правильно а що ні. Для прикладу можна взяти фізичну біль яку ми відчуваємо під час зовнішніх ушкоджень нашого тіла, тим самим мозок повідомляє що це не правильно і потрібно при можливості уникати таких випадків, уявіть собі що б було якби ми не відчували жодної фізичної болі, тоді б поставивши руку на вогонь вона б згоріла ущент, а заразом й усе наше тіло, у такому разі ми просто загинемо, в той час відчуваючи різку фізичну біль ми на рефлексивному рівні моментально, отримавши через нерви сигнал від мозку відводимо руку у сторону, це стосується і будь-якого іншого контакту зі предметами що здатні нашкодити нам, те ж лезо ножа чи колючі шипи троянди. Емоції за схожим принципом, тільки на психологічному рівні подають нам сигнали зі такої характерної ділянки мозку як мигдалина, у ситуації коли ми живемо самі то часто відчуваємо самотність, яка є сумною емоцією, тим самим мозок повідомляє нам що це неправильно для нашого нормального життєвого функціонування і нам потрібний напарник або соціум, коли ми виграємо у лотарею мільйон доларів або народжується дитина чи наступає чергове підвищення на роботі ми звісно відчуваємо щастя, це позитивна емоція, тим самим мізки повідомляють що це є добре для нас і таких речей або подій нам слід прагнути у подальшому житті. Коли ми ненароком боляче зіштовхуємось лобом об твердий придмет над нами або пальцями ніг об плінтус, то попри звичайну фізичну біль ми також відчуваємо свого роду невимушену, доволі різку агресію причому самі ж на себе, адже мізки проаналізувавши ситуацію дійшли висновку що ми самі винні у даному нанесені тілесних пошкоджень, як наслідок дають волю такій емоції як лють, яка повинна втовкмачувати нам що не бажано ось так, без жодних на те причин підвергати небезпеці різні частини нашого тіла. Тому відштовхуючись від вище здійсненого аналізу, можна дійти висновку що емоції та почуття це нища форма самовираження живої істоти як такої, і є притаманною більшості ссавців, у той час як логічне або ж абстрактне мислення яке впершу чергу виражається словами є привілегією саме людської раси.
Та на жаль скептики даної статті не збирались зупинятись, безупину продовжуючи друкувати свої коментарі зі критикою, мовляв аякже візуальний спосіб міркування, де напротивагу словам ми за допомогою візуальної картини уявляємо щось, для прикладу це може бути молода дівчина яка нещодавно у парку проходила повз нас, або багряний захід сонця, яким ми милувались ще вчора з вечара.
Щодо даного аргументу Софія також навела тоді подрузі влучні контраргументи, простими словами кажучи візуальний спосіб мислення також має право на існування, тут мається на увазі одне другому не мішає. Фактом є те шо під час складних думок, до яких відноситься аналітика, підрахунок і тому подібне, ми зазвичай використовуємо саме слова.
Для розв'язування задачі, або підрахунку власних грошових заощаджень чи їх витрат ми будемо використовутати у голові чи у слух саме слова, (адже ми здатні думати як в середині себе так і висловлюючись у голос), під час створення сюжету до фільму чи книги, коли аналізуємо якість складні процеси що відбуваються навколо нас ми звісно будемо користуватись таким інструментом як слова, якими наш розум охарактеризовує відповідні предмети (та ж тумбочка чи трава) для чіткішого та ефективнішого мислення, де слова значно полегшують дану задачу, тай взагалі роблять її можливою. З іншої сторони візуальне мислення також має право на існування, ми можемо уявити у своїй голові картину або ж рухому сцену без жодних акцентів на словах, це може буде як кремовий пляж, навколо якого коливаються на вітру такі екзотичні для нас пальми, або ж динамічний танець чи люта битва двох самураїв на катанах, та попри те ця думка буде розпливчастою і туманною, вона не буде мати реалізації на конкретному рівні і без слів ми не зможемо поділитись нею з іншими, собі подібними людьми ( звісно будь-яку картину чи сюжет можна реалізувати у вигляді візуальної картини чи сцени, але у кожному такому виді абстрактного мистецтва завжди є лайт-мотив, якій як і будь-яка інша метафора чи інтерпритація підлягає словесному охарактеризуванні ). Підтвердити те що слова є значно ефективнішим та більш розвинутим способом мислення аніж візуальна уява можна елементарним математичним прикладом, припустимо ми здатні уявити без слів цифру сім, але щоб відмінусувати від 7356 таке число як 244 візуального зображення цифер буде недостатнь, у голові нам прийдеться чітко вимовляти цифри які формують собою відповідні суми чисел, щоб розв'язати цю задачу.
В принципі візуальне мислення як і словесне керується спостереженням та формується тільки коли отримує відповідну, цілісну форму.
Коли художник береться писати картину або кресляр, креслити схему майбутньої міжміської каналізації то звісно він не може зі старту, у валсній голові візуалізувати цілісне полотно або ж інший проект, для початку творцю прийдеться проводити одну лінію за іншою, робити один хаотичний мазок за другим, і тільки під час цього процесу, а в особливості пілся його завершення ми як і сам митець побачемо готову роботу, яка тільки тоді зможе піддатись чіткій візуалізації для нашого розуму. Так і зі словами, ми не здатні в одну мить представити собі цілу книгу чи вірш, нам потрібно прочитати одне слово за іншим, щоб переварити чи створити будь-який словесний матеріал.
Глибокі роздуми Сюзанни були перервані звуком цокання клавіш літер на її ноутбуці, пальці дівчини хутко та віртуозно перебирали клавіатурою немов би на фортепіано, а вона була не письменницею а піаністкою, яка грала на одній зі сцен Парижа чи Мілана.
На моніторі, який відображав чистий аркуш паперу одна за одною почали вискакувати літери, що у комбінації з іншими утворювали слова а ті в свою чергу формували цілісні речення, з яких складається будь-яке масштабне писання. Вона писала драматичний, любовний роман між маленьким хлопчиком та дівчинкою зі квітучого села, насолоджуючись короткочасним, безтурботним дитинством вони й гадки не мають, про неминуче, трагічне розставання у майбутньому.
У голові молодої письменниці промайнули туманні зображення квітучого виноградника, зеленого пагорба, старенької хижини серед лісу і навіть покрита порохом (від тривалого перебування серед іншого мотлоху на горищі) ігрова приставка "Dendi", але Сюзанна все ще не могла з'єднати все це в одну суцільну картину, полотно яке і буде її першим повноцінним романом, не вистачало якоїсь ізюминки, вишеньки на торті як б стала окрасою даного десерту який складається із таких інгредієнтів як спогади, прожитий досвід та дитячі травми які глибоко засідають у нашій підсвідомості, немов прошарки торту які ми зможемо побачити тільки при розрізі його на шматки.
Рання весна тільки починала розростатись своїм буйним цвітом, пізній сніг наприкінці березня танув під впливом теплого, свого роду тендітного сонячного проміння, яке спало міцним сном цілу зимо і от, тільки тепер вирішило прокинутись разом зі ведмедями, які також десь далеко у лісі почали визирати зі своїх теплих берліг, після тривалого зимнього сну.