Та, що підчиняє собак

Михайло Попович

Сторінка 17 з 17

"тихим голосом промовила жіночка, адже саме вона чи не єдина в селещі наважилась вказати маршрут до хижини мисливця, полісменам.

 Знаходячись на садньому сидінні Челсі не одразу побачила силует якоїсь особи на передньому кріслі, нахилившись до переду вона з радістю впізнала у ній свою найкращу подругу Іванку, яка як і минулого разу у лікарняній палаті була вся в сльозах від хвилювання.

 Челсі з легким відчуттям провини трішки відвела очі на бік, її щоки вкрились рум'янцем, знову вона була на волоску від смерті, ослухавшись настанов Іванки, знову вона опинилась в епіцентрів пригод зі трагічною кінцівкою, Іванка мовчи запропонувала їй такій бажаний стакан гарячої кави, простягнувши напій їй під ніс.

 Чорт забирай їм буде про що потеревенити!

11 12 13 14 15 16 17