Для керівництва ви просто гвинтик що бездумно виконую свою функцію, серед оточення таких же трудяг ви маєте бути недалеким хлопцем, із таким же простим лексиконом, амбіціями та поведінкою.
Практично усі чоловіки та жінки з якими він працював розмовляли тільки про буденні та елементарні речі, говорити про щось більше, зокрема мрії, мистецтво, психологію чи аналітику було якось по-дурному, адже й справді, коли ти стоїш з лопатою в руках та по коліна в багнюці то про яке в біса мистецтво можна тоді балакати, на які вищі цілі насмілюватись зазіхати? Як виняток можна відзначити потік філософії із уст людей які за дружньою компанією пили алкоголь, тоді й вони дозволяли собі злетіти в небеса, але їх політ скоріше нагадував хаотичні віражі підбитого гелікоптера чи підстрелиної качки, все ж їх мізки були затуманені, здавалось спирт промив їх наскрізь, руйнуючи бідні нейрони та інші нервові клітини, скалічена думка яка вихадила з душі таких же скалічених суб'єктів.
Отож Мартін прагнув комфорту, щоб його цінували та самореалізації у творчості чи іншій діяльності, де його продукція буде мати вплив та користь для інших.
Так, здавалось би це банальні речі, які бажають усі люди без винятку, відрізняються тільки їх масштаби та відстань яку треба пройти для їх досягнення. Тому як твердиться "кожний з нас сам собі лікар", яку стежину вибрали тією й слід керуватись і байдуже що вона встелена колючою терниною та має безліч стрімких, обривистих поворотів, звалившись у які буде важко піднятись назад, зате й на фініші, (звісно якщо ви туди добиретись) вас буде очікувати заслужена винагорода, пропорційна складності вибраної вами стежини.
На прикінці того ж березневого, недільного вечора Мартін будучи морально знесилиним закрив ноутбук та відклав його на бік, почувся веселий голос із кухні.
— Агов Мартіне... Ходи до нас, вип'єш п'ятдесять грам за друга.
— Та ні хлопці... Я ж казав, що ані каплі не вживаю алкоголь ось уже як три з лишнім роки.
— Так підходь тоді, хоч з'їши чогось, посидиш з нами задля компанії, а то якось не гарно виглядає ... "дорослий чолов'яга, який скоріш за все був чи не авторитетом номер один у цій компанії промови сказане твердо, як здалось хлопцю повчально, мовляв так правильно, такі наші традиції"
— Гаразд уже іду, тільки тапочки надіну.
Хутко вимовив у відповідь він та без явного бажання направився до шумної компанії, де зібралось більшість мешканців даного хостелу.
Та Мартіна цим не здивуєш, він був уже "битим воякою" і добре знав, що головне це бажання напитись а причина завжди знайдеться.
Один день релігійне свято, інший хтось святкує іменини чи поповнення у сім'ї, далі йде приїзд чи від'їзд когось зі заробітчан, де за традицією невідомо ким придуманою, винуватець має ставити на стіл пляшку а то й більше горілки.
Стіни кухні були повністю просоченні смердючим димом від сигарет, які Мартіну були не до вподоби ще зі самого дитинства, так він не палив оскільки йому був неприємний як запах від диму так і гіркота в роті під час та після куріння.
Раніше він десь прочитав одну мотиваційну книгу, у якій було сказано таке: коли у вас безліч мінусів та недоліківз якими ваше життя здається непомірно складним то впершу чергу слід звернути увагу та виділити особисті плюси, на які й потрібно буде у подальшому опиратись, відштовхуючись саме від них, паралельно ведучи бородьбу зі своїми слабкими сторонами.
Отож один з його плюсі, ну принаймі він сам так вважав була дисципліна, якою він зазвичай керувався у житті.
Тому дивлячись на різних людей зі свого оточення іноді йому було дивним те як вони розпоряджаються власним часом, діють те що їм заманеться, вони кидаються зі сторони в сторону, зі крайнощів у крайнощі немовби повітряний дракон що маневрує у повітрі та мечуться туди-сюди від найменшого подиху вітру, складалось таке враження що у них під ногами нічого немає, жодного підґрунтя, стержня який би міцно тримав їх на землі.
Мартін ось уже як декілька років щодня наводив собі будильник, скільки часу він має працювати над своїм розвитком, для прикладу годину читає певну книгу, дві години вивчає англійську мову ще дві програмування, можливе заняття спортом близько години і тому подібне...
Так у нього було безліч шкідливих звичок у вигляді пиття кави, смакування чіпсів, мастурбація і подібні речі накшталт цього, тому він встановлював графік коли і в яких кількостях можна давати собі слабину, для прикладу три чайні ложки кави у день і не більше, п'ятнадцять мастурбацій у місяць та тільки одна, пачка хрустких чіпсі у тиждень.
Все це допомагало йому у плані самоорганізації, розум Марітна не витрачав задарма енергію думаючи чим зайнятись в даний час якій звільняється перед нами, адже все було сплановано заздалегіть.
Його також менше гризли докори сумління відкриваючи апетитну пачку чіпсів, він не роздумував варто це робити чи ні, все ж є різниця між черговою примхою підкоритись пороку чи чітко запланована дія, яка була передбачена ще минулого тижня.
Мартін знав що набув цієї позитивної риси характеру у вигляді дисципліни а насамперед самодисципліни під час служби в армії, де він пробув вісімнадцять не цілих місяців. Так сказати що тільки армія змінила хлопця на краще і нічого більше також буде не правильно але принаймі, здобуті дисципліна та організованість були сами її заслугою.
До армії він потрапив у віці двадцять одного року, де й віддавав борг своїй державі на протязі не цілих півтора року.
Це була державна прикордонна служба України, скорочено (ДПСУ) у винятковій морській економічний зоні, штаб-квартира якої знаходилась у місті Одеса, він потрапив до морської охорони де проживав на одному зі не багато чисельних катерів проекту "1400", шифр "Гриф", місткість яких була до тринадцяти чоловік.
З однієї сторони йому пощастило адже на службу куди він потрапив не було до цього строковиків, його призов був першим, там служили тільки контрактники які й займали вищі службові посади та получали за свою працю зарплату.
Одже при відсутності старших строковиків, армійським лексиконом "Дідів" та помірно нескладному графіку і режиму щоденної військової діяльності Мартін не відчував надто відчутних складнощів, ну принаймні в плані фізичної витривалості адже щодо моральних та психологічних навантажень, то тут звісно як і в більшості армій було безліч випробувань.
Можна розпочати з того що дискомфорт який виникав у хлопця під час посиденьок з друзями чи життя під час навчання в коледжі, були просто квіточками посеред поля якщо наводити паралелі зі армійською обстановкою.
Все ж застілля рано чи пізно закінчиться, тому у гіршому випадку декілька годин можна й витерпіти, гуртожиток змінити на квартиру, пари закінчуються, а на вихідні Мартін приїзджав на декілька днів до своєї домівки, в село. У армії була зовсім інша ситуація, на катері де він проходив службу їх було десять строковиків які жили у кубрику, тобто кімнаті де сплять матроси, яка знаходилась у нижньому відсіку катера.
Це була доволі мініатюрна кімнатчина, спали вони у три яруси один над одним, зранку коли звучав сигнал підйому для ранкової зарядки вони прокидались та підводелись почергово, по декілька чоловік, які хутко одягали свою матроську уніформу та вихолили зі приміщення, тим самим звільняючи місце для своїх наступників, у гіршому випадку вони б терлись один об одного немов тюлька у консерві.
Після зарядки юні бійці разом йшли до штаб— квартири снідати, пізніше протягом дня обідати та відповідно вечеряти, що тут казати, вони, ці десять хлопців, яким долею було вирішено прожити разом на цьому тісному катері, (термін експлуатації якого, як і більшості йому подібної корабельної техніки нашої держави уже давно минув) практично весь час, двадцять чотири години на добу бути поруч один одного, вони спали під одним дахом а точніше палубою, разом стройовим маршем ходили у їдальню після чого проводили цілий день або на борту катера або поблизу нього, десь на пірсі. І така поширена думка, мовляв обличчя колег по праці чи членів сім'ї іноді сильно набридає при тривалому перебуванні поруч, як ніколи передає те що було на армійській службі хлопця, де площа катерних відсіків була компактна та мініатюрна.
Звісно на ранніх етапах та й в принципі на протязі всього терміну військової служби в плані етики та соціальної моралі хлопцю було важко, дома все було значно простіше, коли якийсь суб'єкт під час випадкової зустрічі для прикладу біля автобусної зупинки тобі не подобається то ти можеш елементарно перетерпіти його декілька хвилин у крайньому випадку годин, після чого звалити геть від особи яка у дану мить вам є недовподоби. (у думках пославши того під три чорти) Тут же як було сказано раніше не все так гладко, за спробу самоволки, тобто втечі з армійської служби на вас чекає серйозне покарання, починаючи від дисциплінарного та закінчуючи кримінальним.
Тому варіант банально перечекати а пізніше забути тут не проходить, Мартіну як і усім іншим військовим новобранцям приходилось вчитись пристосовуватись до своїх колег, адаптуватись до нового середовища, старатись зрозуміти характер інших, різні тонкості та нюанси які у нім скриваються, кого потрібно обходити десятою дорогою а з ким можна вести діалог близькій для твоєї вдачі.
Адже одні люди протилежні вашій натурі висмоктують життєву енергії зі своїх жертв, (тобто співрозмовників) немов п'явки а інші навпаки підіймають вам настрій, знову запалюючи вогник у вашому серці.
Отож коли більшість хлопців з його оточення частенько повторяли зі зарозумілою посмішкою, мовляв наша армія це просто банальна трата часу адже у нас не військо США з якого ти виходиш справжнім "Рембо", що пізнав усе ремесло військової служби стріляючи зі різноманітної надсучасної зброї, у нас же занедбаний сарай, де замість автомата ти всю службу проводиш зі мітлою в руках, вислуховуючи найекстравагантнішу лайку якогось там пихатого сержанта у власну сторону та витираючи зі переляканого обличчя його слину, яка як і матюки буйним потоком вилітають зі брудного рота раніше вказаної особи.
Ну й по-друге знову зі ноткою фальшивого самовдоволення повторювали вони, аніж витрачати рік ба більше півтора на безглузду службу краще поїхати кудись на роботу, там хоча б гроші можна заробити, не розуміючи як вони помилялись вважаючи армію простою тратою часу, де в кращому випадку ти декілька разів вистрілиш зі автомата або трішки покращиш свою фізичну форму.