"Останні слова хлопця прозвучали трішки іронічно, він сказав їх у пів голоса щоб дід Богдан якиц йшов попереду не почув його, паралельно вказавши дівчатам на старця коротким поглядом, після чого знову повернувся до них."
— Та заспокійся Рома, ми ж тобі уже все розжували "сказала трішки роздратованим на нього тоном Яна" — місцеві чоловіки з бару сказали нам почекати до вечора, що ми і зробили, частково вони мали рацію адже з вашого зникнення щей не пройшло тоді декількох годин, бог знає що з ними могло статись, можливо вони трішки заспала або просто вирішили нас розіграти, тепер вже зрозуміло вони і справді чорт побери заблукали, браві хлопці з пивнушки так і не прийшли нам на допомоги, ми уже готові були телефонувати у поліцію як раптом ні звістки винник ось цей як ти висловився дивний старець "в останній фразі Яна капля в каплю як Роман трішки знизила тон, та на долю секунди перевела погляд на дідуся щоб вказати про кого йдеться розмова.
— Ясно, все з вами ясно... і що тепер? ми йдемо посеред ночі, ось уже приблизно 45 хвилин, а від нашого поводиря ані слова "тут фантазія хлопця дала собі волю, мабуть під ефектом американських фільмів жахів про загубленних, для прикладу така франшиза одного з його улюблених фільмів "Поворот не туди" — що якщо ... "промовив парубок шепотом"— цей схиблений дідуган заведе нас кудись далеко в глиб лісу, після чого ми провалимось у яму, тобто пастку яка з гори добре замаскована землею, з якої ми не зможемо викарабкатись, після чого він "нашпигує" нас наркотиками, а після чого "гримаса Романа в дану секун ду нагадала усмішку божевільного маньяка" — він вас зґвалтує дівчата а мене розчленує на кусочки, в кращому випадку надіне на мене ланцюга,ще більше накачає наркотиками та зробить своїм рабом як і вас. "Яна була уже готова що має духу завдати Роману удару ногою між проміжністю його ніг, йдучи позаду нього вона з легкістю це б зробити але Мар'яна заспокоїла ту мовляв" — Давай ти зробиш це пізніше Яна, зараз не найкращий час для цього, можливо такі от дурненькі жарти від нашого пройдисвіта це саме те що нам необхідно в даний час.
— Браво Мар'яна, я завжди знав що взяти тебе в нашу команду була хороша ідея на відміну від нашої запальної Яни... "він сказав це з ледь відчутною ноткою сарказму в сторону дівчини, зрозуміло жартуючи адже без неї він точно б не був таким веселуном, в принципі Яна це розуміла тому промовчала у відповідь, їхнє мовчання яке порушував тільки гул нічного лісу тривало не довго, допоки дід Богдан чи не вперше за весь їх пошуковий похід повернувся до них з такою от промовою, як завжди паралельно почісуючи свою уже сиву бороду в якій можливо застрягли останки його обіду чи сніданку." — Хехх.. "даний протяжний звук наче вилетів з діда, який до цього йшов не зупиняючись, після чого уже продовжив свою розмову нормальною людською мовою" — бачу молодь сьогодні не терплива, я хоч уже глуховатий та ще не на скільки щоб взагалі нічого не чути, тому вибачайте що трішки краєчком вуха послухав ваші особисті теревені, та це нічого я в молодості був такій же нетерплячий та запальний" дід подивився на Романа, хоча й була ніч але якщо б хтось присвітив на обличчя хлопця в цю мить, то побачив би легкій рум'янець на його щоках."
— Ну що ж мої дітлахи давайте уже блище до суті "сказав стариць уже більш серйозно та сконцентровано, налаштований на те щоб все їм розтлумачити" — коли ви дівчатка привели мене до місця де ви влаштували ночівлю, де ми прихватили цього юнака якого нам прийшлось розбудити "він перевів скляний погляд на Романа, і знову червоний рум'янець розмалював його обличчя, тому що хлопець і справді так довго чекав на дівчат що в останню мить заснув безтурботним дитячим сном біля палатки" — так про що я там, а точно... все проаналізувавши в мене виникло декілька варіантів куда могли запропаститись ваші друзі, ми обходили уже практично усі з них так нічого і не знайшовши, залишився тільки один, чуєте як тріщать дрова, це хтось розпалив ватру неподалік, світло і дим ми не бачемо адже їх нам закривають щільно оброслі хвоєю смереки, но щось мені підказує що за ними скривається наші безпомічні загубленці.
— То якого ж чорта "скрикнув Роман, щодуху рванувши поперед дідуся, продираючись скрізь густу хвою, яка наче маючи свій інтелект старалась не пропускати хлопця."
Там їх очікувала досить-таки дивна картина, Тарас та Челсі наче й нічого не було, безтурботно сиділи навколо вогнища, в руках у них були тонкі гілки дерева що заміняли їм шомполи на яких смажились маленькі апетитні шматки грибочків біля них була розпростерта курточка Тараса на якій була ще добряча купка тих же опеньків, які чекали своєї черги погрітись на гарячому вогнищі після чого опинитись у шлунку наших головних героїв.
Наступна сцена була такою, Роман що має духу помчався до них, паралельна спотичкаючись об хмиз адже через темряву практично нічого не видно, вводночас викрикуючи такі бурхливі, сповнені емоцій слова" — Ах ви сучі виродки, що ви тут в біса виробляєте, ми собі місця не находимо ось уже напротязі цілого дня, робимо все задля вашого порятунку а ви тут грибочки смажите! "але ці слова не були сповнені якоїсь ненависті чи образи, скоріше це нагадувало ситуацію коли молода матуся уся у відчаї йде на пошуки свого сина який граючись у дворі із друзями чомусь запізнюється до дому, і коли вона знаходить його у одинадцятій годині ночі з ніг до голови у багнюці вона душі в собі не знаходячи від щастя, проливає сльози радості що той знайшовся, паралельно лупцюючи свого сина березовим прутом по зідницях роблячи їх червоними як помідор. "Дальше відбувається така от кумедна картина Роман бере курточку з грибами про яку ми раніше згадували та перевертає її над Тарасом струшуючи грибочки тому на голову, дівчата направились до Челсі і на противагу специфічному прояві любові від Романа вони лагідно обняли дівчину, притулившись своїми рум'яними щоками до холодного як крига обличчя коліжанки, дівчата заплакали, Челсі також, Рому дана картина трішки зворушила тому він отямився взявши себе в руки.
Таємничий дід Богдан спостерігав за тим що відбувається на відстані, і якщо б у той момент хтось подивився на нього, тоб побачив би на його гримасі ледь відчутні нотки щирої посмішки, після якої показались поодинокі зуби старця, яких ставало все менше і менше, так можливо його жінка, діти чи внуки скажуть що це брехня, либонь цей чолов'яга уже от як декілька років а то й десятиліть не демонструє світу свої 32 зуба, такій от у нього склався характер чи то від важко прожитого життя чи то його життя було таким важким із за характеру, це ми уже не довідаємось.
— Дай хоча б оцінити опенька на смак "перше що прийшло до голови Роману, який уже абсолютно прийшов до тями"
— На ось тримай, але дивись не обпечись "Челсі здійняла зі свого патика що був заміною шомполу шматочок уже готового, рум'яно запеченого гриба та дала Роману, після чого вона і Тарас поділились з рештою осіб смаженими на вогні опеньками в знак вибачення за те що змусили усіх так хвилюватись, звісно насправді вони абсолютно ні у чому не були вині, можливо...
— Ви дідусю також беріть пригощайтесь, що ж ви стоєте наче засватані підходьте поблище, погрійтесь разом з нами "сказав Роман, стараючись згладити свою вину за те що раніше в дорозі так висловлювався про нього, говорив він це з трішки опущеним очима, розуміючи що був не правий роблячи передчасні висновки щодо старця. Той погодився кивнувши головою на знак згоди він мовчки пішов до так званого столу."
— А це ваш рятівник "радісно мовила Яна, після чого як і усі інші спрямувала свого погляду на винуватця свята"
Розділ 7
"Фінал"
Ця ніч завершилась прогнозовано, без нових неочікуваних сюрпризів, наші молодята один поперед одного не могли надякуватись дідусю за допомогу у пошуках, він же у відповідь ніяково червоніючи, повертав голову або в сторону від них або додолу щось там бурмочучи собі під ніс, мовляв та що ви не потрібно... ви в принцепі не так далеко і зайшли, тому самі б знайшлись... і тому подібні відговорки. Дальше вони виплеснули свої емоцію що накопились за цей тривожний для обох сторін день, Тарас вирішив промовчати щодо інциденту з Челсі, тому трішки злукавив мовляв вони будучи під градусом задалеко зайшли надто пізно це усвідомивши.
Челсі поглядом подякувала Тарасу адже сама то не зрозуміла що з нею тоді відбулось, в свою чергу дівчата з Романом розповіли про їх план порятунку, пригоди в барі та загадкового але як виявилось згодом найдобрішого у світі дідугана, просиділи вони до світанку, гриби на диво були їстівними, мало що не дотягуючи до терміну "смачними" но це все ж таки краще чим нічого. Вони поїхали до дому на світанку попрощавшись та ще раз подякувавши своєму рятівнику, усю дорогу в машині практично панувала тиша, ще вчора в ночі вони виговорились в досталь наскільки що фактично нічого було ще добавити, можна сказати що на шляху до своїх домівок вони відпочивали морально та емоційно, враховуючи що їм прийшлось пережити. Роман кируючи автомобілем висади Челсі біля її квартири, вона попрощалась з ними, не забувши поцілувати дівчат у щічку в знак прощання виходячи зі салону, після чого її друзі поїхали дальше своїм маршрутом до серця країни міста лева.