Міжнародні радіостанції відреагували швидко, але й вони також були спантеличені розвитком подій: до того ж інформація надходила з непідтверджених джерел. Знову на деякий час інформаційні повідомлення з Маріуполя опинились в центрі повідомлень по всьому світі. Але цього разу вони мали яскраве тривожне забарвлення. Продюсери із СNN гірко пожалкували, що відізвали свого кореспондента з Маріуполя одразу після проведення повторного голосування.
А Сем Джош спокійно доповідав своєму керівникові:
– Завдання виконане. Наші доповідають, що більшість активних конкурентів знищена. Залишились двоє з групи фінансової підтримки та двоє зв'язківців – для створення видимості фактору випадковості.
– Спасибі, Семе. Я читав огляди у пресі. Блискуче виконання. Певен, що "Моссад" нічого не запідозрить.
– Згоден із вами.
– А тепер власне до самої справи: що відомо про розробника?
– Поки наші агенти нічого не повідомили. Шукають, сер.
– Я тут трохи подумав і гадаю, що наш розробник або група розробників, що до речі, ймовірніше, неодмінно повинні втрутитись в ці події. Треба це використати. Негайно: орієнтуйте агентів на визначення сфери дії можливого впливу. Дайте їм ще двадцять чотири години і наполягайте на скорішому виконанні завдання.
– Так, сер.
;
;
;
/*-------------------------------------26----------------------------------*/
;
Тим часом хлопці зібрались у своїй конторі. Вони були дуже засмучені несподіваним і дуже швидким розвитком подій.
Анатолій подивився на інших.
– Що ви думаєте з приводу бешкетництва в місті?
– Може це якійсь побічний ефект впливу? – обережно висловив свою думку Олександр.
– Не виключено... Ми ще багато чого не знаємо про механізм роботи нашого відкриття, – відповів йому Вадим. – Але у мене таке відчуття, що ці події носять штучний характер... Хоча вони, – він розвів руками, – дійсно почались практично одразу після повторного голосування... Підкреслюю, після повторного. Крім того, ця хвиля насильства значно виходить за межі нашого впливу.
Віктор уважно подивився на Вадима.
– Треба негайно вгамувати бешкетництва.
– Знову-таки впливом? – поцікавився Анатолій.
– Нам нічого іншого не залишається. Ситуація може вийти за межі нашого теперішнього контролю. А тоді і ми вже нічого не зможемо зробити...
– Ми не можемо з нашими паличками їздити по всій матінці-Україні... – сумно посміхнувся Сашко.
– До діла, хлопці, – сказав Вадим. – Я підтримую пропозицію Віті і також пропоную негайно вгамувати неконтрольовані процеси.
Хлопці взяли в руки гілочки та схилились над столом.
Для більшості жителів міста бешкетництва вгамувались несподівано. Раптом. Одразу.
Багато з тих, хто вирішив подивитись у вікно, міг побачити, що тільки-но юрба п'яних бешкетників бігла по вулиці і раптом зупинялась та починала швидко розходитись.
І тільки у віддалених районах міста, поки що недоступних впливові, декілька груп погромників продовжували бешкетувати. Але масштаб цих погромів різко зменшився і трохи згодом з погромниками розібрались робітники правоохоронних органів міста, які були підсилені спеціальними групами з обласного міста Донецька. Ситуацію було взято під контроль.
;
;
/*-------------------------------------27----------------------------------*/
;
В Ізраїлі мемуне "Моссад" зібрав позачергову нараду консультативної ради. Як виключення, на ній уперше був присутній прем'єр-міністр.
;
/*Мемуне – вищий шеф.*/
/*Консультативна рада складається з міністрів уряду.*/
;
– Справа торкається надсекретної операції, яку ми проводимо в Україні, точніше в місті Маріуполь, – розпочав нараду шеф розвідки. – Ви всі знаєте про безпорядки у цьому місті. Повинен сказати, що в ході заворушень загинули одинадцять наших найдосвідченіших агентів.
Він зупинив свою доповідь та глибоко зітхнув.
– Спочатку у нас складалось таке враження, що заворушення були штучно організовані з метою знищення усієї нашої групи: ви знаєте всю найважливішу інформацію щодо цієї справи. Знаєте, що ми отримали перші дані про неї з надр АНБ. Завдяки нашій агентурі. Спочатку у нас виникло припущення про можливі протидії американців. Але півгодини тому надійшло повідомлення від групи "коф", що вони та група "хет" залишились в живих. Вони повідомляють, що юрба бешкетників просувалась вулицею та трощила усе на своєму шляху. Потім чоловік п'ятдесят відкололись від натовпу і почали ломитися до бази групи, яка, на жаль, знаходилась в приватному магазині. В ході швидкого обговорення група "алеф" взяла відповідальність на себе і вирішила відіслати зв'язківців та фінансистів і разом з іншими бойовими групами відбитися від нападників.
;
/*"Коф" – підгрупа зв'язківців.*/
/*"Хет" – підгрупа фінансистів, яка дбає про фінанси, наймання конспіративних квартир та забезпечення доставки агентів на місця.*/
/*"Алеф" – підгрупа досвідчених убивць.*/
;
– Зв'язківці не знають, з яких причин їм це не вдалося. Але картина дуже схожа на дійсну: я особисто знаю керівника групи "алеф" Еліаху Ревіві, досвідчений військовик, він міг піти на такий крок. Інформація для присутніх: ще до початку цих подій наші встановили на легковики американців радіомаячки, – він повернувся до прем'єра. – Маленькі радіопередавачі, які працюють по півсекунди один раз за годину. Тобто навіть за втрати значної частини групи ми можемо стежити за об'єктами з годинною дискретизацією, адже такий маячок досить важко викрити. Особливо за нестачі часу.
Мемуне говорив з опущеними до столу очима. Він закінчив свою доповідь і показав це подивившись на усіх присутніх міністрів і зупинив погляд на прем'єр-міністрі.
– Певен, що надважливість справи диктує нам продовжувати цю операцію, – сказав той. – Які будуть пропозиції щодо складу іншої групи?
Усі дипломатично мовчали: нікому не хотілось брати на себе зайву відповідальність. Мемуне відчув, що затягувати паузу далі вже неможливо:
– Ми повернемо сюди агентів із першої групи, щоб детально розібратись в причинах того, що відбулось. Натомість негайно пошлемо до України зовсім нову групу агентів. Але, повинен сказати, цього разу ми можемо відстати від американців...
– Максимально використати наших агентів в АНБ, – тихо наказав прем'єр. – Навіть, коли вони будуть викриті, ми зробимо все можливе для їхнього спасіння. Гадаю – усім присутнім зрозуміло, що справа варта того.
Він поклав руки на стіл, сперся на них та встав із місця. На цьому коротка нарада, а точніше відкритий обмін думками між мемуне та прем'єром, закінчилась.
;
;
/*-------------------------------------28----------------------------------*/
;
Вільям Годріч добре розумів, що довго притримувати інформацію такої важливості йому не тільки не вдасться, але й дуже небезпечно: тепер досить багато людей було залучено до операції. Тому він, після розгрому ядра ізраїльської групи, підготував секретну докладну записку для президента країни. Він свідомо пішов на такий безпрецедентний крок: обминаючи своє безпосереднє керівництво, звернувся прямо до президента. Його доповідь була розроблена таким чином, щоб підштовхнути президента до думки, що надважливість справи диктує посвячувати в неї якнайменшу кількість осіб. Тобто має смисл доручити оперативне керування справою на цьому етапі саме йому, Годрічу, зрозуміло, з негайним інформуванням про розвиток подій вищих осіб держави. Така тактика давала йому можливість бути завжди на крок попереду конкурентів, і дозволяла вчасно особисто втрутитись в події на випадок небажаного сценарію їхнього розвитку.
Президент особисто затвердив його доповідь та надав йому повноваження діяти відповідно обстановці. Правовою підставою цього стали положення того самого секретного меморандуму, сім сторінок якого були підписані Гаррі Труменом в далекому 1952 році.
;
/*Трумен Гаррі (1884-1972) – президент США з 1945 по 1953 роки.*/
;
Годріч був задоволений цим рішенням: усе йшло за його розрахунками. За його особистим планом. Залишалось знайти винахідника впливу або винахідників. І отримати владу над світом.
Тим часом оті самі винахідники сиділи у своїй конторі і розмірковували над бурхливими подіями останнього часу.
– Я не знаю, як трактувати те, що відбулось в нашому місті, але мені не подобається ця хвиля насильства, – заявив Вадим.
– Не хочу повторятись, – сказав Сашко, – але скажу знову: може це якійсь побічний ефект впливу?
Анатолій подивився на нього і запитав:
– А на чому базується твоє припущення?
– Ми не вивчили саме явище і приступили до великомасштабних експериментів, – відповів Олександр. – Хіба цього не достатньо?
– Зрозуміло, що достатньо... – погодився з ним Анатолій. – Але ж після останнього використання впливу ситуація стабілізувалась...
– Так, стабілізувалась... Але чого чекати далі? – сказав Віктор.
– Не знаю, чому, але я не можу відбутися почуття, що в даному випадку ми мали справу зі штучно розробленими подіями, – висловив припущення Вадим.
– А на чому базується твоє припущення? – повторив запитання Анатолій.
– Спочатку відповім Сашку. У мене не виходить із голови те, що масштаб цих заворушень був значно більшим зони нашого впливу... Адже ми поки що можемо впливати переважно на Лівий берег, тобто лише на певну частину міста. А ці заворушення почались практично одночасно по всьому місту...
– А ти не виключаєш, що носії нашого впливу не могли передати його далі? – припустив Віктор. – Адже такого варіанта ми ще не розглядали.
– Може, і могли. Ми не знаємо точного механізму дії впливу та характеру його розповсюдження, – відповів Вадим. – Але мене непокоїть склад бешкетників. Якщо це була побічна дія, то, погодьтесь, в заворушеннях повинні були взяти участь тільки потенційні виборці. Тобто люди старше вісімнадцяти років. Однак переважна більшість бешкетників, ви самі бачили, складалась з молоді до вісімнадцяти...
– Ти хочеш сказати, про ту нестійку частину суспільства, яка найлегше піддається на підбурювання? – підхопив ідею Анатолій.
– Так. Особливо під впливом різних розігріваючих засобів...
– Але кому було потрібно під'юджувати молодь у нашому місті? – здивовано запитав Олександр.
– Я не знаю... Але саме це питання непокоїть мене більш за все, – зітхнув Вадик.
– Невже ти хочеш сказати, що про наше відкриття хтось дізнався...