Цей льох відрізнявся від більшості собі подібних, адже як правило у селах практично кожна сім'я має погріб, який свого роду був попередником холодильників для зберігання овочів та інших продуктів що мають властивість псуватись, так от він був значно глибший та просторий дечим нагадуючи підземний бункер, з-під люка до низу була прилаштована невеличка драбинка для спуску у середину, довго не вагаючись Челсі спустилась туди, візуально це приміщення нагадувало нору яка була абсолютно нічим не облаштована, щоправда зі стелі стирчало декілька акумуляторних світильників забезпечуючих мінімальне освітлення, земля під ногами була вологою як і тутешнє повітря, сирість буквально пронизувала її, поглянувши вгору над собою дівчина побачила привідкритий люк, проміння вечірнього сонця під кутом потрапляло в середину відбиваючись від бічних, глиняних стін. Зробивши декілька кроків уперед вона помітила дещо інтересне, подиву Челсі не було меж, в одній зі бічних стін ідентично елітним винним погребам були розміщені пляшки напою, які зберігались у своєрідних комірках будучи засунутими у землю для кращого настою, тут було багато скляних пляшок, на око не менше п'ятдесяти штук як червоного так і білого вина різних марок, знаходились вони у невеличких проміжках між собою, ще далі на протилежній стіні немов на показ висіли на маленьких гачечках, вздовж одна попри одну з десяток вилизаних до блиску гвинтівов різних моделей та калібрів, а у дерев'яному контейнері неподалік зберігалась велика кількість набоїв і добре оздоблених мисливських ножів, стало зрозуміло що ця кладовка скоріш за все була арсеналом для зберігання зброї мисливця, на неї нахлинуло різке відчуття клаустрофобії тому та прийняла рішення хутко піднятись на гору.
Зробила вона це за допомогою тієї ж уже місцями прогнилої драбинки, як тільки її голова опинилась на свіжому повітрі виглядаючи неначе кріт із нірки, вона зробила глибокий вдих щоб наповнити свої легені свіжим киснем.
Молодці собачки подумала вона, мабуть вони також інстинктивно вирішили підказати своїй новій господарці де знаходиться погреб із безліччю корисних речей, можливо їм подобається такій от спосіб життя, всі ці жахливі смерті, погоню та залякування туристів вони вважають просто якоюсь грою, так, зрозуміло вони звичайні мисливські пси які просто стали жертвою схибленої психіки свого минулого господаря, вони всього-на-всього виконували його команди не маючи наскільки розвинутого інтелекту для мислення, адже тоді вони можливо б дійшли висновку що це аморально та не правильно.
Вона знову пильно поглянула на зграю покірних хижаків, все ж подальшого бажання виправдовувати чи звинувачувати їх не було, з однієї сторони вони були катами а з іншої стали жертвою кривавого диктатора, у багатьох статтях по психології як цього так і минулих століть часто вказували на те що піддані тирана, будь це Гітлер чи Сталін які виконували всю брудну та криваву роботу а саме катування та масові ліквідації людей, зазвичай вважали себе безневинними, зсилаючись на те що вони просто виконували призначене їм завдання або команду.
Судити їх у неї не було ані наміру ані часу, тому вона командою заманила їх у середину погріба, що на її ж подив вдалось досить легенько зробити адже собаки практично у рядок одна за одною стрибнули в яму, їх грайливі погляди були спрямовані в гору на свого господаря, вони висунули свої слизькі язички в очікувані на нові вказівки але нажаль це був останній раз коли вони споглядали на неї, наступники кроком Челсі хутко схопила руками люк та зі тріском закрила його а заразом й усіх собак які були у середині, вони вчинили гучний галас своїм гавкотом та скавулінням, але на превеликий жаль їх нікому було почути.
Нарешті взявши себе в руки журналістка наважилась увійти до хижини, дорогою туди вона на мить жахнулась від своїх же думок, адже деякій час тому, сидячи за столиком та попиваючи вино їй на долю секунди спала думка чи може й справді зайняти пост мисливця, стати убивцею, маючи у своєму арсеналі міні-армію вірних лайок, декілька гвинтівок та хижину, але тут же отямилась, скоріш за все це внутрішній сигнал у вигляді імпульсу від мітки все ще пронизливим ехом лунав із її нутра.
Виправданням для Челсі було тільки одне, вона й справді як морального так і фізично сильно виснажилась, після нещодавно пережитого практично у будь-якої нормальної людини може "знести башню".
В середині домівки була невеличка піч із кефалю кавового відтінку, у якій потріскували ще недогорілі березові та букові дрова, біля бічної стіни було одномісне ліжко встелене дошками з гладко відполірованою поверхнею, на якому була подушка з якої у різнобій випадало пташине пір'я та вовняне, недбало згорнуте на бік покривало.
Серед одноманітного декору, де практично все було у занедбаному стані та без жодних тонкощів, призначене тільки для практичності та прямого грубого використання вирізнялись чучела диких тварин на стінах, які немов живі дивились на тебе з верху у низ, мабуть у безнадії благаючи про спасіння. Тут були екземпляри таких тварин як сова, дика коза, лось та ізюминкою на торті була гігантська голова бурого ведмедя, буквально посеред спальної кімнати.
Зі сторони здавалось що це типічна занедбана хатина будь-якого сільського відлюдника що живе усамітненим життям посеред лісу, і нічого такого тут не було підозрілого от тільки на очі Челсі приглянулись зачинені на завісний замок дверцята, ключа нажаль у неї не було тому довго не мислячи дівчина звела курок ствола та вистрілила пряму у замок який одразу ущент розлетівся на кусочки, після чого дверка як у стереотипних фільмах жахів повільно зі насторожуючим шурхітом трішки привідчинилась.
З першого погляду кімната по ту сторону дверей була схожа на звичайну кладовку, вона була забита безліччю непотрібних речей, як от стара мітла чи каструля із протертою діркою.
Але найбільше в очі їй кинувся не тепічний для такого помешкання та його власника одяг, що був хаотично розвішаний на маленькій шафі з уже облізлою фарбою, тут були різнобарвні, скоріш за все молодіжні речі, серед яких декілька як жіночких так і чоловічих курточок, а також взутя, головні убори та штани такої ж категорії населення.
Жваво перебираючи їх одна за одною, Челсі ненароком натрапила рукою на компактну тумпобчку яка була завалена даним одягом, відкривши на силу одну зі шуфляд яка явно потребували смазки вона побачила велику кількість мобільних телефонів різних часових періодів та моделей, тут були як старі кнопочні пристрої так і сучасні сенсорні смартфони, щоправда усі вони були розряджнені, порившись ще деякий час у цій заваленій кладовці, зокрема у знайденому одязі дівчина випадково натрапила на ще одну цікаву знахідку, з однієї балонової жіночої курточки червоно-гранатового відтінку раптово випало декілька фотографій маленького розміру, піднявши їх з покритої великим шаром пилу підлоги Челсі вибігла на подвір'я щоб краще розгледіти що на них було зображено.
Побачивши сімейні родимки на відповідних частинах тіла у двох молодих дівчат що мило усміхались на селфі-камеру, журналістка із жалем, уже якій за сьогодні раз пролила сльозу, так це були ті самі сестри що безслідно зникали минулого року, саме їх нещасних батьків вона навідувала декілька днів тому назад, натрапивши на відповідне оголошення в інтернеті. Хоча б якийсь промінчик щастя засіяв у її сповненій непроглядною пітьмою душі, адже тепер убиті горем батьки будуть знати правду, будуть знати хто убив їхніх доньок, та для початку їй самій потрібно буде придумати як вибратись з лісу живою.
Коли стрес та тривога поступово стали спадати їх замінили інші природні процеси, які до цього були приглушені та відведені на задній план.
Живіт дівчини невблаганно став бурчати, сигналізуючи про те що не слід його ігнорувати, від голоду у неї запаморочилось у голові, згадавши про піч та вогонь дівчина повернулась назад у хижину, де натрапивши на кухню взялась нишпорити навколо, їй добряче поталанило коли перед нею на одній з обмазаних жиром полиць показався апетитний, запечений шмат м'яса, частково зачерствіла, покрита пліснявою буханка хліба та половина головки цибулі.
Звісно на дану незамисловату страву у такому ось вигляді та асортименті, проживаючи своїм буденним життям у місті Челсі б навіть не глянула а що вже говорити про її споживання, але в даній ситуації коли слюні практично самі витікають із рота а живіт бурчить як трактор, у неї не було іншого вибору.
Скоріш за все це було м'ясо дикої кози чи зайця у формі стейка, воно було холодне але смакувало непогано, спожиту їжу тільки бог знає якого терміну виготовлення вона запила раніше згадуваним вином, без церемонії спорожнивши пляшку до дна.
На дворі ставало все темніше, допоки сонце остаточно не сховалось за горизонтом, нажаль іншого варіанту окрім як залишитись у хижині на ночівлю не залишалось, все ж зранку куди видніше.
Спала вона на місцями прогнилій підлозі, нехтуючи ліжко на якому до цього спав кривавий душегуб, постиливши під низ одяг який вона раніше знайшла, ним же вона і накрилась.
Сон полонив дівчину у ту ж мить коли вона заплющила очі, враховуючи наскільки сильно та була виснажена.
Опинившись у власному сновидінні Челсі побачила знайомий їй водоспад з якого текла червона вода, її ноги немов маючи власний інтелект рухались прямо уперед, все блище до обриву, їй чулись знайомі голоси колишніх друзів серед яких виділявся рішучий голос Тараса, він обіцяв що зустрінеться з нею на цьому ж місці але нажаль його не було, раптом з лісу граційною ходою виринула коза, яка рухалась прямо на неї перескакуючи з ніжки на ніжку врешті-решт стрибаючи прямо у прірву, безслідно розчиняючись немов казкова фея у гирлі водоспаду, слідом за нею із хащів показались злі породисті лайки, вишкіривши свої страшні та криваві пащі з яких стікала все ще тепла кров, вони гарчали але ненаважувалась нападати, неочікувано вони притихли з острахом повернувши лахматі голови назад до темних лісних хащів, з яких вийшов добре знайомий їй старий мисливець у камуфляжі зі гвинтівкою на плечі, він порпався своїм брудним пальцем у зубах, раз-по-раз повторяючи такі слова "ось і моя мила дівчинка, тепер ти будеш виконувати мою роботу, тепер ти станеш убивцею...".