"Богдан продовжуючи ненаситно поглинати смачну вечерю тільки кивнув головою на знак згоди, паралельно гортаючи стрічку новин "facebook" на своєму смартфоні."
— А ну негайно вимкни цю дурницю! Злосно прогримів чоловік, буквально після п'яти хвилин перегляду даного стендапу" — хто тебе нарадив Сюзанна дивитись таку маячню, вони ж лаються як скажені, гляди ще наш хлопчик набереться цих слів, вони ведуть свою розмову надто зухвало, іноді зарозуміло як деякі чоловіки.
Богдан явно не цікавився новітніми течіями у культурі, йому було достатньо недалеких, дешевих розважально-гумористичних шоу та старих, малобюджетних російських серіалів про поліцію чи війну.
— Ну взагалі мене на це підсадила Софія..."зніяковіло, від різкого випаду агресії чоловіка промовила Сюзанна" — мені здаєься дівчата чудово виступають, можливо тобі слід дати їм більше шансу щоб проявити себе, все ж декілька хвилин почутого маловато щоб робити якісь висновки.
Безнадійно продовжувала переконувати вона Богдана що той неправий, та все ж у душі дівчина добре знала його непохитну натуру.
— І знову ця Софія... "байдуже, трішки зі присмаком явного презирства процідив Богдан, водночас жуючи все ще гаряче пюре" — Скільки разів я тобі твердив щоб ти перестала з нею контактувати, знаєш у мене уже починають виникати підозри що саме її фактор негативно впливає на тебе та твою поведінку в цілому.
На мить Сюзана розлютилась після сказаних слів але одразу ж взяла себе у руки та промовчала, вона знала що по вечорах, будучи морально виснаженим після денної роботи його нерви іноді дають слабину і він позволяє собі свідомо чи автоматично зірватись саме на ній, причому будь-яка причина може цьому послужити.
А по-друге, що толку захищати Софію адже жінки даного темпераменту були не у його стилі що тут говорити він не переносить їх на дух, все ж він як і більшість соціальних людей операється на традиційні, універсальні цінності, якщо нормою є весілля тоді воно стане і моєю ціллю а якщо щастя принесе тільки новенька квартира або ж авто за власноруч зароблені кошти то ця мета стане й моїм приорітетом. Так і тут, він бачив жінок своїх колег, можновладців та депутатів різних чинів, усі вони були як моделі а поводили себе як панянки, впринцепі вони ними й були, їх амбіції, зацікавлення та розмови зводились до чергових подорожей у Доху чи Маямі та обговорення коштовних подарунків від їх любимих, у вигляді новенького авто або ювелірних прикрас зі дорогоцінних металів.
А Софія була буквально їхньою протилежною стороною, це й мабуть полонило почуття Сюзанни до неї.
Так, у тих жінках її статусу також було багато чого із позитивного, і було б не справедливо думати про них тільки погане, вони займались фітнесом, дотримувались різноманітних корисних для організму харчових дієт, часто зустрічались разом щоб весело провести час, розмовляючи про нові рецепти та модний одяг, але у них не було, якби висловилась сама Сюзанна якоїсь іскринки, вогника в очах який би їх турбував, змушував задуматись чи все вони роблять правильно, так з позиції еволюції виживання власної персони вони виконали на ура, забезпечили як себе так і своїх майбутніх нащадків на декілька поколінь вперед, якщо звісно у світі все буде добре та стабільно, та це й усе, вичавити максимум зі свого найскладнішого органа під назвою мозок їм нажаль не удалось, вони заборонили самі ж собі творити істинне мистецтво, піддавшись спокусі матеріальних благ суспільства.
Вечеря закінчилась у супровіді тиші зі ноткою недосказаності, чоловік підвівся та пішов у спальню, Сюзанна ж вимкнула плазмовий телевізор, помила посуд та вийшла на балкон щоб викурити бодай одну сигарету, їй потрібно було заспокоїти свої нерви.
На дворі була темна груднева нічка, снігова метелиця весело кружляла над домом, так, крижаного зимового морозу ще не було але сліпучо білосніжне покривало уже вкривало землю під ногами.
Вона дістала з кишені пачку сигарет та приклала одну до губ, запальничка спалахнула перед нею як і спогади із того, студентського життя дівчини.
Їй було вісімнадцять років, рана щодо раптової втрати будь-якого зв'язку із Мартіном декілька років тому назад уже не так боліла, звісно вона вважала саме його винуватцем всьго що сталось адже це він перестав їй телефонувати та відповідати на дзвінки, тому дівчина довгий час вважала що просто перестала бути для нього цікавою або йому приглянулась інша. Сюзанна сиділа у гучному нічному клубі разом зі своїми подругами зі університету, вона була на другому курсі навчання, власне кажучи саме вони витягли її з гуртожитку на люди, адже за перший рік навчання дівчина встигла себе зарекомендували як затята домувальниця, полюбляючи часто з головою занурюватись у книги чи романтичне кіно.
Їх було декілька осіб, звісно голодні до нових знайомств дами були всі при наряді, Сюзанна у тому числі, від них віяло пахучими духами а стрункі ніжки у колготках графітового кольору грайливо гойдались під сидінням, спокушаючи своєю сексуальністю погляди молодих чоловіків. На столику перед ним знаходилась пляшка віскі "Jack Daniels" та по одному коктейлю "Піна Колада", не більше як за одну годину дівчата перед цим добре розігрівшись вирушили до танцполу щоб віддатись у руки несамовитому ритмі танцю, усі крім Сюзанни яка продовжували сидіти на своєму місці, їй стало чомусь неймовірно самотньо, це місце було чужим, ворожим до неї, за не довгий період вона встигла відмовити декільком хлопцям які безнадійно намагались запросити її на танець, час йшов чомусь надто повільно, немовби все застигло на місці, гучна музика, тупіт людей що танцюють, запах алкоголю та яскраві мережива світла переливалась між собою, змішувались в одну суцільну гущу, яка немов залізні кайдани сковувала дівчину. І ось раптом до неї підійшла молода особа жіночої статті, як пізніше Сюзанна довідається на два роки молодша неї самої, вона чимось відрізнялась від усіх навколо, немовби її аура була якоюсь особливою, від неї буквально несло сильною енергією яка немов вогонь зігрівала все навколо.
— Привіт ти як?
Голосно заговорила дівчина, будучи одягнена у стильний чорний жіночий костюм зі підкоченими до ліктя рукавами, білій блюзці та клачиних штанях зі стрілками, середньої посадки, на оголених руках у неї було видно декілька тату а в носі та бровах виднівся пірсінг, на голові ж було пофарбоване у синій колір волосся, підстрижене під ефектну зачіску "Короткій Боб", вона присіла біля самотньої леді та на підвищених тонах через місцевий шум, продовжила своє звернення.
— Мене звуть Софія, а тебе крихітко як? Бачу тобі чомусь страх як сумно.
— Привіт, я Сюзанна "молода студентка ліниво підняла голову щоб відповісти тій, в її очах спостерігалась якась глибока, всеосяжна туга, яка немов бурхлива морська течія під час цунамі затоплює прибережні околиці" — а ти доречі ким будеш? "добавила Сюзанна".
— О, я тут працюю адміністраторшою цього закладу, ну я б назвала це підробітком, адже загалом маю інші плани на життя.
Скоріш за все Софії набридло розмовляти у такій шумній обстановці, зриваючи свої голосові зв'язки, тому вона запропонувала вийти співрозмовниці на вулицю щоб трішки освіжитись, вдихнути на повні груди свіжого повітря.
— Знаєш Сюзанна ти не одна така, я уже пів року тут працюю і бачила безліч тобі подібних персон, які замість того щоб веселитись сидять цілу ніч за столиком чи десь там за барною стійкою, похмурі та сумні немовби вони потрапили на похорон. "Продовжувала вести свій діалог молода працівниця нічного клубу, паралельно діставши пачку жіночих, тоненьких сигарок з ароматом вишні та поділилась однією зі супутницею"
— Так... "задумлово відповіла студентка мовно— літературного факультету, дим від якого несло запахом спілої вишні здійнявся високо в гору із її уст, повний, нічний місяць, освітлював блідим світлом привабливі фізіономії дівчат, навколо них було безліч інших молодих людей які вийшли на хвильку щоб скурити по сигарці та вдосталь погомоніти між собою, тому дівчата відійшли подальше від нічного закладу, блище до узбіччя, обабіч дороги де й присіли на одну з лавочок, втоптана стежина якої вела до місцевого парку.
— Ну знаєш... У мене іноді таке буває, без причини впадаю у депресію, стаю мовчазною... А шум та драйвова атмосфера тільки підсилюють цей ефект. Спробувала у свою чергу виправдатись за свій депресивний стан Сюзанна, сама не розуміючи чому вона це робить".
— Та не зациклюйся ти так на цьому, все нормально. "Досить по дружньому промовила у відповідь Софія, паралельно ніжно доторкнувшись своїми холодними пальцями до голови Сюзанни, погладжуючи її свіжо вимите, каштанове волосся".
— Ти здивуєшся та я теж така, працюючи тут уже декілька місяців я ніяк не можу звикнути, до цієї як мені здається скаженої атмосфери, але мушу, тому що гроші потрібні мені як ніколи.
Слова нової подруги трішки заспокоїли та підбадьорили Сюзанну, тепер вона знала що не одна така, є й інші люди що бажають спокою, їм недовподоби вічні веселощі.
— А на кого ти доречі вчишся, чого прагнеш від життя? Я ось поступила до соціально-психологічного факультету, паралельно цікавлюсь такими дисциплінами як палеографія та антропологія, у вільний час стараюсь вивчати англійську та японську мову.
— Але чому тоді ти знаходишся тут? "випадково вирвалось логічне запитання зі пухких та рум'яних, обвіяних нічним повітрям уст дівчини"
— Ну гроші на всі мої дисципліни які на даному етапі не приносять мені фінансовоно забезпечення десь слід заробляти, ось тому на вихідних я підробляю адміністратором у цьому закладі, тепер твоя черга, тому давай розказуй. "Нова коліжанка нагадала Сюзанні, що та так і не відповила чим вона займається"
— Я вивчаю мовознавство, учусь в університеті...
Раптом Сюзанна застидалась, її щоки вкрились румянцем блідо-рожевого відтінку, будучи в захваті від Софії, її ефектного зовнішнього вигляду, масштабних амбіцій та працьовитості вона трішки знітилась, адже її ціль стати звичайною шкільною утителькою у порівнянні зі прагненнями супутниці виглядали якось мізерно, тому вона неочікувано для себе добавила.
— Нуу...