"проговорила вона м'яко та водночас переконливо, недаючи зайвих тем для роздумів хвацьким козакам."
— Знаєте сучасна молодь особливо з міста в селах ще не так, є досить розбещиною та не пристосованою для сурового життя і ви також відноситись до цієї категорії" Дід Панас стоячи за барною стійкою, дістаючи чергову пляшку горілки з під неї промовив це дивлячись прямо на дівчтат з явною неприязню та насмішкою" — повірти дорогенькі ви не одні тут такі, знаєте скільки до вас в наше селище прибігало таких от зівак і як згодом вияснялось їхні дружки що начебто заблукали, просто "нализались як свині"та й спали десь в кущах допоки самі не збігали стрімголов сюди уже навпаки розпитуючи в паніці де їх друзі, отакі то парадоксальні пошуки один одного ми бачили. "закінчив таким же недружелюбним тоном власник, продавець та заодно бармен дід Панас."
Дівчата зрозуміли що тут явно ніхто не спішить іти їм на допомогу, підриваючи свої сади з уже пригрітих сидіннь свіжо полакованих лавочок. Їх розгублені погляди перехопив той самий кримезний чолов'яга що розпочав з ними розмову, за цей не довгий час їх перебування в барі, Яна краєчком ока нарахувала як мінімум п'ять склянок осушених ним до дна.
— Ви дівчата не сприймаєте слова старого воркотуна у власну сторону, він завжди такій. "Він оглянув їх лагідним можна сказати батьківським поглядом та добавив." — Давайте ми зробемо так, ви красуні ідіть десь погуляйте чи посидіть в якомусь з місцевих закладів повірте у нас багато чого є цікавого, і якщо до вечора ваші друзі самі не збіжуть з гірських вершин то ми, ну принаймі я, ручаюсь що прийду вам на поміч, до цього часу мене ви можете знайти тут же у барі або дома, от там бачете у віконце сусідня синя хата справ вона моя, шанси де я може бути у вечері тут чи там 50 на 50. "Закінчив свою фразу з ноткою зухвальності він, у думках мовляв дивіться якій я гуляка буду до вечора а можливо й до ночі сидіти тут "заливати свою сливу", декілька чоловік зайшлись хохотом але не сильно гучним".
— Зрозуміло "схиливши голову та не знаючи що й казати дальше промовила Мар'яна" — тоді гаразд, але до вечора гора, та й взагалі бажано як найскоріше поки не стемніє, до того часу ми можливо самі спробуємо щось придумати, а якщо все ж надумаєте нам допомогти то ми будемо біля тут же недалеко припаркованої нашої машини "Toyota Hilux" чорного кольору.
— Усім спасибі. "Дівчата оглянулись та вийшли з приміщення запах якого був явно їм не по душі, і тільки в цю мить ніким раніше непримітний старець повернув голову в їх сторону, супроводжуючи їх до виходу пильним поглядом, но після того як зі зовнішньої сторони закрилась дверка, знову з головою закутався у свій клаптик простору де його ніхто не турбує."
— Мені здається Мар'яна що якщо до вечора вони не знайдуться слід буде дзвонити в поліцію, адже тоді в принцепі пройде ціла доба як вони зникли. "Йдучи з бару до свого авто щоб обговорити подальший план дій, Яна мовила до подруги"
— Знаєш думаю ти права, щось мені здається що з наших жвавих хлопців з якими нас нещодавно звела доля мало буде проку. "Відповіла Мар'яна все більш тривожним голосом" — але все ж давай послухаємо поради цього чоловіка почекаємо ще декілька годин, а тоді я вирушу сюди за підмогою яку нам обіцяв тутешній богатир з бару, а ти спробуєш з'єднатись з поліцією якщо щось піде не так. "Як це буває не часто взяла на себе лідерство Мар'яна склавши на ходу такій от не замислуватий але логічний план."
— Ну гаразд в принцепі ідея не погана, все ж підстрахуватись поліцією не буде зайвим враховуючи що це уже не шутки, "взнаки згоди кивнула головою Яна" — давай тоді я швиденько збігаю до Романа узнаю обстановку що там та й як, а ти посидиш в машині, спробуй розслабитись та перевести дух Мар'яна, знаю що ситуація не з найкращих але тепер нам слід бути сильними та зробити все можливе що в наших силах, "не забувай ми багато чим зобов'язані цьому хлопцю Тарасу" остання фраза від Яни прозвучала коли та уже обернулась спиною та почала віддалятись від автомобіля, для цього вона на секунду зупинилась не повертаючи голови в сторону подруги, зробивши чіткий наголос на ній."
Мар'яна завалилась до салону автомобіля, вона дивилась у бокове вікно по лівій стороні, дивилась в слід Яни яка все більше і більше віддалялась від неї, складалось таке враження що її поглинає чорний, гнітучий ліс, беручи в свої смертельні обійми що він зробив з Челсі і Тарасом, опинившись на одинці дівчину накрили пеленою тривоги, якоїсь свого роду самотності, вона дістала з кишені червоної курточки пачку сигарет "Marvel Compact Z"з ароматом цитрусу та ягоди, після чого ніжно стиснула сигарету своїми такими ж ніжними, вологими губами, другою рукою вона уже мабуть рефлексивно її прикурила за допомогою газової запальнички, салон огорнув густий солодкий дим після чого дівчині прийшлось опустити бокове скло, в середину одразу увірвалось свіже осіннє повітря, після якого тендітне тіло дівчини вкрилось мурашками, як висловлюються в народі коли по тілу пробігає легкий холод. В те ж вікно бокового сидіння вона дивилась на місцеві краєвиди селище, кругом рясніли різнобарвні хати вкриті металочерепицею як правило червоною але траплялись і інші відтінки, між якими де-не-де проскакували дерева вкриті жовто-оранжевим листям яке частково прикрашало землю своєю присутністю наче торт що посипають жовтою пудрою, ці хати простягаються аж під самі гори вкриті густим, непохитним лісом, які наче природня сполука фортець захищають поселення від зовнішніх ворогів.
Не успіла дівчина насолодитись своїми думами що поглинули її з головою в свій безкінечний вир, як вона почула голос Яни, яка не зрозуміло яким чином була уже біля автомобіля. — Що ти як Мар'яна все гаразд? нормально мене дочикалась? "з ноткою дружньої підтримки мовила Яна."
Мар'яні хотілось сказати правду що вона поринувши в свої роздуми і не помітила як прийшов час проведений на самоті але зрозуміло вирішила пропустити цей епізод."
— О привіт Яна, щось ти швидко, ну так все нормально якщо можна висловлюватися нам в такій ситуації, а як там Роман поживає у лісі бідняшка сам один, його там часом вовки не хлопнули?
— Та ні, на жаль ні "з властивим для неї сарказмом промовила Яна" — каже що весь час відколи ми його залишили він як навіжений кричав та гукав до них в надії що Тарас чи Челсі його почують, в принципі йому можна повірити адже голос його справді був хриплим.
— Зрозуміло Яна, я так догадуюсь що гарних новин від Романа не було як і у тебе для нього, ну нічого будемо чекати як планувалось а там побачимо згідно обставин. "закінчила свої слова Мар'яна розуміючи що іншого виходу у них в принцепі немає."
— Дівчата сиділи в салоні одна напроти одної, від нудьги одна з них включила музику в телефоні, грали сучасні композиції провідних поп-дів США, на смартфоні Яни було 13:00 тобто від тоді як вони зрозуміли про зникнення їх друзів пройшло уже три години, Яна беземоційно жувала м'ятну жуйку "Орбіт", адже наважилась в котрий раз кинути палити, жуйка була без смаку наче трава, весь її організ буквально кричав що це фальшивка, він потребує нікотину, диму що просочиться в кожну клітину організму змушуючи свідомість дівчини розлабитись, попустити замки хоча б на хвильку і байдуже що після цього вона днями буде себе картати за скоєне, за те що знову зірвалась, знову взяла до рота того що не слід туди брати. Дівчата безрезультатно гортали стрічку оновлень Інстаграму та Феєзбуку в очікувані знайти там щось цікаве, щось таке що втішить їх в дану мить.
Мар'яна зрозуміла що уже помалу смеркає з екрану смартфона, чим темніше все навкруги тим він світить яскравіше, дівчина озирнулась щоб переконатись у своїх догатка переконавшись що була права, в ту ж минь вона глянула на годину була уже 16 :00 тобто збігло ще три години від зникнення головних героїв.
Переглянувшись обидві дорослі дівчини зрозуміли що слід діяти згідно плану сформованому раніше, більше немає часу чекати, так в пізню осінь сонечко покидає нас надто швидко віддаючи у руки безпробудної темряви що все більше і більше наростає стаючи чорною як сажа.
І тут ні звідки, дівчата побачили селует похилої людини що наче повзе по землі, селует рухавася повільно але прямував впевнено в сторону автомобіля, все наростаючи і наростаючи допоки не став впритик зі склом передньої дверки автомобіля дивлячись на них поглядом людини з колосальним досвідом життя, людини яку уже добряче воно потріпало, хоча й віч-на-віч вони не бачили його але якимось чином обидві зрозуміли що це той мовчазний стариган який був у пивнушці.
— Доброга вечора панночки, вибачайте що турбую вас так неочікувано, змушуючи звертати вашу увагу на безпомічного старика. "Протарабанив грубим але без ворожості чи призирства голосом він"
— Та що ви пане, не потрібно вам перед нами вибачатись, все гаразд, можливо вам потрібна наша допомога "відповіла йому Яна, турботливим тоном наче вона це доглядальниця в домі пристарілих а він немічний мешканець цього закладу."
— Мені дівочки нічого від вас не потрібно, а от я вам якраз можу знадобитись. "Дві дівчини своїм мовчанням та зацікавленим виразом обличчя дали тому зрозуміти що слід закінчити тому свою фразу до кінця."
— Так от, якщо моя старенька уже "дирява" пам'ять мене не зраджує ви декілька годин тому завітали до місцевого табака, саме там я почув ваші слова та прозьбу допомогти от і прийшов вам на поміч, ви ж милі мої розумієте що надворі темнії і слід уже вирушати на пошуки ваших знайомих. "Одна з подруг спробувала вставити декілька слів але дід Богдан як він пізніше назветься, догадався яке логіче питання пролунає з уст дівчини, тому вирішив не дочекавшись на нього відповісти.
— Так вам мабуть цікаво як там поживає той кримезний, бравий вояка, чи не слід вам краще піти до нього чим довіритись цьому незнайомцю який не зронив ані словечка тоді в барі, надодачу щей зі декількома латками на штанях, а я вам тоді скажу наступне. Його ось як годину тому назад винесла "п'яного як чіпа" жінка з бару прямо-таки викотила того стрімголов поперед себе, думаю це були тільки квіточки в нього жінка ох яка бойова з перчинкою, здається мені що дома він получить добрячої причуханки.
"Він потер трішки свою уже посивівшу борідку, задерши носа буквально в небо, після чого продовжив"— тому дівчата гадається мені що на нього як і на інших хлопців з бару вам розраховувати немає сенсу.
— І як саме ви збираєтесь нам допомогти? "вставила запитання Яна щоб почути якусь конкретику від старця, адже по його вигляду важко було чогось сподіватись"
— Давайте панночки я вам для початку представлюсь а то якось не гарно получилось, мене звати Богдан, ви можете звертатись дід Богдан, так от за своє не коротке життя я вивчив ці лісні простори як свої п'ять пальців тому відштовхуючись від того де ви припаркувалися я можу оцінити де ви розкинули свій нічний табір, а зрозумівши це у мене є уже декілька догадок куди могли подітись ваші друзі, і якщо вони мають хоча б якусь клепку в голові "місцеве висловлювання, мається на увазі хоча б якиїсь розум" то вони будуть сидіти на місці, не відходячи від точки де вони зрозуміли що зайшли кудись не туди.
Звісно дівчата вагались довіритись цьому дивному дідусю чи ні, варіантів в принцепі у них не багато а гаяти часу не слід, тому піддавшись жіночій інтуїції яка чомусь підказала що він може їм допомогти вони погодились, не зволікаючи вийшли з салону та уже у трьох подались до Романа який враховуючи його жвавий характер мабуть помирає від нудьги.
Але давайте повернемось на деякій час назад, уже до наших загубленців та дізнаємось детальніше чим вони там займаються.