П'яним було простіше, мозок більше немав змоги диктувати власні правила, дитячі комплекси, страхи та проблеми які сформувались через відповідне середовище існування відходили на задній план, будучи спантеличеним від алкогольної отрути мозок більше не мав змоги справно функціонувати, найскладніший орган який створила матінка еволюція за мільярди років свого існування піддавався власному ж самокаліцтву, немовби дикій собаці, зі гострими як лезо іклами силоміць надівали намордника щоб та не мала змоги робити те для чого її паща була створеною, а саме розривати на лахміття бідну жертву, пожираючі її.
Найбільший гріх людини це саморуйнування свого розуму, знову і знову повторював собі Мартін у час творчого піднесення чи ейфорії, деградація, слабкість духу, втеча від реальності, несприятливі умови для життєдіяльності, пастка у яку ми ж самі себе загнали, затуманення мізків, штучне гальмування процесів їх активної діяльності, внаслідок чого до цього нормальні люди стають безхатьками, алкоголіками, злочинцями чи рабами фізичної праці. Усе це жахливий плювок у сторону еволюції, насмішка над нею, вона наділила нас таким безцінним даром як ясний розум з багатьма витікаючими функціями, а ми у свою чергу не здатні приборкати цього звіра, дати йому те чого він так прагне а саме самореалізації, вивільнення енергії у вигляді плодотворної праці, мистецтва чи інших винаходів.
Тому то й дівчини у нього як тоді так і тепер ще не було, адже ті любили впевнених у собі хлопців від як віяло позитивом а Мартін точно не входив до їхніх лав.
Але у дечому йому пофартило, у середніх класах він познайомився з новими друзями, це була трійка йому подібних чудаків у компанії яких йому було більш комфортним чим зі старими друзями дитинства, адже він змінився.
Зокрема виділявся один худорлявий хлопчина на ім'я Діма, він любив малювати та дивився Японські аніме-мультфільми, про які дорослі люди висловлювались так "ці дурниці псують і без того зіпсовані мізки наших дітей". Він зі новими друзями також зустрічались на вихідних, також пили алкоголь, як зазвичай хтось блював від нудоти вивертаючи на зовні усе випите до цього, інший позабувши про власну міру напивався так що його у переносному сенсі, висловлюючись сільським жаргоном "хапала білочка", тобто його неадекватність виходила за усі можливі межі та при цьому їх розмови були іншими. Навідмунну від старої компанії та інших хлопців зі села вони не розмовляли про банальні речі, не обговорювали дівчат, минулий день чи пригоди у нічному клубі, вони говорили про власні мрії та амбіції, переглянуті фільми чи серіали, щось фантазували та складали плани на майбутнє, але все це відбувалось під час пиятики, будучи тверезими вони знову піддавались власним комплексам, руйнуючи особистий потенціал.
Тепер Мартін добре знав чому з молоду не досягнув висот або принаймні не задав нормального старту для майбутніх звитяг, адже тоді він ніяк неміг, незнав або ж небажав сфокусуватися на чомусь одному, бодай до чогось корисного проявити інтерес. Його мізки були наче губка, яка поглинає у себе все що бачить навколо.
Ще з ранніх років він полюбив футбол, цікавився цією грою знаючи на пам'ять безліч футболістів, команд та кількість трофеїв виграних ними, він обожнював як саму гру так і статистику, читав новини, ганяв м'яча з хлопцями та грав у футбольні відеоігри симулятори.
Будучи мрійною натурою Мартін часто розгулював сільськими просторами абсолютно занурившись у власні марення, він чітко уявляв ситуацію де він уже будучи дорослим, грає у футбол на професійному рівні за такі його улюблені клуби як "Мілан" або "Атлетіко Мадрид". Завжди була схожа картина, заповнені ущент трибуни, які безупинну скандують назву його команди, сьогодні фінал ліги чемпіонів, надважливий матч де Мартін будучи головною зіркою команди біжить до воріт суперника та ефектно забиває такого необхідного для його клубу вирішального гола звісно на останніх хвилинах матчу, причому даний гол приносить йому та його партнерам таку бажану перемогу а заразом із нею трофей, фанати перебуваючи у неймовірній ейфорії від щастя були готові розцілувати його з ніг до голови, а одноклубники один за одним навалюються на Мартіна, мовляв "купа прагне більшої". Після чого команда переможців дружньо підіймає трофей, у гору здіймаються тріумфальні салюти а Мартін продовжує купатися у променях слави. У схожому напрямку рухались й інші мрії хлопця, щодо нових захоплень.
Переглянувши добру сотню класних фільмів він уявляв себе видатними кінорижесером, картинами якого захоплюється увесь світ, фанатіючи у певний період боями без правил він звісно бачив себе у залісній клітці поруч зі суперником якого він сьогодні поб'є у яскравому стилі та підійме над собою новенькій пояс чемпіона а гаряча публіка буде шаленіти, здіймаючи в гору море овацій, думаю цей список можна ще довго продовжувати але суть залишається однією, хлопчина тільки мріяв але нічого не робив задля її здійснення.
Тепер Мартні чудово розумів що для початку мрію слід трансформувати у власну ціль чи мету і спуститись зі небес на землю, де план дій буде добре видимий.
Для прикладу можна взяти будь-яке прагнення, припустимо це будуть професійні скачки на конях, які ви раптово побачили одного разу по телевізору і вас це вразило. У першу чергу слід проаналізувати чи справді ця справа припадає мрійнику до душі, які він бачить цінності у цьому виді спорту, чого саме ним хоче досягти, можливо доказати своїм знайомим чого він вартий чи може гроші, слава або самореалізація.
Щодо фактичних завдань то для початку треба правильно розставити пріорітети та рухатись дрібним, поетапними кроками, якщо є можливість то записатись у школу для наїздників початківців, а якщо поблизу такої не здайдеться то при фінансовій можливості найняти персонального учителя даному ремеслу.
Можливо слід завести власного верхового коня для себе або кінну ферм щоб краще зрозуміти цих тварин та їхню натуру адже під час скачок наїздник та кінь стають практично одним цілим, немов суцільний організм де кожна клітина та амінокислоти що знаходяться у ній на генетичному рівні розуміє одна одну.
Також не буде лишнім добавити до цього списку час, який потрібно буде виділити для тренировок, необхідно усвідомлювати у якій економічній ситуації ви перебуваєте, тому що навчання чи працю якщо вони у вас присутні прийдеться посунути на задній план. Звісно якщо ця мрія, яка з часом переросла у ціль виникла у ранньому віці то це набагато краще, все ж таки у ті безтурботні деньки більше простору для маневрів, хоча й на превеликий жаль люди не завжди знаходять своє призначення зі самого дитинства.
Но і це все ще далеко не кінець, як уже було сказано раніше мрію слід розділити на маленькі кроки у зростаючому порядку, наприклад якщо епогеєм мрії є участь та перемога у найсолідніших професійних скачках, для прикладу щорічний Мельбурнській кубок в однойменному місті Австралії, (це наче фінал ліги чемпіонів для Європейського футболу) то для участі у нім для початку потрібно стати мега вправним професіоналом, почати зі аматорських забігів у всіх можливих для вашого відвідування місцин, для перших разів це може буде і найбільш задрипане село де в участі будуть брати п'яні фірмани, які ще минулого дня орали землю своїми кіньми а сьогодні для розваги вирішили трішки поскакати наввипередки а заодно й протверезіти, і тільки після сотень заїздів можна буде мріяти про
професійний рівень.
І на закінчення, як би це не звучало банально, всіма любимі фінанси. Так це прагматична сторона данної справи, адже ми дорослі люди живемо у матеріальному світі де слід забезпечувати як власне так і існування своє сім'ї, звісно якщо вона є.
Тому потрібно чітко зрозуміти яким саме чином ви плануєте заробляти займаючись верховою їздою, тверезо оцінити ринок даної сфери діяльності у своїх краях, чи є це актуальним для вашої країни, її менталітету та культури. Логічним висновком буде те, що для жителів Австралії у якої цей вид спорту більш популярний будуть вищі шанси досягти заданих цілей, цей приклад стосується й інших ремесл, припустимо хокей більш перспективний у Канаді а смертельними боями півнів (які доречі є незаконними ), краще займатись у Колумбії чи інших бідних куточках латинської Америки. Вище наведені пункти відносяться не тільки до спорту а й до будь-яких інших дисциплін, творчість, бізнес, освіта, промисловість і тому подібне. Сенсом даного роздуму Мартіна було прагнення зрозуміти чого він хоче від життя, чому готовий його присвятити, так він віддавав собі звіт у тому що до двадцяти років у супроводі власних комплексів та слабкостей не знав що йому робити, чим займатись, на чому врешті-решт сфокусуватись, визначитись зі власними цінностями та зрозуміти до чого має природній хист і тільки з часом, після двадцяти років коли більшість свідомих людей кажуть що уже пізно жити мріями а краще сконцентруватись на суворій реальності, він тільки почав вловлювати суть цих вкрай тоненьких та прозорих як скло ниточок під назвою людське буття.
Він тільки пригадував як бабця часто у дитинстві йому повторяла щоб він чимось цікавився, батьки просто примушували працювати а вчителі банально проголошували добре вчися щоб пізніше здати екзамини та поступити до університету, і тільки по закінченню отримавши диплом з тебе можливо вийде щось путнє, але все це були пусті слова. Проблемою нашого суспільства є те що ми не здатні прищеплювати дітям ще з раннього періоду їх дозрівання основні правила життя, чому ми живемо на світі, яке майбутнє на нас чекає, чого слід прагнути і тому подібне, але й звинувачувати наших батьків а ті в свою чергу своїх також буде не вірно, адже можливо вони й самі далекі від істини, вони, громадяни втраченого покоління, які проживали роки власного формування як особистості у лихих та переломних дев'яностих роках, період після розпаду СССР, часи як економічної так і моральної деградації населення, особи які так чи інакше певною мірою зневірились у владі, яка у той відрізок часу була слабкою та беззубою, люди які немають під собою підгрунтя.
А тепер ці батьки намагаються будувати нову державу, виховувати власних дітей з позиції добра не маючи у власному багажі внутрішнього стержня, який повинний оператись об такі святині людського буття як самоіндифікація власного Я, почуття безпеки та довіри до влади та власного оточення, свідома та відповідна до власного статусу у суспільстві самооцінка і тому подібне, адже ці необхідні для життя істинни, нам зі самого народження мають прищеплювати державні органи управління та політики, а якщо левова частка населення сприймає свою владу як ворогів, без жодної довіри до неї то про що тоді може бути розмова, про який міцний дім тоді можна говорити, якщо фундамент під ним крихкій як лід.
Отож так у власних поневіряннях, без жодних світлих плям та перспектив Мартін провів свій шкільний період.
Но це було давно, тепер же двадцятисемирічний парубком абсолютно виснажений лягав спати, поруч нього було чутнє рипке хропіння літнього чоловіка і тиха музика що лунала із навушників хлопця на декілька років молодчого від нього.
Промайнуло тільки декілька днів з часу відвідин Софії а вічно заклопотаній Сюзанні уже страх як знову кортіло з нею десь зустрітись щоб погомоніти.
Почувся шурхіт біля вхідних дверей, на циферблаті настінного годиника стрілка показувала шосту годину вечора.
— Привіт коханна я уже дома.
Чоловік Сюзанни увійшов у дім, зняв своє осіннє пальто та повісив його на вічок у вхідній вбиральні, після чого роззувся і залишив свої зачовгані від калюж туфлі на ширшавому килимку.
— Привіт коханий, заходь на кухню я тільки но приготувала вечерю.
Думається Богдану не обов'язково потрібно було це повідомляти у голос, він одразу відчув своїм гострим та добрим на нюх носом (який як правило притаманний амбіціозним посадовцям), аромат свіжо приготовленого картопляного пюре зі свинною грудкою та овочевим салатом, у його любимій кружці зі принтом Дональда Трампа, який зі яхидною посмішкою тримає у руці стодоларову, зелену банктноту уже заварювався духмяний, зелений чай, пар якого здіймався високо в гору розчиняючись над стелею.
Вони сиділи та мовчки вечеряли за столом, на кухні панувала атмосфера сімейного затишку, поруч них у дитячій колясці бестурботно дрімала їх малеча а на прикріпленій до стіни плазмі передавалось зображення вечірнього, розважального телешоу "95 квартал".
— Мені це не цікаво, давай любий я увійду до ютубу та переключу на сучасний, жіночий стендап без цензури.