Та що пірнає до водоспаду

Михайло Попович

Сторінка 13 з 22

Почав розмову Роман.

 — Чорт заберай, що в біса коїться? " ці слова звучали реторично, не в сторону Мар'яни." — кажеш ти покинула їх буквально опісля нас, і прокинувшись їх уже не було.

 — Так кажу чесно "хвилюючись мовила Мар'яна, але вона казала правду" — ви лягли з Яною, відчувши себе третьою зайвою я вирішила не мішати цим голубкам бути на одинці в

полоні мертвої нічної тиші та полум'я що зігрівало їхні юні серця топу пішла спати, відмазавшись перед ними мовляв сильно втомилась і хочу на завтра добрячи виспатись щоб бути в тонусі. Ось і все що я пригадую, після чого я прокинулась нещодавно як і ви, це все що мені відомо "Вичавила із себе всю інформацію Мар'яна."

 — Зрозуміло чорт побери,"продовжуючи в ситуації що склалась мовив використовувати грубу лайку Роман" — І де ж вони можуть бути? Куди в біса вони могли подітись? "мабуть ці питання звучали від хлопця в нікуди, розтворяючись у повітрі наче пустий звук."

 — Так народ, "твердо сказала Яна" — для початку нам слід заспокоїтись та взяти себе в руки, мабуть логічною дією в даній ситуації буде податись до ближнього села, та попросити місцевих мешканців нам допомогти у пошуку наших друзів, адже вони значно краще знають ці місцевості чим ми, ба більше є шанс що якщо ми самі відправимось на їх пошуки то на біду самі можемо легенько заблукати в місцевих лісних хащах. "Слова Яни звучали досить переконливо, тому вони довго не вагаючись взялись реалізовувати цей план у дію."

 — Давайте так дівчата "мовив Рома" — ви в темпі вальсу спуститесь в селище на допомогу а я залишусь тут, раптом вони повернуться сюди або я побачу їх десь неподалік, тай надодачу бажано наглядати комусь за палатками та іншим інвентарем що тут знаходиться. "Часу на те щоб сперечатись у дівчат не було, тому без якоїсь особливої радості та вони все ж погодились на його розподіл праці, враховуючи що саме вони мають виконувати фактично всю роботу в той час як Роман буде "бити байдики" чекаючи на них паралельно допиваючи своє вчорашнє пивко." Дівчата відчайдушно спускались до селища, мало звертаючи увагу на дерева, різноманітні схили та інші ландшафні перешкоди що попадались на їх шляху. Перед поїздкою сюди Мар'яна ознайомилась зі селом Микуличин через інтернет та виділила деяку інформацію про нього. Це низькогірний кліматичний курорт розташований у долині річки прута. Серед цікавих фактів про нього зокрема можна виділити те що це найдовше сило в Україні загальна протяжність якого сягає 44 кілометра, та те що свого часу Микулинич носив неофіційний статус найбільшого села Європи допоки у 1927 році Польща від'єднала від нього Татарів, Ворохту та ще чимало інших дрібних поселень. Але менше з історичними фактами, адже нас більше цікавлять події які дальше розвиваються у мирному до цього дня, покритому пеленою спокою селі. Була неділя тому тамтешній пивний бар працював від ранку, якщо у будні робочі дні чоловіки ідуть до нього у вечері після праці, як правило більшість з них працювали або на вирубці навколишнього лісу якого тут було придостатньо або виїжджали за кордон шукаючи кращої долі, то сьогодні вони направляться у свій улюблений заклад одразу після церковної служби що проводиться кожної неділі з ранку та на свята. Дівчата розуміли що слід вирушати туди де наразі є найбільше скупчення людей тому ця забігайлівка підпадала під цю категорію.

 З вигляду це була непримітно середнього розміру будівля, де старенькі, пошарпані столики і лавочки розташовувались як у середні так і на подвір'ї, будучи перекриті таким же стареньким дахом, який складається таке враження от от звалиться комусь з цих завзятих парубків на голову прямо під час того як вони випивають до дна чергову склянку медовухи, яку власноруч виробляє бармен, продавець та за одно і власник цього закладу дід Панас. Коли дівчата впритул наблизилися до крамниці вони не змогли оминути оком те що декілька вікон були побиті після чого недбало склеєні скотчем якій швидше всього не протримається надто довго, також по сторонам валялись порожні пляшки та недокурені косяки сигарет, мабуть власник закладу ще не успів прибратись після вчорашніх нічних посиденьок молоді яка в цей недільний ранок звільнила місце для чоловіків постарше. Відкривши двері бару дівчата одразу відчули погляди тамтешніх зівак, які відірвались від своїх на даний час рутиних справ. Продавець дід Панас за барною стійкою наповняв склянку аж до країв прозорою як скло горілкою чоловікові з пишними чорними вусами віком та за п'ятдесят зі хвостиком років, паралельно витираючи уже явно не першої свіжості декілька брудних склянок ганчіркою, орава як здалось Яні приблизно з десяти чоловік дружньо обсіла найбільший продовгувастої форми столик, що буквально прогинався від кількості як уже випитих так ще повних пляшок горілки різних марок начинаючи з "Nemiroff" та закінчуючи "Хлібним даром", чомусь Мар'яні здалось що вони точно не є гурманами, перебираючи та віддаючи перевагу якомусь бренду серед цієї горілчаної продукції, у вигляді закусок було декілька тарілок з нарізаною ковбасою та сиром, кисленькі домашньої консервації огірки росходились просто-таки на ура серед місевої ланки населення, адже горілу можна як закусити хрустким та соковитим огірочком так і запити розсолом що залишається після нього. Ця компанія була веселою та шумною, вдягнені були як правило по недільному, хто в парадному костюмі з вишитою сорочкою, хто в звичайних темних кольорів джинсах та в класичній сорці в клітинку чи інших візерунках що не кидаються в око. Говорили про все що попало на перебій, як правило ніхто не мав охоти довго вислуховуватим інших, стараючись що є духу перевершити свого опонента в швидкості нав'язування своєї думки.

 — Бляха — муха знову вчора Шахтар виграв три — ноль у Динамо "звучали фрази такого роду", — це все ті кляті бразильці, уже набридли ці, "чорномазі" підхвачував одразу хтось інший.

 — Усик вчора знову побив того клятого Британця "продовжував свою тему один з найбільш активних членів застілля "як здалось дівчатам він скоріше всього добре розбирається в спорті" — так хоч у футболі наші завжди лажають но бокс це справді наша гордість, чого тільки вартують брати Кличко. "Продовжував він"

Та не спортом єдиним, дехто об'єднавшись з окремим співбесідником говорили про автомобільну техніку, "мовляв у мене потекло масло або мені слід змінити карбюратор, але дівчата мало що тямили на рахунок цих тем, паралельно час від часу дід Панас то і діло покрикув до хлопців "лиш дивіться сучі сини, будьте обережні а то я нещодавно тільки полакував столика, тому за пошкодження будете платити. "але цей вулик що не переставав гудіти мало звертав уваги на бурчання старого скупердяги. Як і було сказано раніше дану атмосферу порушили дві дівчини які буквально увірвавшись до приміщення не находили собі місця, було помітно що вони виснажені адже то і діло робили протяжні глибокі вдихі повітря, в їх очах був відчутний певного роду страх та тривога але вони зібрались з духом, трішки заспокоївшись Яна звернулась до колективу.

 — Доброго дня хлопці, вибачайте що ми ось так от вриваємось до вас та відволікаємо від ваших справ "паралельно один зі спритних хлопчурів підмигнувши та стукнувши по плечу друга, тихенько йому сказав" — а то справи у нас справді важливі "його напарник засміявся але не гучно" — ми з друзями тут неподалік в цих лісах "перехопила розмову подруги Мар'яна" — відпочивали сьогодні в ночі, але дві особи хлопець та дівчина приблизно нашого віку десь зникли і ми не можемо їх віднайти, ми обходили все навкруги але надто далеко заходити не наважились, адже ми не знаємо добре ці місцевості, "зробивши коротку паузу щоб перевести подих продовжила вона" — тому просимо вашої допомого в їх пошуку звісно якщо вам не важко.

 — Так так закечакайте наші красуні, кажете вони пропали бесвісти сьогодні в ночі а наразі тільки 11 година дня. "проголосив чолов'яга досить-таки рослої тілобудови, у пишній білій сорочці з синім фізерунком на розрізі та по краях рукавів, водночас ставлячи своєю кримезною рукою порожню склянку, просто-таки "вилизану"до дна на нещодавно полаковану дошку стола по словах діна Панаса "нещодавно". — Ви дічатка так не спішіть з прогнозами, погляньте на годину ще збігло надто мало часу щоб робити якісь висновки. В далені за пустим маленьким столиком сидів низького росту старець, весь він був у старому пошарпаному одязі, і як зображувалось в стародавніх фільмах чи казках де-не-де цей же одяг був покритий латками від дір. Біля нього був тільки стограмовий стакан горілки якій він слинив уже мабуть цілу годину та дві шоколадні цукерци "Ромашка"одна з яких була розгорнута та на половину відкушена, він сидів мовчки мало звертаючи уваги на те що відбувається перед ним, хоча можливо так тільки здавалось".

 — Ну так погоджуюсь пройшло не багато часу "жадібно мовила Яна" — але хтозна що з ними може статись, ми ж не місцеві тому не сильно пристосовані до виживання в таких природніх умовах.

 — А вони часом, ну не того... "хвацько промовив той же спритний жартівник знову підморгнувши своєму сусіду по сидінню" — ну не лягли разом раптом десь в кущах, та й так загрались що сплять ще до цього часу. "Орава що сиділа поруч зайшлась гучним реготом, бармен Панас тільки яхидно усміхнувся з явним призирством до дівчат та їх товаришів, і тільки немічний старець за маленьким столиком в кутку залу сидів тихо не видаючи жодного звуку, тільки дим від сигарети, найдишевшої без фільтру стрімко здійнявся в гору над ним наче це смерть прийшла за дідусем прориваючись скрізь густий туман у просторі."

 Дівчата спробували проігнорувати не беручи цей зухвалий жарт близько до серця, тому що вступати у конфлікт з цими парубками в даній ситуації не найкраща ідея. Слово взяла на себе Яна.

 — Ну тут я вам панове нічого не гарантую, адже не можу точно сказати чим вони вчора займались в ночі можливо і ваша версія має право на існування але що Тарас що Челсі є досить-таки відповідальними тому вони точно б нас попередили або дали якось знати не змушуючи нас так хвилюватись.

10 11 12 13 14 15 16