– Ставлю на голосування пропозицію про керування виборами. Хто проти бюрократичної влади президента?
Чотири правих руки майже одночасно піднялись догори.
– Прийнято одноголосно. Вибори призначені на наступну неділю. Експерименти, тобто польові випробування пропоную провести двічі: у п'ятницю та суботу.
– Для біоробота вистачить і одного разу... – сказав Віктор.
– А нормальні люди за отаких політиків-бовтунів, які у нас зараз при владі і не будуть голосувати. Тобто, програмуємо виборців проти переобрання нинішнього президента.
– Нехай виборці просто викреслять прізвище президента, – додав Анатолій. – Тоді всі бюлетені виявляться недійсними, а підсумок голосування загалом буде проти.
Проголосоване. Затверджене. Запущене в дію.
;
;
/*-------------------------------------19----------------------------------*/
;
Наступила очікувана п'ятниця. Хлопці завершили усі приготування до вирішального випробування. Вони сиділи за столом. У руках кожен тримав дерев'яну гілочку.
– Як і домовились: забезпечуємо стовідсоткову явку виборців на дільниці, зрозуміло, у межах нашого впливу, та стовідсоткове голосування проти... – сказав Анатолій.
– Програмуємо заздалегідь штучний результат, – посміхнувся Сашко. – Ото буде шуму.
– Скоріш за все ніякого шуму не буде, – висловив сумнів Віктор.
– Починаємо, – сказав Вадим.
Усі зосередились.
"Увага виборцям!"
"Передається важлива інформація. Не припиняти своїх справ."
"Уважно сприймати це повідомлення."
"У найближчу неділю голосування: вибори президента України."
"Кожен виборець обов'язково приходить на виборчу дільницю."
"Кожен повинен прийти обов'язково. За будь-яких умов. При будь-якій погоді. Виняток – для лежачих хворих."
"На виборчій дільниці викреслюємо прізвище теперішнього президента."
"Спасибі за вашу увагу."
Хлопці дружно відкинулись на своїх стільцях. Декілька хвилин усі мовчали.
Олександр подивився на Вадима.
– До речі, ми зараз випробували новий ефект нашого впливу. Вибірковість за віком... Зараз ми працювали тільки на виборців.
– Подивимось на результати, – сказав Віктор.
;
;
/*-------------------------------------20----------------------------------*/
;
В ранок виборів хлопці спочатку проголосували на своїй дільниці, а потім домовились розійтись по іншим дільницям, щоб подивитись та проконтролювати зі своєї сторони хід виборів. Зустрілись вони опівдні у своїй конторі.
– На трьох дільницях, де я побував, народу було-о-о-о... – протягнув Сашко. – Неймовірно, але вже до одинадцятої проголосувало біля дев'яноста відсотків виборців. Досвідчені працівники по проведенню виборів такого напливу просто не пам'ятають...
– Можу підтвердити подібні дані ще по чотирьох дільницях, – кивнув головою Вадим.
– Така ж сама картина ще на трьох, – сказав Віктор.
Усі, хто висловився, подивились на Анатолія.
– Ну, що дивитесь, – несподівано посміхнувся той. – Те ж саме. Перша частина нашого плану, здається, спрацювала. Почекаємо результатів голосування.
– А поки що будемо слідкувати за офіційними даними, – встав із свого місця Сашко. – Я принесу маленький телевізор.
Ввечері вони сіли по своїх місцях у конторі та стали дивитись випуск новин. Симпатична дикторка професійно-лагідно дивилась на них з екрана та читала заздалегідь написаний для неї текст:
– Загальна кількість голосуючих в країні виявилась в межах передбачених прогнозами, – вона посміхнулась з екрану. – Але маємо і перші приємні несподіванки. Наш кореспондент повідомляє, що у виборчому окрузі номер п'ятдесят шість на більшості територіальних виборчих дільниць явка сягнула ста відсотків. Досягнути стовідсоткового результату ще на двох дільницях завадила передчасна смерть двох виборців, занесених до списків...
Вадим устав із свого місця та трохи приглушив звук.
– Цими днями на вулиці було дуже жарко. Певен, що це проста випадковість. Наш вплив не може причиняти ніякої шкоди.
– Стовідсотковий результат, – сказав Віктор, коли Вадим повертався до свого місця. – І офіційно визнаний.
– Перша половина програми виконана, – устав із свого місця Анатолій. – Цікаво, які будуть коментарі завтра, після підведення попередніх результатів...
– Давайте почекаємо, – запропонував Олександр.
– А, може, підемо до виборчої дільниці та подивимось на підрахунок бюлетенів в якості вільних спостерігачів? – запитав Віктор.
– Навіщо? Реальний результат ми все одно знаємо... – сказав Вадим. – При нагоді отримаємо всю інформацію через знайомих...
– Тоді сьогодні підемо по домівках відпочивати, – стомленим голосом сказав Анатолій.
Хлопці кивнули головами на знак згоди та почали вставати зі своїх місць.
;
;
/*-------------------------------------21----------------------------------*/
;
Наближався вечір.
А на "стовідсоткових" виборчих дільницях уже почали готуватися до підрахунку голосів: хоча час до кінця голосування ще залишався. Чекати було нікого і залишалося офіційно оформити протоколи.
О двадцятій за Києвом голова комісії однієї з виборчих дільниць закрив, на всяк випадок, двері, віддав наказ піднести усі виборчі скриньки до столу та запросив спостерігачів для нагляду за процесом підрахунку.
Пішла рутинна робота: формально визначили кількість тих, хто проголосував; перевірили контрольні талони; погасили декілька невикористаних бюлетенів. Голова перевірив цілісність печаток на скринях, повідомив усім, що вони цілі і відкрив першу, невеличку скриньку. Член комісії вголос почав рахувати бюлетені, які були в цієї та в наступних скриньках.
Голова потайки радів: він першим доповів про феноменальний, він так і сказав "феноменальний", відсоток голосуючих. Однак зараз щось його турбувало: по-перше, він з подивом виявив, що в скринях не було зайвих предметів, які, за його досвідом, частенько попадали до виборчих скриньок; а, по-друге, під час рахування бюлетенів він краєм ока побачив викреслювання.
Нарешті, загальна кількість підрахованих бюлетенів була оголошена, офіційну цифру занесли до протоколу.
– Приступимо до сортування, – звично запропонував голова.
Заздалегідь визначений член комісії приступила до розкладання бюлетенів. Вона взяла перший, показала його іншим.
– Бюлетень недійсний, – промовила вона і поклала папірець зліва від себе.
– Недійсний бюлетень, – повторила вона фразу й рух.
– Недійсний, – знову сказала вона і подивилась на голову комісії.
– Дуже цікавий початок, – їдко прокоментував один із спостерігачів.
– Нема чого радіти: це тільки початок, – відреагував голова.
– Недійсний, – знову почувся жіночий голос.
– А ну, дайте мені, я подивлюсь, – попросив її голова.
Він мовчки подивився на бюлетень. "Правильні" позначки були відсутні, лише акуратно було викреслене президентське прізвище.
– Будь ласка, дайте і мені подивитись, – звернувся до нього "їдкий" спостерігач. Він узяв папір, запитально подивився на сусідів, але вони бажання подивитись не виявили.
– Дійсно, недійсний, – сказав їдкий, повертаючи бюлетеня жінці.
Далі в кімнаті лунало тільки одне слово: "Недійсний". Жінка почала складати бюлетені справ від себе, бо їй так було зручніше. Закінчилась перша скриня – і жодного голосу ні за кого з претендентів на президентську посаду.
Голова відчув, як стисло серце. Це був перший такий випадок у його багатій практиці. Він розгубився, він не знав, що робити.
– Нічого, друга скриня буде зовсім іншою, – невпевнено сказав "президентський" спостерігач.
Однак друга скриня виявилась копією першої.
– Усі виборці одностайні у своєму виборі, – пожав плечима "їдкий". – Це дуже цікаво.
– Так одностайні, – повернувся до нього голова. – Але ваш кандидат також не отримав жодного голосу.
Після закінчення підрахунку до усіх присутніх почав доходити зміст того, що відбулось. На столі лежала велика купа бюлетенів. Дійсних серед них не було жодного. Голова відчував, що наближається щось недобре. В голові його мерехтіло: "Такого не може бути", "Що робити?", "Доповідати нагору правду, або...".
Усі присутні, і навіть їдкий спостерігач, мовчали, переглядаючись між собою. Всі розуміли незвичайність поточного моменту, свідками якого вони стали.
Треба було приступати до складання протоколу. Голова розумів, що такий протокол означає особисто для нього великі неприємності. Треба було якось затягнути час та зв'язатися з вищим керівництвом. А він не знав, як це зробити, не порушуючи закону. Нарешті, він знайшов компромісний, як він гадав, варіант:
– Вибачте, – він виразно подивився в сторону туалетної кімнати. – Мені треба на хвилинку вийти...
Але раптом у кімнаті відпочинку задзвонив телефон. Голова комісії швидко пішов до кімнати та підняв телефонну трубку:
– Виборча дільниця. Голова слухає.
– Ти що там тягнеш час? – пролунало у трубці. – У тебе ж практично стовідсоткова явка. Пора доповідати про перші позитивні результати. Давай!
– Що давай? – стомлений голос голови звучав прихованим викликом. Він майже прошепотів в трубку. – На нашій дільниці усі бюлетені недійсні.
– Що значить всі? Скільки відсотків?
– Сто!
– Ти що там перепив?
– Якби так... Доповідаю: на дільниці всі сто відсотків бюлетенів – недійсні... До того, в усіх викреслено прізвище президента...
– Ти серйозно?
– Абсолютно. Прямо не знаю, що робити, – і майже пошепки продовжив. – Є тут один спостерігач... Коротше. Потрібна термінова допомога. Інакше доведеться складати протокол як є.
– Тягни час. Зорганізуй якусь скаргу через сам знаєш кого. Ми зараз тут розберемось.
Голова комісії поклав трубку та пішов до кімнати, де підраховувались голоси. Їдкий спостерігач розслаблено посміхнувся назустріч, голові, який з'явився в кімнаті.
– Так коли будете складати протокол?
– Будемо, будемо. Але я повинен запитати, – він зробив паузу і виразно подивився на спостерігача від президентської сторони. – Чи має хто заяви або скарги про порушення у ході голосування, чи підрахунку голосів...
"Їдкий" спостерігач зробив заперечливий рух.
– Ви неправильно зрозуміли, – перехопив рух голова. – Ми будемо складати протокол. Будемо. Але закон вимагає від мене ставити такі запитання. Може хтось із вас забув про свої обов'язки...
– Які можуть бути запитання? Ми були тут зранку. Порушень не було.