Так? Тепер лиш Господь, якщо він є, знає істину, та посміхається у бороду, милуючись майстерно закрученим детективом із трагічним фіналом, який він, жорстокий всемогутній режисер, інсценізував тілами своїх нещасних пішаків.
Я не знаю, засуджувати вас чи романтизувати. Проте я знаю одне – вам удвох там, у засвітах, буде краще. Світ вас не прийняв і виверг із себе як чужеродне тіло, за вашу чесність та справжність. І навіть якщо все відбувалося за першим сценарієм і це ти позбавив її життя, то в останній момент ти все ж виявився вірним собі та поклику серця і вирішив бути разом із нею та дитям на вічно, не злякався і приніс себе в жертву.
Чи це ти карав себе? За неї, за Штефана. Поліція – і наша, і їхня – дійшла висновку, що його також убив ти. Тебе викрили відбитки пальців та плями штефанової крові на манжетах светра. Казна за що ти з ним так… Через сварку, мабудь. У розпалі полеміки. Не збагну, не збагну! За що ви, все ж таки близькі, а може й найближчі друзі, могли так посперечатися? Втім, віднині у тебе є нагода вести з ним свої прискіпливі політичні дискусії та вправлятися у взаємній уїдливості без оглядки на час, бо ж він похований поряд із вами з Оксаною, буквально за метр, отже докричатися і обкладати одне одного матюками вам буде зручно. Не знаю, хто і чому так вирішив. Злий жарт поліції та муніципалітету, чи що?
Ти прожив болісне, бурхливе і якесь літературне життя між Орвеллом та Ремарком, а завершив його за Достоєвським. Саме тому я ненавиджу цього боротатого російського генія, схожого на Франкенштейна із чорно-білого фільму жахів початку сторіччя, бо достоєвщина раз за разом виявляється ближчою, ніж нам здавалося. Вона зіскакує з пожовклих сторінок старих рьольевських244 перекладів у сьогодення та сталевими лещатами хапає наші тонкі та тендітні ідеалістичні шиї, тягнучи у інфернальне підземелля, демонструючи, що так насправді буває, коли людина власноруч знищує усіх найдорожчих собі людей, а потім шкандибає вслід за ними. Вона доводить, що провідником зла почасти стає зовсім не лиха, а навпаки чуйна та добра, але трішки неврівноважена людина.
А у світі без тебе… у світі без тебе – безлад. Я відвідав Лемберг наприкінці січня, а у лютому почалася війна, у яку ніхто з нас не вірив – передусім ти. Росія напала на Україну. Та ти й сам про це знаєш, бо навіть після смерті тобі доводиться дебатувати зі Штефаном під оглушливий гуркіт російських ракет, якими вони нещадно обстрілюють житлові квартали. До речі, що ти йому зараз кажеш там, під землею? Визнаєш свою помилку та його касандрівську правоту? Він либонь над тобою потішається і допікає, повторюючи "а я ж казав!"?
Лютий – то якийсь проклятий місяць, тобі не знається? Все ніби як у хартманнівському рукописі, чорт забирай! Історія дзеркалиться. Нас попереджали, але чи ми слухали? А коли і слухали, чи дослухалися? Чи сприймали всерьоз? Буквально, а не метафорично, натомість виковирюючи якість потаємні сенси між рядками там, де про все прямолінійно кричать самі рядки. Промовистий приклад "фрагментарної сліпоти інтелектуала", вкритої надтонкою сріблясто-гнилісною плівкою непереконливих філософських виправдань.
Україна у полум'ї праведної люті, вогні своїх осель та крові власних дітей виборює незалежність, Росія у оскаженінні, зверхньому снобізмі та сатанинській жорстокості намагається довести першій своє братерство, новітню пост-Німеччину та решту старого європейського Вавілону заливає неконтрольованими хвилями іміграції з Африки, Близького Сходу і особливо чомусь Туреччини (відплата за расову політику НСДАП чи як то сприймати – у Парижі, Брюсселі та навіть і Мюнхені з Берліном маківок мечетей нині ледь не більше, ніж суворих, устрімлених у північну блакить шпилів соборів, а ранкову тишу переривають не церковні дзвони та християнські хорали, а пронизливі й бридкі завивання муедзинів245, що читають азан246 для незліченних отримувачів державної соціальної допомоги), а також тієї ж України, світ захлестнула стихія хаосу та кричущого екзистенційного безглуздя. Новий світ без тебе, зізнаюся я тобі, – нестерпне лайно, розмазане по розбитим залишкам витонченої позолоченої кераміки вщент зруйнованого барокового маєтку. Всі наші переживання, духовні поневіряння, нервові смикання та балаканина про майбутнє нічого не вартували. Ми не врятували світ, не відвернули трагедію й торжество маразму над інстинктом самозбереження, а натомість згаялися на пустопорожню дурню, згубили свої долі, скормивши їх сліпому монстрові історії. Іноді мені видається, що із нас усих ти вчинив найраціональніше й наймудріше, коли демонстративно пішов із нього геть, на останок сердито й голосно грюкнувши дверима, що з нього аж повідлуплювалися й обтрусилися на брудну підлогу полущені клапті фарби нібито гуманізму та цивілізованості.
Я завинив перед тобою, братику, і цього вже не спокутувати. Як ти там казав – фарш у м'ясорубці неможливо прокрутити у зворотньому напрямку? До самісінької смерті ми з Кетхен житимемо іх твоїм привидом, що з осудливим поглядом зазиратиме у вікно нашої спальні, коли вона гарцюватиме на мені верхи. І він, той привид, матиме на те повне право, і я не проганятиму його, бо сам себе ніколи не вибачу. Кетхен – можливо, у неї принаймні є формальне виправдання у вигляді вашої з Оксаною спільної могили, а я – точно ні. Ти все життя жалів мене, турбувався про мене, у чорний час відчаю стрімголов кинувся витягувати з петлі, полишивши все й не вагаючись ані секунди, а я підло тебе зраджував з твоєю ж (до певного часу) коханою жінкою. Чи мали б ми, підлі ниці гівнюки, бодай мізерний шанс на твоє прощення, якби щиросердно зізналися за життя? Навряд. Та у все одно нас не стало духу. Не вистачило сміливості. І на такий вчинок, яким ти укоротив собі віку – жест граничної чесності та відданості – я б також нізащо б не відважився. Я б злякався, здувся і так би й животів у половинчастій невизначеності та шмарклях, бо для розрубання гордієвих вузлів окрім сили портібно майти ще й несамовиту сміливість.
Ти завжди був сміливішим та рішучішим за мене. Сильнішим та відвертішим за мене. Ти завжди був кращим за мене в усьому, братику.
Вибач, що так вийшо. Вибач за все. Я – я сам себе ніколи не вибачу. Із тим і помиратиму, про те і кричатиму на смердюче-пітному смертному одрі.
До зустрічі… вже там. Єдине, на що хочеться сподіватися – не надто вже скоро. Як вже Бог дасть! Якщо він, звісно, існує…
грудень 2021 – травень 2023
Примітки
1 Райхсґау (нім. Reichsgau) – адміністративна одиниця Третього Райху, утворена на окупованих територіях із значною часткою етнічного німецького населення. Очолювалась штатгальтером, який одночасно був гауляйтером територіального органу Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.
2 Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, НСДАП (нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, скор. NSDAP).
3 Натяк на крилатий вислів "Париж вартий меси" (фр. Paris vaut bien une messe), який приписують Генріху Наваррському через його рішення в 1593 році прийняти католицтво, щоб стати королем Франції під ім'ям Генріха IV і заснувати французьку королівську династію Бурбонів.
4 Гливицька провокація (нім. Überfall auf den Sender Gleiwitz) – інсценований нацистами напад на німецьку радіостанцію "Sender Gleiwitz" в ніч з 31 серпня 1939 року (нині – м. Ґлівіце, Польща). Атака була операцією під фальшивим прапором, яка разом з приблизно двома десятками подібних німецьких інсценувань є частиною операції "Гіммлер" напередодні вторгнення в Польщу, що послужило формальним приводом до Другої світової війни в Європі.
5 нім. Umgestaltung "перебудова".
6 нім. Käthchen – зменшувально-пестлива форма жіночого імені Катаріна та водночас натяк на головну героїню драми Генріха фон Кляйста "Кетхен із Гейльбронну, або випробування вогнем" – дівчини, яка відчуває непереборну та всепоглинаючу пристрасть до свого коханого, графа Веттера фон Штраля, та ладна заради нього на будь-які випробування.
7 нім. Reichsbahn, букв.: "залізниці Райху"; алюзія на потяги дального слідування сучасної німецької залізниці Deutsche Bahn (DB), які традиційно пофарбовані у червоний колір.
8 відсилка до фантастичного оповідання Герберта Веллса 1895 року "Машина часу" (англ. The Time Machine).
9 гра слів: Мюллер (нім. Müller) – найпоширеніше німецьке прізвище, "клапсмюлле" (нім. Klapsmühle) – "психушка, психлікарня".
10 Карл Філіп Ґотліб фон Клаузевіц (нім. Carl Philipp Gottlieb von Clausewitz; 1 червня 1780 – 16 листопада 1831) – прусський генерал, військовий реформатор та військовий теоретик, відомий завдяки незавершеній праці "Про війну" (нім. Vom Kriege), присвяченій питанням теорії війни.
11 нім. Licht, букв.: "світло".
12 нім. Schneider, букв.: "той, що [щось] ріже, різун".
13 Притчі, 17:15.
14 Храм пам'яті (нім. Ehrentempel) було збудовано у 1935 році у місті Нюрнберг задля увічнення пам'яті загиблих солдатів під час Першої світової війни. Надалі Гітлер неодноразово виступав тут і згадував "мучеників націонал-соціалістичної партії", тим самим намагаючись перетворити цей монумент на священне місце поклоніння "силі німецької військової звитяги та незламності арійського духу".
15 нім. Stinki (букв.: "смердючка") від stinken "смердіти".
16 лат. "Чи я сторож брата свого?" (Буття, 4:9).
17 відсилка до фантастичного роману Герберта Веллса 1896 року "Острів доктора Моро" (англ.