Перед ранком хлопець заснув, Челсі ж поринула у свої спогади, продовжуючи знаходитись в його нічних сплячих обіймах. На певний момент вона забула про холод та страх, щось пробудилось у ній з новою силою, щось що спало надто довго. "Минуле", вона згадала минуле, було літо, разом із батьком Челсі відправилась на відпочинок, йому дали щорічну відпустку, мама ж залишилась дома адже декілька днів перед цим зламала ногу, тому фраза тата "Чорт забирай наче хтось накаркав, статись же такому якраз перед моєю відпусткою" запам'яталась юній дівчині на довго, тоді це їй здавалось смішно, але ненадовго...
З Лондона батьковою чорною автівкою "BMW X5" вони вирушили до сонячних альпійських гір, цього разу "Матергон" гора заувишки 4478 метрів, між кордоном Італії та Швейцарії. В машині грала музика культової для Європи групи "The Beatles", батько просто обожнював її, вони дружньо підспівували у відповідь "Бітлам", паралельно Челсі жадімно наминала печево облите шоколадом та горіхами, тато жартівливо пробував відкусити своїм ротом шматочок наче жираф рухаючи тільки своєю шиєю, дівчина ж не давала йому цього зробити швидким рухом засовуючи прянощі до свого рота. В такій веселій обстановці вони продовжили свій маршрут, місцеві краєвиди Європейських просторів на довго закарбувалась в серці дівчинки, на відміну від події що станеться з часом. Було тепло, сонце освітляло все навкруги, туристи що рухались на зустріч дружньо їм усміхались, а вони у відповідь їм.
— Тату, тату а що саме ти обіцяв мені показати перед поїздкою сюди?
— Я обіцяв показати тобі моя маленька доченько гірську альпійську козу яка є окрасою цих місцевостей. "Він підняв руку в сторону глибокого лісу та показуючи напрямок пальцем добавив" —ось туди, далеко далеко, ми з тобою маємо відправитися щоб зустріти цих мешканців лісу.
Вони йшли все дальше і дальше від тих туристичних напрямків куди рухались люди, Челсі уже виповнилось 14 років, вона вибігла перед батька намагаючись іти першою та весело підстрибуючи, день був чудовий, вони запаслись смачними канапками які дома їм приготувала мама із шинкою та салатом, також вони прихопили декілька пляшок апельсинового соку та гіганську пачку хрустких чіпсів які вона з батьком планували спожити разом.
Він дивився, дивився на тіло своєї дочки йдучи позаду. Було літо тому на ще юній та тиндітній дівчині були коротенькі світлих тонів шорти які чудово підкреслювали її сідниці та біла майка із розрізом на декольте що пружно облягаючи її верхню частину тіла прекрасно передавала форми грудей які уже стали значно більшими ніж раніше, тай взагальному чомусь в даному ракурсі погляду на дочку всі її частини тіла випуклої форми здавались якимись більшими, значно більшими, наче він дивиться не на дочку а на когось іншого... Після години з лишнім маршруту у все більш густий ліс, батько зупинився а за ним і Челсі, вона помітила що він чомусь розглядається по сторонам наче намагається когось побачити.
— Тату а чому ми зупинились? Ми вже на місці, бачу ти роздивляєшся навкруги невже ти побачив козу? "наївним та простодушним дитячим голосом мовила Челсі".
— Таак... вони мають бути десь туут... "протяжним голосом наче вагаючись вимовив батька" — підійди до мене Челсі, на ось випий трішки соку щоб освіжитись.
Дівчина підкорилась та пішла до нього, він їй здався якимось дивним, весь спотівший, в очах певна розгубленість та тривога, але водночас була і своєрідна рішучість зробити щось погане... наче щось у нім зламалось, наче затятий курець що покинув на декілька років цю справу знову тягнеться за папіросу, наче крадій що після тюремного терміну обіцяв собі більше не чинити цей злочин але знову береться за крадіжку. Батько подав апельсиновий сік Челсі, яка стала біля нього щоб зробити ковток цього прохолодного напою, і тут відчула як його рука опустилась та своїми пітними пальцями легенько охопила її сідниці, шок, ступор мабуть саме ця реакція паралельно виникла у Челсі та батька але він продовжував, вона відчула як ці ж грубі, дорослі пальці плавно входять під їх шортики роблячи прямий контакт із шкірою що ставала все напруженішою наче намагаючись відкріпитись від цих пальців та долоні яка нещодавно давала дівчині пляшку соку. Другою рукою батько спробував взяти Челсі за плече щоб притулити до себе але несподівано звідкілясь буквально десять метрів від них шмигнула дика, альпійської породи коза, — тату ось вона, наша кізка! Перше що прийшло в голову дівчині, після чого вона акуратно водночас різко звільняючись від його тілесних контактів, спритно побігла за козою яка зрозуміло почала від неї тікати в протилежну сторону, буквальна за декілька секунд абсолютно зникнувши з радару їх поля бачення, скриваючись за щільними стволами місцевих дерев але справа далеко не у цій ні в чому невинній тварині, пропавши вона повинна відійти далаке, далеко на задній план віддаючи перевагу емоціям та відчуттям дівчини в даний момент, Челсі пробігла приблизно 15 — 20 метрів сама не розуміючи чому, на долю секунди під час бігу вона озирнулась через плече, в голові їй здавалось що батько побіжить за нею, розуміючи що його тілесні габарити значно більші тому він з легкістю її наздожене, але цього не відбулось він стояв на місці наче "укопаний" та дивився але якимось скляним, далеким поглядом наче він дивиться скрізь неї. Після цього їх ескурсія закінчилась, він більше не простягав до неї руки, весь наступний час перед приїздом до дому вони говорили як правило на нейтральні теми, немов вони остерігались однин одного. Але справа далеко не в тім що було дальше, головне що відбувалось в голові Челсі. Тоді свідомість та підсвідомість дівчини частично проігнорувала те що відбулось тоді у лісі, зрозуміло щоб захистити ще не сформований мозок та психіку юної особи. Але ці спогади не зникли, вони просто засіли десь глибоко в середині дівчини тільки чекаючи можливості вирватись назовні. Так вона змінилась, весела та наївна дівчинка після цього інциденту стала більш серйозна, з часом привила собі такі звички як організованість та дисципліна, важко після цього було комфортно себе почувати поруч з людьми особливо чоловіками але все ж вона принаймі старалась, вдаючи із себе нормальну та привітну особу. За рік після Альпів батько помер від серцевого нападу, звісно ніхто а в тому числі і мама Челсі не узнали про цю мабуть найбільшу помилку та вчинок в житті батька, та й сам він протягом цього року щиро каявся про скояне але тільки в душі, перед самим собою, з Челсі вони більше ніколи не згадували той випадок. Після його смерті Челсі ще більше забула, стараючись максимально ігнорувати свої тодішні спогади, на похоронах вона з мамою оплакували свого покійного чоловік та годувальника сім'ї але уже ніхто не узнає чи сльози Челсі були щирі... Ось так усе тривало до цього символічного випадку, коза... знову коза, мабуть тоді підсвідомість підлітка сприйняла гірську тварину та погоню за нею, тобто втечу від рук батька як захист, як якесь дивовижне спасіння тому можливо рефлексивно коли ситуація повторилась через не цілих десять років вона знову відчайдушно пустилась за твариною, хоча й від кого-кого, а від Тараса точно не віяло жодною загрозою, можна сказати ще більше, за цей не тривалий час знайомства з ним у Челсі склався такій висновок що мабуть це останній хлопець на землі який здатний скривдити дівчину. У неї було багато запитань, на які не находилось чіткої відповіді, навпроти стереотипних фільмів чи книг де головні герої знаходять на все відповідь і пізнають себе, в реальному житті не завжди так, іноді буває так що складно відповісти на деякі хвилюючі нас питання, буває й таке що докінця життя людина безнадійно прагне осягнути себе вдаючи вигляд що все розуміє, а на справді все більше і більше тоне в собі допоки не стає просто бездушною лялькою, дерев'яною маріонеткою за яку потягують ниточки під назвою традиції, віра, страх та природні потреби.
— Ауу прокидайся наша спляча принцеса, уже давно як розвиднілось "промовив ніжно хоча й з нотками певної тривоги Тарас, паралельно лагідно ласкаючи її волосся своїми пальцями.
Відкривши очі Челсі зрозуміла що від нічних кошмарів вона перейшла у реальний кошмар, так вони заблукали після закінчення ночі ситуація кардинально не змінилась, вона оглянулась, кругозір на місцевість на відміну від ночі значно розширився, кругом було безліч дерев переважно темно зеленої хвої яка не осипається на зимні холода, небо було вкрити світло-сірими хмарами де-не-де міняючи свій відтінок то на світліший то на темніший, наче палітра художника що розмішав декілька сірих кольорів. Дівчина подивилась на екран смартфона.
— От чорт чому ти не розбудив мене раніше? Уже 10 година ранку, ситуація не з найкращих враховуючи що в мене залишилось тільки 24 відсотка батереї. "Поки що без відчаю але з явним посиланням на нього проголосила вона"
— Заспокійся Челсі все нормально, думаю одна дві години нас не сильно врятують, плюс мені просто було жалко тебе будити дивлячись яка ти мила коли поринаєш у свої сни, мало того я навіть думаю що це тільки на краще адже від чудового сну людина більш активна в плані розумової діяльності, а в даній ситуацій це саме те що нам потрібно.
— Зрозуміло... " промимрила собі під ніс Челсі уже заспокоївшись та взявши себе в руки"
— Доки ти спала "продовжив хлопець" — я оглянув місцевість в радіусі приблизно ста метрів, але нажаль слідів чи якихось принаймі зачіпок які б вивели нас звідси я не знайшов, та не слід панікувати, думаю ситуація не я критичною враховуючи що скоро а можливо і вже нас почали шукати.
Прозвучав специфічний звук, це бурчання живота Челсі, по цьому сигналу стало зрозуміло що шоколадний батончик Твікс, який був їхньою запасною провізією слід використати у дії, вони взяли по одній паличці Твікс та з таким серйозним виразом обличчя ніби це і справді та річ яка врятує їх від голоду в дану хвилину почали в один ритм хрумкаючи, ласувати такі обов'язкові для життєдіяльності людини кілокалорій.
Розділ 6
"Пошукова операція в дії"
В той же час не подалік від них, на їх місці перевалу була така картина.
Дві дівчини та Роман стояли наче укопані не розуміючи що сталось, враховуючи що хлопець з Яною лягли раніше в сусідній палатці, вони вирішили розпитати у Мар'яни що відбулось в ночі.