Так народжуються самоомана, глибоко вкорінена взаємна брехня та хронічне лицемірство, що ми звикли називати "гарними манерами" та "відчуттям такту".
На цьому завершую та ще раз наполегливо нагадую: ти стоїш на порозі відчинених дверей із запрошення у правиці. У запрошенні зазначено "увійди та стань Людиною". Або йди геть і зачини двері, навічно залишившись нездарою й нулем, що лиш на те й здатен, щоб скиглити й огульно поливати брудом оточуючих та їхні прагнення, знецінюючи усе довкола, бездарно проживотівши усе життя та позадкувавши у вирішальний момент істини. Доля повсякчас висуває ультиматуми, на тому зрештою і ґрунтується велич одних та ницість інших. На правильному виборі у правильний час.
То ж роби свій вибір! Не нехтуй проведінням! Я маю право хочу знати, з ким мене звела доля – все ж зі шляхетним лицарем чи з опудалом з його обладунків, іржавим іззовні та порожнім і смердючим усередині. Ким буду захоплюватися й за потреби віддам життя чи кого зневажатиму до домовинних дошок.
Чекаю на відповідь,
Степан
Львів, 14.12.1990
39
Адреса отримувача: Україна, Лебмерг / Львів-10339, Адольф-Айхман-штрассе / Вулиця Симона Петлюри 46Б, квартира 2 герру Штефану Поппелю / Степанові Бандері
АВІАПОШТА
ТЕРМІНОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ
Неймовірно, як швидко працює нині ця нова приватна пошта… Отримав твого листа через три дні після відправлення! Це – чи не єдине покращення (поряд із розширенням асортименту цигарок, алкоголю, ковбаси та пірацьких відеокасет із порно та американськими бойовиками, котрі, втім, через вартість та тотальне зубожіння мало хто може собі дозволити), що спіткало нас після "звільнення від диктатур" та "повалення злочинного режиму". Доволі жалюгідне, як на мене. Чи заради цього варто було руйнувати цілу країну?
Ну гаразд, відвертість за відвертість, прямолінійність без викривлень, без папірця біля рота243, аби витерти його, мов брудну сраку, від виверження словесними нечистотами, ти сам того зажадав! Смердюча срака ж "чесніша" за чисту, чи не так? І смердюча правда краща за міщанські пристойності та аристократичні парфуми тактовності.
Що за тенденційні хармани ти плетеш? Що удумав, га? Хто ти, курва, такий, щоб висувати мені ультиматуми? Ким уповоноважений судити, кого удостоїти великої літери у слові "людина", а кому відмовити у самому цьому визначенні? Чи не забагато взвалив на свої тендітні плечики, ковбою пасторальних прерій?
Жадаєш "каналізаційної правди" – то і я принципово не залишатимуся у боргу. Скажи-но, мій спраглий до крові державотворцю та свідомий потопельнику у фекаліях, що з цуценячим ентузіазмом захлинається у них і вочевидячки вже так нахлебтався, що вони дісталися аж головного мозку, чи має шанс народитися здоровою дитина, якщо породілля – генетичний мутант? Генетика – то геть не моя парафія, але навіть мені кришталево ясно, що шанси на це – як випадково пропердіти у громадському туалеті симфонію Баха.
Так, ти маєш рацію, я дійсно слідкую (у міру можливостей) за нововведеннями на ваших теренах, і щобільше їх помічаю, тим менше у мене залишається оптимізму.
Пам'ятаєш, яке визначення той КДБ-шник-ліберал давав поняттю "соцреалізм" під час нашої подорожі до Хартманна? Я нагадаю: соцреалізм – це вихваляння начальства та його дурощів у зрозумілих для нього формах. Так от, саме цей метод взяла на озброєння ваша влада, нехай вона всіляко і відсторонюється від такої назви. Вроджені імпотенти, бридкі сноби-нездари, не здатні створювати нове, експерти в питаннях руйнування, безсоромного перевзування та перефарбовування, ваші божевільні у своїй войовничій посередньості каудільйо ще раз зроблять те, до чого звикли – присобачать якийсь власний рогато-колюче-ріжучий символ на витвір чужої, забороненої ними пам'яті. Я бачив по телевізору, що Хартманну нещодавно встановили пам'ятник у самісінькому центрі Житомира, перед будівлею суду (доволі курйозний як на мене, де через коричнюватий колір каменю він більше схожий на дородного витрішкуватого Раджа Капура з моржовими вусами, ніж на добропорядного швейцарського бюргера). Як з'ясувалося згодом, незграбна постава наркомана та рахітична непропорційність цього пам'ятник пояснюється (як це не дивно) не рукосракістю скульптора, а тим, що до старого пам'ятника Леніна, що сорок років стояв на тому місці, просто прикрутили нову голову, мов лампочку. Це і є найпромовистіший символ вашої держави. Реінкарнація соцреалізму по змісту при його агресивному запереченні по формі, увінчана жовто-блактиним Леніном під псевдонімом Хартманн без зміни сутнісного наповнення. Хіба когось із вас цікавить правда? Хіба когось цікавить, що реальний Хартманн, доволі суперечлива постать, направду мав мало спільного з тим іконописним образом, що ви його тепер силоміць запихаєте у неокреплі мізки школярів? До речі, ти не забув, що він був переконаним комуністом? Як це в'яжеться з вашою "декомунізацією"? Ви там геть очманіли?
Скажи мені, о вікінгу з Вальгали, про яку "цілющу війну" базікає ваше телебачення? Як війна може бути цілющою? Зцілення він мігрені методом відрубання голови – доволі сумнівна терапія. От тільки не треба розумних теревень про "катарсис" і "народження через страждання"! Бачили вже таке, проходили і знаємо, чим це зазвичай завершується у історичній перспективі. Пшиком. Невже ти забув, що війна, до якої "готуються" (тобто початок якої передбачають, але не відвертають, а натомість всіляко наближують) – це канонічний інструмент узурпації правителями свого робочого місця та привілеїв, та й по тому. Особливо, якщо війна проголошена "священною" чи "цілющою". Така війна повинна тривати довго, без реальних перемог (телевізійні натомість мусять декларуватися мало не щотижня, та вони – вороги – вже майже програли, ще трішки, вже ось-ось!) і без кінця, бо так найпростіше утримувати владу у руках, а деморалізований та здичавілий від страху, голоду і промивки мізків народ – у покорі.
Про який "патріотизм", трясця його матері, ти розпинаєшся (авжеж я іронізую, бо після усього того, що я бачив, чув та чим перенасичився до блювоти я не можу вживати слово "патріотизм" без саркастичних лапок)? Ви займаєтеся баналізацією зла, одомашненням болю, аби ваші піддослідні бідолахи звикли до думки про те, що вбивати за вказівкою керівництва та заочно ненавидіти за велінням телевізора – то цілком природнє явище. І не дай Господь у когось із них ще залишатиметься бодай щопта здорового глузду та сміливості сказати щось супроти! Ви його затопчете, залякаєте, знищите безжально й блискавично, бо декларована вами "свобода слова" та "правда", традиційно – то лише свобода слова, що подобається та така "правда", яка не протирічить панівним ілюзіям. Люби нас, люби! Бо інакше буде гірше! – звертаєтесь ви до громадянина – Розіпнемо і обплюємо на хресті! Ви – збоченці, що не просто гвалтують, а ще й зухвало вимагають від жертви згвалтування, щоб вона отримувала оргазм (чи хоч би брехала про це), бо інакше ви погрожуєте її вбити.
Ваш патріотизм – це беззаперечна готовність віддавати життя заради великої мети, але не своє, а чуже. Ваш патріотизм – це забавлятися перейменуваннями довколишнього світу і самих себе, гратися у слова, мов розумово відстала дитина – це кажи, а це – ні, бо голова з плечей! Магічне мислення, ставлення до слів як до шаманських замовлянь – то радше ознака дикунства з тропічних джунглів, ніж "цивілізованності", тобі не здається? Як я неодноразово тобі повторював, від застосування розумних слів сенс аж ніяк не змінюється. Ну гаразд, ви будуєте державу не з гівна та палок, а застосовуєте "дендро-фекальний принцип державотворення". І руки у ваших "державників" не з сраки ростуть, а вони страждають на "анальну диспозицію верхніх кінцівок". Не пердіння, а глухий анальний фрикативний приголосний. Стало легше? До речі, у мене вчора був не пронос, а "ректальне фондю". Як не назви секс-шоп (ділдошнею, страпонарієм чи членярнянею), а він не стане книгарнею, а асортимент – респектабельним, мов у церковній крамничці. Курва, це ж очевидні речі!
Ваш патріотизм – це "безкомпромісна боротьба за правду проти ворожих наклепів" – кінець цитати? Щоправда, наклеп – це все, що не до вподоби, аж до твердження про те, що у вашій новій країні неможливо вижити "на загальних засадах", не будучи залученим у владу чи розкрадання радянсько-німецького спадку, що ви сором'язливо кличете "бізнесом". Як утовкмачити вам, що вона, ця країна, вийшла геть несумісною з життям, ось у чому правда! Но на чорта вона потрібна комусь, окрім безпосередніх керівників-власників-експлуататорів-вигодонабувачів? За що саме народ мусить вас любити, як ви того вимагаєте? За те, що на пенсію неможливо не те що вижити, а й животіти проблематично? За те, що родина з двох працюючих батьків ледь у змозі утримувати одну дитину і жахається самої думки про другу? За те, що усі хто можуть намагаються емігрувати з рідних місць у невідомість, бо тут настала нестерпне сьогодення і лячне майбутнє? Бо тут наплювати на професіоналізм та принциповість, тут чесність стали вважати "наклепом" і "ворожою пропагандою", а епідемія підозрілості, доносів, нетерпимості та ненависті захлеснула на лише кулуари влади, а навіть дитячі садки та церкви. Від вашого "патріотизму" та вашої "правди" народ розбігається, як таргани по кухні, на якій серед ночі неочікувано увімкнули світло – декілька щасливчиків вчасно найдуть шпарику та втечуть у ситіші та безпечніші місця, а більшість метушитиметься, допоки їх не переб'ють тапком чи не перетруять дихлофосом. Колись із Радянського Союзу емігрував "філософський пароплав" і це означало, що там стало важко думати, а від вас тягнеться нескінченний караван "ковбасних" пароплавів та потягів, бо стало важко просто фізично існувати. Знелюднення, розлюднення, відлюднення. Явне знецінення мотивів, духовне приземлення, перемикання з мозку та шлунок, з мислення на травлення. Це отаку "державу" напівголодні знедолені мешканці мусять "з радістю та натхненням захищати"? Чи не засильно ваші урядовці себе цінують, якщо на повному серйозі розраховують, що Іван та Петро насправді гинутимуть за їхні теплі місця та право здирати з холопів по три шкури? Тільки якщо холопи – повні імбецили… І саме на таких імбецилів, безмозку біомасу, "добровільних ампутантів голови" ваша пропаганда і старається перетворити підшефний народець.