"Яна та Мар'яна практично в один голос дали зрозуміти що нічого подібного не діждетись вони уже давно налаштувались на стрибки."
Чим блище вони приближались до водоспаду в притул тим більше він давав про себе знати, шумом води що ударяється безкінечними потоками об кам'яні брили. Вода річки Прут була криштально чистою як і тутешнє місцеве повітря, машини туристів та автобуси як би не старались забруднювати повітря, все ж таки тягатись з карпатським неосяжним лісом та природою, що наче якісь гігантській фільтр очищав все навколо вони не могли. Вид водоспаду з підвісного моста відстань до якого сягала двадцять метрів зачаровував Челсі тому трішки вагаючись вона мовила.
— Незнаю чи я маю право голосу но думаю що я також хочу стрибнути з вами, так мені трішки лячно но все ж це нормально в даній ситуації. "Тарас пильно подивився на неї, при чому не виражаючи жодних емоцій відповів"
— Ну як побажаєш, я тільки вас попередив, дивись сама.
— Ого бачу ти у нас бойова дівчина, що ж тебе так тягне до всього цього. "Трішки проговорився Рома, усвідомивши це уже після сказаного"
Челсі нічого не відповіла але задумалась, а й справді що саме мене манить це робити. Стаття? "Промовила вона у своїй голові" але для чого? Ну так звісно щоб відчути все на власній шкірі для абсолютно точних відчуттів та загальних вражень які знадобляться для написання достовірного тексту. "Продовжувала вона свій внутрішній діалог" чи може
мені насправді захотілось стрибнути, відчути щось нове, вдихнути свіжого гірського повітря та зануритись туди в далечінь, віддатись у руки матінки природи, забути про все... Вид з підвісного моста закружив погляд дівчини у неї потемніло в очах.
— З тобою все гаразд, може тобі слід перепочити "Челсі відчула позаду себе руку Тараса що легенько підтримувала її пличе, рука була теплою у ній відчувалась певна надійність."
— Та ні, все гаразд трішки задивилась у річку, можливо слід частіше вибиратись зі кам'яних джунглів до такої от краси, а то трішки я розслабилась. "Спробувала згладити ситуацію Челсі, дати їм зрозуміти що вона готова до буть-якого екстриму і те що вона міська дівчина цьому не завада."
Вони віч-на-віч зустрілись з інструкторами та потиснули їм руки у знак вітання. Це були два хлопця віком так 25— 30 років не більше, вони були високі та помірно стрункі, було замітно що парубки тримали себе у формі. Одягнені були у класичний туристичний одяг, на голові були чорного відтінку кепки, від них віяло певним оптимізмом, відчувалось що це веселі та життєрадісні особи чоловічої статті.
— Здоров хлопці я Тарас а це мої друзі "він почергово вказав кожного із них ім'я, та продовжив" — Це ми замовляли стрибки на п'ятьох чоловік, спасибі що погодились нам допомогти прийшовши сюди.
— Привіт завжди раді "почав розмову хлопець що виглядав старшим за свого побратима явно на декілька років "мене звати Вася а це Іван мій напарник, ну так, тут я з тобою погоджуюсь, враховуючи що на дворі осінь тому стрибати мало бажаючих адже сезон припадає на літо, но ми місцеві тому нам не важко було сюди дістатись.
— Давайте тоді в знак солідарності ми з Романом допоможемо вам приготувати відповідний інвентар для стрибків, а дівчата тим часом будуть милуватись водоспадом. "Ті погодились, Тарас поглядом провів по другові щоб той брався до справи, якогось бажання чи ентузіазму у Роми виконувати його вказівку не наглядалось, але він все ж погодився. Дівчата оглянулись, навколо шуміла вода, уже де-не-де починали опадати поодинокі жовті листочки що прямували прямо до глибин бурхливої річки Прут яка так манила усіх до себе. Окрім інструкторів та наших хлопців поблизу була тільки одна пара похилого віку, біля них була маленька собачка чорного кольору шерсті по якій де-не-де проскакували маленькі білі плями хоча делматинцем вона точно не була.
— Давайте підійдемо до них поспілкуємось допоки чоловіки займаються своєю справою "зі саркастично грубим виразом обличчя мовила Яна."
— Ай справді чудова ідея я тільки за "погодилась Челсі" — По їх вигляду мені чомусь здається що це корінні мешканці цього міста тому понад усе цінують не тільки цей водоспад а й усю навколишню територію. "Як вияснилось Челсі була права."
— Доброго дня дівчатка, раді що ви приїхали до нас у гості, бачу водоспадом ви зацікавились. "Привітно та щиро мовив дідусь, місцями затинаючист, враховуючи його солідний вік.
— Бачу ви дівчата не місцеві, але говорити схожим із нашим діалектом, звідки ви мої милі, "так само щиро але більш лагідно та без затинань запитала бабуся, паралельно погладжуючи собачку що леститься до її ноги махаючи своїм чорним з білою цяткою на кінці хвостиком." — Ви зі Львова чи Франківська?
— Ви маєте рацію, ми зі Львова а це ось Станіславська паночка, "вказавши на Челсі спробувала весело підтримати розмову Мар'яна та продовжила "А ви можете нам будь ласка бабусю описати своїм колосальним досвідом тутешню красу? "Було відчутно що якийсь маленькій вогник що уже давно невпинно згасає, все ще здатній пробудитись та загорітись
в уже обвислих та сповнених болю тобто життєвого досвіду очах пенсіонерів."
— Знаєте дівчата ще моя бабуся говорила що гірська річка Прут є одна із найважливіших та життєво необхідних артерій великого карпатського організму, що бере свій початок на схилах найвищої вершини України – Говерли. "І тече по ній не холодна гірська вода, то бурлить гаряча гуцульська кров. "Ось як висловлювались старі люди при водоспад Пробій. "Закінчила свої сповнені поезії слова бабуся"
Дівчат з їх вигляду задовільнили сказані слова, тому на прощання Челсі задала ще одне питання.
— Вибачте бабцю що ми вас так торбуємо але я б хотіла узнати у вас ще одну інформацію звісно якщо вам не важко.
— Охх... "тяжким самоіронічним тоном мовила та" ну звісно дівчата я тільки рада, розумієте наші діти та внуки вже давно пороз'їзджались кожний своїми дорогами тому і нікому нам висказатись толком, знаєте по телефону це уже не те, для молоді мабуть нормально но для нас старих... які все життя спілкувались тільки віч-на-віч це якось надто по сучасному.
— Тоді просто чудово "мовила Челсі" — а чому саме Пробій, що означає ця назва?
— О це просто, сама назва говорить за себе. "Уже з легенькою задишкою вимовила бабця" — свою назву Пробій водоспад отримав від того, що вода ніби "пробиває" собі шлях між величезними та могутніми кам'яними брилами. Знаєте дівчата колись його висота була більшою але із-за вирубки та сплаву лісу вона значно зменшилась. "Челсі будучи журналісткою обласної преси знала що вирубка лісів є однією з основних проблем заходу, тому з розумінням віднеслась до сказаниз слів.
— Агов "Леді" знаходячись приблизно 30 метрів від хлопців дівчата почули протяжний гучний голос Романа — все уже готово, ну як, ви ще не передумали стрибати? Якщо вам лячно то можете нас почекати там. "Спробував підколоти дівчат Рома ".
Дівчата попрощались із старенькими співрозмовниками та подались до хлопців. Стрибали по одному, першим пішов традиційно Тарас, за ним Роман, дальше дівчата почергово споживали дозовану порцію екстриму, Челсі стрибнула останьою як до так і опісля стрибка трималась гідно та рішуче. Вони були задоволені, настрій чомусь став піднесений, причому у всіх, наче вони опинились на одній емоційній хвилі.
До хостелу наші туристи повертались з високо піднятимими носами, адже основне завдання було виконане, попереду у них було ще півтора дня, половину цього, ночівля під відкритим небом та наступний день який по плану був виділений для звичайної автомобільної подорожі сусідніми прикарпатськими селищами.
Цього разу ситуація дечим повторилась але тільки частково, пара закоханих Яна та Роман одразу після опівночі направилась до сусідньої палатки яка розташовувалась приблизно 15 метрів від їх основної точки перевалу. Що змінилось так це стан Тараса, навідміно від попереднього разу коли він відключився після доброї порцію алкоголю, цього разу він був у нормі адже горілки вони взяли тільки одну пляшку і декілька одиниць вина та пива на любителя. Вони пили в трьох, жарене на вогні м'ясо яке раніше приготував той самий майстер-шеф на всі руки Роман переплетене на шомпорі із ароматними шматками болгарського перцю та помідора, в кінці полито солодким червоним вином вони уже спожили, тому їжа з часом відходила все більше і більше на задній план. Мар'яна мабуть зрозуміла що вона тут "третя лишня", тому вирішила відлучитись, повідомивши друзям що трішки втомилась та хоче гарно виспатись на завтра.
Розділ 5
"Тільки у двох посеред лісу"
— А доречі Тарас я б хотіла тебе запитати про твоє минуле, про батьків наприклад. "Челсі розуміла що час діяти настав, умови просто чудові вони залишились у двох під відкритим небом та під градусом, попри нічний час освітлення було гарним, надодачу до таких небесних світил як місяць та зорі була яскрава ватра що розділяла наших головних героїв по дві сторони барикад, вводночас даючи змогу чітко бачити один одного своїм палаючим полум'ям."
— Мої батьки померли в автокатастрофі "сказав Тарас паралельно наповнюючи свій та Челсі стакан алкоголем, але лив не багато, тільки так для комфортного продовження діалогу" — батько, мама та моя дівчина, це відбулось рік назад, от так от все моє життя перевернулось з ніг на голову.
Челсі у словах Тараса здивували одразу дві речі, перша це те яким беземоціййим та холодним тоном він розповідає про смерть всіх своїх близьких, а друге це сам факт що він одразу ось так сказав їй правду, вона думала що він буде старатись приховувати минуле, но він продовжив все більше дивувати дівчину своєю правдою.
— Мій батько був біснесменом, він володів однією із провідних мереж супермаркетів України, паралельно він мріяв та приводив у дію свій план по вдосконаленю середнього та малого бізнесу чим би явно посприяв розвитку нашої країни.