Іван Багряний — Тигролови (переказ)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 3 з 5

Ізюбр почав тікати, тоді Сірко теж вистрелив. Після цього лягли вони спати, та сон не брав.

На світанку вийшли з халупи: на солонці лежав ізюбр, підстрелений Сірком. Григорій засмутився, розчарувався, що нічого не вийшло. Тоді чоловіки попрямували далі — на узбережжі річки лежав ще один ізюбр, опустивши голову в воду. Ось цей вже підстрелений Григорієм! Сірко зрізав панти з обох звірів, розібрав на м’ясо, розповідаючи про цінність пантів: у Китаї це — найкращі ліки від найрізноманітніших хвороб. Згодом приїхали верхи Наталка з Грицем, забрали м’ясо.

Сіркове чаклування

Прибувши до хатинки, Сірки розтопили піч: дід мав провести таємничий ритуал — зробити м’які молоді панти твердими. Спершу він загорнув їх у марлю, а тоді, дочекавшись потрібної температури, помістив панти в піч. Після такого "запікання" панти затверділи.

Щастя як трясця

Сірко вірив: Григорій приносить їм удачу, тож і надалі полювання має бути щасливим. Наступної ночі на полювання знову пішли Наталка та Гриць. Почувши три постріли, Сірко та Григорій вирушили до солонцю. І справді, вполювали ще двох ізюбрів! Гриць розповів про Наталчині хитрощі: вони домовлялися стріляти разом, коли ізюбр зупиниться, проте дівчина вистрелила двічі на ходу, а Грицеві вдалося влучити лише в собачий слід. Тепер мусили чекати дощу, щоб змити сліди полювання на обох солонцях.

Золоті арабески

Доки дощу не було, знайшла компанія собі іншу розвагу — "лучити" рибу. До байди прикріпили жаровню, склали туди сухих дровенят, гасу, та й пливли річкою, розпаливши ватру. Григорієві подобалося кермувати: так він мав найкращу змогу любуватися Наталкою. Одного разу Наталка випадково встромила ость у пень — інженерові довелося лізти в воду та витягати. Повертаючись у байду, Григорій зустрівся з палким поглядом Наталки.

ЧАСТИНА ІІ

Розділ 7

MEMENTOMORI

Якось привернув увагу друзів таймень: ніхто не міг його вполювати. Хоч Григорій і не зважав уже на нього, сидів собі на перевернутій байді, та Наталка з Грицем постійно шукали поглядом хитре звірятко. А Григорій роздумував про минуле, що тепер залишилося лише спогадом, маревом, що все більше віддалялося.

Раптом подув сильний вітер, що переростав в ураган. У небі пролітали 8 чотиримоторових літаки, що занепокоїло Григорія. Він подумав, що щось вони шукають. Невже його?

Тунгуз Петро Дядоров

Коли Сірки збиралися сідати обідати, завітав до них гість — Петро Дядоров. Він розпливався в широкій посмішці, потискаючи руки давнім друзям. Тунгуз повідав, що він одинадцятий день уже "іскаєтїроплану". Нещодавно впав десь у тайзі літак (закінчився порох), тепер начальник наказав усім шукати та без звісток не повертатися. Тому мусить він тепер шукати, припинивши пантування. Закінчивши оповідь, Петро попрощався та й пішов далі. Сірко розповів інженеру про нещасну долю тунгуза: окрім того, що тяжко працює, то ще й має жінку, гарну московку Фійону, яка постійно йому зраджує.

Історична довідка

Два дні гриміло та лило, наче з відра. Сірко наказав усім робити тин через річку впоперек — заїздок, щоб рибу ловити. Якось у дощовий день пригадав Денис, що бачив він такі зливи в Індії. Потім спогади почали наповнювати його все більше, то він і ділився ними з родиною. Розповідав про свої мандри, про те, як жилося колись в Україні.

Співуни

Постійною розвагою Гриця та Наталки були співи, а інженер увесь час був зайнятий якоюсь роботою, не долучався до них. Щоразу завершували брат із сестрою піснею про мисливця, то була улюблена, тутешня, зеленоклинська.

Заколот і капітуляція

Григорій розумів, що кохає Наталку, однак почуття його, мабуть, не має шансів на існування. Він не знав, що робити, а мозок постійно сперечався з серцем. Залицятися до неї він не смів, не мав права, адже хто він такий взагалі? Проте, попри відчуття безнадійності, відчував він щастя. Трохи дивне, своєрідне, але щастя. І якби запропонували йому покинути Сірків, він би не зміг. Розум остаточно капітулював.

Мавка

Наступні дні Григорій приділив вивченню тутешньої природи: використовував і доводив усі свої знання з ботаніки, зоології та орнітології на практиці. Якось бродив він лісом, аж побачив на камені голу мавку: Наталка вигиналася, немов пантера, викручуючи волосся. Він втік, неначе злодій. І бродив лісом, щоб не потрапити їй на очі, аж доки не кликали його обідати. За столом почувався ніяково, присоромлено: помітила вона його, чи ні? А ввечері випадково лишилися вони наодинці. Григорій підсунув руку ближче до Наталчиної. Дівчина відсахнулася та втекла, а він бродив узбережжям.

В гирлі Мухені

Ось і завершився місяць пантування, Сірки збиралися додому. Нав’ючили коней, попрощалися з Паддю та й вирушили. Наталка з батьком поїхали одразу додому, а юнаки змайстрували пліт, пливли три доби, щоб доставити м’ясо. Там, де річка Мухень впадає в Амур, чекав їх завідувач Мокієнко. Саме він мав відправити м’ясо пароплавом до Хабаровська: тоді Сірки виконають умови контракту.

Ночували Григорії в хаті Мокієнка. Мокієнчиха була допитливою, увесь час показувала родинні фотокартки та пишалася дочкою, що поїхала до Владивостока навчатися. У Мокієнка ночувало ще двоє чоловіків, двоє охмелілих приятелів. З їхньої розмови інженер дізнався, що ці хлопці також шукають літак.

Вранці Сірко та Многогрішний рушили додому, вгору по Мухені.

Розділ 8. ОСІНЬ У ТАЙЗІ

Коли достигає виноград

До тайги прийшла осінь, пора, коли виноград достигає та звисає важкими, великими ґронами. Сірки, повернувшись із пантування, косили траву на старій пасіці. Григорій помітив, що Наталка зовсім очужіла: не зважає на нього, намагається уникати. "Може, то й на краще, — подумав він. — Може, це втамує мої почуття".

Грицьки разом із Нерпою та Рушаєм пішли до річки Іман виконувати певну роботу. А Наталка лишилася вдома, поводилася дуже дивно: весь час дуріла, мов дитина, гралася з Заливаєм. Мати помітила, що щось негаразд, та й запропонувала Наталці поїхати в Київ у гості до родичів, розважитися, відпочити. Наталка відмовилася від материної пропозиції.

Весела робінзонада

Схилами Сіхоте-Аліню мандрували хлопці протягом чотирьох днів. Потім натрапили на барак — то Сірків. Довкола ні душі: найближче старовірське село, Диди, аж за сто кілометрів! За наказом Сірка Грицьки мали покосити сіно на сопках та заготовляти спеціальні пастки — самолови. Самолови розставляються завчасно, щоб набути тутешнього духу та не привертати уваги тварин. Минув місяць — прийшла справжня золота осінь.

Бог кохання

В осінній час все частіше чулося ревіння ізюбрів. Для них це — пора кохання. Вони влаштовують змагання, справжні бої за серце дами. Здавалося, що бог кохання маячив нетрями з золотою сурмою.

Хлопці вже поробили всю роботу й мали повертатися додому, як сталася неприємна пригода: Григорія вкусив отруйний щитомордник. Спершу чоловік придушив гадюку, а далі почав пригадувати всі відомі способи дій у таких випадках. Перетягнув ремінцем ногу вище коліна — та напухла до синяви. Тоді вирішили присипати рану порохом та підпалити. Грицеві страшно було: товариш міг лишитися без ноги після такого вибуху! Тому половину пороху струсили, а решту підпалили — нога напухла ще більше. Зрештою, Григорій подумав, що ніяка погань його не бере, тому все буде добре. До вечора нога набрякла так, що він не міг ходити.

Зранку стало ще гірше: чоловік блював, їв через силу. Проте за чотири дні все нормалізувалося, Григорій одужав.

Коли вирує кров

Хлопці вже збиралися повертатися додому, як побачили Заливая, що біг їм назустріч, а позаду нього — Наталку верхи на коні. Так вони всі разом проводили осінні дні. Якось сиділи вони, відпочивали на колоді. Григорій сидів біля Наталки, розумів, що те, що він намагався втихомирити, знову спалахнуло в його серці. Тим часом Наталка змайструвала сурму, після ревіння ізюбра почала дути в неї. Ізюбр рухався назустріч друзям, а з іншого боку наближався ще один ізюбр. Так друзі стали свідками бійки двох ізюбрів. Наталка так уважно вдивлялася, що взяла Григорія за лікоть. Від несподіванки той зробив постріл — влучив в одного ізюбра. Поранений чимдуж побіг, минаючи приятелів, а вони поскакали за ним. Наздогнали його, аж коли той втрапив у марю (в’язке багно, болото): нещасний бовтався з усіх сил, та не міг вирватися. Тоді Григорій не зміг спостерігати за муками тварини та лишити його на поїдання вовкам — вистрелив ще раз. А сам побіг навпростець, в очах мерехтіли сльози.

***

З ізюбрових ніжок Наталка вдома шила унти.

Розділ 9. ЗИМА

Перед великим полюванням

Зима приходить в тайгу рано: вже в жовтні все довкола було запорошене снігом. Сірки полювали на білок, вивірку та інших дрібних звірят. Гриць і Григорій вирушили на полювання до річок Іман і Бікін, а батько з Наталкою — на Голубу Падь. На Імановіполювалося кепсько, тому хлопці наставили там самолови й рушили на Бікін.

На Голубій Паді полювання було значно кращим, але Наталка все одно просила батька піти на Бікін. Одного дня Наталка вполювала рись живцем, та коли та ледь не вкусила Наталку за ногу, Заливай без усякого суду та слідства придушив звіра. Тоді вирушили й вони на Бікін, там зустрілися з хлопцями та полювали всі разом.

Ціною дружби. "Злодюжка"

Одного дня Григорій вирішив піти полювати на білок. Незчувся, як зайшов надто далеко, без сірників, без гвинтівки — з дробовиком лише. Потім почув шурхіт у кущах, виліз навиворотень. То були вепри. Вони довго никали тут, аж стемніло надворі, Григорій змерз не на жарт, тому й ризикнув: вистрелив із дробовика в морду сікачу — "отаману" вепрів. Звірі кинулися до Григорієвої схованки, та раптом розбіглися навсібіч. Невже тигри?

Проте тигрів не було. Григорій зліз, хотів іти додому, та не знав, у який бік. Тому йшов, куди ноги вели. Намагався розпалити вогнище без сірників — витратив усі набої, та так і не зумів. Сів під кедрами, щоб чекати ранку. Прокинувся від лизькання в носа — Заливай! А за ним — Наталка, вся в снігу. Так вони разом шукали шлях додому, та вирішили спершу переночувати. Наталка побачила скелю, де було сухо, тому зупинилися там. Першою поснула Наталка. Уві сні вона ненароком обперлася на груди Григорієві, той боявся поворухнутися, щоб не розбудити дівчину.

1 2 3 4 5