Під кінець її сповіді він сказав коханій, що подумає над своїми вчинками.
XXV. Козак — не без щастя, дівчка — не без долі
Повернувся Чіпка від Галі — відразу пішов поратись по хазяйству, а звідти попрямував до шинку, щоб спитати, де живе Сидір. Адреси Чіпка не дізнався, але в цьому не стало потреби: він зустрів Сидора недалеко від шинку. Москаль не хотів уступати наречену Чіпці, але умовляння, легка брехня і могорич зробили свою справу.
Галя пожалілась матері на свою нещасливу долю, Явдоха розповіла все Максимові. Стали батьки думати, як від Сидора відкараскатись, аж тут він сам дав задній хід.
Коли Чіпка розповів матері, з ким він думає оженитись, Мотря була не в захваті від його вибору. Вона пояснила сину, що не слід бідному брати багачку, але не заборонила шлюб.
Старостою Чіпка зробив Грицька Чупруненка.
XXVI. На своїм добрі
У суботу заслати старостів, на другу неділю Галя й Чіпка повінчались.
Не сподобалась Мотря Явдосі, не до душі була Явдоха Чіпчиній матері. Але про Галю Мотря думку змінила: неначе сонечко засяяло, коли дівчина прийшла у дім свого чоловіка. Галя була доброю, роботящою, вона подарувала свекрусі багато одежі та інших дрібниць.
Галині розмови позитивно впливали на Чіпку: вони втихомирювали йому душу, іноді чоловікові навіть ставало соромно за свої колишні злодіяння. Він почав уникати товариства розбійників, натомість здружився із Грицьком, але Чупруненко не був зовсім щирим, бо заздрив Чіпчиному багатству. Христя з Галею стали, немов рідні сестриці. Радіє Мотря, що її дитина нарешті щаслива.
Навесні Чіпка звів новий гарний будинок замість їхньої старої хатини.
XXVII. Новий рік
Відміна кріпацтва спричинила прірву між батьками, які ще пам’ятали панщину, та дітьми, які не знали кріпаччини. Молоді зневажали старих за їх звичаї й надії, нерідко цуралися свого роду.
Помер Василь Степанович, проведена земська реформа, треба вибирати предводителя. Чіпці враз захотілось, щоб громада слухала його.
XXVIІІ. Старе — та поновлене
Приїхали всі пани і гласні до Гетьманського на вибори. Назначили Варениченка служити в управу…
Лагодився Чіпка громаді служити, проте нікому там не подобався: пани вважали чоловіка нерівнею собі, писарі заздрили… В управі дізнались про його злодійське минуле і звільнили. Така несправедливість сколихнула Чіпчину душу: "Коли б можна, — весь би цей світ виполонив, а виростив новий… Тоді б, може, й правда настала!.."
Помер Галин батько Максим.
XXIX. Лихо не мовчить
Явдоха боялася жити на хуторі сама, тому продала хату й оселилася в дітей. Важко стало жити Мотрі: дуже сильно Явдоха любила верховодити. Жінки отруювали життя собі і своїм дітям. Чіпці остогидло це, тому він згадав про своє колишнє товариство, стало все частіше з’являтись воно в його домі, майже щодня стояла на столі горілка. Чіпка знову взявся за розбій.
Померла Явдоха й Чіпка обвинуватив у її смерті свою матір.
Чіпка вирізав усю Хоменкову сім’ю і спалив хату. Його компанію пов’язали (Мотря пішла у волость і здала сина). Дізнавшись про лихо, Галя повісилась.
На другий рік Чіпка пішов у москалі. Грицько забрав до себе Мотрю.