Іван Котляревський — Наталка Полтавка (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 2 з 2

Він взяв Наталку та Петра за руки, підвів їх до матері: "Благослови дітей своїх щастям і здоров'ям. Я одказуюсь от Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною". І тепер уже всі захоплені вчинком возного, а Микола виголошує: "От такові—то наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються", а виборний додав: "Наталка — по всьому полтавка, Петро — полтавець, та й возний, здається, не з другой губернії". Терпилиха благословляє Наталку та Петра. Дія закінчується словами Петра: "Наталко! Тепер ми ніколи не розлучимося. Бог нам поміг перенести біди і напасті, він поможе нам вірною любовію і порядочною жизнію бути приміром для других і заслужить про-звище добрих полтавців. Заспівай же, коли не забула, свою пісню, що я найбільше любив". Наталка співає:

Ой я дівчина Полтавка,

А зовуть мене Наталка:

Дівка проста, не красива,

Здобрим серцем, не спесива.

Коло мене хлопці в'ються

І за мене часто б'ються,

Но я люблю Петра дуже,

А до других мні байдуже.

Мої подруги пустують

І зо всякими жартують,

А я без Петра скучаю

І веселості не знаю.

Я з Петром моїм щаслива,

І весела, і жартлива,

Я Петра люблю душею,

Він один владієть нею.

А потім уже всі разом співають пісню "Начинаймо веселиться, час нам сльози осушити".

1 2

Інші твори Івана Котляревського скорочено: