Григорій Квітка-Основ'яненко — Сватання на Гончарівці (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 2 з 2

Він каже, що є закон: хто одержав хустку — той і є наречений. А хто схопив гарбуза, той повинен відступитися. А інакше станеться велике лихо.

А щоб Одарчине серце не боліло за худобою Кандзюби, Скорик удає, що знімає з Одарки наврочення якимось чудернацьким обрядом із водою та ніби закордонною свічкою. Ось і не побиватиметься більше вона за чужою худобою! А він, Скорик, накопив п’ятдесят монет, які заповідає своєму небожу.

Одарка благословляє Олексія та Уляну. Усі сідають за святкову вечерю. Запрошують і Стецька. Але він ображений і відмовляється від вечері. Іде, співаючи:

Щоб я з вами їв!

А ось що скажу

Отут вам усім:

Мати, сказися,

Батько, подавись,

Жених, провалися,

Москаль, утопись.

Тепер же ти, Уляно,

Аж ось мене послухай:

Ой, плач тепер, небого,

Потилицю чухай.

Жених твій кріпак

(Нехай йому болячка!),

Через нього і ти стала

Не хто, як кріпачка.

Кріпачка, кріпачка...

Дражнить Уляну кріпачкою.

Приходять подруги Уляни, починаються танці, співи та веселощі. Кожен у співах викладає свої погляди на добро. Одарка вважає, що добро — це коли жінка керує чоловіком. Скорик — це коли усюди буде воєнний порядок. Олексій та Уляна, щасливі, стверджують, що добро — це любов та злагода. Усі з ними погоджуються, окрім Стецька, який, повернувшись, співає:

— Всяк про щастя все питає, А того ніхто не знає, Що тоді б прийшло добро, Якби не женивсь ніхто.

Прокіп усім підтакує. Його добро — це не помічати зла

П’єса закінчується спільними танцями.


Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Соціально-побутова комедія (опера) "Сватання на Гончарівці" створена у 1835 році. Її автор, Григорій Квітка-Основ’яненко, був великим знавцем побуту та характерів міщанства.

У комедії лірична лінія поєднується з комедійною. Читачі та глядачі щиро співчувають закоханим героям, одночасно сміючись з кумедних ситуацій та несподіванок.

У діалогах Уляни та Олексія бринить щира нота кохання. їх мова піднесена, поетична, сповнена справжніх почуттів, навіть трохи сентиментальна.

Але в розмовах із дурним Стецьком Уляна стає дотепною та ущипливою, а з матір’ю — переконливою.

Неоднозначна характеристика Одарки — вона і співчуває доччиному коханню, і не хоче втратити Кандзюбиного багатства. Є у цієї жінки і природний розум, і певна гідність, бо зуміла своєю працею прогодувати чоловіка п’яницю та випестувати співчутливу, красиву та працьовиту доньку. Але є в неї вразливе місце — забобони.

На цих забобонах грає Скорик: "Раз вже хустку одержав Олексій, то він і повинен стати нареченим Уляни! Якщо інакше — то гріх!"

Найвиразніший образ твору — це дурний Стецько. Він чимось схожий, на Митрофанушку — персонажа п’єси "Недоросль" російського письменника Фонвізіна. Стецько не здогадується про свою дурість та незграбність і відверто зізнається у своїх вадах. Це створює дивовижний комедійний ефект: "Зранку до вечора я б тільки робив би, що обідав би!"

Багато висловів Стецька стали крилатими. їх уживають, коли хочуть висміяти недалеку та егоїстичну людину.

"Сватання на Гончарівці" недарма називають малоросійською оперою, бо в п’єсі можна почути і щирі українські пісні, і так званий "суржик", і "москальську мову", що приніс із війська Скорик.

Квітка-Основ’яненко дещо нівелює соціальний конфлікт, тобто "за добрими панами й кріпакові добре жити". Як буде жити Уляна, коли побереться з Олексієм та стане кріпачкою, — це залишається за межами п’єси.

Але загальний добрий настрій комедії запевняє, що все буде гаразд.

1 2

Інші твори Григорія Квітки-Основ'яненка скорочено: