Анатолій Дімаров — На коні й під конем (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 2 з 9

Поки збиралася мама, хлопці гралися з Сонькою. Дівчинка повела їх показувати, як в неї вдома на качиних яйцях сидить квочка. За це Толя мусив дати їй ґудзик від штанів.

Діти зайшли до клуні, де сиділа квочка. Вони довго дивилися на неї, а коли квочка пішла з клуні, щоб напитися води, друзі побачили голубуваті качині яйця. Толику було шкода гудзика, але треба було розплачуватися. Діти довго крутилися та сопіли, намагаючись відірвати гудзик, врешті Сонька, впершись однією рукою Толику в груди щосили смикнула другою до себе. Гудзик переламався навпіл, Сонька поточилася назад, а Толик з усього маху всівся в решето. Яйця чвиркнули в усі боки, а штани враз промокли до пупа. За дверима, тривожно квокчучи, металася квочка. Вона ще, бідна, не знала, що Толик вже посидів на яйцях!

НАЧИНКА

Мама приготувала пиріг з начинкою з перемелених груш і наказала не їсти, поки не вистигне. Коли вона вийшла з хати, Сергійко виколупав пальцем трохи начинки і почав їсти. Толя приєднався до брата. Нещасний пиріг аж запався, втративши половину начинки. Толик надумав зробити нову начинку, щоб мама нічого не помітила. Брати дістали груш-дичок (тих, з яких мама робила начинку, вже не було), старанно потовкли їх і змочили водою. Щоб гості не розібрали, мамину начинку вони з'їли до решти, а свою напхали в пиріг. Чим ближче насувався вечір, тим тривожніше ставало у них на душі: а що, як гостям не сподобається їхня начинка?

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

КОТИЛАСЯ ТОРБА

Якось Сонька, Галя, Ванько, Толик і Сергійко грали в хованки. Гра відбувалася у Соньчиній хаті. Першим жмурився Толик. Прокричавши:

"Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі − хліб-паляниця,

Кому доведеться, тому і жмуриться!",

він швидко знайшов друзів на печі.

Коли жмурила Сонька, Толик шмигнув у пащеку печі і закрив отвір. Там було темно, пахло сажею та борщем. Хлопець намацав теплий горщик, обережно відсунув його, поставив туди ж і горнятко, поки вмостився як слід.

Толика ніяк не могли знайти, тож друзі подалися в сіни, бо думали, що він там. Хлопець хотів уже було вилазити, аж раптом грюкнули двері. Раптом перед ним з'явилося обличчя... тітки Одарки. Хлопець налаштувався на те, що це будуть його друзі, тому вже не зміг стриматися і гавкнув. Тітка так перелякалася, що її аж возили до ворожки.

КАЗОЧКА ПРО ЛІТАК

Знайома вчителька, мамина подруга, що іноді приїжджала до них з Миргорода, розповідала історію про літак. Якийсь хлопець дуже захворів, і нічого йому не допомагало. Де тільки його не возили, чим не лікували. Якийсь старий лікар порадив батькам купити дитині те, що вона просить. Батько поїхав аж у Полтаву і привіз літак з чотирма яскраво пофарбованими крилами, з моторчиком і пропелером, він навіть запускався і злітав у повітря. Хлопчик після того відразу ж почав видужувати.

Толик теж захотів літак і почав благати маму купити таку іграшку. Літак навіть снився йому, кожного вечора. Вдень він намагався захворіти, щоб мама змилувалася, але нічого не виходило. Толик так і залишився без літака.

СМОЛЯНИЙ БИЧОК

Микола прибіг до Толика та Сергійка і розповів, що бачив біля своєї хати справжнього зайця. Друзі вирішили спіймати зайця, та копати яму біля хати було небезпечно, бо Миколчин тато міг насварити чи й вибити. Толик висловив ідею про смоляного бичка, і тут Микола відразу згадав, що смола є у діда Стратона, бо він саме днища човнів смолить.

Друзі пробралися до ставка і, виждавши, коли дід пішов, вкрали трохи смоли. Виливши смолу на стежку під вікном, хлопці розійшлися. Цілу ніч вони чекали, їм снилися зайці, величезні, як стіл.

Та не так сталося, як гадалося. Десь за північ Миколину бабу понесло до вітру. Стара улізла в ту смолу, на її крик вискочив Миколин тато та й теж прилип. До самого ранку в Миколиній хаті стояла колотнеча, а тато лупцював Миколу.

СВИЩИК

Толик надумав наробити з лозини багато свищиків, тому взяв вдома ніж і майнув до річки, де густими кущами розрісся верболіз. Та все було не так просто: ніж був тупий, зняти кору було тяжко. Хлопець вирішив зробити собі лиш три, один − Сергійкові, один − Ванькові. Коли свищик вдався, на свист прийшов Сергійко. Він отримав свищик і дуже радів.

Увечері брати похвасталися обновою перед мамою. Коли мамі надоїло слухати гру, вона попросила перестати грати. Та Толик уже не міг зупинитися. Хлопець так довго випробовував мамине терпіння, що їй довелося взяти віника, яким вона інколи била його. Цього разу мама розсміялася з сина і він уникнув покарання.

НЕПОРОЧНИЙ ОТРОК

У Миколиних батьків − найпобожніших людей в усьому селі, зупинилася "божа людина". Це був огрядний чолов'яга з смоляною бородищею, рум'яними щоками і товстими червоними губами. Коли брати прийшли поглянути на нього, він саме їв вареники. Побожним жінкам він розповідав, що йому потрібний непорочний отрок мужеського полу. Матері говорили йому, що серед їхніх синів одні шибайголови, а побожних нема.

Наступного дня Микола скликав усіх хлопців, серед яких "божий чоловік" мав вибрати помічника, якому даватиме по десять копійок і по калачу на день. Толик теж вирішив спробувати. Він вже знав, що дядько наклеює хлопцям на ніготь великого пальця смолу, привезену з Єрусалима, і запитує, чи не бачать вони там святого Миколая. Коли надійшла Толикова черга, він збрехав, що щось побачив. Отак Толик став "непорочним отроком мужеського полу". Дорослі гладили його по голові, хлопці люто заздрили, а Толик побрязкував чесно заробленими гривениками. За кілька днів дядько подвоїв плату. Коли мама хлопця дізналася про його заробітки, то знайшла біля Миколиної хати і, взявши за вухо, повела додому через всеньке село, на загальний глум.

ПУЧОК ЧАСНИКУ

Влітку, коли починаються жнива, село наче вимирає: всі рушають у степ, на далекі лани, залишаючи вдома лише старих та малих, та ще хворих. У такі години сумно самому на селі, хочеться кудись йти. Та Толик не може піти, бо треба доглядати хворого Сергійка, поки мама повернеться з Миронівки. Пішла вона туди по фельдшера. Брат капризував і почав вимагати часнику. На їхньому городі часник не ріс, тому Толику довелося лізти в город тітки Одарки, яка вважала хлопця страшним пройдисвітом.

Тітка таки зловила Толю на городі. Покарання вдалося уникнути, бо він признався, що часник потрібен для хворого брата. Тітка нарвала пучок зеленого часнику і дала Толі. Все простив він тітці Одарці за оцей пучок часнику!

УРОК

Кожного літа Толя мусив працювати на городі. Він мусив сапати довжелезні рядки картоплі, кукурудзи, помідорів.

Цього разу мама загадала полоти помідори. Толі не дуже хотілося робити це, але мама дала йому урок: відміряти половину грядки і посапати сьогодні, а іншу половину − завтра. Толя відміряв половину, але якось так вийшло, що та, яку мав полоти сьогодні, була значно менша від тієї, що залишалася на завтра.

Згадавши, що хлопці десь граються у війну, Толя уявив, що його сапка − шаблюка, а пирій − вороже військо, яке він має порубати і винищити. Захопившись, хлопець вирубав до ноги не тільки пирій, але й помідори.

Толя повтикав зрубані помідори назад у землю, ще й попритоптував, щоб міцніше стояли. Та ввечері, коли помідори помітно прив'яли, мама розкрила обман.

ДВА ЛІТРИ

Сталося це в першому класі, в другій половині навчального року. Учителька задала додому отаку задачку: "Господиня надоїла від корови 16 літрів молока, а від кози − 2 літри. Скільки всього літрів молока вона надоїла?" Задача принесла Толі багато клопоту, бо він уявляв собі, що літр молока від корови набагато більший, ніж той, що для кози. По допомогу Толя пішов до Ванька, а разом хлопці відправилися до Соньки, яка підрахувала, що літрів має бути 18. Діти вирішили спіймати козу, подоїти її та подивитися, скільки ж буде того молока. Та тітка Одарка перешкодила здійснити план. Так і не вирішили друзі задачки про корову та козу. І довго ще вчителька не могла їх переконати, що літр молока з-під корови аніскільки не більший від літра молока з-під кози.

БІЛЯ ЯЛИНКИ

Незадовго перед Новим роком мама повідомила синам, що візьме їх в місто до Ганни Григорівни на ялинку. Хлопці дуже раділи, а на Новий рік поїхали в санях на омріяне свято. В гостях Толя познайомився з Юрасем − сином Ганни Григорівни, який насміхався з того, що брати живуть в селі. Юрась не підпускав гостей до ялинки, але Толику вдалося взяти з неї пряник і надкусити. Юрко вчинив галас. Мама насварила Толика, а Ганна Григорівна разом з чоловіком намагалися заспокоїти свого синочка. Толику раптом захотілося додому, бо хоч жили вони бідно, але там усе було близьке і рідне.

ЯБЛУНЕВА ЛОМАКА

Толик побачив на городі Миколу, який носив ротом воду і поливав суху вишневу палицю. Хлопець розповів, що його батько читав у Біблії про те, як один святий з рота суху гілку поливав, а вона й розцвіла. Толик повірив другові і посадив собі велику яблуневу ломаку, бо мріяв про смачні яблука. Хлопець завзято поливав, але наступного дня палиця не розцвіла. Микола порадив ще й хреститися, та наступного дня теж не сталося чуда. А потім сусід збрехав, що його палиця розцвіла. Яким же було розчарування Толика, коли він знайшов на городі ту палицю і побачив, що вона така, як і була. Толя схопив палицю і побіг бити Миколу.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

У четвертому класі Толик, Ванько і Сонька вивчали історію Київської Русі і, побачивши зображення князя Олега та його дружини, вирішили гратися у князів. Мечі були дерев'яними, а картузи у хлопців були шоломами. Сонька не мала картуза, тому вдягнула на голову новенький чавунний горщик.

Весь "бій" проходив у Сониній хаті. Сонька перша щосили вдарила Толика качалкою по плечу. На допомогу хлопцеві прийшов Ванько, але дівчинка вдарила його качалкою теж. Ванько, піднявши догори рогача, рушив на Соньку і вдарив по чавунцеві. Після того удару чавунець ніяк не скидався з голови. Хоч хлопці і залили туди олії, це не допомогло. Раптом прийшла Сонина мама − тітка Одарка, і почала сварити дітей. Потім жінка повела Соню до коваля, а хлопці бігли поручі переживали за подругу.

З ЧУЖИХ ЗУБІВ

У Толика і Сергійка був пес Котько.

1 2 3 4 5 6 7

Інші твори Анатолія Дімарова скорочено: