Солдатів було троє. Вони роздмухали самовар. Антошка всміхнувся, бо мав цілий загін. Коли вони попили чаю, а солдати віддали йому всі свої сухарі, хлопчик наказав їм ставати один одному на плечі. Солдати утворили піраміду, зверху поставили самовар, а тоді по них виліз Антошка. Він звівся навшпиньки, і його руки діставали до ляди. Хлопчик підняв її і крізь щілину почув голоси. Перший голос прохрипів, що лягатиме спати, але хоче щоб завтра Отих Самих Двоє опинилися в ямі. А тоді мав добратися на Синю гору, щоб розбити яйце-райце. То говорив Бевзь П'ятий, а другого звали Зисиби. Бевзь розповідав йому, що коли Країною Суниць ще правив Бевзь Перший, один чаклун йому сказав: сюди прийдуть троє чужих дітей і принесуть різьблену гуцульську скриньку. У тій скриньці буде сонячний зайчик. Як тільки Оті Троє стануть на землю Країни Суниць, зайчик перетвориться на золоте яйце-райце. Хто розіб'є на Синій горі те яйце-райце, той здійснить своє найзаповітніше бажання. Антошка уважно слухав і здогадався, що троє – це він, Лариска і Дениско. А Бевзь далі говорив, що розіб'є яйце, і всі діти в Країні Суниць стануть точнісінько такі, як Зисиби! Вже не буде окремо хвальків, ябед, підлабузників і заздр. Кожен все це збере в собі. А гаї і ліси стануть обідрані й голі. І тоді все живе збиратиме суниці тільки для Бевзя, а він зробиться гладкий, як п'ять Бевзів!
"Він не вміє лічити більше як до п'яти, – подумав Антошка. – Тому і сам він П'ятий". І враз хлопчик здогадався, чому отой писклявий носить таке дивне ім'я. Це так Бевзь П'ятий вимовляв літери ЗСБ, тобто – Зразковий Стопроцентний Бевзик. Бевзь був просто неграмотний!
Антошка нишком засміявся. Бевзь почув, бо ляда була під його ліжком. Хлопчик хотів швиденько причинити ляду і пригнутися, коли почув, що до кімнати несподівано хтось заскочив. Антошка побачив крізь щілину жахливу потвору, яка сказала Бевзю, що діти навіки вкрали його вроду. І тут Антошка довідався про історію, яку ви вже знаєте.
ЯБЕДИ НЕ СПЛЯТЬ
Дітям пощастило, бо вони знайшли три покинутих велосипеди і на них приїхали у місто Ябедин. То було понуре місто. Ябеди були худі, гостролиці, всі – у брудних отруйно-зелених киптариках. Кив привів друзів до свого знайомого друга-ябеди Мухи. Кузька відразу розповів Мусі про Лариску і Дениска. Муха сказав, що всім розкаже, бо він ябеда. Усі засміялися. Діти хотіли їсти, але вирішили лічилку "Еники-беники" лишити для Антошки. Муха запросив дітей на вечерю. Лариска переживала, бо діти в Країні Суниць зовсім не знали, що таке добре і що таке погано. Дениско почав пояснювати Мусі, що ябедничати дуже недобре, що це просто-таки огидне діло. Що ябед ніхто не любить і самим їм теж живеться погано.
Тим часом за будинком Мухи уже стежили інші ябеди. Вони побачили через вікна, що в будинку є Оті Двоє, і кинулися ябедничали одне одному, а тоді вирішили все розповісти Запеклому, щоб той склав добрячого доноса. Запеклий ябеда був особистий представник Вуханя – радника Бевзя П'ятого. Ябеди все йому розповіли, і він склав донос. Запеклий покликав сороку-білобоку. Вона вислухала його, підхопила новину на хвіст і полетіла. А наші друзі в цей час міцно спали. Вони умовили Муху не ябедничати на них.
АНТОШКА ВЖИВАЄ ЗАХОДІВ
Наступного ранку солдати знову утворили піраміду, і Антошка побачив, як до кімнати Бевзя вбігли троє радників. Першим був спотворений одновусий. Ледве переступивши поріг, Брехун став на голову (лише у такому положенні він не брехав). Другим радником був Вухань – маленький такий, зовсім миршавий, із зморщеним обличчям, водяними очицями і величезними вухами. Третій – Зубань – поводив червоною відгодованою шиєю і раз по раз торкав пальцем величезного жовтого зуба.
Бевзь кричав до них, що не може розбити яйце-райце, поки у ямі тільки один! Та тут прилетіла сорока-білобока з новиною: "Оті Самі Двоє в дану хвилину сплять у місті Ябедині!" Брехун, Вухань і Зубань вирішили схопити дітей голими руками. Вухань сказав, що країна схвильована, хвальки сьогодні ще не виходили збирати суниці. Вони цілу ніч проговорили про Отих Самих Трьох і про свого земляка Кузьку, що пішов з Отими Самими Трьома. А підлабузники вчора прислали тільки по одному кошику суниць замість двох. Вони все гомонять про свого Кива, який теж пішов разом з Отими Самими Трьома.
Всі радники висипали з кімнати. Антошка розглянув Бевзя. Це був велетенський рожевий мішок із салом. Навіть кілька мішків. Ноги й руки були як чотири мішки з салом. Пальці були як торбинки, міцно набиті салом. Живіт – справжня гора. Кругла голова була накрита копою рудого волосся, яке звисало на очі. Від очей лишилося дві вузькі щілини. ЗСБ метушився навколо нього і лопатою кидав йому їжу до рота. Бевзь ковтав, не розжовуючи. За пів години він з'їв п'ятнадцять відер суниць із пташиним молоком і запив діжею суничної наливки. Коли ЗСБ витер його простирадлом і вибіг із кімнати, Антошка підхопився, виліз і оббіг навколо Бевзя. Наказав йому підняти руки вгору, але Бевзь не міг. Прибіг ЗСБ, Антошка ударив його у вухо і наказав відсунути ліжко. Антошка і ЗСБ відсунули ліжко від ями. Потім хлопчик наказав бевзику стати в куток і не ворушитися, а сам почав грати з Бевзем в доганялки. Бевзь засапався. А хлопчик перестрибнув через яму, присів, щоб Бевзь його не бачив, і крикнув. Бевзь кинувся на голос і… проваливсь у яму. Його живіт застряв у отворі. Тоді Антошка гукнув ЗСБ, і вдвох вони сяк-так проштовхнули його вниз.
РАДНИКИ ХОЧУТЬ ЯЙЦЯ-РАЙЦЯ
Тепер треба було взятися за ЗСБ. Це було дивне і неприємне створіння. Височенький хлопчик, навіть вищий за Антошку. Вгодований, але майже без м'язів. Голова велика, поросла сірим коротким волоссячком. І як у всіх бевзиків – білі очі з чорними цяточками зіниць. Він був Зразковий Стопроцентний Бевзик, його виховав сам Бевзь П'ятий. Антошка штовхнув у яму і ЗСБ. Тієї ж миті за дверима почулися швидкі кроки. Антошка сховався за фіранкою біля вікна.
До кімнати ввалилися всі три радники, які так поспішали виконати наказ Бевзя, що забули проспівати його улюблену пісню, а тепер згадали і хотіли заспівати. Та Бевзя вони не побачили. Усі троє спочатку побилися, а тоді вирішили захопити владу разом. Тут тільки радники помітили, що ліжко Бевзя зсунуте з свого звичайного місця, а ляда відкинута. І вони з полегшенням вигукнули: "Він упав у яму!"
Радники вирішили, що витягати з ями товстого Бевзя – марна річ. Нехай посидить без їжі місяць-два, схудне разів у десять, тоді можна буде й витягти. А тим часом треба виловити Отих Двох, кинути теж до ями, а самим скоріше рушати на Синю гору і розбити яйце-райце. Радники побігли геть. Антошка вийшов із схованки. До нього вистрибнули троє солдатів.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
КУЗЬКА ПРОГОЛОШУЄ ЗАКЛЯТТЯ
Друзі вийшли з Мушиного дому. Господар ішов слідом. Йому сподобалися ці діти. Вдень Ябедин справляв ще гірше враження, ніж уночі. Лариска все зітхала. Ябеди на вулицях погрожували дітям. Щоб виказати свою зневагу до земляків, Муха почав наспівувати єдину пісню, яку знав: "Муха-муха-муха-ха!" Але на нього ніхто не зважав. З вигуків на вулиці друзі нарешті зрозуміли, що Антошка справді у полоні. Дениско вирішив вести загін до Бевзь-города. А їсти хотілося нестерпно. І Дениско нарешті згадав:
На майдані три контори
Роздавали помідори,
Ас-бас, кислий квас,
Фунт квасолі, фунт ковбас!
Безглузда лічилка всіх розсмішила. Діти наїлися і пригостили Кузьку, Кива і Муху, які крім суниць ще ніколи нічого не їли.
Та раптом на друзів почали насуватися бевзики, які увійшли до міста відразу з усіх боків. Всі виходи з площі були закриті. Бевзики щільним колом оточили загін. Вони тримали в руках заряджені рогатки. Наперед виїхали двоє на віслюках. То були Вухань і Зубань. Вухань сказав, що Кузьку, Кива і Муху вони теж кинуть у яму! Коли Лариска почула, що Зубань шепелявить, то розсміялася. Зубань розлютився і підняв над головою якусь торбу. Ябеди, що визирали з вікон, поховалися. Бевзики посипалися з велосипедів, поховали голови в коліна і завмерли. Кив і Муха теж упали долілиць. З торби вилетіла біла ворона. Вона стала змією, а потім страшезною відьмою.
На щастя, Лариска пригадала лічилку, і Кузька голосно повторив:
Ене-бене рес!
Квінтер-квантер жес!
Ене-бене раба,
Квінтер-квантер – жаба!
Відьма стала жабою, а друзі сіли на велосипеди і почали тікати. Дениско з Кивом, Лариска з Мухою, а Кузька – сам. Вони промчали повз Зубаня і Вуханя, що сиділи на віслюках, заплющивши очі, між бевзиками, які боялися підвести голови від колін, поміж ябедами, які так само лежали в пилюці. Ніхто ще не знав, що Кузьчина мати навіки перевернулася на земляну жабу. Та згодом погоня відновилася.
ПРИЄМНЕ ВІДКРИТТЯ
Антошка поглянув через вікно на місто Бевзя. Тут було лише дві вулиці. Вони перетинались у центрі, на перехресті і стояв великий Бевзів будинок. Усі будинки були приземкуваті, з кривими маленькими віконечками, з дірявими пласкими дахами. Дерева були обідрані. Нікого ніде не було, мабуть, усі бевзики вирушили в похід на Ябедин, щоб спіймати Антощиних друзів. Антошка і солдати з самоваром вийшли у сад Бевзя. За допомогою хитрощів вони обійшли охорону.
Антошка і солдати випили чаю та обміркували, що робити далі. Треба було йти на Ябедин і виручати друзів. Раптом хлопчик побачив на своїх сандалях витиснений напис: "Ленінград. Фабрика "Скороход"". Хлопчик подумав, що у цій країні можливо усе. Він побіг уперед, і у нього була швидкість автомобіля "Москвич". Солдати бігли слідом. З одного дерева до Антошки долинув голос. То був жайворонок. Він повів хлопчика на дорогу, якою їхали Лариска і Дениско. Антошка впізнав усіх, крім Мухи. А за дітьми мчала ціла армія бевзиків. Попереду скакали два вершники на сірих віслюках.
ЗУБАНЬ ОДЯГАЄТЬСЯ В САМОВАР
Антошка бачив армію бевзиків і не знав, що ж робити. Солдати прибігли до нього, тягнучи з собою самовар. І тут Антошка сказав: "Самовар! Хоч самоваром їх трісніть!" Солдати утрьох схопили свій великий мідний самовар, розгойдали і жбурнули. Він упав просто на голову Зубаневі. Міцна голова радника миттю пробила дно і покришку, тільки чути було, як зламаний зуб прорипів по міді.